Ухвала

від 09.09.2014 по справі 820/11077/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2014 р.Справа № 820/11077/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калитки О. М.

Суддів: Бондара В.О. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Вовченко І.В

за участю представника позивача: Чернякова С.М.

за участю представника відповідача: Онищенка А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2014р. по справі № 820/11077/14

за позовом Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Державне підприємство "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення - рішення від 28.02.2014 року № 0000154000. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" судовий збір в сумі 324,14 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів прийнято з порушенням норм чинного законодавства.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2014 р. адміністративний позов Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" задоволено.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 28.02.2014 року № 0000154000.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" сплачений судовий збір в сумі 324,14 грн.

У апеляційній скарзі відповідач посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2014 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови без повного та всебічного дослідження обставин по справі.

Позивач надав до суду апеляційної інстанції письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив залишити без задоволення апеляційну скаргу відповідача, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з викладених у ній підстав, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" у повному обсязі.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, яке просив суд апеляційної інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що працівниками Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" код ЄДРПОУ 01056362, з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Гідравлічні та пневматичні системи" у серпні 2012 р., ТОВ "ОМК-Груп" за травень, червень, серпень, вересень 2012року та з податку на прибуток за 2012 рік.

За наслідками перевірки було складено акт №36/40-00-14/01056362 від 12.02.2014р. яким встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.3, п.198.6 статті 198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, ДП "Укрспецвагон" завищено суму податкового кредиту на загальну суму 540 233,45 грн. по операціях з ТОВ "ОМК Груп", що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 108 046,68грн.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.02.2014р. №0000154000 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі: за основним платежем 108 047 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 54 023,50 грн.

Позивач не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 28.02.2014р, №0000154000 оскаржував його в податкових органах, і отримав відповідь від Міністерства доходів і зборів України від 22.05.2014 року №9153/6/99-99-10-01-15, яке позивач отримав 27.05.2014 року, яким Міністерство доходів і зборів України залишило податкового повідомлення-рішення від 28.02.2014р. № 0000154000 без змін, а скаргу без задоволення.

Підставою винесення оскаржуваного податкового повідомлення рішення є посилання відповідача на зміст акту документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ОМК-Груп" (код ЄДРПОУ 37070230) щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ "Феріт Д" (код ЄДРПОУ 36441206) за травень, червень, серпень, вересень 2012 року, який надійшов до них від Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська, яким встановлено, що ТОВ "Феріт Д" фінансово-господарською діяльністю не займалося, а займалося діяльністю спрямованою на здійснення операцій з метою надання податкової вигоди, правочини між ТОВ "ОМК-Груп" від ТОВ "Феріт Д" не спричинили реального настання правових наслідків.

Перевіркою встановлено порушення ч.1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів вимог чинного законодавства, здійснених по ланцюгу з контрагентами постачальниками: ТОВ "Феріт Д" та контрагентами покупцями: ТОВ "Адамант", ТОВ "Завод підйомно-транспортних машин", ДП "Укрспецвагон".

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що податковий кредит позивачем правомірно сформовано на підставі податкових накладних отриманих від ТОВ "ОМК-Груп", які оформлені відповідно до діючих вимог без будь-яких порушень законодавства, а податкове повідомлення - рішення від 28.02.2014 року № 0000154000 винесено Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів з порушенням норм чинного законодавства України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що ДП "Укрспецвагон" були укладені договори поставки з ТОВ "ОМК-Груп" №11П-ЦВСВ(ВМТП-12.46)ю від 23.01.2012р., № 408П-ЦВСВ(ВМТП-12.527)ю від 12.06.2012р., №533П-ЦВСВ(ВМТП-12.794)ю від 30.07.2012р., №597П-ЦВСВ(ВМТП-12.933)ю від 27.08.2012р., №585П-ЦВСВ(ВМТП-12.922)ю від 23.08.2012р., №586П-ЦВСВ(ВМТП-12.987)ю від 04.09.2012р., №622П-ЦВСВ(ВМТП-12.986)ю від 04.09.2012р, згідно яких протягом перевіряємого періоду були отримані товари.

Факт отримання товару, сплату за нього тощо, відповідачем не заперечувалося в судових засіданнях першої, апеляційної інстанцій та знайшло своє відображення на стор. 13-15 акту, а саме: рахунки фактури, видаткові накладні, приходні ордери, податком накладні, а розрахунки були проведені у безготівковій формі, що також підтверджується відповідачем на стор. 20 акту.

У відповідності до ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

3гідно зі ст. 58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному Законом.

Відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

У відповідності до ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Згідно приписів ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України, передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог , які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В силу висновків Верховного Суду України, вміщених в у п.6 Постанови N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" до угод, укладених з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, тощо. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожному конкретному випадку при визнанні угоди недійсною суди повинні встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Колегія суддів зазначає, що зміст спірних угод не суперечить актам цивільного законодавства. Судами не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідав дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів також вказаних доказів у відповідності до вимог ст.. 71 КАС України не надано на вимогу суду і відповідачем.

Доказів наявності притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб як позивача так і ТОВ "ОМК-Груп" за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення відповідачем не надано.

Відсутність повноважень у посадових осіб позивача так і ТОВ "ОМК-Груп" на підписання договорів тощо в момент їх укладання відповідачем не надано.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що посилання відповідача на акт документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ОМК-Груп" (код ЄДРПОУ 37070230) щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ "Феріт Д" (код ЄДРПОУ 36441206) за травень, червень, серпень, вересень 2012 року є необґрунтованими, оскільки у відповідності до вимог ст.. 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер, а отже господарська діяльність контрагенту позивача не вказує на факт нікчемності правочинів укладених між позивачем та його контрагентом.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім цього колегія суддів зазначає, що згідно п.83.1 ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Судження відповідача, викладені в акті перевірки, не ґрунтуються на жодному з визначених ст. 83 Податкового кодексу України джерел.

Колегія суддів зазначає, що на час укладення угод між позивачем та ТОВ "ОМК-Груп", так і на час судового розгляду останні знаходяться в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , а також ТОВ "ОМК-Груп" є платниками податку на додану вартість.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Однак, відповідачем, в порушення приписів ч.2 ст. 71 КАС України, не надано ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності, законності та обґрунтованості прийнятого ним (оскаржуваного позивачем) податкового повідомлення -рішення.

Натомість, позивач, на виконання приписів ч.1 ст. 71 КАС України, надав належні та допустимі докази на підтвердження та обґрунтування позовних вимог, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" №996, документом, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

У статті 3 зазначеного Закону вказано, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.6 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст. 201 цього Кодексу).

В акті перевірки підтверджується те, що при оформленні податкових накладних було дотримано вимоги ст. 201 Податкового кодексу України, податкові накладні відображено у відповідності в вимогами п.201.6 у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає, що дії відповідача, пов`язані з прийняттям оскаржуваного податкового повідомлення-рішення щодо позивача, не кореспондуються з вимогами ч.2 ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2014р. по справі № 820/11077/14 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з судовим рішенням суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 199, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст.ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2014р. по справі № 820/11077/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Калитка О.М. Судді (підпис) (підпис) Бондар В.О. Кононенко З.О. Повний текст ухвали виготовлений 15.09.2014 р.