Постанова

від 03.09.2014 по справі 826/9967/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 вересня 2014 року 13:25 № 826/9967/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

секретарі судового засідання Пасічнюк С.В.

за участю сторін:

представника позивача - Нор А.Г.,

представника відповідача - Мартинчук А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Петрус-Алко» до Державної податкової інспекції в Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Петрус-Алко» (далі - ТОВ «Петрус-Алко», позивач) до Державної податкової інспекції в Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ в Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.03.2014 р. № 0001072202 про донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 13 342 140,00 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем у порушення норм податкового законодавства України, прийняте протиправне податкове повідомлення-рішення, яким позивачу неправомірно нараховано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість і застосовані штрафні (фінансові) санкції, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, винесеним на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

ТОВ «Петрус-Алко» зареєстроване як юридична особа Святошинською районною в місті Києві державною адміністрацією 09.04.2010 року та знаходиться на обліку в Державній податковій інспекцій у Святошинському районі міста Києва.

На підставі направлень від 27.01.2014 року №155/22-06, № 156/22-06, виданих ДПІ в Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, п.п. 78.1.1, п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст.78, п. 82.2 ст.82 Податкового кодексу України, наказу № 161 від 25.01.2014 року та відповідно до листа і постанови слідчого ОВС третього відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Петрус-Алко» з питань дотримання вимог правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Укрслотрейд» (код ЄДРПОУ 37962383) за період з 01.11.2011 року по 31.07.2013 року, за результатами якої складено акт від 13.02.2014 року № 5/26-57-22-02-09/36942172.

В ході перевірки були виявлені наступні порушення: п. 44.1. ст. 44, ст.185, п.198.6, ст. 198 Податкового кодексу України, п. 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. 996-XIV (із змінами і доповненнями), підпункт 2.5 п. 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 (із змінами і доповненнями), що, свою чергу, призвело до заниження податкового зобов'язання до податку на додану вартість на загальну суму 8 894 760,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки винесено податкове повідомлення-рішення № 0001072202 від 04.03.2014 року про донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 13 342 140,00 грн., в тому числі за основним платежем 8 894 760,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4 447 380,00 грн.

Непогоджуючись із прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

Рішенням ГУ Міндоходів у м. Києві від 15.05.2014 року №4333/10/26-15-10-06/15 про результати розгляду первинної скарги, податкове повідомлення-рішення №0001072202 залишене без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 27.06.2014 року №11549/6/99-99-10-01-15 залишено без змін рішення ГУ Міндоходів у м. Києві від 15.05.2014 року №4333/10/26-15-10-06/15 та податкове повідомлення-рішення № 0001072202 від 04.03.2014 року, а скаргу позивача - без задоволення.

Позивач вважає, що податковим органом безпідставно визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та має бути скасоване в судовому порядку.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному досліджені, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення виходячи з наступного.

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічні вимоги містяться в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704 (далі - Положення № 88).

Відповідно до абз. 2 п.2.1 Положення №88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

За змістом п. 2.2 Положення №88 первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи.

Отже, будь-які документи, у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як встановлено судом, перевірка позивача проведена щодо дотримання вимог правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Укрслотрейд» (код ЄДРПОУ 37962383) за період з 01.11.2011 року по 31.07.2013 року.

Проведеною перевіркою відображеного показника за вказаний період по взаємовідносинам з ТОВ «Укрслотрейд» (код ЄДРПОУ 37962383) встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у сумі 8 894 760,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємому періоді між позивачем (Покупець) та ТОВ «Укрслотрейд» (Продавець) укладено договір поставки № 0112/01 від 01.12.2011 року, згідно умов якого Продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати у власність Покупцю товар, найменування, кількість, асортимент, ціна якого вказуються у відповідних специфікаціях, які є невід'ємними Додатками цього Договору, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та платити цей товар.

Згідно специфікації №1 до вищевказаного Договору від 01.12.2011 року передбачено поставку наступного товару: пляшки, піддони дерев'яні, рамки для піддонів та листи поліпропіленові гофровані у кількості та асортименті згідно вказаної Специфікації.

Відповідно до п. 1.2 Договору передбачено, що поставка здійснюється партіями.

Пунктами 2.1-2.2 Договору визначено, що ціни на кожну партію товару, що поставляється за цим Договором, найменування, кількість та асортимент вказуються у Специфікаціях.

В ціну Товару включена вартість транспортування, тари, упаковки та маркувань.

Відповідно до п. 3.1-3.2 Договору вказано, що поставка товару здійснюється на умовах, вказаних в специфікаціях до Договору.

Товар, що поставляється за цим Договором, повинен супроводжуватись наступними документами: рахунком-фактурою, видатковою накладною, податковою накладною.

На підтвердження виконання умов зазначеного Договору, сторонами оформлено податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, детальний перелік яких наведено у додатках до договору та зазначено позивачем у позовній заяві.

Однак, як вбачається з протоколу обшуку та огляду від 01.10.2014 року на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 26.03.2014 року № 761/8968/14-к, вказані документи вилучені у позивача під час проведення обшуку у кримінальному провадженні № 32014100000000045. Внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 12.03.2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Дослідивши виписані видаткові накладні, детальний перелік яких наведено в додатку до акту перевірки, встановлено, що вони оформлені з порушенням законодавства, а саме: відсутні прізвища та посади особи, якою був отриманий товар; відсутні дані про довіреність на право підпису та отримання товару; місцем складання всіх видаткових накладних вказано м. Київ, хоча відправка товару згідно товарно-транспортних накладних здійснювалась з м. Буча та м. Рокитне, а доставка в м. Золотоноша, тобто товар, який відвантажувався не знаходився в м. Києві.

Суд також погоджується з позицією контролюючого органу щодо встановлених порушень оформлення товарно-транспортних накладних, оскільки в них відсутня інформація про перевізника, відсутні прізвища та посади особи, якою був отриманий товар, не вказано номер та дату подорожнього листа та інші обов'язкові реквізити передбачені Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтранспорту України від 14.10.1997 р. № 363 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568 (далі - Правила перевезення) та Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Окрім того, складення, передбачених умовами Договору, рахунків-фактур позивач до суду не надав, факт передачі товару не підтверджується документально, зокрема, не надано ні заявок на замовлення товару, актів приймання-передачі товару, що свідчить про відсутність намірів учасників правочину досягти реальних правових наслідків.

Також, відповідно до пунктів 5.1, 6.1 Договору, передбачено, що якість товару, яка поставляється за цим Договором, має відповідати державним стандартам та технічним умовам, що діють для даного виду Товару.

Упаковка, в якій відвантажується товар, повинна відповідати стандартам або технічним умовам, встановленим для даного виду товару і забезпечувати, при належному поводженні з вантажем, зберігання товару під час транспортування з урахуванням перевалок.

На виконання зазначених умов позивачем не надано суду жодних первинних документів.

Порядок здійснення вантажних перевезень регулюється ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року за № 2344-ІП (із змінами і доповненнями) та у відповідності з Правилами перевезень.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбутковування, складського, оперативного і бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу і обліку виконаної роботи.

Крім того, підпунктом 11.1 пункту 11 Правил перевезення визначено, що товарно-транспортні накладні і дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Пунктом 11.3 Правил перевезення визначено, що дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Також, Правилами перевезення визначається порядок виписки товарно-транспортних накладних (ТТН). Зокрема, згідно п.п.11.5 Правил перевезення передбачено, що замовник (вантажовідправник) повинен виписувати ТТН в кількості не менше ніж чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри ТТН підписом та при необхідності печаткою (штампом). Перший екземпляр ТТН залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажовідправнику, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом одержувача вантажу, передаються перевізнику (п.п.11.7 Правил перевезення).

Таким чином, товарно-транспортна накладна є первинним документом, що підтверджує факт транспортування ТМЦ.

Суд зауважує, що згідно ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи з аналізу зазначених норм права та встановлених обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем зроблено вірний висновок, що господарська діяльність ТОВ «Петрус-Алко» має ознаки нереальності здійснення господарських операцій, а укладений між позивачем та контрагентом договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а видані ними первинні документи складені всупереч вимогам діючого законодавства, у зв'язку з чим не можуть підтвердити факт здійснення господарських операцій.

Відповідно до ч.1 ст.202, ч.1-3,5,6 ст.203 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Згідно ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ч.1 ст.204 ЦК України).

Відповідно до ч.1, 2 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Такий правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч.1 ст.216 ЦК України).

Згідно ч.1,2 ст.228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, а також те, що фінансово-господарська діяльність контрагента позивача має ознаки нереальності здійснення господарських операцій, а укладені ним правочини є такими, що вчиненні без мети настання реальних наслідків.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві отримало лист від слідчого ОВС третього відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у м. Києві та постанову, в якій зазначено, що в проваджені СУ ФР ГУ Міндоходів у м. Києві знаходяться матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 3201311000.0000246, за ознаками кримінального правопорушення, що передбачено ч. 2 ст. 212 КК України.

Управлінням боротьби з відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом ГУ Міндоходів у м. Києві проведено аналітичне дослідження фінансових операцій, проведених за участю ТОВ «Укрслотрейд» (код ЄДРПОУ 37962383) з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині взаємовідносин з ТОВ «Артмікс К» (код ЄДРПОУ 38271637) та ТОВ «ГК Славекс Трейд» (код ЄДРПОУ 37533308) за період з 01.12.2011 року по 31.01.2013 року та встановлено заниження ТОВ «Укрслотрейд» податку на додану вартість на загальну суму 2 769 329,80 грн.

Крім того, у ході досудового розслідування встановлено, що ТОВ «Артмікс К» та ТОВ «ГК Славекс Трейд» відсутні за місцезнаходженням, службові особи відношення до здійснення фінансово-господарської діяльності підприємств не мають, у підприємств відсутні засоби для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Також, до перевірки було надано копію протоколу допиту свідка гр. ОСОБА_3, який являється засновником ТОВ «Артмікс К» та оформив дану фірму за винагороду. Крім того, стосовно ОСОБА_4 є вирок суду від 29.03.2013 р. про визнання його винним у вчинені кримінального правопорушення по ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 КК України; копію протоколу допиту ОСОБА_5, який є директором та засновником вищевказаної компанії про його непричетність до створення та до діяльності компанії ТОВ «ГК Славекс Трейд», а також витяг з кримінального провадження № 32013110000000246 по ст. 212 ч.2 по ТОВ «Укрслотрейд».

З урахуванням викладеного, відповідач прийшов до висновку, що правочини між ТОВ «Петрус-Алко» та ТОВ «Укрслотрейд» здійсненні без волевиявлення уповноважених осіб, укладений договір суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету. Тому, складені первинні документи можна вважати такими, що складені всупереч вимогам діючого законодавства, у зв'язку з чим не можуть підтвердити факт здійснення господарських операцій.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп. «а» п.198.1, п.198.2., абз.1 п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, крім іншого, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України від податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України).

Суд звертає увагу на те, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що фактично умови договору сторонами не виконувались, представлені позивачем суду первинні фінансово-господарські документи до уваги судом не приймаються, адже складені формально задля здійснення господарських операцій з вигодою для третіх осіб, вказані документи жодним чином не доказують факту надання послуг (виконання робіт).

При цьому, суд звертає увагу на правову позицію Вищого адміністративного суду України, викладену у листі від 02.06.2011 p. № 742/11/13-11, а саме: «будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції».

Отже, підставою для виникнення права на податковий кредит та формування валових витрат є не тільки наявність усіх передбачених законодавством для даного виду господарських відносин первинних документів, а й реальність господарських операцій, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

Вищевикладене свідчить про відсутність у ТОВ «Петрус-Алко» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що, в свою чергу, свідчить про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту за рахунок сум про господарських операціях з ТОВ «Укрслотрейд».

Окрім того, відповідачем під час проведення перевірки опрацьовано акт ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №1389/26-57-22-06-09/37962383 від 09.09.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрсклотрейд» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.11.2011 року по 31.07.2013 року.

У висновку вказаного акту зазначено, що звіркою ТОВ «Укрсклотрейд» документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із платниками податків за період з 01.11.2011 року по 31.07.2013 року їх вид, обсяг, якість та розрахунки.

Водночас, позивач в обґрунтування своєї позиції посилається на те, що ТОВ «Укрсклотрейд» оскаржило дії ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві в судовому порядку.

Так, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.03.2014 року в адміністративній справі № 826/2106/14, позов ТОВ «Укрсклотрейд» про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень задоволено, визнано протиправними дії ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, зокрема, щодо проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрсклотрейд» (код за ЄДРПОУ 37962383), за результатами якої складено акт №1389/26-57-22-06-09/37962383 від 09.09.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрсклотрейд» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.11.2011 року по 31.07.2013 року; щодо коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ «Укрсклотрейд» в розрізі контрагентів на підставі вказаного акту та зобов'язано ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві вилучити з Автоматизованої системи «Аудит 2.19» та Автоматизованої системи «Система автоматичного співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» інформацію, внесену на підставі зазначеного акту.

Однак, суд не бере до уваги вказані докази, оскільки як вбачається зі змісту вказаного рішення, Окружним адміністративним судом міста Києва у вказаній справі не досліджувались взаємовідносини ТОВ «Укрсклотрейд» з позивачем та реальність здійснення господарських відносин між даними підприємствами, а надано, зокрема, оцінку діям податкового органу щодо здійснення заходів проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрсклотрейд» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за перевіряємий період.

Окрім того, з самого акту не вбачається, які господарські операції та з якими контрагентами співставлялися і звірялися податковим органом під час здійснення відповідних заходів з метою проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрсклотрейд».

Як уже зазначалось вище, суд звертає увагу, що адміністративний суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Вказана правова позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 № 2379/12/13-12.

Зокрема, зазначено, що нормами КАС України встановлені преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування.

При застосуванні цих процесуальних норм судам варто враховувати, що правове значення преюдиційних обставин, які передбачені частиною першою статті 72 КАС України, відрізняється від такого для обставин, що визначені частиною четвертою цієї ж статті.

Так, звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною першою статті 72 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Отже, судам варто враховувати, що норма частини четвертої статті 72 КАС України поширюється лише на особу, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову. Тому обов'язковими є лише обставини щодо безпосередньо цієї особи (засудженого (виправданого) або притягнутого (не притягнутого) до адміністративної відповідальності), а не щодо інших осіб.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується в висновками податкового органу, що господарська діяльність контрагента позивача має ознаки нереальності здійснення господарських операцій, а укладений таким контрагентом договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, видані контрагентом первинні документи складені всупереч вимогам діючого законодавства, у зв'язку з чим не можуть підтвердити факт здійснення господарських операцій.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, встановлення грошового зобов'язання за основним платежем податку на додану вартість у розмірі 8 894 760,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 4 447 380,00 грн. здійснено ДПІ в Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві правомірно, що свідчить про те, що податкове повідомлення-рішення 0001072202 від 04.03.2014 року прийнято відповідачем на підстав, у межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, враховуючи ту обставину, що органом державної податкової служби доведено законність та обґрунтованість винесення оскаржуваного рішення, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Петрус-Алко» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний 09.09.2014 року.

Суддя В.П. Шулежко