Рішення

від 16.09.2014 по справі 927/1189/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

.Іменем України

РІШЕННЯ

від 16 вересня 2014 року по справі №927/1189/14

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Т.Г. Оленич

розглянуто у відкритому судовому засіданні справу №927/1189/14

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю фірми «ЛАКС»,

вул.Московська, 54, м. Ніжин, Чернігівська область, 16608; поштова

адреса: вул. Колгоспна, 13а, с. Григоро-Іванівка, Ніжинський район,

Чернігівська область, 16633

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Бобровицька центральна районна аптека №80», вул. Лупицька, 14, м. Бобровиця, Чернігівська область, 17400

про стягнення 55490грн.49коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Шимка В.Г. (довіреність №262 від 24.06.2014)

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 16.09.2014 на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 45983грн.51коп. боргу за товар, 4806грн.03коп. інфляційних нарахувань, обчислених за період з 30.01.2014 до 25.07.2014, 566грн.55коп. 3% річних, нарахованих за період з 30.01.2014 до 25.07.2014, 3190грн.15коп. пені, нарахованої за період з 30.01.2014 до 25.07.2014 та 944грн.25коп. процентів за користування чужими грошовими коштами, нарахованих за період з 30.01.2014 до 25.07.2014.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язання в частині своєчасної оплати товару, переданого по товарно-транспортним накладним в період з 09.01.2014 по 26.06.2014 на підставі укладеного між сторонами договору поставки №Г/3614 від 02.01.2014.

Відповідач в письмовому відзиві на позов погоджується з наявністю боргу в сумі 45983грн.51коп.

В судовому засіданні, яке відбулось 16.09.2014, прийняв участь представник позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за №1400603336536. Про поважність причин неявки представника відповідач суд не повідомив.

Враховуючи, що явка представника відповідача не визнавалась господарським судом обов'язковою, тому відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України участь в господарських засіданнях є правом сторони, яке вона реалізовує на власний розсуд та яким відповідач не скористався. Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, з метою уникнення затягування вирішення спору, суд приходить до висновку про можливість здійснення розгляду справи за відсутності представника відповідача в засіданні господарського суду за наявними у справі матеріалами.

У зв'язку із задоволенням клопотання позивача про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу, засідання господарського суду по розгляду даної справи проведені без фіксації технічними засобами. Хід судового процесу відображено у протоколах судових засідань.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши в ході розгляду справи по суті пояснення та доводи представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх доказами, суд ВСТАНОВИВ:

02 січня 2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «ЛАКС» (позивач у справі, постачальник за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «Бобровицька центральна районна аптека №80» (відповідач у справі, покупець за договором) укладено договір поставки №Г/3614 (далі за текстом рішення - договір поставки), за умовами якого позивач зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставляти та передавати у власність відповідача лікарські препарати, вироби медичного призначення, предмети санітарії та гігієни, біологічно активні добавки, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити вказаний товар.

Відповідно до п.1.2. договору поставка товару здійснюється окремими партіями в асортименті, кількості і за цінами, згідно з погоджених покупцем та постачальником заявок на поставку та відповідно до товарно-транспортних накладних, які є невід'ємними додатками до даного договору. Заявки на поставку можуть подаватися письмово, електронними листами або усно по телефону. Доставка товару здійснюється в порядку централізовано-кільцевих перевезень.

Згідно із п.3.5. договору поставки датою поставки партії товару вважається дата підписання уповноваженим представником покупця ТТН або проставляння на ній печатки (штампу) покупця. Перехід права власності, а також ризиків випадкової загибелі або знищення майна відбувається у момент передачі товару покупцеві, про що свідчить підпис уповноваженого представника або печатка (штамп) покупця на ТТН.

В розділі 4 договору поставки сторони узгодили умови щодо ціни товару та порядок розрахунків та встановили, що ціна за одиницю товару та загальна вартість партії товару вказується у ТТН. Ціна вказана в ТТН є незмінною і поширюється на наступні партії товару (п.4.1. договору поставки). Оплата кожної партії товару здійснюється шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника у строк, вказаний в ТТН (п.4.2. договору поставки). Загальна сума договору складається із сум, вказаних в ТТН, виданих на підставі даного договору (п.4.3. договору поставки).

Відповідно до п.8.1. договору поставки договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня поточного року.

Як вбачається з наданого до матеріалів справи примірника договору поставки №Г/3614 від 02.01.2014, останній підписаний сторонами та скріплений їх печатками, що за умовами цього договору свідчить про набрання ним чинності.

Доказів розірвання або визнання недійсним вказаного договору в судовому порядку на час розгляду даної справи сторонами не надано.

Отже суд приходить до висновку, що на момент винесення рішення договір поставки є чинним та в силу ст.629 Цивільного кодексу України обов'язковим для виконання сторонами, що також не оспорювалось жодною із сторін в ході розгляду справи.

Аналіз змісту договору №Г/3614 від 02.01.2014, свідчить, що у зв'язку з його укладенням між сторонами виникли правовідносини поставки, які регулюються нормами §1 глави 30 Господарського кодексу України та §3 глави 54 Цивільного кодексу України.

За змістом ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Відповідно до ч.6 ст.265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

В силу ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналіз договору №Г/3614 від 02.01.2014 свідчить, що в ньому відсутні будь-які застереження щодо застосування до правовідносин, які виникли між сторонами у зв'язку з його укладенням, положень про купівлю-продаж, а тому судом при вирішенні даного спору застосовуються також норми чинного законодавства, які регулюють відносини купівлі-продажу.

На виконання умов договору поставки позивачем передано відповідачу по товарно-транспортним накладним №172731/0 від 09.01.2014, №172731/1 від 09.01.2014, №173487/0 від 13.01.2014, №173487/1 від 13.01.2014, №174795/0 від 16.01.2014, №174795/1 від 16.01.2014, №175561/0 від 20.01.2014, №175561/1 від 20.01.2014, №176945/0 від 23.01.2014, №176945/1 від 23.01.2014, №177765/0 від 27.01.2014, №177765/1 від 27.01.2014, №179824/0 від 03.02.2014, №181195/0 від 06.02.2014, №181195/1 від 06.02.2014, №182067/0 від 10.02.2014, №182067/1 від 10.02.2014, №183484/0 від 13.02.2014, №183484/1 від 13.02.2014, №184318/0 від 17.02.2014, №184318/1 від 17.02.2014, №189925/0 від 06.03.2014, №189925/2 від 06.03.2014, №191733/0 від 13.03.2014, №191733/1 від 13.03.2014, №196061/0 від 27.03.2014, №196923/0 від 31.03.2014, №196923/1 від 31.03.2014, №198154/0 від 03.04.2014, №198154/1 від 03.04.2014, №198785/0 від 07.04.2014, №200075/0 від 10.04.2014, №200075/1 від 10.04.2014, №200870/0 від 14.04.2014, №200870/2 від 14.04.2014, №202161/0 від 17.04.2014, №202161/1 від 17.04.2014, №202161/2 від 17.04.2014, №203896/0 від 24.04.2014, №203896/1 від 24.04.2014, №203896/2 від 24.04.2014, №218958/0 від 23.06.2014, №220247/0 від 26.06.2014 товар загальною вартістю 50192грн.30коп.

Відповідно до п.2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України №99 від 16.05.1996, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 за №293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Разом з тим, в силу абз.3 п.13 вищевказаної Інструкції при централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам їх відпуск постачальниками може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.

Відповідно до листа Міністерства фінансів України №31-04200-30-5/7021 від 09.12.2003 для цілей вищевказаної Інструкції під централізовано-кільцевими перевезеннями розуміють перевезення, за якими вантажовідправником (товаровиробником, товаропостачальником тощо) здійснюється систематичне завезення товарно-матеріальних цінностей за узгодженими на певний період параметрами (кількість, асортимент, час тощо) на адресу одного або більше замовників (юридичних осіб або їх відділень, дільниць, філій).

В матеріалах справи наявне повідомлення до договору №Г/3614 від 02.01.2014 (а.с.10), підписане керівником та головним бухгалтером відповідача, в якому визначено матеріально відповідальних осіб покупця, уповноважених на здійснення прийому матеріальних цінностей, відображено зразки їх підписів та зразок відбитку печатки, якою матеріально відповідальна особа покупця засвідчуватиме на товаросупровідних документах свій підпис про одержання цінностей.

Таким чином, суд приходить до висновку, що між сторонами склалися правовідносини поставки на умовах централізовано-кільцевих перевезень.

При цьому, як встановлено судом вище, відповідно до п.3.5. договору поставки перехід права власності, а також ризиків випадкової загибелі або знищення майна відбувається у момент передачі товару покупцеві, про що свідчить підпис уповноваженого представника або печатка (штамп) покупця на ТТН.

Аналіз вищевказаної умови договору свідчить, що факт отримання покупцем товару може бути засвідчений або самим підписом матеріально відповідальної особи покупця або відбитком печатки покупця на товаросупровідному документі.

Аналіз змісту товарно-транспортних накладних, покладених в основу позову, свідчить, що останні містять підписи матеріально відповідальних осіб відповідача, відбитки печатки відповідача, а також підписи матеріально відповідальних осіб відповідача, засвідчені печатками відповідача, які відображені у повідомлені до договору №Г/3614 від 02.01.2014 (а.с.10).

Факт отримання від позивача товару по товарно-транспортним накладним, покладеним в основу позову, в ході розгляду справи відповідачем не заперечувався.

Таким чином, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем від позивача товару на загальну суму 50192грн.30коп., що свідчить про належне виконання позивачем взятих на себе за договором поставки зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами існують тривалі відносини поставки лікарських препаратів, виробів медичного призначення, санітарії та гігієни, біологічно активних добавок, а тому, як вбачається із розрахунку ціни позову (а.с.12), кошти у сумі 4208грн.79коп., які залишились після оплати попередніх поставок, були направлені позивачем на оплату товару, переданого по товарно-транспортній накладній №172731/0 від 09.01.2014.

Такі дії позивача відповідають п.4.2. договору поставки, відповідно до якого при виникненні у покупця заборгованості за товар по декільком ТТН, одержані від покупця грошові кошти зараховуватимуться як погашення заборгованості за раніше одержаний ним товар, незалежно від призначення платежу, вказаного в платіжному дорученні.

За повідомленням позивача залишок неоплаченої вартості товару на момент звернення до суду з даним позовом становить 45983грн.51коп., які позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку.

З вказаною сумою відповідач погоджується у відзиві на позов.

Згідно із ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом вище, в п.4.2. договору поставки сторони узгодили, що оплата кожної партії товару здійснюється шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника у строк, вказаний в ТТН.

Аналіз змісту товарно-транспортних накладних, покладених в основу позову, свідчить, що в кожній із них визначено термін оплати товару, який на час звернення позивача до суду з даним позовом сплив.

В силу ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.

За змістом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 Цивільного кодекс України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідачем порушено умови договору поставки в частині своєчасної оплати товару, в зв'язку з чим заявлені до стягнення 45983грн.51коп. неоплаченої вартості товару за своєю правовою природою є боргом.

До відзиву на позовну заяву відповідачем додано платіжні доручення №354 від 15.08.2014 та №391 від 11.09.2014, відповідно до яких відповідачем в рахунок оплати товару, отриманого по товарно-транспортним накладним, покладеним в основу позову, сплачено позивачу 1000грн.

Оскільки, провадження у справі за даним позовом порушено 30.07.2014, суд приходить до висновку, що частина заявленої до стягнення суми боргу у сумі 1000грн. сплачена відповідачем після порушення провадження у даній справі.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в цій частині спір між сторонами врегульований, а відтак предмет спору відсутній.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин суд приходить до висновку, що провадження у справі в частині стягнення боргу у сумі 1000грн. підлягає припиненню.

Відповідно до ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідачем доказів оплати товару в повному обсязі суду не надано.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що станом на день винесення рішення борг за товар, отриманий відповідачем, по товарно-транспортним накладним покладеним в основу позову, становить 44983грн.51коп.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання з оплати отриманого від позивача товару, на момент прийняття рішення доказів оплати товару відповідач суду не представив, а тому з нього підлягає стягненню 44983грн.51коп. боргу.

Відповідно до п.5.2. договору поставки у разі прострочення здійснення оплати товару покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день такого прострочення.

З посиланням на вказану умову договору позивач просить стягнути з відповідача 3190грн.15коп. пені, нарахованої за період з 30.01.2014 до 25.07.2014.

За змістом ст.611 Цивільного кодексу України порушення боржником взятих на себе зобов'язань призводить до настання певних правових наслідків, які полягають у застосуванні до нього встановлених законом та договором мір відповідальності, зокрема і у сплаті неустойки.

Згідно із ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч.3 вказаної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Здійснивши перевірку правильності обчислення пені, судом встановлено, що розрахунок відповідає фактичним обставинам справи, разом з тим позивачем не враховано збільшення з 17.07.2014 року розміру облікової ставки Національного банку України з 9,5% до 12,5%. В зв'язку з чим, розмір пені, за визначений позивачем період, є більшим, аніж заявлено до стягнення.

Відповідно до господарсько-процесуального законодавства при зверненні до суду позивач самостійно визначає обсяг порушення свого права та спосіб його захисту, а суд лише оцінює наявність підстав для захисту в межах заявленої вимоги. Враховуючи, що позивачем не подано клопотання про вихід суду за межі позовних вимог, з огляду на принцип рівності сторін перед судом та законом суд не вправі самостійно змінювати (збільшувати) розмір позовних вимог.

Таким чином, вимога про стягнення пені, розглядається судом в межах заявленого розміру.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань по оплаті отриманого від позивача товару, наданий позивачем розрахунок пені відповідає фактичним обставинам справи, а тому суд приходить до висновку, що вимога позивача в частині стягнення з відповідача 3190грн.15коп. пені є правомірною і задовольняється судом в повному обсязі.

В силу ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З посиланням на вказану норму позивач просить стягнути з відповідача 4806грн.03коп. інфляційних нарахувань, обчислених за період з 30.01.2014 до 25.07.2014, 566грн.55коп. трьох процентів річних, нарахованих за період з 30.01.2014 до 25.07.2014.

В абз.3 підп.3.2. п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

В ході перевірки правильності обчислення позивачем інфляційної складової боргу, судом встановлено, що індекс інфляції розрахований ним на кожну дату місяця, а не в середньому на місяць, що суперечить правовій природі вказаних нарахувань та судовій практиці.

З урахуванням правильного порядку розрахунку індексу інфляції на суму боргу, за визначений позивачем період розмір інфляційних нарахувань становить 4328грн.59коп.

Здійснивши перевірку правильності нарахування процентів річних, судом встановлено, що розрахунок арифметично здійснений вірно та відповідає фактичним обставинам справи.

Враховуючи, що факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання підтверджується матеріалами справи, вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів річних підлягає задоволенню в повному обсязі, а інфляційних нарахувань - частково в сумі, встановленій судом вище, а саме 4328грн.59коп.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 944грн.25коп. процентів за користування чужими грошовими коштами, нарахованих за період з 30.01.2014 до 25.07.2014.

Частино 3 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ч.2 ст.536 Цивільного кодексу України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлений сторонами в п.5.2. договору поставки та становить п'ять відсотків.

З аналізу норм чинного законодавства вбачається, що застосування пені не виключає одночасного нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами (ст.536 Цивільного кодексу України), у тому числі процентів на прострочену суму оплати товару, проданого в кредит (ч.5 ст.694 названого Кодексу), оскільки стягнення відповідних процентів не є ні видом забезпечення виконання зобов'язань, ані штрафною санкцією. Вказана правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 25.09.2012 №32/5005/3471/2012, підп.2.7. п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».

Крім того, в підп.6.1., 6.2. п.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначено, що якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 Цивільного кодексу України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних, встановлених ст.625 Цивільного кодексу України, (якщо інший їх розмір не передбачено договором або Законом), - за наявності порушення боржником грошового зобов'язання, оскільки стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 Цивільного кодексу України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 Цивільного кодексу України). Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 Цивільного кодексу України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 Цивільного кодексу України). Положення ж частини другої статті 625 Цивільного кодексу України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 944грн.25коп. процентів за користування чужими грошовими коштами є правомірною та підлягає задоволенню.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню і з відповідача на користь позивача має бути стягнуто 44983грн.51коп. боргу, 3190грн.15коп. пені, 4328грн.59коп. інфляційних нарахувань, 566грн.55коп. трьох процентів річних та 944грн.25коп. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст.530, 536, 549, 610, 611, 612, 625, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.22, 32, 33, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Провадження у справі в частині стягнення 1000грн. боргу припинити.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Бобровицька центральна районна аптека №80», вул. Лупицька, 14, м. Бобровиця, Чернігівська область (ідентифікаційний код 01980785) на користь товариства з обмеженою відповідальністю фірми «ЛАКС», вул. Московська, 54, м. Ніжин, Чернігівська область; поштова адреса: вул. Колгоспна, 13а, с. Григоро-Іванівка, Ніжинський район, Чернігівська область (ідентифікаційний код 14255011) 44983грн.51коп. боргу, 3190грн.15коп. пені, 4328грн.59коп. інфляційних нарахувань, 566грн.55коп. трьох процентів річних, 944грн.25коп. процентів за користування чужими грошовими коштами та 1811грн.28коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Повне рішення підписано 18 вересня 2014 року.

Суддя Т.Г. Оленич