Постанова

від 18.09.2014 по справі 826/8776/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 вересня 2014 року 11:07 № 826/8776/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Севсервіс» до 3-тя особаГоловного управління Міндоходів у м. Севастополі Головне управління Міндоходів у Миколаївській області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.02.2014 року №0000012204/3 та №0000022204/2, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Севсервіс» (надалі - позивач або ТОВ «Севсервіс») з позовом до Головного управління Міндоходів у м. Севастополі (надалі - відповідач або ГУ Міндоходів у м. Севастополі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.02.2014 року №0000012204/3 та №0000022204/2.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.06.2014 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки акту, на підставі яких оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями ТОВ «Севсервіс» нараховано суму грошових зобов'язань, не відповідають фактичним обставинам справи та нормам діючого законодавства України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.07.2014 року до участі у справі 826/8776/14 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, залучено Головне управління Міндоходів у Миколаївській області (надалі - третя особа або ГУ Міндоходів у Миколаївській області) та відкладено судовий розгляд справи на 11.09.2014 року.

У судове засідання 11.09.2014 року з'явилися представник позивача та представник третьої особи.

Відповідач у судове засідання не з'явився, явку свого представника не забезпечив. Про причини неявки у судове засідання відповідач не повідомляв, клопотань чи заяв про розгляд справи без його участі або про відкладення судового засідання не заявляв.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник третьої особи проти позову заперечував, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях, зазначаючи, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені правомірно на підставі виявлених під час перевірки ТОВ «Севсервіс» порушень.

Суд у судовому засіданні 11.09.2014 року на підставі положень ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), враховуючи неявку відповідача та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ГУ Міндоходів у м. Севастополі проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Севсервіс» у частині дотримання підприємством вимог законодавства України з питань державної митної справи під час митного оформлення товарів за МД №12303010000/2013/001307 від 14.08.2013 року, у зв'язку з чим складено акт №223/10/0003/3/2701/0032789517 від 08.02.2014 року (надалі - акт перевірки).

За результатами вищезазначеної перевірки ГУ Міндоходів у м. Севастополі встановлено порушення пп. 2 п. ст. 52 та п. 2 ст. 58 МКУ у частині визначення ТОВ «Севсервіс» методу визначення митної вартості товарів за ціною договору. Митну вартість товарів визнано відповідно до положень ст. 60 МКУ та з урахуванням визначеної за результатами перевірки митної вартості товарів, на підставі положення п. 4 ч. 1 ст. 289 та ч. 2 ст. 293 МКУ від 13.03.2012 року №4495-VI у ТОВ «Севсервіс» виник обов'язок зі сплати до Державного бюджету України донарахованих за результатами документальної перевірки митних платежів у сумі 124 751,857 грн., з них: по ввізному миту - 43 518,091 грн., по податку на додану вартість - 81 233,766 грн. За встановлені порушення, відповідно до ст. 123 Податкового кодексу України, передбачені штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись з висновками ГУ Міндоходів у м. Севастополі, викладеними в акті перевірки, позивачем подано відповідачу заперечення до акту перевірки, за результатами розгляду яких позивача листом від 21.02.2014 року №302/10/27-01-22-04-23 повідомлено про те, що відповідачем акт перевірки залишено без змін.

На підставі викладеного вище, ГУ Міндоходів у м. Севастополі винесено податкові повідомлення-рішення від 21.02.2014 року:

№0000022204/2, яким ТОВ «Севсервіс» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання, у загальному розмірі 54 397,61 грн., з яких 43 518,09 грн. - за основним платежем та 10 879,52 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

№0000012204/3, яким ТОВ «Севсервіс» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності, у загальному розмірі 101 542,20 грн., з яких 81 233,76 грн. - за основним платежем та 20 308,44 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

Скориставшись правом на адміністративне оскарження, Міністерством доходів і зборів України листами від 29.04.2014 року №7709/6/99-99-10-01-0615 та №7708/6/99-99-10-01-0615 повідомлено позивача про залишення без змін оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а скарги позивача - без задоволення.

Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, а відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, є Податковий кодекс України (надалі - ПК України), який набрав чинності 01.01.2011 року.

Так, приписами п. 54.3 ст. 54 ПК України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України), а також якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях (пп. 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 ПК України).

Крім того, відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

В свою чергу, нормативно-правовим актом, який визначає основи державної митної політики є Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI (надалі - МК України).

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 336 МК України, митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів, зокрема, шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Результати перевірок оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу доходів і зборів та керівником підприємства, що перевірялося, або уповноваженою ним особою. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. За результатами зустрічної звірки складається довідка (ч. 1 ст. 354 МК України).

Рішення про визначення грошових зобов'язань підприємства, що перевірялося, приймається керівником органу доходів і зборів або особою, яка виконує його обов'язки, з урахуванням результатів розгляду заперечень підприємства (у разі їх наявності). Керівник підприємства або уповноважена ним особа можуть бути присутні під час прийняття такого рішення. Податкове повідомлення-рішення приймається керівником органу доходів і зборів або особою, яка виконує його обов'язки, з урахуванням розгляду заперечень до акта (у разі їх наявності) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення або надіслання підприємству акта про результати перевірки у порядку, передбаченому Податковим кодексом України для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень підприємства до акта про результати перевірки - приймається з урахуванням висновку за результатами розгляду заперечень до акта про результати перевірки протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді підприємству (ч.ч. 11 та 12 ст. 354 МК України).

Як було зазначено вище, підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є факт виявлення ГУ Міндоходів у м. Севастополі порушення ТОВ «Севсервіс» митного законодавства в частині визначення методу визначення митної вартості товарів за ціною договору.

У відповідності до акту перевірки, ТОВ «Севсервіс» здійснило митне оформлення МД №123010000/2013/001307 від 14.08.2014 року у митному режимі «імпорт» зі сплатою відповідних митних платежів, у відповідності до якої декларантом заявлено переміщення через митний кордон України наступного товару: томатна паста, у первинній упаковці, з вмістом сухої речовини 37%, вироблена по технології холодного віджиму, лікопин 70,6 мін., в'язкість 6-10 см/30 сек., дата виробництва - вересень 2012 року, кінцевий термін придатності - вересень 2014 року, 116,336 тн у металевих бочках різновагою; виробник/експортер COFCO TUNHE CO., LTD; за ціною 660 210,29 грн. (1 кг=0,7$/США=5,67503 грн.), тобто митною вартістю, яка, як зазначено в акті перевірки, заявлена декларантом з використанням основного методу визначення митної вартості товарів - за ціною договору (контрактом) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Разом з тим, контролюючим органом за результатами аналізу наданих до митного оформлення МД №123010000/2013/001307 від 14.08.2014 року документів встановлено розбіжності у документах, які підтверджують митну вартість товарів і обраний метод її визначення, що підтверджується матеріалами справи, а саме:

1. За умовами п. 1.1 Контракту №15/04-UA від 15.04.2013 року, укладеного між компанією «CHINA KUNYU INDUSTRIAL CO, LTD» (Продавець) та ТОВ «Севсервіс» (Покупець), який є підставою для митного оформлення МД №123010000/2013/001307 від 14.08.2014 року, Продавець продає, а Покупець купує та зобов'язується оплатити томатну пасту, що виготовлена та упакована Продавцем.

Разом з тим, згідно наданих до оформлення митної декларації документів, виробником товару - томатної пасти - не є продавець - «CHINA KUNYU INDUSTRIAL CO, LTD», а є китайська компанія «COFCO TUNHE CO., LTD». Вказані відомості про виробника товару заявлено декларантом в електронному інвойсі та підтверджується у наданих державними органами Китаю сертифікатах якості та санітарному сертифікаті.

Додаткових угод до Контракту №15/04-UA від 15.04.2013 року щодо зміни виробника до органів Міндоходів м. Севастополя, як зазначено в акті перевірки, під час здійснення митного оформлення декларантом не надано.

2. Згідно п. 1.1 Контракту №15/04-UA від 15.04.2013 року, асортимент, кількість та характеристики товару в партії вказано у специфікаціях, які є частиною контракту. У наданій декларантом до митного оформлення специфікації №2 від 17.06.2013 року не вказано дату виробництва томатної пасти та рік врожаю, а, відтак, не можливо ідентифікувати надану до митного оформлення специфікацію №2 від 17.06.2013 року до Контракту №15/04-UA від 15.04.2013 року з товаром, що імпортувався та іншими наданими до митного оформлення документами. Крім того, згідно відомостей вказаної специфікації упаковка товару - стальна бочка, вага нетто бочки 240 кг, кількість 480 шт. Загальна вага нетто: 240 кг х 480 шт. = 115 200 кг, а згідно відомостей, вказаних у специфікації, вага нетто товарів складає 116 336 кг.

3. До митного оформлення товарів ТОВ «Севсервіс» було надано платіжне доручення від 20.06.2013 року №12, в якому у призначені платежу зазначається інформація про передплату за товари, що вказані у Контракті №15/04-UA від 15.04.2013 року. Загальна сума вказана у розмірі 82 835,70 дол.США. Однак, загальна вартість товарів вказана у специфікації №2 від 17.06.2013 року, комерційному інвойсу від 17.06.2013 року та у графі 22 МД №123010000/2013/001307 від 14.08.2014 року є 82 598,56 грн.

4. Для здійснення митного оформлення товарів, вказаних в митній декларації, ТОВ «Севсервіс» з метою підтвердження митної вартості надано комерційний інвойс від 17.06.2013 року №СКУ130522К, в якому вказано, що він оформлений на підставі Контракту №15/04-UA від 15.04.2013 року та специфікації: брикс 36-38%, холодний віджим. Водночас, відповідно до митної декларації документів до митного оформлення надана специфікація №2 від 17.06.2013 року.

На підставі вищевикладеного, враховуючи розбіжності у документах, наданих до митного оформлення МД №123010000/2013/001307 від 14.08.2014 року, контролюючий орган зробив висновок про порушення ТОВ «Севсервіс» в частині застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору за Контрактом №15/04-UA від 15.04.2013 року та необхідність застосування до останнього митної вартості, метод встановлення якої визначено у приписах ст. 60 МК України.

У силу положень ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (ч.ч. 1 та 2 ст. 51 МК України).

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (ч. 1 ст. 52 МК України).

Водночас, положеннями ст. 53 МК України передбачений перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України).

Згідно ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію) (ч. 4 ст. 53 МК України).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч. 5 ст. 53 МК України).

Разом з тим, положеннями глави 9 МК України встановлені методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, та порядок їх застосування.

Так, згідно ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3 ст. 57 МК України).

При цьому, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів (ч. 1 ст. 58 МК України).

Натомість, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (ч. 2 ст. 58 МК України).

У відповідності до ч. 3 ст. 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

В свою чергу, приписами ст. 60 МК України встановлений метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, згідно з якими у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього (ч. 1 ст. 60 МК України).

Під подібними (аналогічними), згідно ч. 2 ст. 60 МК України, розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку (ч. 3 ст. 60 МК України).

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари (ч. 4 ст. 60 МК України).

У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена (ч. 5 ст. 60 МК України).

У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5-7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці у таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними подібними (аналогічними) товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування (ч. 6 ст. 60 МК України).

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо подібних (аналогічних) товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість (ч. 7 ст. 60 МК України).

Таким чином, у відповідності до приписів ч. 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, зокрема, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні, про що вказано контролюючим органом під час перевірки позивача, а, відтак, застосуванню підлягає інший, другорядний, метод визначення митної вартості товарів, які ввезені ТОВ «Севсервіс» на підставі МД №123010000/2013/001307 від 14.08.2014 року.

В свою чергу, ГУ Міндоходів у м. Севастополі у межах здійснення перевірки позивача направлено запит з метою встановлення митної вартості аналогічних та подібних товарів. Згідно отриманої інформації на запит, контролюючим органом встановлено, що митна вартість аналогічних та подібних товарів раніше була визнана органами доходів і зборів при митному оформленні томатної пасти, що вироблена китайським підприємством «COFCO TUNHE CO., LTD» та імпортувалась з Китайської Народної республіки в Україну на умовах CPT за період з 14.05.2013 року по 27.12.2013 року складає 1,1 $/кг (8,7923 грн.), на підставі чого контролюючим органом до визначення митної вартості товарів, які ввезені ТОВ «Севсервіс» на підставі МД №123010000/2013/001307 від 14.08.2014 року, застосовано метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

При цьому, слід зазначити, що особами, які беруть участь у справі, іншого не доведено, а з матеріалів справи не вбачається.

З огляду на наведені вище правові норми та встановлені ГУ Міндоходів у м. Севастополі під час перевірки позивача розбіжності у документах, наданих до митного оформлення МД №123010000/2013/001307 від 14.08.2014 року, що також підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно у межах наданих останньому повноважень збільшено ТОВ «Севсервіс» грошові зобов'язання оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями від 21.02.2014 року №0000022204/2 та №0000012204/3.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а, відтак, такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, ч. 6 ст. 128, ст.ст. 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок