Ухвала

від 06.08.2015 по справі 11/131

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2015 року м. Київ К/800/52649/14

Колегія Вищого адміністративного суду України у складі:

суддів: Олексієнка М.М., Ємельянової В.І., Кочана В.М.,

здійснивши в касаційному порядку попередній розгляд справи за адміністративним позовом прокурора Святошинського району м. Києва в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва (далі - Прокурор) до закритого акціонерного товариства «Слов'янське транспортне об'єднання» (далі - ЗАТ «Слов'янське транспортне об'єднання») про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків за касаційною скаргою представника управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва (далі - УПФ) на судові рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2013 року та Київського апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2014 року,

в с т а н о в и л а :

У квітні 2008 року Прокурор звернувся в суд з позовом, відповідно до якого просив стягнути з ЗАТ «Слов'янське транспортне об'єднання» заборгованість по сплаті страхових внесків в розмірі 32355,50 грн.

Посилався на те, що борг перед УПФ не ліквідований, чим порушені інтереси останнього та завдано шкоди державі.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі представник УПФ, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами, просить попередні судові рішення скасувати і ухвалити нове про задоволення позову. Зазначає, що рішенням суду по справі № 11/131 лише відкликано вимогу управління від 4 квітня 2008 року № Ю-517, тому на теперішній час у відповідача існує заборгованість в розмірі 32355,50 грн.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги з наступних підстав.

Згідно підпункту «в» пункту 8.6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 (далі - Інструкція) вимога органу Пенсійного фонду про сплату боргу вважається відкликаною, якщо вона скасовується чи змінюється судом (господарським судом).

Як установлено судами попередніх інстанцій, що відповідає фактичним обставинам справи, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва 13 лютого 2009 року, залишеним без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2010 року та Вищого адміністративного суду України від 15 жовтня 2013 року, позовні вимоги ЗАТ «Слов'янське транспортне об'єднання» до УПФ задоволено. Визнано недійсною вимогу від 4 квітня 2008 року № Ю-517 про сплату відповідачем недоїмки із страхових внесків та фінансових санкцій на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 32 355,50 грн.

При розгляді вказаної справи судами встановлено, що УПФ неправомірно застосовано штрафні санкції до ЗАТ «Слов'янське транспортне об'єднання» за порушення, яке не було підтверджено актом перевірки, оскільки мали бути застосовані санкції передбачені пунктом 5 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058-IV у зв'язку із неподанням звітності, а не у зв'язку з приховуванням сум заробітної плати на суму якої нараховувалися страхові внески (пункт 3 частини дев'ятої цієї статті).

З урахуванням зазначених обставин та норм права, суди першої та апеляційної інстанції прийшли до обґрунтованого висновку про безпідставність позову, оскільки вимога, на підставі якої стягується заборгованість по сплаті страхових внесків, судовим рішенням визнана недійсною.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, висновок судів не спростовують і не дають підстав вважати рішення такими, що ухвалені з порушенням норм матеріального чи процесуального права.

Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, в яких беруть участь ті самі особи, або особи, щодо якої встановлено ці обставини.

На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: М.М. Олексієнко

В.І. Ємельянова

В.М. Кочан