Рішення

від 10.09.2014 по справі 5011-51/4289-2012-47/499-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-51/4289-2012-47/499-2012 10.09.14

За позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до відповідача-1 Севастопольської міської ради

до відповідача-2 комунального підприємства "Орбіта"

про скасування рішення та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки

Головуючий суддя Балац С.В.

суддя Удалова О.Г.

суддя Літвінова М.Є.

Представники:

позивача: не з'явилися;

відповідача-1: не з'явилися;

відповідач-2: не з'явилися.

С У Т Ь С П О Р У :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до відповідачів Севастопольської міської ради та комунального підприємства "Орбіта" про скасування рішення та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

Позивач свої вимоги мотивує тим, що у зв'язку із прийняттям Севастопольською міською радою рішення від 14.07.2009 № 7305 та укладення між останньою та комунальним підприємством "Орбіта" Договору оренди земельної ділянки від 10.03.2011 було порушено переважне право позивача на отримання в оренду відповідної частини земельної ділянки для обслуговування розташованого на цій ділянці нерухомого майна, належного позивачеві на праві власності. Порушення права позивача з боку відповідача-1 полягає в тому, що на частині переданої відповідачеві-2 за рішенням від 14.07.2009 № 7305 земельної ділянки знаходиться нерухоме майно належне позивачеві на праві власності. З урахуванням наведеного позивачем заявлені вимоги про скасування названого правового акту Севастопольської міської ради та визнання вказаного договору недійсним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2012 прийнято вищевказаний позов до розгляду та порушено провадження у справі № 5011-51/4289-2012 (суддя Пригунова А.Б.).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.06.2012 у справі № 5011-51/4289-2012, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2012, в позові фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.10.2012 вищевказані судові акти скасовано, а справу № 5011-51/4289-2012 передано на новий розгляд.

Внаслідок повторного автоматичного розподілу справи № 5011-51/4289-2012, здійсненого на підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду міста Києва від 06.11.2012 № 04-1/1070, названу справу передано на розгляд судді Станніка С.Р.

Справу № 5011-51/4289-2012 прийнято до провадження судді Станіка С.Р. ухвалою від 09.11.2012 та присвоєно справі номер 5011-51/4289-2012-47/499-2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.12.2012 провадження у справі зупинено у зв'язку із призначенням судової експертизи, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса.

Провадження у справі № 5011-51/4289-2012-47/499-2012 було поновлено ухвалою від 05.06.2013 у зв'язку із надходженням до господарського суду висновку судової будівельно-технічної експертизи від 27.05.2013 № 586.

Ухвалою господарського суду від 16.07.2013, за клопотанням позивача, зупинено провадження у справі до вирішення Окружним адміністративним судом міста Севастополя справи № 827/1293/13-а.

На підставі розпорядження в.о. керівника апарату Господарського суду міста Києва від 10.10.2013 № 04-1/1074 здійснено повторний автоматичний розподіл справи № 5011-51/4289-2012-47/499-2012 у зв'язку з обранням судді Станіка С.Р. на посаду судді Київського апеляційного господарського суду. За наслідками повторного автоматичного розподілу, справу № 5011-51/4289-2012-47/499-2012 передано на розгляд судді Балаца С.В.

Ухвалою від 16.06.2014 справу № 5011-51/4289-2012-47/499-2012 прийнято до розгляду судді Балаца С.В. та поновлено провадження у вказаній справі.

На підставі розпорядження голови Господарського суду міста Києва від 04.08.2014, ухвалою від 04.08.2014, справу прийнято до провадження колегії суддів такого складу: головуючий суддя Балац С.В., суддя Удалова О.Г., суддя Літвінова М.Є.

З огляду на те, що поштовий зв'язок зупинив приймання поштових відправлень в напрямку Автономної Республіки Крим, сторони судового процесу про дату, час і місце судового засідання, призначеного на 10 вересня 2014 року, повідомлялися телефонограмами від 07.08.2014. Однак, відповідно до телефонограм від 07.08.2014, що передавалася відповідачам, останні не відповіли на телефонний дзвінок суду для отримання відповідного повідомлення.

Представники сторін судового процесу в судове засідання, призначене на 10 вересня не з'явилися, від відповідачів обґрунтованих пояснень з зазначеного приводу до суду не надходило.

Відповідачі правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися, відзиву на позов не надали, тому відповідно до положень статті 75 ГПК справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 10 вересня 2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В :

Позивач є власником таких об'єктів нерухомості: 1/2 торгівельного павільйону НОМЕР_2, загальною площею 51,3 м 2 ; 1/2 торгівельного павільйону НОМЕР_3, загальною площею 11,2 м 2 ; розташованих за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвами про право власності, зареєстрованих державним комунальним підприємством "Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна м. Севастополя" та записаних в реєстраційну книгу 12 під № 373 від 25.12.2003; торгівельного павільйону НОМЕР_4, загальною площею 25,20 м 2 , який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, про що свідчить свідоцтво про право власності, зареєстрованого державним комунальним підприємством "Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна м. Севастополя" та записаного в реєстраційну книгу 15 під № 3363 від 27.12.2005. Засвідчені копії вказаних свідоцтв про право власності містяться в матеріалах даної справи.

Також судом встановлено, що Свідоцтво про право власності на 1/2 торгівельний павільйон НОМЕР_2 отримано позивачем на підставі, зокрема, Договору про пайову участь в реконструкції ринку "Юмашевській" від 23.08.2001 № 82; Свідоцтво про право власності на 1/2 торгівельний павільйон НОМЕР_3 - на підставі Договору від 29.03.2002 № 85; Свідоцтво про право власності на торгівельний павільйон НОМЕР_4 - на підставі Договору від 20.01.2005 № 1.

Вказані вище Договори про пайову участь в реконструкції ринку "Юмашевській" укладені між відповідачем-2 та суб'єктами підприємницької діяльності, зокрема, позивачем.

Таким чином, на виконання вказівок, вміщених касаційною інстанцією в постанові від 30.10.2012, колегія суддів встановила, що позивач в даних спірних правовідносинах виступає як суб'єкт підприємницької діяльності (фізична особа-підприємець), тому за правилами, визначеними ст. 1, п. 6 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, даний спір, пов'язаний з правами і охоронюваними законом інтересами суб'єкта господарської діяльності, підвідомчий господарським судам України.

Так, позивач, керуючись правилами, встановленими Земельним кодексом України (редакція від 16.09.2008), звернувся до голови Севастопольської міської ради із заявами від 05.12.2008 під вихідними номерами 24, 25 про вибір місця розташування земельної ділянки, в яких позивач просив відповідача-1 надати дозвіл на розроблення проекту відведення земельних ділянок: 1) площею 0,0032 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_3; 2) площею 0,012 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 і АДРЕСА_5, з подальшою їх передачею позивачеві на строк 50 років, необхідних останньому для обслуговування нерухомого майна позивача (торгівельні павільйони НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4).

14 липня 2009 року Севастопольською міською радою прийнято рішення "Про передачу в оренду земельної ділянки загальною площею 0,7235 га на АДРЕСА_1 для реконструкції та обслуговування будівель та споруд торгівельного мікрорайонного ринку" № 7305 (далі - оскаржуване рішення), яким було передано комунальному підприємству "Орбіта" (далі - відповідач-2) земельну ділянку площею 0,7235 га, яка розташована в АДРЕСА_1, в оренду на строк 25 років.

На підставі оскаржуваного рішення між Севастопольською міською радою, як орендодавцем, (далі - відповідач-1) та комунальним підприємством "Орбіта", як орендарем, укладено Договір оренди земельної ділянки від 10.03.2011, зареєстрованого у Головному управлінні Держкомзему у місті Севастополі, про що у книзі реєстрації земель вчинено запис від 27.04.2011 № 853640004000028, (далі - оспорюваний правочин / Договір оренди), відповідно до умов якого відповідач-1 на підставі оскаржуваного рішення передав, а відповідач-2 прийняв в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку для реконструкції та обслуговування будівель торгового мікрорайону ринку, з віднесенням цих земель до категорії земель житлової та громадської настройки, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Згідно з п. 3.1 Договору оренди, зазначений договір укладено на 25 років.

Спір між сторонами судового процесу виник у зв'язку із тим, що в межах земельної ділянки, переданої відповідачем-1 відповідачеві-2 на підставі Договору оренди від 10.03.2011, укладеного на виконання рішення Севастопольської міської ради від 14.07.2009 № 7305, розташоване належне позивачеві майно (торгівельні павільйони НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 (повністю)), тобто внаслідок прийняття відповідачем-1 оскаржуваного рішення та укладення відповідачами названого правочину порушено право позивача на отримання останнім в користування земельних ділянок, на яких розташовані торгівельні павільйони НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 та ділянок, необхідних для обслуговування названих об'єктів нерухомості.

Факт розташування вищеназваних торгівельних павільйонів позивача в межах земельної ділянки загальною площею 0,7235 м 3 АДРЕСА_1, яка передана відповідачем-1 відповідачеві-2 за оскаржуваним рішенням та оспорюваним правочином також підтверджується Висновком судової будівельно-технічної експертизи від 24.05.2013 № 586, складеної Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса.

Таким чином, позивач, керуючись правилами, встановленими статей 377 Цивільного кодексу України та 120 Земельного кодексу України, заявив вимоги про визнання незаконним і скасування рішення Севастопольської міської ради від 14.07.2009 № 7305 та визнання недійсним Договору оренди земельної ділянки від 10.03.2011.

За результатами оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, та виходячи з викладених вище фактичних обставин, суд дійшов висновку, що позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, з огляду на таке.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент видачі позивачеві свідоцтв про право власності на торгівельні павільйони) визначено, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.

За приписами статті 377 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент видачі позивачеві свідоцтв про право власності на торгівельні павільйони) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Статтею 377 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент звернення до суду) встановлено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

Аналогічні приписи закріплені і у чинній на момент звернення до суду редакції статті 120 Земельного кодексу України.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно. При цьому новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до законодавства.

За приписами статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтями 124, 125 вказаного Кодексу встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України та статтями 15, 16 Цивільного кодексу України визначено право на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Статтею 152 Земельного кодексу України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з пунктом 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Відповідно до частин 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі статтею 203 вищеназваного Кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З позовами про визнання недійсними правочинів щодо земельних ділянок мають право звертатися сторони цих правочинів (договорів), а також інші зацікавлені особи, у разі порушення їх прав або законних інтересів.

Частиною 1 ст. 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч.1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладання договору оренди земельної ділянки.

Підсумовуючи сукупність фактичних обставин даної справи та враховуючи наведені вище норми права, колегія суддів приходить до висновку, що позовна вимога щодо визнання незаконним та скасування рішення Севастопольської міської ради від 14.07.2009 № 7305 підлягає частковому задоволенню, а рішення підлягає скасуванню в частині надання в оренду відповідачеві-2 земельної ділянки загальною площею 51,3 (п'ятдесят одна цілих три десятих) квадратних метри під торгівельним павільйоном НОМЕР_2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1; 1/2 якого належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1; земельної ділянки загальною площею 11,2 (одинадцять цілих два десятих) квадратних метри під торгівельним павільйоном НОМЕР_3, розташованого за адресою: АДРЕСА_1; 1/2 якого належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1; земельної ділянки загальною площею 25,20 (двадцять п'ять цілих двадцять сотих) квадратних метри під торгівельним павільйоном НОМЕР_4, розташованого за адресою: АДРЕСА_3, яке належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 в повному обсязі, з тієї підстави, що вказані частини земельних ділянок входять до складу земельної ділянки, переданої оскаржуваним рішенням.

Таким чином, враховуючи, що вимога позивача про визнання недійсним оспорюваного правочину є похідною від вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Севастопольської міської ради від 14.07.2009 № 7305, і остання задовольняється судом частково, тому й Договір оренди земельної ділянки від 10.03.2011 підлягає визнанню недійсним в тій же частині, що й рішення Севастопольської міської ради від 14.07.2009 № 7305.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідачів пропорційно задоволених позовних вимог. При цьому, суд зазначає, що оскільки позивачем не надано суду доказів щодо понесених ним витрат, пов'язаних з оплатою за проведення судової експертизи, тому дані витрати не підлягають розподіленню між відповідачами.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В :

1. Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення Севастопольської міської ради від 14.07.2009 № 7305 "Про передачу комунальному підприємству "Орбіта" в оренду земельної ділянки загальною площею 0,7235 га по АДРЕСА_1 для реконструкції та обслуговування будівель та споруджень торгівельного мікрорайонного ринку" в частині передачі в оренду земельної ділянки загальною площею 51,3 (п'ятдесят одна цілих три десятих) квадратних метри під торгівельним павільйоном НОМЕР_2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1; 1/2 якого належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1; земельної ділянки загальною площею 11,2 (одинадцять цілих два десятих) квадратних метри під торгівельним павільйоном НОМЕР_3, розташованого за адресою: АДРЕСА_1; 1/2 якого належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1; земельної ділянки загальною площею 25,20 (двадцять п'ять цілих двадцять сотих) квадратних метри під торгівельним павільйоном НОМЕР_4, розташованого за адресою: АДРЕСА_3, яке належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 в повному обсязі.

3. Визнати частково недійсним договір оренди земельної ділянки від 10.03.2011, зареєстрованого у Головному управлінні Держкомзему у місті Севастополі, про що у книзі реєстрації земель вчинено запис від 27.04.2011 № 853640004000028, який укладений між Севастопольською міською радою (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, буд. 3; ідентифікаційний код 24872845) та комунальним підприємством "Орбіта" (99038, м. Севастополь, проспект Жовтневої революції, буд. 61; ідентифікаційний код 20702980) в частині передання в оренду земельної ділянки загальною площею 51,3 (п'ятдесят одна цілих три десятих) квадратних метри під торгівельним павільйоном НОМЕР_2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1; 1/2 якого належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1; земельної ділянки загальною площею 11,2 (одинадцять цілих два десятих) квадратних метри під торгівельним павільйоном НОМЕР_3, розташованого за адресою: АДРЕСА_1; 1/2 якого належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1; земельної ділянки загальною площею 25,20 (двадцять п'ять цілих двадцять сотих) квадратних метри під торгівельним павільйоном НОМЕР_4, розташованого за адресою: АДРЕСА_3, яке належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 в повному обсязі, і вказані земельні ділянки знаходяться у складі земельної ділянки площею 0,7235 га.

4. Стягнути з комунального підприємства "Орбіта" (99038, м. Севастополь, проспект Жовтневої революції, буд. 61; ідентифікаційний код 20702980) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 536 (п'ятсот тридцять шість) грн 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

5. Стягнути з Севастопольської міської ради (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3; ідентифікаційний код 24872845) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 536 (п'ятсот тридцять шість) грн 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

6. В іншій частині позову відмовити.

7. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12 вересня 2014 року.

Головуючий суддя С.В. Балац

Суддя О.Г. Удалова

Суддя М.Є. Літвінова