Постанова

від 17.09.2014 по справі 27/164

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2014 р. Справа№ 27/164

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Рябухи В.І.

Калатай Н.Ф.

за участю представників сторін:

від стягувача: Перевознікова І.С. - представник, б/н від 03.10.2013;

від боржника: Шмуйло А.Д. - представник, б/н від 26.02.2014;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднані системи зв'язку"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.07.2014

винесену за результатом розгляду заяви Державної установи "70 Управління начальника робіт"

про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню

у справі № 27/164 (суддя Босий В.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднані системи зв'язку"

до Державної установи "70 Управління начальника робіт"

про стягнення 10 771,75 грн.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України у судовому засідання 27.08.2014 оголошено перерву до 17.09.2014.

Згідно із ст.ст. 69, 99 ГПК України строк розгляду апеляційної скарги у справі № 27/164 продовжено.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2014 склад колегії суддів у справі № 27/164 змінено.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2014 у справі № 27/164 заяву боржника про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню задоволено повністю, визнано наказ Господарського суду міста Києва від 29.06.2010 у справі № 27/164, виданий на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2010, таким, що не підлягає виконанню.

Ухвала мотивована тим, що грошові вимоги позивача до відповідача ґрунтуються на рішенні Господарського суду міста Києва від 07.06.2010 у справі № 27/164, а відтак виникли до порушення справи про банкрутство відповідача (27.12.2010) та є конкурсними в розумінні приписів Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; матеріали справи не містять, а позивачем належних та допустимих доказів звернення з відповідною заявою в межах справи № 50/25-б про банкрутство боржника суду не надано; за таких обставин грошові зобов'язання боржника перед стягувачем є припиненими в силу закону, а саме ч.2 ст.14 Закону про банкрутство.

В апеляційній скарзі стягувач просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.07.2014 у справі № 27/164 скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права і прийняти нову, якою відмовити боржнику у задоволенні заяви про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 29.06.2010 у справі № 27/164 таким, що не підлягає виконанню.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник стверджує про те, що при винесенні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції не було враховано чинні на день винесення ухвали норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та посилається на положення абзацу 11 ч.1 ст.1, п.п. 4-7 ч.1 ст.23, п.п. 4-7 ст.83 цього Закону.

Крім цього, скаржник стверджує про порушення судом першої інстанції ч.4 ст.23, ч.4 ст.83 зазначеного Закону та ч.1 ст.4, ч.1 ст.43 ГПК України.

Також скаржник заявляє про те, що відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 03.07.2014 у справі № 50/25-б продовжено строк на підготовку плану санації боржника у справі № 50/25-б на три місяці - до 24.09.2014.

Боржник у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, посилаючись, зокрема, на положення прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VI, який набрав чинності 19.01.2013 та порушення провадження у справі про банкрутство боржника до набрання чинності нової редакції Закону.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників стягувача, боржника, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Боржником подано до суду першої інстанції заяву від 12.05.2014 № 29 про визнання наказу Господарського суду міста Києва № 27/164 від 29.06.2010 таким, що не підлягає виконанню.

Як вбачається із матеріалів справи, 29.06.2010 видано наказ Господарського суду міста Києва за № 27/164 на виконання рішення Господарського суду міста Києва № 27/164 від 07.06.2010, яке набрало законної сили 25.06.2010, про стягнення з "70 Управління начальника робіт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднані системи зв'язку" основної заборгованості у розмірі 6 989,95 грн., 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Статтею 117 ГПК України встановлено, що господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника, зокрема, визнати наказ таким, що не підлягає виконанню; господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково, у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Як вбачається із рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2010 у справі № 27/164, заборгованість відповідача перед позивачем виникла станом на 05.05.2010.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2010 у справі № 50/25-б порушено провадження у справі про визнання банкрутом Державної установи "70 Управління начальника робіт" Міністерства оборони України; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника відповідно до ст.11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", до закінчення провадження у справі - зупинено виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів, строк виконання яких настав до введення мораторію), та зупинено заходи, спрямовані на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення проведення мораторію.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 № 2343-ХІІ (далі - Закон № 2343), в редакції станом на 27.12.2010, конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги, які не забезпечені заставою майна боржника; до конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство.

Як вбачається із ухвали Господарського суду міста Києва від 03.08.2011 у справі № 50/25-б, на виконання вимог ухвали підготовчого засідання заявником подано оголошення про порушення справи про банкрутство Державної установи "70 Управління начальника робіт" Міністерства оборони України, яке опубліковано у газеті "Урядовий кур'єр" № 50 від 19.03.2011.

Статтею 14 Закону № 2343, в редакції, станом на 19.03.2011, встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують; вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів; зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 03.08.2011 у справі № 50/25-б затверджено реєстр вимог кредиторів боржника - Державної установи "70 Управління начальника робіт" Міністерства оборони України, до якого стягувач не увійшов, також у цій ухвалі вказано, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними; зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

У матеріалах справи відсутні докази того, що стягувач звернувся із відповідною заявою у справі № 50/25-б про банкрутство Державної установи "70 Управління начальника робіт". При цьому слід зазначити, що прийняття судом рішення про стягнення заборгованості з боржника в позовному провадженні не звільняє кредитора від обов'язку подання заяви з грошовими вимогами у справі про банкрутство.

Зазначена правова позиція узгоджується із судовою практикою, про що, зокрема, свідчать постанови Вищого господарського суду України від 29.01.2008 у справі № 14/268, від 01.04.2008 у справі № 11/153, від 13.05.2008 у справі № 32/207, від 10.09.2008 у справі № 23/99, від 09.06.2009 у справі № 8/473, від 04.12.2013 у справі № 14/392.

Відповідно до ч.5 ст.31 Закону № 2343 вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними.

Згідно із ч.ч.1, 3 ст.202 ГК України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами; до відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно із ст.4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Отже, до відносин, які мали місце в справі про банкрутство, норми ГПК України застосовуються з урахуванням особливостей Закону № 2343, як спеціального нормативно-правового акта.

Статтею 1 Закону № 2343 встановлено, що погашеними вимогами кредиторів є задоволені вимоги кредитора, вимоги, щодо яких досягнуто згоди про припинення, у тому числі заміну, зобов'язання або припинення зобов'язання іншим чином, а також інші вимоги, які відповідно до цього Закону вважаються погашеними.

Також, як вже зазначалось, згідно із ч.2 ст.14 Закону № 2343 вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними; зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

За викладених обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що обов'язок боржника по сплаті на користь стягувача заборгованості у розмірі 6 989,95 грн., 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у справі № 27/164 є припиненим, тому відповідно до ст.117 ГПК України існують правові підстави для визнання наказу Господарського суду міста Києва у даній справі таким, що не підлягає виконанню.

Доводи апеляційної скарги є такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства та матеріалах справи, враховуючи викладене та наступні обставини.

У період з 27.12.2010 - дати порушення провадження у справі № 50/25-б, 19.03.2011 - дати опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство до дати прийняття оскаржуваної ухвали були прийняті зміни до ст.ст.1 та 83 Закону № 2343 Законом № 1258-VІІ від 13.05.2014, також, Законом України від 22.12.2011 № 4212-У1"Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" внесено зміни до Закону № 2343 та викладено цей Закон в новій редакції.

Згідно із розділом Х "Прикінцеві та перехідні положення", зазначений Закон від 22.12.2011 набирає чинності через рік з дня його опублікування, крім підпункту 14 пункту 7 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" та положень щодо офіційного оприлюднення відомостей про справу про банкрутство. Згаданий Закон набрав чинності 19.01.2013.

Отже, судом першої інстанції правомірно застосовано норми Закону № 2343 у редакції, чинній на дату прийняття судом відповідних ухвал у справі № 50/25-б.

Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правової акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно із ч.3 ст.5 ЦК України якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав і обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Таким чином, твердження скаржника про застосування норм Закону № 2343 у редакції, чинній на дату винесення господарським судом оскаржуваної ухвали, є безпідставним.

Та обставина, що відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 03.07.2014 у справі № 50/25-б продовжено строк на підготовку плану санації боржника у справі № 50/25-б на три місяці, не змінює підстави для задоволення вищезгаданої заяви боржника у справі № 27/164.

Судом апеляційної інстанції не виявлено порушень норм процесуального законодавства, які відповідно до ст. 104 ГПК України є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.07.2014 у справі № 27/164 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднані системи зв'язку" без задоволення.

2. Справу № 27/164 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Л.М. Ропій

Судді В.І. Рябуха

Н.Ф. Калатай