Ухвала

від 11.09.2014 по справі 819/2083/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2014 р. Справа № 876/12393/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.

суддів: Макарика В.Я., Шинкар Т.І.

за участю секретаря судового засідання: Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.09.2013р. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа" до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

30.08.2013 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Мережа» (надалі - ТОВ «Мережа») звернулося до суду з адміністративним позовом до відповідача - Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів та зборів України в Тернопільській області (надалі - Тернопільська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми Р № 0002462250 від 23 травня 2013 року.

Позивач свої вимоги мотивує тим, що ним було представлено для перевірки усі необхідні перевинні бухгалтерські документи та документи податкового обліку, які підтверджували реальність здійснення господарських операцій з ТОВ Поліграфсистеми» та ТОВ «ВС Інвест», а тому вважає безпідставними висновки податкового органу викладені в акті перевірки.

Крім того, позивач зазначив, що ТОВ «Мережа» не може нести відповідальності за можливі порушення податкового чи іншого законодавства зі сторони його контрагентів, оскільки зі своєї сторони позивач виконав всі необхідні дії для підтвердження свого права на податковий кредит, а тому притягнення його до відповідальності є необґрунтованим.

З врахуванням вищенаведеного, ТОВ «Мережа» просив скасувати оспорюване податкове повідомлення-рішення.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.09.2013р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області державної податкової служби №0002462250 від 23 травня 2013 року, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Мережа" визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 4 413, 38 грн., в т.ч. 3 530, 7 грн. - основний платіж та 882,68 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що зазначаючи в акті перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України, податковий орган жодним чином не зазначив в чому ж виявилось таке порушення. Крім того, Тернопільською ОДПІ не зазначено конкретної норми п.201.1 ст. 201 ПК України щодо невідповідності її вимогам податкових накладних наданих для перевірки.

Суд вважає, що факт реального виконання договірних правовідносин між ТОВ «Мережа» з однієї сторони та ТОВ «Поліграфсистеми» і ТОВ «ВС Інвест» з іншої підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, видатковими накладними. Документами що підтверджують перевезення товару є долучені до матеріалів справи позивачем товарно-транспортні накладні. Товар, що постачався використовувався безпосередньо для здійснення господарської діяльності позивача.

Суд не взяв до уваги твердження податкового органу з приводу того, що для перевірки не надано акти приймання-передачі товару, оскільки як вбачається з умов договорів поставки товару - факт поставки підтверджують підписані обидвома сторонами договору накладні. Накладні були надані як для перевірки та долучені до матеріалів справи.

Суд також вважає безпідставним посилання податкового органу і на недодержання сторонами договорів умов Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю і якістю, затверджені Постановами Державного арбітражного суду Союзу РСР від 15 червня 1965 року №П-6 і від 25 квітня 1966 року №П-7, оскільки згідно п. 1 Інструкцій, вони застосовуються у випадку коли не встановлені умови поставки продукції, а в договорах поставки чітко прописаний порядок поставки товару і його прийому по кількості та якості.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги податковий орган зокрема наголошує на тому, що правочини між ТОВ «ВС Інвест» та контрагентами-покупцями та між ТОВ «Поліграфсистеми» та контрагентами-покупцями, зазначеними ними у додатку 5 до податкових декларацій з ПДВ «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» - здійснювались без мети настання реальних наслідків. А значить зазначені правочини відповідно до ч.1, 2 ст.215, ч.5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Таким чином, операції з купівлі товарів (робіт, послуг) без фактичної поставки товару (робіт, послуг) ТОВ «Мережа» порушують ст. 185 ПК України в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання від ТОВ «ВС Інвест» та ТОВ «Поліграфсистеми» до ТОВ «Мережа».

Виходячи з вищенаведеного, ТОВ «Мережа» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з отриманням податкової вигоди від ТОВ «ВС Інвест» та ТОВ «Поліграфсистеми».

Відтак, перевіркою встановлено, що в порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.201.1, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ (із змінами та доповненнями), ТОВ «Мережа» завищено податковий кредит за жовтень 2012 року в сумі 3530,7 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, наступні обставини.

Так, в період з 29.04.2013 р. по 07.05.2013 р. старшим державним податковим ревізором-інспектором Тернопільської ОДПІ було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ "Мережа" з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з контрагентами ТОВ «ВС Інвест» та ТОВ «Поліграфсистеми».За результатами перевірки складено Акт № 2965/22-50/14033581 від 14.05.2013 року (а.с.7-19).

Перевіркою встановлено, що в порушення п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ (надалі по тексту - ПК України) ТОВ «Мережа» завищено податковий кредит за жовтень 2012 року в сумі 3530,7 грн.

На підставі Акта перевірки від 14 травня 2013 року № 2965/22-50/14033581, Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення - рішення від 23 травня 2013 року № 0002462250, яким ТОВ «Мережа» визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 4413,38 грн., в тому числі основного платежу 3530,7 грн. та штрафних санкцій 882,68 грн., застосованих з посиланням на пункт 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Позивач не погоджуючись із вищевказаним податковим повідомленням-рішенням оскаржив його до вищестоящих податкових органів - Головного управління Міндоходів у Тернопільській області та Міністерства доходів і зборів України.

Однак, згідно рішень вищестоящих податкових органів про результати розгляду скарг платника податку податкове повідомлення-рішення від 23 травня 2013 року № 0002462250 залишено без змін, а скарги без задоволення (а.с.54-58, 61-64), у зв'язку з чим позивач звернувся за захистом своїх прав та інтересів до суду.

Як слідує із акту перевірки, податковий орган встановив, що операції з купівлі товарів (робіт, послуг) без фактичної поставки товару (робіт, послуг) ТОВ «Мережа» порушують ст. 185 ПК України в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання від ТОВ «ВС Інвест» та ТОВ «Поліграфсистеми» до ТОВ «Мережа», а тому податковий орган прийшов до висновку, що ТОВ «Мережа» здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з отриманням податкової вигоди від ТОВ «ВС Інвест» та ТОВ «Поліграфсистеми».

Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню, колегія суддів виходить із наступного.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового Кодексу встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Колегія суддів звертає увагу на те, що зазначаючи в Акті перевірки про порушення позивачем вищенаведених норм Податкового кодексу України, податковий орган жодним чином не зазначив в чому ж виявилось таке порушення. Крім того, Тернопільською ОДПІ не вказано конкретної норми п.201.1 ст. 201 ПК України щодо невідповідності її вимогам податкових накладних наданих для перевірки.

Відповідно до ч.1 ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В контексті наведених правових норм, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що факт реального виконання договірних правовідносин між ТОВ «Мережа» з однієї сторони та ТОВ «Поліграфсистеми» і ТОВ «ВС Інвест» з іншої - підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, видатковими накладними, які наявні у матеріалах справи (а.с.23-40, 45-49). Документами що підтверджують перевезення товару є долучені до матеріалів справи позивачем товарно-транспортні накладні (а.с.71-72, 78). Слід зазначити, що товар, який постачався - використовувався безпосередньо для здійснення господарської діяльності позивача.

Також, як вбачається з умов договорів поставки товару (а.с.41-44) - факт поставки підтверджують підписані обидвома сторонами договору накладні. Накладні були надані як для перевірки так і долучені до матеріалів справи. Відтак, судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги твердження податкового органу з приводу того, що для перевірки не надано акти приймання-передачі товару.

Крім того, колегія суддів вважає безпідставним посилання апелянта на недодержання сторонами договорів умов Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю і якістю, затверджені Постановами Державного арбітражного суду Союзу РСР від 15 червня 1965 року №П-6 і від 25 квітня 1966 року №П-7, оскільки згідно п. 1 Інструкцій, вони застосовуються у випадку коли не встановлені умови поставки продукції, а в договорах поставки чітко прописаний порядок поставки товару і його прийому по кількості та якості.

Судом встановлено, що Тернопільська ОДПІ прийшовши до висновку про нереальність здійснення господарських операцій між ТОВ «Мережа» з однієї сторони та ТОВ «Поліграфсистеми» і ТОВ «ВС Інвест» з іншої, взяла до уваги висновки актів ДПІ у Солом'янському районі м. Києва «Про неможливість проведення звірки ТОВ «ВС Інвест», щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «ІСТ-Вест Торг» за період з 01.10.2012 року по 31.10.2012р. від 21.01.13 № 101/22-217/35122737 та акту «Про неможливість проведення звірки ТОВ «Поліграфсистеми» щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «ІСТ- Вест Торг» (код за ЄДРПОУ 37884049) за період з 01.10.2012 року по 31.10.2012р. від 21.01.13 № 100/22-217/37514607. Податковий орган врахував те, що даними актами встановлено відсутність реального здійснення господарських операцій, у зв'язку з непідтвердженням у ТОВ «ВС Інвест» об'єктів оподаткування податком на додану вартість з придбання товарів (робіт, послуг) від ТОВ «Іст-Вест Торг» та відсутність реального здійснення господарських операцій у зв'язку з непідтвердженням у ТОВ «Поліграфсистеми» об'єктів оподаткування податком на додану вартість з придбання товарів (робіт, послуг) від ТОВ «Іст-Вест Торг».

Проте, колегія суддів не може приймати до уваги вищенаведені акти як належні та допустимі докази, які підтверджують нереальність здійснення господарських операцій між ТОВ «Мережа» з однієї сторони та ТОВ «Поліграфсистеми» і ТОВ «ВС Інвест», виходячи з того, що:

- даними актами було зафіксовано неможливість проведення звірки постачальників позивача та ТОВ «Іст-Вест Торг» і жодним чином не перевірялися та не аналізувалися будь-які документи по взаємовідносинах даних суб'єктів господарювання;

- даними актами встановлювалися факти відсутності продажу товару на ТОВ «Поліграфсистеми» та ТОВ «ВС Інвест» від ТОВ «Іст-Вест Торг» виключно у жовтні 2012 року, а яким чином (ймовірна) відсутність поставки на адресу контрагентів позивача саме в цьому періоді могла вплинути на поставку товару який міг бути придбаний раніше жовтня 2012 року, а проданий позивачу у жовтні 2012 року;

- крім того, даними актами не встановлено ланцюгу постачання товару (саме того товару який був придбаний ТОВ «Мережа» від ТОВ «Поліграфсистеми» та ТОВ «ВС Інвест») від ТОВ «Іст-Вест Торг» на ТОВ «Мережа».

Так, пунктами 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог які встановлені частинами першою - третьою і п'ятою статті 203 цього Кодексу є підставою недійсності правочину. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до абз. 3 ч. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Судом апеляційної інстанції не здобуто а сторонами не надано рішення суду про визнання недійсними договорів та про вчинення договорів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності) чи будь-яких інших документів по господарських операціях між ТОВ «Мережа» та ТОВ «Поліграфсистеми» та ТОВ «ВС Інвест», тому вважати їх недійсними не має жодної правової підстави.

Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Враховуючи дану правову норму колегія суддів також бере до уваги правову позицію Верховного Суду України викладену у постановах від 01.06.2010 р. № 10/82, від 09.08.2008 року та приходить до висновку, що податковим органом не доведено недобросовісності ТОВ «Мережа», а вчиненні ним господарські операції з ТОВ «Поліграфсистеми» та ТОВ «ВС Інвест» не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В силу ч.ч.1-3 ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Так, суд апеляційної інстанції оцінив наявні у матеріалах справи належні та допустимі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні та прийшов до висновку, що відповідач приймаючи податкове повідомлення-рішення №0002462250 від 23.05.2013 року не діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Тернопільської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.09.2013р. по справі № 819/2083/13-а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя І.В. Глушко

Судді В.Я. Макарик

Т.І. Шинкар

Ухвала складена в повному обсязі 16.09.2014 року.