Постанова

від 10.09.2014 по справі 821/893/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2014 р. Справа № 821/893/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Лук'янчук О.В.

суддів - Жука С.І.,

- Ступакової І.Г.

при секретарі - Романові Д.І.

з участю: представників фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

ФОП ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

- №0004931702/0 від 01 вересня 2010 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 259 798,95 грн. за порушення п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.4, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість";

- №0004941702/0 від 01 вересня 2010 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 129 899,46 грн. за порушення ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів "Про прибутковий податок з громадян", п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що спірні податкові повідомлення-рішення є наслідком протиправної оцінки податковим органом господарських відносин з ПП "Дніпро Леон Сервіс", у зв'язку з чим висновки податкової щодо неправомірного формування податкового кредиту та валових витрат є необґрунтованими.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що між позивачем та його контрагентом була відсутня реальність виконання угод, що стало підставою для нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 20 травня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_2 ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.

Вирішуючи справу, судом першої інстанції встановлено, що у період з 10 серпня 2010 року по 21 серпня 2010 року податковою було проведено невиїзну документальну перевірку ФОП ОСОБА_2 з питання обґрунтованості нарахування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість при проведенні фінансово-господарських операцій з ПП "Дніпро Леон Сервіс" за листопад, грудень 2007 року, січень - березень 2008 року, за результатами якої складено акт №3755/17-2/НОМЕР_1 від 21 серпня 2010 року.

Висновками даного акту перевірки встановлені порушення:

1) пп.7.2.1, пп.7.2.3, пп.7.2.4, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме встановлене завищення податкового кредиту, наведеного у деклараціях з податку на додану вартість, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 173 199,30 грн., в т. ч. за листопад 2007 року - на суму ПДВ 10 890,33 грн., грудень 2007 року на суму ПДВ - 14 531,64 грн., січень 2008 року на суму ПДВ - 21 735,91 грн., лютий 2008 року на суму ПДВ - 58 075,18 грн., березень 2008 року на суму ПДВ - 67 966,27 грн.;

2) ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у декларації про доходи від підприємницької діяльності встановлено завищення валових витрат, а саме до складу валових витрат включені витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами у листопаді, грудні 2007 року, січні - березні 2008 року на загальну суму 865 996,36 грн., а саме: за 2007 рік на загальну суму 127 109,79 грн., крім того ПДВ 25 421,97 грн., за 2008 рік на загальну суму 738 886,57 грн., крім того ПДВ 147 777,40 грн. Вищевказане порушення призвело до донарахування податку з доходів фізичних осіб у сумі 129 899,46 грн.

На підставі вказаних висновків податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 01 вересня 2010 року №0004931702/0 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у сумі 173 199,30 грн. та за штрафними санкціями у сумі 86 599,65 грн., №0004941702/0 про збільшення грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб за основним платежем у сумі 129 899,46 грн.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат в листопаді, грудні 2007 року, січні, лютому, березні 2008 року сум, сплачених по взаємовідносинам з ПП "Дніпро Леон Сервіс", у зв'язку з не встановленням факту поставки товару, а отже спірні податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Колегія суддів не погоджується з цими висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Частиною 2 ст. 9 вказаного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, право на валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість виникає в результаті придбання товарів і послуг з метою використання в господарській діяльності. При цьому операція з придбання повинна бути реальною, тобто повинна мати місце об'єктивна зміна складу активів платника податків.

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку понесені витрати на придбання послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

Основною господарською діяльністю підприємця є, зокрема, виробництво макаронних виробів, м'ясних виробів, оптова та роздрібна торгівля м'ясом та м'ясопродуктами, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, перероблення та консервування овочів та фруктів, не віднесене до інших групувань.

Як свідчать матеріали справи, витрати позивача, понесені в рамках здійснення господарської діяльності з ПП "Дніпро Леон Сервіс" є документально підтвердженими, використання придбаних товарів підприємцем у власній господарській діяльності доведено, а саме придбання картоплі, моркви, капусти та цибулі.

Разом з цим, позивачем податковий кредит сформований у відповідності з зазначеними положеннями Закону України "Про податок на додану вартість", підтверджено відповідними податковими та видатковими накладними, що виписані контрагентом та квитанціями до прибуткового касового ордеру.

Наведені документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт надання послуг.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи податкового органу щодо відсутності на момент проведення перевірки документів, що засвідчують транспортування, прийняття, оприбуткування та зберігання товарів, що начебто свідчить про безтоварність господарських операцій, оскільки не надано доказів витребування від апелянта необхідних документів.

Разом з цим, згідно акта від 29 березня 2010 року було знищено бухгалтерську документацію, у зв'язку з завершенням податкової перевірки за період з 01 жовтня 2007 року по 30 вересня 2009 року.

Отже, враховуючи принцип персональної відповідальності платника податку право на валові витрати та податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

З огляду на викладене, відповідачем не наведено жодних доводів та не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність апелянта як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість включення ним до складу витрат та податкового кредиту сум податку по господарським операціям з ПП "Дніпро Леон Сервіс", що помилково не було встановлено судом першої інстанції.

Крім того, відповідно до ч.5 ст. 227 КАС України - висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Судом першої інстанції необґрунтовано не було взято до уваги висновки ухвали Вищого адміністративного суду України від 10 лютого 2014 року, а саме те, що згідно листа Господарського суду Херсонської області №5/213-Б-07 від 30 травня 2011 року звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута - ПП "Дніпро-Леон-Сервіс" затверджено лише 18 березня 2008 року, тобто вже після того, як були виписані податкові накладні по господарським операціям.

Колегія суддів вважає, що визнання контрагента банкрутом та подальша його ліквідація саме по собі не тягне встановлення факту нікчемності правочинів та не позбавляє правового значення виданих за відповідними господарськими операціями податкових накладних, у зв'язку з чим висновки суду першої інстанції стосовно того, що розрахункові документи, видаткові та податкові накладні підписані не уповноваженою особою, а саме ПП "Дніпро Леон Сервіс" в особі ОСОБА_7 є помилковими.

Окрім цього, враховуючи висновки ухвали Вищого адміністративного суду від 10 лютого 2014 року, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що посилання податкового органу на постанову про порушення кримінальної справи від 23 жовтня 2009 року відносно громадянки ОСОБА_5 є безпідставними, оскільки звільнення від доказування в адміністративному судочинстві відповідно до положень ст. 72 КАС України можливе лише на підставі вироку суду в кримінальній справі або постанови суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, стосовно питань, чи мало місце діяння та чи вчинено воно особою, щодо якої ухвалено вирок або постанову суду.

Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку про помилковість доводів податкового органу стосовно того, що позивач не підтвердив своє право на валові витрати та податковий кредит з огляду на визнання контрагента банкрутом, яким видано податкові накладні за цими господарськими операціями, оскільки ухвалене судом рішення саме по собі не призвело до недійсності угод, укладених з моменту державної реєстрації контрагента до моменту затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, а саме по 18 березня 2008 року та не позбавило правового значення податкових накладних, виданих у відповідності до вимог п.п.7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" за такими господарськими операціями.

Оскільки в порушення ст. 71 КАС України податковим органом не доведено обґрунтованості висновку акта перевірки, що стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.

На підставі вищевикладеного колегія суддів, керуючись п.3, п.4 ч.1 ст. 202 КАС України вважає необхідним, скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ФОП ОСОБА_2 задовольнити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.3 ч.1 ст. 198, п.3, п.4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 207, ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити, постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20 травня 2014 року скасувати.

Прийняти по справі нову постанову, якою позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- №0004931702/0 від 01 вересня 2010 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 259 798,95 грн.;

- №0004941702/0 від 01 вересня 2010 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 129 899,46 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуюча суддя: Лук'янчук О.В.

Суддя: Ступакова І.Г.

Суддя: Жук С.І.