Ухвала

від 20.08.2014 по справі 701/941/14-ц

МАНЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р. С. З. № 46

У Х В А Л А

про відкриття провадження у цивільній справі

20 серпня 2014 року Суддя Маньківського районного суду, Черкаської області В.Л. МАРЕНЮК , розглянувши матеріали за позовом ОСОБА_2 до Кутівської сільської ради та ОСОБА_3 про визнання рішення сесії Кутівської сільської ради та державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до відповідачів з позовом про визнання рішення сесії Кутівської сільської ради та державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним.

На підставу своїх вимог спирається на те, що Рішенням сесії Кутівської сільської ради Маньківського району Черкаської області від 12 лютого 1994 року № 15-15 матері позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_2 передано безоплатно у приватну власність земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства згідно шнурової книги та списку, площею 0,40 га. та 0,26 га. відповідно.

Державний акт на присадибну земельну ділянку площею 0,40 га., яка розміщена за адресою АДРЕСА_1, не видавався.

На підставі цього рішення, 27 вересня 1999 року позивачу був виданий державний акт на право власності на землю площею 0,2714 га. серії ЧР -11-13-6.

29 травня 2003 року мати позивача - ОСОБА_4 склала заповіт на належний їй житловий будинок, надвірні споруди, що знаходяться в с. Кути, Маньківського району, Черкаської області, а також: на все майно де б воно не було і чого б воно не складалось, і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті, а також належна їй земельна ділянка, що знаходиться біля садиби, державний акт на право приватної власності на землю, майновий пай заповіла своєму синові ОСОБА_2.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_4, про що в книзі реєстрації смертей 22.07.2005 р. зроблено запис за №11.

Позивач після смерті своєї матері прийняв спадщину, про що у Маньківській Державній нотаріальній конторі була заведена спадкова справа № 553 за 2005 рік.

4 квітня 2014 року позивач оформив свідоцтво про право на спадщину за заповітом на належну його матері земельну ділянку (пай) про що йому було видано відповідне свідоцтво.

Оформити спадщину на житловий будинок та господарські будівлі матері, а також присадибну земельну ділянку, які розміщені за адресою АДРЕСА_1, позивач не має можливості по причині того, що з травня 2013 року, згідно довідки сільради, в будинку проживає відповідач ОСОБА_3, яка не допускає в будинок для проведення поточної інвентаризації та як вияснилось на дану присадибну земельну ділянку виданий покійній матері ОСОБА_3 - ОСОБА_5 державний акт. Даний державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_5, виданий на підставі рішення Кугівської сільської ради від 29 липня 2008 року за № 18-3/V площею 0,2969 га. цільове призначення якої визначено для ведення особистого селянського господарства. Як видно із кадастрового плану даної земельної ділянки, на ній розміщені житловий будинок та господарські споруди покійної матері позивача - ОСОБА_4, що підтверджується довідкою Кутівської сільської ради та відповідачкою ОСОБА_3

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

На даний час позивач не має можливості оформити спадщину з тієї причини, що рішенням Кутівської сільської ради від 29 липня 2008 року за № 18-3/ V його матір незаконно позбавили права на власність присадибної земельної ділянки та видавши державний акт цим рішенням матері відповідачки на земельну ділянку на якій розташований житловий будинок з господарськими спорудами ОСОБА_4, позбавили права спадкоємця на спадщину.

Тому на думку позивача, дане рішення є частково незаконним в частині пункту 2 та додатку до нього про виділення ОСОБА_5 у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,2969 по АДРЕСА_1 та п. 4 про скасування рішення сільської ради від 12.02.1994 р. № 15-15 в частині передачі земельних ділянок громадянам згідно п. 1 цього рішення з наступних підстав.

Відповідно до п. 8 Постанови Пленум Верховного Суду України, від 16.04.2004, № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» 8. Вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди повинні враховувати, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140 - 149 ЗК. У випадках, визначених цими нормами, припинення права власності на землю чи права землекористування провадиться за позовом відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування в судовому порядку, недодержання якого є підставою для визнання рішення цього органу та виданих державних актів недійсними.

При вирішенні в судовому порядку питання про недійсність документів, виданих на підставі переглянутого рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про скасування свого рішення, за яким земельна ділянка була неправомірно одержана у власність чи користування, слід враховувати Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 р. N 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), відповідно до пункту 5 мотивувальної частини якого органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Таким чином рішення сесії Кутівської сільської ради Маньківського району Черкаської області від 12 лютого 1994 року № 15-15 про передачу у приватну власність позивачу та його матері земельних ділянок не може бути скасовано рішенням цієї ж ради від 29 липня 2008 року за № 18-3/V.

Абзац 4, 5, 6 п. 5 Рішення Конституційного Суду, від 16.04.2009, № 7-рп/2009 "У справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування") передбачено, що зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку. Однак, як вважає Конституційний Суд України, це не позбавляє орган місцевого самоврядування права за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт (у тому числі і з мотивів невідповідності Конституції чи законам України).

Конституційний Суд України зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, на думку позивача органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між: органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року N 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бити скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Ні позивач ні його мати не відмовились від передачі у власність їм земельних ділянок, а тому у Кутівської сільської ради не було правових підстав скасовувати своє попереднє рішення, що і змусило позивача звернутись з відповідним позовом до суду.

Суд оглянувши матеріали справи, вважає, що позовна заява подана відповідно до вимог викладених в ст. ст. 118-121 ЦПК України, справа підсудна судові, підстав для закриття справи і залишення її без розгляду не має, справа підлягає розгляду в попередньому судовому засіданні.

Керуючись ст. ст.118-122 ЦПК України

У Х В А Л И В :

Відкрити провадження по цивільній справі № 701/941/14-ц. за позовом ОСОБА_2 до Кутівської сільської ради та ОСОБА_3 про визнання рішення сесії Кутівської сільської ради та державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним і призначити її до попереднього судового розгляду на 27 серпня 2014 року на 12 год. 00 хв. в судовому засіданні в смт. Маньківка з участю сторін.

Представнику Кутівської сільської ради та ОСОБА_3 подати до 27 серпня 2014 року письмові заперечення проти позову з посиланням на докази, якими вони обґрунтовуються.

Сторони до початку розгляду справи зобов'язані повідомити суд про всі відомі їм рішення суддів, що стосуються предмету спору, а також про всі відомі їм незавершені судові провадження, що стосуються предмету спору.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДЯ В.Л. МАРЕНЮК