Ухвала

від 17.09.2014 по справі 810/2795/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/2795/14 Головуючий у 1-й інстанції: Леонтович А.М. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

17 вересня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Безименної Н.В., Карпушової О.В.,

при секретарі: Погорілій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Вишгородтранс» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 02.06.2014 року по справі за позовом Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області до дочірнього підприємства «Вишгородтранс» про надання дозволу на погашення заборгованості за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, -

В С Т А Н О В И Л А :

Вишгородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Київській області звернулися до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до дочірнього підприємства «Вишгородтранс» про надання дозволу на погашення податкової заборгованості у розмірі 483 492 грн. 59 коп.

Постановою Київського окружного адміністративного суду м. Києва від 02.06.2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ДП «Вишгородтранс» подали апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову у задоволенні позову. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. Апеляційна інстанція підтримує таку правову позицію з огляду на слідуюче.

З матеріалів справи вбачається, що за відповідачем обліковується податковий борг у розмірі 483 492 грн. 52 коп., у тому числі 5 239,29 грн. - заборгованість з податку на прибуток приватних підприємств, 26 803,69 грн. - заборгованість з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковим агентом, 5 948,20 грн. - заборгованість з податку на власників наземних транспортних засобів, 264 913,73 грн. - заборгованість з орендної плати з юридичних осіб, 180 588,68 грн. - заборгованість з податку на додану вартість.

Дана податкова заборгованість встановлена рішеннями адміністративних судів, а саме, постановами Київського оружного адміністративного суду від:

7 лютого 2011 року у справі № 2а-9005/10/1070, якою стягнуто з ДП «Вишгородтранс» податковий борг у розмірі 183 327 грн.;

12 червня 2013 року у справі № 810/365/13-а, якою стягнуто з ДП «Вишгородтранс» податковий борг у розмірі 372 583 грн. 42 коп.

16 вересня 2013 року у справі № 2а-3163/12/1070, якою стягнуто з ДП «Вишгородтранс» на користь бюджету податковий борг в розмірі 180 621 грн. 07 коп.

За ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

На виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 20.02.2013 року у справі № 810/365/13-а, податковим органом було направлено до установ банків інкасові доручення (розпорядження) № 538, 852, 862.Проте вказані доручення (розпорядження) повернуто установами банків без виконання, у зв'язку із відсутністю коштів на рахунку платника, зазначеному в інкасових дорученнях.

Разом з тим, 27 березня 2009 року позивачем прийнято рішення № 20 про стягнення коштів та інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу, на підставі якого, податковим керуючим було здійснено опис майна відповідача про що складено акти опису активів, самостійно виділених платником податків для продажу від 1 червня 2009 року №4, від 24 липня 2009 року №б/н, від 24 липня 2009 року №6, від 30 січня 2010 року №б/н, від 30 січня 2010 року №2, від 26 серпня 2010 року №б/н, від 26 серпня 2010 року №7, від 31 травня 2010 року №б/н, від 31 травня 2010 року №6, від 27 лютого 2009 року № б/н.

Обтяження на майно ДП «Вишгородтранс» у зв'язку із виникненням права на податкову заставу позивачем внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, що підтверджується відповідними витягами, копії яких наявні в матеріалах справи.

Даючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Оскільки податкові зобов'язання відповідачем не сплачені в установлені строки, такі зобов'язання є податковим боргом.

Приписами ПК України встановлені обов'язки платників податків, такі як, виконання законних вимог контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів.

Згідно п. 87.2. ст. 87 ПК України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до п. 88.1. ст. 88 ПК України, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення (п. 88.2. ст. 88 ПК України).

Право податкової застави, відповідно до п. 89.1. ст. 89 ПК України, виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Відповідно до п. 89.3. ст. 89 ПК України, майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акту опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

За приписами п. 89.8 ст. 89 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.

Підпунктом 20.1. 34 п. 20.1 ст. 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини

Відповідно п. 95.1. та п. 95.3. ст. 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

При цьому стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Враховуюче вищевикладене, а також відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, що його обслуговують, приймаючи до уваги, що ПК України надано право податковому органу звертатися до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків (шляхом його продажу), що перебуває у податковій заставі в разі недостатності коштів, які перебувають у власності платника податків і на які може бути звернено стягнення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.07.2014 року № К/800/46714/13.

Посилання апелянта на те, що позивачем невірно обраний спосіб захисту порушених прав колегією суддів не приймається до уваги, оскільки зазначені вище рішення суду про стягнення з відповідача суми податкової заборгованості набрали законної сили, а тому позивач, незважаючи на подачу касаційної скарги по даній справі, мав всі правові підстави звернутися до суду з адміністративним позовом про надання дозволу на погашення суми заборгованості за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем доведено проведення визначеної законом сукупності послідовних, взаємопов'язаних та обов'язкових процедур, дотримання яких є передумовою здійснення примусових заходів щодо майна боржника шляхом надання відповідного дозволу судом.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, прийнятою з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для її скасування відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Вишгородтранс» - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 02.06.2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 17.09.2014 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Безименна Н.В.

Карпушова О.В.