Ухвала

від 05.10.2015 по справі 814/4333/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2015 року м. Київ К/800/50915/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника позивача Новосьолової І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.01.2014

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2014

у справі № 814/4333/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства «Миколаївський комбінат хлібопродуктів»

до Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва, Головного управління Міндоходів у Миколаївській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.01.2014, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2014, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано прийняті ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області податкові повідомлення-рішення від 12.08.2013 №0001332201, №0001342201, №0004652201, №0001352201, №0001362201.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

18.05.2015 до суду касаційної інстанції надійшло спільне клопотання ПАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» та ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області про закриття провадження у справі в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 12.08.2013 №0001342201, №0001362201 у зв?язку із примиренням сторін на умовах податкового компромісу.

01.10.2015 позивачем подано заяву №764 від 30.09.2015 про відкликання клопотання про закриття провадження у справі в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 12.08.2013 №0001342201, №0001362201 у зв?язку з примиренням сторін на умовах податкового компромісу.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин з ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» за період з 01.09.2011 по 31.12.2011, за результатами якої складено акт від 22.07.2013 № 202/22-01/00952114.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення підпункту 134.1 статті 134, пункт 138.1, пункт 138.2, пункт 138.8 статті 138 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 2819632 грн. (IV квартал 2011 року); підпункту 134.1 статті 134, пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на прибуток на 68847 грн. (IV квартал 2001 року); пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2011 року на 256876 грн., завищення суми залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, за грудень 2011 року на 209066 грн., заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, за грудень 2011 року на 157851 грн.

Підставою для таких висновків стало те, що актами перевірок ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» встановлено проведення підприємством транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов?язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. Зазначеними актами не підтверджено наявність поставок товарів від постачальників ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» та їх подальшу реалізацію контрагентам-покупцям.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.08.2013 № 0001332201 яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за ІІ-IV квартали 2011 року на 2819632 грн.; податкове повідомлення-рішення від 12.08.2013 № 0001342201 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 68847 грн.; податкове повідомлення-рішення від 12.08.2013 № 0004652201 яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за грудень 2011 року на 256876 грн. і застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 128438 грн.; податкове повідомлення-рішення від 12.08.2013 № 0001352201 яким зменшено суму від'ємного значення ПДВ за грудень 2011 року на 209066 грн.; податкове повідомлення-рішення від 12.08.2013 № 0001362201 яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 236776,50 грн. (з яких 157851 грн. - за основним платежем, 78925,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3 ст.198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10 ст.201 цього Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з абзацом першим пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З правового аналізу наведених нормативних приписів вбачається, що валові витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що основними видами діяльності позивача є виробництво продуктів борошномельно-круп?яної промисловості. У періоді, що перевірявся позивачем придбано у ТОВ «САНОІЛ-ТОРГ» борошно, висівки пшеничні, пшеницю продовольчу, побічні продукти пшениці, що підтверджується відповідними первинними документами, наявність яких в повному обсязі та використання придбаних товарів позивачем в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності відповідачем не заперечується.

На час укладення та виконання договорів контрагент позивача був зареєстрованим в ЄДРПОУ, тобто був юридичною особою, наділеною цивільною правоздатністю і дієздатністю, був платниками податку на додану вартість.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товарів (робіт, послуг) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на витрати та податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів, а надто тих, з якими у позивача відсутні взаємовідносини. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначними доказами, однак такі докази на порушення вимог частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не представлено, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано витрати та податковий кредит, не спростовано.

У даному випадку спірні господарські операції були належним чином відображені позивачем у податковому обліку, жодних свідчень того, що їх виконання спричинило заниження чи приховування об'єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, судами не встановлено.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтоване рішення, підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.01.2014 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2014 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-239 1 КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун