Ухвала

від 04.11.2014 по справі 826/8776/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/8776/14 Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т.О.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бужак Н. П.

Суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.

при секретарі: Савін І.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Севсервіс» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 вересня 2014 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Севсервіс» до Головного управління Міндоходів у м. Севастополі, третя особа: Головне управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Севсервіс» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.02.2014 року №0000012204/3 та №0000022204/2.

Відповідно до постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 вересня 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції ТОВ «Севсервіс» подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням Міндоходів у м. Севастополь проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Севсервіс» у частині дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи під час митного оформлення товарів за МД №12303010000/2013/001307 від 14.08.2013 року у зв'язку з чим складено акт №223/10/0003/3/2701/0032789517 від 08.02.2014 року в якому зазначено виявлені податковим органом під час перевірки порушення, зокрема: пп. 2 п.2 ст. 52 та п.2 ст. 58 Митного Кодексу України у частині визначення ТОВ «Севсервіс» методу визначення митної варти соті товарів за ціною договору.

Відповідно до п.3 ст. 58 МК України у разі. якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч.1 ст. 57 цього Кодексу. Митна в вартість товарів відповідно до положень ст. 60 МК України та з урахуванням визначеної за результатами перевірки митної вартості товарів, на підставі положення п.4 ч.1 ст. 289 та ч.2 ст. 293 МК України від 13.03.2012 року №4495-УІ у ТОВ «Севсервіс» виник обов»язок зі сплати до Державного бюджету донарахованих за результатами документальної перевірки митних платежів у сумі 124 751,857 грн, із них: по ввізному миту 43 518,091 грн, по податку на додану вартість 81 233,766 грн.

За встановлення порушення відповідно до ст..123 ПК України передбачені штрафні (фінансові) санкції.

На підставі вищезазначеного акта відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 21.02.2014 року: №0000022204/2, яким ТОВ «Севсервіс» збільшено суму грошового зобов»язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб»єктами господарювання у розмірі 54 397,61 грн з яких: 43 518,09 грн - за основним платежем, 10 879,52 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями; №0000012204/3, яким ТОВ «Севсервіс» збільшено суму грошового зобов»язання за платежем податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб»єктами підприємницької діяльності у розмірі 101 542,20 грн, із яких: 81 233,76 грн - за основним платежем; 20 308,44 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач здійснив митне оформлення МД №123010000/2013/001307 від 14.08.2014 року у митному режимі «імпорт» із сплатою відповідних митних платежів, у відповідності до якої декларантом заявлено переміщення через митний кордон України наступного товару: томатна паста у первинній упаковці з вмістом сухої речовини 37%, вироблена по технології холодного віджиму, лікопин 70,6 мін., в'язкість 6-10 см/30 сек, дата виробництва вересень 2012 року, кінцевий термін придатності вересень 2014 року, 116,336 тн у металевих бочках рівновагою; виробник |експортер COFKO TUNHE CO., LTD; за ціною 660 210,29 грн (1 кг=07 дол. США = 5,67503 грн), тобто митною вартістю, яка, як зазначено в акті перевірки, заявлена декларантом з використанням основного методу визначення митної вартості товарів - за ціною договору (контрактом) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Однак, контролюючим органом за наслідками дослідження наданих до митного оформлення документів МД №123010000/2013/001307 від 14.08.2014 року встановлено розбіжності, які підтверджують митну вартість товарів і обраний метод її визначення, що підтверджується матеріалами справи, зокрема:

-за умовами п.1.1 контракту від 15.04.2013 року №15/04-UА, укладеного між компанією «CHINA KUNYU INDUSTRIAL CO LTD (ПРОДАВЕЦЬ) та ТОВ «Севсервіс» (покупець), який є підставою для митного оформлення МД №123010000/2013/001307 від 14.08.2014 року, продавець продає, а покупець купує та зобов»язується оплатити томатну пасту, що виготовлена та упакована продавцем.

Згідно наданих до оформлення митної декларації документів, виробником товару - томатної пасти - не є продавець «CHINA KUNYU INDUSTRIAL CO LTD, а є китайська компанія COFKO TUNHE CO., LTD дані відомості про виробника товару заявлено декларантом в електронному інвойсі та підтверджується у наданих державними органами Китаю сертифікатах якості та санітарному сертифікаті.

Додаткових угод до контракту щодо зміни виробника до органів Міндоходів у м. Севастополі під час здійснення митного оформлення декларантом не надано.

-згідно п.1.1 Контракту асортимент, кількість та характеристика товару в партії вказано у специфікаціях, які є частиною контракту. У наданій декларантом до митного оформлення специфікації №2 від 17.06.2013 року не вказано дату виробництва томатної пасти та рік врожаю, а, відтак, не можливо ідентифікувати надану до митного оформлення специфікацію №2 від 17.06.2013 року до контракту з товаром, що імпортувався та іншими наданими до митного оформлення документами. Згідно відомостей специфікації упаковка товару - стальна бочка, вага нетто бочки 240 кг, кількість 480 шт. Загальна вага 115 200 кг, а згідно відомостей, вказаних у специфікації вага нетто складає 116 336 кг.

-до митного оформлення товарів позивач надано платіжне доручення від 20.06.2013 року №12 в якому у призначенні платежу зазначається інформація про передплату за товари, що вказані у контракті. Загальна сума вказана 82 835,70 дол. США Однак, загальна вартість товару вказана у специфікації № 2 від 17.06.2013 року, комерційному інвойсу від 17.06.2013 року та у графі 22 МД №123010000/2013/001307 від 14.08.2014 року є 82 598,56 грн.

-для здійснення митного оформлення товарів, вказаних в митній декларації, ТОВ «Севсервіс» з метою підтвердження митної вартості надано комерційний інвойс від 17.06.2013 року №СКУ130522К в якому вказано, що він оформлений на підставі Контракту №15/04-UА від 15.04.2013 року та специфікації: брикс 36-38%, холодний віджим. До митної декларації для митного оформлення було надано специфікацію № 2 від 17.06.2013 року.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (ст. 49 МК).

Частинами 1 та 2 ст. 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 53 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно з частиною 2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 ст. 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію) (ч.3 ст. 53 МК).

Відповідно до частин 1- 4 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Як зазначено у частині 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що; а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Проте, частиною 2 статті 58 МК України визначено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, зокрема, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні, про що вказано контролюючим органом під час перевірки позивача, а отже підлягає застосуванню інший метод визначення митної вартості товарів, які були ввезені позивачем на підставі МД №123010000/2013/001307 від 14.08.2014 року.

Як встановлено судом першої інстанції і дана обставина підтверджується матеріалами справи, ГУ Міндоходів у м. Севастополі у межах здійснення перевірки позивача направлено запит з метою встановлення митної вартості аналогічних та подібних товарів. Згідно отриманої інформації контролюючим органом було встановлено, що митна вартість аналогічних та подібних товарі раніше була визнана органами доходів і зборів при митному оформленні томатної пасти, що вироблена китайським підприємством «COFKO TUNHE CO., LTD» та імпортувалась з КНР в Україну на умовах СРТ за період з 14.05.2013 року по 27.12.2013 року складає 1,1 долар за кг (8,7923 грн), на підставі чого контролюючим органом до визначення митної вартості товарів, які ввезені позивачем на підставі МД №123010000/2013/001307 від 14.08.2014 року, застосовано метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що відповідачем правомірно збільшено позивачу грошове зобов»язання оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями від 21.02.2014 року №0000022204/02 та №0000012204/3.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на п.15.1 Закону України 12 серпня 2014 року №1636-УІІ «Про створення вільної економічної зони Крим», відповідно до якого до платників податків, які станом на початок тимчасової окупації мали місцезнаходження на території АР Крим і м. Севастополя, починаючи з 1 числа місяця, на який припадає початок окупації, не застосовуються фінансові санкції, штрафні санкції та пеня за порушення порядку подання, правильності заповнення податкових накладних та повноти сплати сум податків і зборів, допущені під час здійснення господарської діяльності на території АР Крим і м. Севастополя, а тому товариство повинно бути звільненим від застосування будь-яких фінансових та штрафних санкцій за той час, коли здійснювало господарську діяльність на території АР Крим та м. Севастополь, є безпідставними, оскільки в рамках даного апеляційного провадження переглядається законність та правильність постанови суду першої інстанції, а не питання застосування Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України».

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Викладені в апеляційній скарзі апелянтом доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 198,200 КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 41,160,197,198,200,205,206,212,254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Севсервіс» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 вересня 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.