Ухвала

від 10.09.2014 по справі 814/4333/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2014 р. Справа № 814/4333/13-а

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Лук'янчук О.В.

суддів - Кравченка К. В.

- Жука С.І.,

при секретарі - Романові Д.І.

за участю : представника Публічного акціонерного товариства «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» - Новосьолової І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 12.08.2013 року № 0001332201, № 0001342201, № 0004652201, № 0001352201, № 0001362201,-

В С Т А Н О В И Л А :

ПАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» звернулося до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

-№ 0001332201 від 12 серпня 2013 року, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2 819 632 грн.;

-№ 0001342201 від 12 серпня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 68 847,00 грн.;

-№ 0001352201 від 12 серпня 2013 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 209 066 грн.;

-№ 0001362201 від 12 серпня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 157 851 грн. та штрафних санкцій 78 925,5 грн.;

-№ 0004652201 від 12 серпня 2013 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 256 876 грн. та штрафних санкцій 128 438 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 січня 2014 року позов задоволено. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001332201, що було прийнято Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області 12.08.2013. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001342201, що було прийнято Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області 12.08.2013. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення № 0004652201, що було прийнято Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області 12.08.2013. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001352201, що було прийнято Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області 12.08.2013. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001362201, що було прийнято Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області 12.08.2013. Присуджено Публічному акціонерному товариству «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» понесені ним судові витрати (судовий збір) в сумі 2294 грн. з Державного бюджету України.

В апеляційній скарзі ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції встановив, що у період з 11.07.2013 року по 15.07.2013 відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин з ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» за період з 01.09.2011року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено акт від 22.07.2013 року № 202/22-01/00952114.

Відповідно до висновку зазначеного акта, перевіркою ПАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» встановлено порушення:

- п.п. 134.1 статті 134, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 статті 138 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 2 819 632 грн. (IV квартал 2011 року);

- п.п. 134.1 статті 134, п. 138.1, п. 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на прибуток на 68 847 грн. (IV квартал 2011 року);

-п. 198.3 статті 198, п. 200.1, п. 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2011 року на 256 876 грн., завищення суми залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, за грудень 2011 року на 209 066 грн., заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, за грудень 2011 року на 157 851 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийняті податкові повідомлення-рішення від 12 серпня 2013 року:

-№ 0001332201, яким ДПІ зменшила суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за ІІ-IV квартали 2011 року на 2 819 632 грн.;

-№ 0001342201, яким ДПІ збільшила суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 68 847 грн.;

-№ 0004652201, яким ДПІ зменшила суму бюджетного відшкодування з ПДВ за грудень 2011 року на 256 876 грн. і застосувала штрафні (фінансові) санкції в сумі 128 438 грн.;

-№ 0001352201, яким ДПІ зменшила суму від'ємного значення ПДВ за грудень 2011 року на 209 066 грн.;

-№ 0001362201, яким ДПІ збільшила суму грошового зобов'язання з ПДВ на 236 776,50 грн. (з яких 157 851 грн. - за основним платежем, 78 925,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач неправомірно використав акти перевірки ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» в якості доказу порушення норм Податкового кодексу України позивачем, а також із недоведеності відповідачем фактів порушення позивачем норм податкового законодавства і про неправомірність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції (тобто, реальної зміни майнового стану платника податків).

Частиною 2 ст. 9 вказаного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Отже, показник валових витрат безпосередньо впливає на об'єкт оподаткування.

Відповідно до п.138.2. ст. 138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.139.1 ст. 139).

Відповідно до ст. 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п.198.1 ст. 198).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст. 198).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст. 198).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.1 1 ст. 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до Закону (п.198.6 ст. 198).

Таким чином, правомірність формування платником податку податкового кредиту і, відповідно, розрахунку суми бюджетного відшкодування надмірно сплаченого ПДВ визначається фактичним проведенням операцій (з придбання товару для використання у власній господарській діяльності) платником податку зі своїми безпосередніми контрагентами, які оформлені належними документами, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що якщо навіть безпосередній контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені Законом умови отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту і, тому, суперечні цьому висновку доводи апелянта є необґрунтованими.

Види діяльності за КВЕД-2010 підприємства є, зокрема: виробництво продуктів борошномельно - круп'яної промисловості; виробництво готових кормів для тварин, що утримуються ні фермах; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном,насінням і кормами для тварин; неспеціалізована оптова торгівля; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, факт відсутності первинних документів ( п. 138.2 ст. 138 ПК України) ДПІ не встановила, так само як і не встановила факт невикористання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача.

Так, згідно акту перевірки від 22.07.2013 року № 202/22-01/00952114, ДПІ вказує, що наявність у покупця (ПАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів») належним чином оформлених документів, які відповідно до ПК України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для включення до податкового кредиту.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи первинні документи, суд першої інстанції цілком обґрунтовано зазначив про те, що вони оформлені належним чином та в повному обсязі, у зв'язку з чим, не вбачається порушень позивачем вимог податкового законодавства під час формування податкового кредиту по операціям з ТОВ «Саноіл торг» за перевіряємий період.

Натомість, заперечуючи реальність здійснення операцій відповідач послався не на результати перевірки позивача, а на відомості, що містяться в акті ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва від 17.01.2013 № 164/22-200/37585953 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «ИНФИНИТИ»; акті ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 22.03.2013 № 788/22-20/37269136 «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «САНОІЛ ТОРГ»; акті ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 30.04.2013 № 1305/22-20/37269136 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Саноіл Торг» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 04.10.2010 р. по 31.12.2011 р.; акті ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 15.05.2013 № 1407/22.8-15/37269136 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Саноіл Торг» по взаємовідносинах з ТОВ «Инфинити», ТОВ «Прін Ко» , ТОВ «Трансрегионал-Торг», ТОВ «Цефинторг-ЮГ» та ТОВ «Спікер Ком» за період з 01.11.2010 р. по 01.03.2013 р.», й відтак обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що відповідач неправомірно використав акти перевірки ТОВ «Саноіл торг» в якості доказу на порушення норм ПК України позивачем.

Відтак, доводи апелянта про відсутність реальності здійснення господарських операцій між позивачем і його контрагентом з посиланням на вказані вище акти, являються необґрунтованими та не доведеними.

Крім того, колегія суддів акцентує увагу, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Також, задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції правомірно послався на висновки постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2013 у справі № 814/647/13-а , в якій були досліджені дії ДПІ та визнані неправомірними: дії ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва по зазначенню в акті від 17.01.2013 висновків щодо не підтвердження фактичної реалізації та постачання товарів ТОВ «Инфинити», та як наслідок, не підтвердження доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 507 376 712 грн. та не підтвердження витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 493 220 564 грн.; дії ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва по зазначенню в акті від 17.01.2013 року висновків щодо не підтвердження фактичної реалізації та постачання товарів ТОВ «Инфинити», та як наслідок, не підтвердження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 193 647 211,08 грн. та не підтвердження податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 200 299 139,30 грн. та заборонено використовувати дану інформацію та розміщувати її в базі даних; постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.05.2013 у справі № 826/5797/13-а, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2013 року,в якій визнані протиправними дії ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, які полягають зокрема в зазначенні в акті від 22.03.2013 інформації у вигляді висновків щодо відсутності фактичної реалізації та постачання товарів ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» по взаємовідносинах з ТОВ «ИНФИНИТИ», завищення податкових зобов'язань ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» з податку на додану вартість за період з 21.03.2011 по 30.09.2012 на загальну суму 190 330 099 грн. та завищення податкового кредиту ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» з податку на додану вартість за період з 21.03.2011 по 20.09.2013 на загальну суму 193 394 123 грн. заборонено ДПІ у Шевченківському районі м. Києва використовувати інформацію, відображену в акті від 22.03.2013 р. у тому числі розміщувати інформацію в базах даних відповідача (АС «Аудит», АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» тощо) та зобов'язано ДПІ у Шевченківському районі м. Києва відновити інформацію про податкові зобов'язання ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» з податку на додану вартість за період з 21.03.2011 по 30.09.2012 на загальну суму 190 330 099 грн. та податковий кредит з податку на додану вартість за період з 21.03.2011 по 30.09.2012 на загальну суму 192 394 123 грн., відповідно до поданої податкової звітності ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» за періоди з березня 2011 року по грудень 2011 року, з січня 2012 року по вересень 2012 року в базах даних відповідача (АС «Аудит», АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» тощо).

В свою чергу, колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга не містить належних доводів та обґрунтувань того, які саме норми матеріального чи процесуального права порушено судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення чи не з'ясовано обставини по справі, які мали суттєве значення для її правильного вирішення.

Таким чином, доводи апеляційної скарги колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони є ідентичними висновкам акту перевірки, яким судом першої інстанції, з урахуванням матеріалів та обставин справи, було надано належну правову оцінку.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Лук'янчук О.В.

Суддя: Кравченко К.В.

Суддя: Жук С.І.