Ухвала

від 02.09.2014 по справі 11/131

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 11/131 Головуючий у 1-й інстанції: Савченко А.І. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

02 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді : Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Петрика І.Й.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Прокурора Святошинського району м. Києва в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі міста Києва до Закритого акціонерного товариства "Слов"янське транспортне об"єднання" про стягнення заборгованості в сумі 32355,50 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Святошинського району м. Києва інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі міста Києва звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Закритого акціонерного товариства "Слов"янське транспортне об"єднання", в якому просив стягнути з відповідача на користь Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі міста Києва для подальшого перерахунку до Державного бюджету України заборгованість в розмірі 32 355,50 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Закрите акціонерне товариство «Слов'янське транспортне об'єднання» перебуває на обліку в УПФУ в Святошинському районі м. Києва як платник страхових внесків, а до 01 січня 2011 року було платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування згідно вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

За даними УПФУ в Святошинському районі м. Києва за відповідачем рахується заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 32 355,50 грн.

07 квітня 2008 року на адресу відповідача надійшла вимога УПФУ в Святошинському районі м. Києва № Ю 517 від 04.04.2008 року про сплату боргу із страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 32 355,50 грн.

Однак станом на момент розгляду справи в суді першої інстанції позивачем не було надано доказів добровільного погашення ним заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у вищевказаному розмірі.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Сфера дії Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" поширюється на відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, а також платники страхових внесків.

Статтею 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" врегульовані правовідносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватися лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків; стягнення заборгованості за цими внесками.

Пунктом 1 ст.11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), придбали спеціальний торговий патент на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 1 ст. 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", страхувальниками цих осіб є їх роботодавці, які відповідно до ч.1 ст.15 цього Закону є платниками страхових внесків та зобов'язані на підставі п.6 ч.2 ст.17 зазначеного Закону нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Положенням статті 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в ст. 14 цього Закону.

Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство. Страхові внески не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів, не підлягають вилученню з Пенсійного фонду або з Накопичувального фонду і не можуть використовуватися на цілі, не передбачені цим Законом. Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Частина 6 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачає, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у п. 1 ст. 14 цього Закону, є календарний місяць.

Порядок обчислення і строки сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування платниками, визначений Інструкцією «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 р. № 21-1 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за N 64/8663.

Відповідно до п.п. 5.1.4 п.5.1 розділу 5 вказаної Інструкції, нараховані за відповідний базовий звітний період страхові внески сплачуються платниками (крім гірничих підприємств) шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески.

Відповідно до ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених ч. 3 ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Відповідно до ч. 13 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суми пені та штрафів, передбачених ч. 9 та ч. 10 цієї статті, підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.

Як було вірно зазначено судом першої інстанції та підтверджується наявними в справі доказами, за результатами оскарження вимоги УПФУ в Святошинському районі м. Києва № Ю 517 від 04.04.2008 року Окружним адміністративним судом міста Києва 13 лютого 2009 року було ухвалено постанову у справі № 16/64 (залишену без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2010 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 жовтня 2013 року), якою задоволено позов Закритого акціонерного товариства «Слов'янське транспортне об'єднання» до Управлінням Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва про визнання недійсною вимоги від 04 квітня 2008 року №517 на суму 32355,50 грн.

Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін ( ч. 1 ст. 72 КАС України).

Відповідно до частин 1,3 ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Згідно ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Зважаючи на наявність вищевказаного судового рішення, що у визначеному законом порядку набрало законної сили, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність заявлених позивачем вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 32 355,50 грн.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі міста Києва - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк І.Й. Петрик

Повний текст ухвали виготовлено - 08.09.14 р.

.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Петрик І.Й.