Рішення

від 13.11.2014 по справі 701/941/14-ц

МАНЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №701/941/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2014 року Маньківський районний суд, Черкаської області

в складі: головуючого - судді - В.Л. МАРЕНЮКА

при секретарі - В.І. ОКОЛІТІЙ

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маньківка справу за позовом ОСОБА_1 до Кутівської сільської ради, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання рішення сесії Кутівської сільської ради та державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до відповідачів з позовом про визнання рішення сесії Кутівської сільської ради та державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним.

На підставу своїх вимог спирається на те, що Рішенням сесії Кутівської сільської ради Маньківського району Черкаської області від 12 лютого 1994 року № 15-15 матері позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_1 передано безоплатно у приватну власність земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства згідно шнурової книги та списку, площею 0,40 га. та 0,26 га. відповідно.

Державний акт на присадибну земельну ділянку площею 0,40 га., яка розміщена за адресою АДРЕСА_1, не видавався.

На підставі цього рішення, 27 вересня 1999 року позивачу був виданий державний акт на право власності на землю площею 0,2714 га. серії ЧР -11-13-6.

29 травня 2003 року мати позивача - ОСОБА_4 склала заповіт на належний їй житловий будинок, надвірні споруди, що знаходяться в с. Кути, Маньківського району, Черкаської області, а також: на все майно де б воно не було і чого б воно не складалось, і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті, а також належна їй земельна ділянка, що знаходиться біля садиби, державний акт на право приватної власності на землю, майновий пай заповіла своєму синові ОСОБА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_4, про що в книзі реєстрації смертей 22.07.2005 р. зроблено запис за №11.

Позивач після смерті своєї матері прийняв спадщину, про що у Маньківській Державній нотаріальній конторі була заведена спадкова справа № 553 за 2005 рік.

4 квітня 2014 року позивач оформив свідоцтво про право на спадщину за заповітом на належну його матері земельну ділянку (пай) про що йому було видано відповідне свідоцтво.

Оформити спадщину на житловий будинок та господарські будівлі матері, а також присадибну земельну ділянку, які розміщені за адресою АДРЕСА_1, позивач не має можливості по причині того, що з травня 2013 року, згідно довідки сільради, в будинку проживає відповідач ОСОБА_2, яка не допускає в будинок для проведення поточної інвентаризації та як вияснилось на дану присадибну земельну ділянку виданий покійній матері ОСОБА_2 - ОСОБА_5 державний акт. Даний державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_5, виданий на підставі рішення Кутівської сільської ради від 29 липня 2008 року за № 18-3/V площею 0,2969 га. цільове призначення якої визначено для ведення особистого селянського господарства. Як видно із кадастрового плану даної земельної ділянки, на ній розміщені житловий будинок та господарські споруди покійної матері позивача - ОСОБА_4.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

На даний час позивач не має можливості оформити спадщину з тієї причини, що рішенням Кутівської сільської ради від 29 липня 2008 року за № 18-3/ V його матір, на думку позивача, незаконно позбавили права на власність присадибної земельної ділянки та видавши державний акт цим рішенням матері відповідачки на земельну ділянку на якій розташований житловий будинок з господарськими спорудами ОСОБА_4, позбавили права спадкоємця на спадщину.

Тому, на думку позивача, дане рішення є частково незаконним в частині пункту 2 та додатку до нього про виділення ОСОБА_5 у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,2969 по АДРЕСА_1 та п. 4 про скасування рішення сільської ради від 12.02.1994 р. № 15-15 в частині передачі земельних ділянок громадянам згідно п. 1 названого рішення, що і змусило позивача звернутись з відповідним позовом до суду.

Представник позивача в судовому засіданні змінив позовні вимоги, відмовившись від стягнення судових витрат по справі, в решті частині позовні вимоги підтримав.

Представник Кутівської сільської ради не погодився із позовними вимогами та при прийнятті рішення поклався на думку суду.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заперечували на задоволення позову.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи із того, що як дійсно встановлено в судовому засіданні, що 12.02.1994 року відповідно до рішення № 15-15 Кутівської сільської ради (а.с. 8,9) ОСОБА_4 та ОСОБА_1 передано безоплатно у приватну власність земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства згідно шнурової книги та списку, площею 0,40 га. та 0,26 га. відповідно. На підставі цього рішення, 27.09.1999 року позивачу був виданий державний акт на право власності на землю площею 0,2714 га. серії ЧР -11-13-6 (а.с. 13).

29.05.2003 року мати позивача - ОСОБА_4 склала заповіт (а.с. 11) на належний їй житловий будинок, надвірні споруди, що знаходяться в с. Кути, Маньківського району, Черкаської області, а також: на все майно де б воно не було і чого б воно не складалось, і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті, а також належна їй земельна ділянка, що знаходиться біля садиби, державний акт на право приватної власності на землю серії ЧР-011642, майновий пай згідно майнового сертифікату секрії ЧЕ - ХІ № 159358 заповіла своєму синові ОСОБА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_4, про що в книзі реєстрації смертей 22.07.2005 р. зроблено запис за №11 (а.с. 10).

Позивач після смерті своєї матері прийняв спадщину, про що у Маньківській Державній нотаріальній конторі була заведена спадкова справа № 553 за 2005 рік. 04.04.2014 року позивач оформив свідоцтво про право на спадщину за заповітом на належну його матері земельну ділянку (пай) про що йому було видано відповідне свідоцтво (а.с. 12).

Оформити спадщину на житловий будинок та господарські будівлі матері, а також присадибну земельну ділянку, які розміщені за адресою АДРЕСА_1 позивач не має можливості по причині того, що з травня 2013 року, згідно довідки сільради, в будинку проживає співвідповідач ОСОБА_2 (а.с. 15), так як на дану присадибну земельну ділянку виданий державний акт (а.с. 18) покійній матері ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_5.

Даний державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_5 виданий на підставі рішення Кутівської сільської ради від 29 липня 2008 року за № 18-3/V (а.с. 19,20) площею 0,2969 га. цільове призначення якої визначено-для ведення особистого селянського господарства. Згідно кадастрового плану земельної ділянки (а.с. 17), на ній розміщені житловий будинок та господарські споруди покійної матері позивача - ОСОБА_4, що підтверджується довідкою Кутівської сільської ради (а.с. 16), та підтверджено показами свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в судовому засіданні.

Відповідно до ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Кутівська сільська рад своїм рішенням від 29 липня 2008 року за № 18-3/V позбавила матір позивача та її спадкоємців права на власність присадибної земельної ділянки та пунктом 2 і додатком до нього виділила ОСОБА_5 у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,2969 по АДРЕСА_1 та п. 4 скасувала рішення сільської ради від 12.02.1994 р. № 15-15 в частині передачі земельних ділянок громадянам згідно п. 1 цього рішення.

Відповідно до п. 8 Постанови Пленум Верховного Суду України, від 16.04.2004, № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" - Вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди повинні враховувати, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140 - 149 ЗК. У випадках, визначених цими нормами, припинення права власності на землю чи права землекористування провадиться за позовом відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування в судовому порядку, недодержання якого є підставою для визнання рішення цього органу та виданих державних актів недійсними.

При вирішенні в судовому порядку питання про недійсність документів, виданих на підставі переглянутого рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про скасування свого рішення, за яким земельна ділянка була неправомірно одержана у власність чи користування, слід враховувати Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 р. N 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), відповідно до пункту 5 мотивувальної частини якого - органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Виходячи із зазначеного, рішення сесії Кутівської сільської ради Маньківського району Черкаської області від 12 лютого 1994 року № 15-15 про передачу у приватну власність позивачу та його матері земельних ділянок не може бути скасовано рішенням цієї ж ради від 29 липня 2008 року за № 18-3/V, за відсутності підстав передбачених главою 22 ЗК України.

Абзац 4, 5, 6 п. 5 Рішення Конституційного Суду, від 16.04.2009, № 7-рп/2009 "У справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування") передбачено, що зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку.

В Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону).

Органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів зазначених рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, томи вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Суду не надано доказів того, що позивач, чи його мати за життя відмовились від передачі у власність їм земельних ділянок, а тому у Кутівській сільській раді не було правових підстав скасовувати своє попереднє рішення в силу вимог ст. ст. 140, 141 Земельного Кодексу України, тому рішення Кутівської сільської ради № 18-3/V від 29.07.2008р. в частині пункту 2 та додатку до нього про виділення ОСОБА_5 у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,2969 по АДРЕСА_1 та п. 4 про скасування рішення сільської ради від 12.02.1994 р. № 15-15 в частині передачі земельних ділянок громадянам згідно п. 1 названого рішення, в частині передачі земельної ділянки ОСОБА_10 підлягає до скасування.

Суд не може прийняти до уваги, ту обставину, що скасування рішення сільради № 15-15 від 12.02.1994р. у частині передачі земельних ділянок громадянам згідно п. 1 цього рішення трактувалось як скасування рішення що стосувалось інтересів ОСОБА_11 (в подальшому ОСОБА_5, по списку порядковий номер - 10, (а.с.9)), на підставі поданої нею заяви, оскільки сама її заява суду не надана (представник сільради заначив що її знищено по закінченню терміну зберігання), а крім того згідно рішення сільради № 18-3/V від 29.07.2008р. ОСОБА_5 була передана земельна ділянка що по АДРЕСА_1, на якій знаходилась будівля що належала покійній ОСОБА_10, на що не заперечували ніхто з відповідачів у справі та підтвердили свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в судовому засіданні, що в свою чергу, ще раз підтверджує те, що мало місце порушення майнових прав ОСОБА_10 та її спадкоємців.

Невідповідність номерів будинків по вулицях с. Кути пояснюється тим, що номерація будинків в межах сільської ради с. Кути була розпочата лише в 1981-1982 роках згідно довідки сільради № 71 від 12.11.2014р., однак достийменно встановлено в судовому засіданні та підтверджено довідкою сільради № 70 від 12.11.2014р., те, що згідно погосподарських книг за 1971-1995р. за ОСОБА_12, а в послідуючому його спадкоємцем ОСОБА_10 - спадкодавцем позивача, іншого погосподарського номера як на земельній ділянці площею 0,40 га. не виявлено.

Не підлягають до задоволення позовні вимоги в частині скасування в повному обсязі пункту 4 рішення сільради № 18-3/V від 29.07.2008 про скасування рішення сільради № 15-15 від 12.02.1994р. в частині передачі земельних ділянок громадянам згідно п. 1, оскільки предметом розгяду данної цивільної справи є дії що стосуються чи порушують права лише ОСОБА_4 та її спадкоємців. Питання про права інших осіб в списку згідно додатку не є предметом розгляду даної справи.

Що стосується позовних вимог в частині визнання державного акту недійсним, то дані позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав:

Рішення Кутівської сільської ради № 18-3/V від 29.07.2008 у частині безоплатної передачі у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,2969 га, по АДРЕСА_1, ОСОБА_5 на підставі якого остання отримала державний акт на право власності на вказану земельну ділянку серії ЯИ № 964940, прийнято з порушенням положень ст. 20 ЗК України, якою регламентовано порядок встановлення та зміни цільового призначення земельних ділянок, що, в силу ст. 21 ЗК України (в редакції, що діяла на той час), є підставою для визнання рішення, яким земельна ділянка передана громадянам, недійсним, оскільки за попереднім рішенням № 15-15 від 12.02.1994р. земельні ділянки передавались громадянам для ведення особистого підсобного господарства, а рішенням від 29.07.2008р. № 18-3/V для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЗК України захист права громадянина на земельну ділянку може здійснюватися шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним, мотивація ж порушення майнових прав ОСОБА_10 та її спадкоємців вже наводились вище судом.

Громадяни набувають права користування земельними ділянками земель комунальної власності виключно за рішеннями органів місцевого самоврядування, оскільки таке право прямо передбачена чинним законодавством України.

Відповідно до Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі - державний акт на право власності на землю виготовляється на підставі виписки з рішення відповідної ради або державної адміністрації про передачу у власність чи користування відповідної земельної ділянки.

Таким чином наявність чинного державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 964940, виданого на ім'я ОСОБА_5, перешкоджає реалізації права позивача щодо користування земельною ділянкою, по АДРЕСА_1, яке у нього та його спадкодавця виникло на підставі чинного рішення Кутівської сільської № 15-15 від 12.02.1994, отже з метою захисту вищевказаного права позивача, державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 964940, виданий на ім'я ОСОБА_5, належить визнати недійсним та скасувати.

В судовому засіданні не знайшли свого належного підтвердження посилання відповідачів та свідків на те, що між покійною ОСОБА_4 чи її спадкоємцями та покійною ОСОБА_5 чи її спадкоємцями існували якісь договірні правовідносини щодо земельної ділянки чи будівлі що по АДРЕСА_1, оскільки ніхто із сторін чи свідків не був присутній під час укладання таких можливих угод, а крім того згідно ст. 44 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції закону 1963р.) - Повинні укладатись у письмовій формі угоди громадян між собою на суму понад сто карбованців, а відповідно до ст. 208 Цивільного кодексу України (в редакції закону 2003р. - У письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 58-60, 213, 215 ЦПК України, ст. ст. 208, 1216, 1218, 1220 ЦК України, ст. 121, 140-149, 152 Земельного Кодексу України, абз. 4, 5, 6 п. 5 Рішення Конституційного Суду, від 16.04.2009, п. 8 Постанови Пленум Верховного Суду України, від 16.04.2004, № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", № 7-рп/2009 "У справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 19, ст. 144 Конституції України, ст. 25, ч.14 ст. 46, ч. 1, 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування", суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Рішення Кутівської сільської ради від 29 липня 2008 року за № 18-3/ V в частині пункту 2 та додатку до нього про виділення ОСОБА_5 у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,2969 по АДРЕСА_1 та пункту 4 про скасування рішення сільської ради від 12.02.1994 р. № 15-15 в частині передачі земельних ділянок громадянам згідно п. 1., в частині передачі земельної ділянки ОСОБА_10 визнати незаконним та скасувати.

Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 964940 виданий ОСОБА_5 за рішенням Кутівської сільської ради від 29 липня 2008 року за № 18-3/V на земельну ділянку площею 0,2969 га. кадастровий № 7123184501:01:002:0006, визнати недійсним.

В решті частині позову - відмовити.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Черкаської області через Маньківський районний суд на протязі десяти днів.

СУДДЯ В.Л. МАРЕНЮК