Постанова

від 17.09.2014 по справі 826/7913/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 вересня 2014 року 16 год. 39 хв. № 826/7913/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Поліхімпро» доДержавної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 30 травня 2014 року № 0001582203, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліхімпром» (далі - позивач, ТОВ «Поліхімпром») з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 30.05.2014 №0001582203.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що висновки акта ДПІ у Десянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №1179/26-52-22-03-14/32913970 від 12.05.2014, складеного за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліхімпром» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Армабуд-Тех» за період з 01.01.2011 по 31.12.2013 (далі - Акт), документально та нормативно не підтверджуються.

Зокрема, позивач наголошує на тому, що позиція контролюючого органу щодо нереальності (нікчемності) господарських правочинів, укладених між ТОВ «Поліхімпром» і ТОВ «Армабуд-Тех» (договір №03-13 від 01.03.2013 про виконання робіт) фактично ґрунтується на неналежних доказах, а саме: на висновках акта ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 08.11.2013 №1796/26-59-22-07/3840628 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Армабуд-Тех» з питання дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах з контрагентами за період з 01.03.2013 по 30.09.2013; листа СУ ФР ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 10.02.2014 №9720/13-156; постанови СУ ФР ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 10.02.2014 про призначення позапланової перевірки дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Поліхімпром»; протокол допиту свідка - директора ТОВ «Армабуд-Тех» ОСОБА_1 від 27.02.2013. Натомість реальність спірних фінансово-господарських операцій підтверджується всіма необхідними та належним чином складеними первинними і розрахунковими документами.

Відповідач, у свою чергу, проти позову заперечував, про що надав свої письмові заперечення від 09.07.2014, та обґрунтовуючи свою позицію зазначає, що ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліхімпром» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Армабуд-Тех» за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, за результатами якої складено Акт, згідно висновків якого за ТОВ «Поліхімпром» встановлені порушення норм податкового законодавства, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 88 066 грн. та податок на прибуток на суму 83 663 грн., оскільки згідно акта ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 08.11.2013 №1796/26-59-22-07/3840628 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Армабуд-Тех» з питання дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах з контрагентами за період з 01.03.2013 по 30.09.2013, не підтверджена реальна можливість здійснення зазначеним контрагентом позивача господарських операцій.

За наслідками проведення вказаної документальної перевірки позивача ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, що, на думку відповідача, повністю відповідає вимогам чинного податкового законодавства.

В судових засіданнях, призначених у даній справі, представник позивача позов підтримав.

Представник відповідача заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

У судовому засіданні 06.08.2104, з урахуванням вимог статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

На підставі наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки №601 від 24.04.2014, направлення на перевірку від 24.04.2014 № 179/26-52-22-03/32913979 та на підставі пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України (далі - ПК України), начальником відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту ДПІ у Десянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, радником податкової служби ІІІ рангу, Точиліним Олегом Олександровичем проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Поліхімпром» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Армабуд-Тех» за період з 01.01.2011 по 31.12.2013.

За результатами зазначеної перевірки, складено Акт, згідно висновків якого за позивачем встановлені порушення:

- пп. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету всього в сумі 88 066 грн., у тому числі за березень 2013 року в сумі 16 908 грн., за квітень 2013 року в сумі 16 542 грн., за травень 2013 року в сумі 16 283 грн., за червень 2013 року в сумі 12 600 грн., за вересень 2013 року в сумі 25 733 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Армабуд-Тех»;

- пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 83 663 грн. за 2013 рік по взаємовідносинах з ТОВ «Армабуд-Тех».

На підставі зазначеного Акту, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0001582203 від 30.05.2014 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у розмірі 83 663 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 20 915,75 грн.

ТОВ «Поліхімпром» з позицією відповідача не погоджується, вважає висновки Акта та винесене податкове повідомлення рішення необґрунтованим, протиправним та таким, що підлягає скасуванню, у зв'язку з чим і звернулося з позовом до суду.

Обґрунтовуючи свою позицію позивач зазначає, що для забезпечення здійснення господарської діяльності, зокрема виробництва виробів з бетону та електричного живлення приміщень, ТОВ «Поліхімпром» має у своїй власності трансформаторні підстанції, які необхідно підтримувати у належному технічному стані, здійснювати їх ревізію та ремонт, згідно регламентних робіт, затверджених на підприємстві.

Саме для зазначених цілей з обслуговування електромереж трансформаторних підстанцій 01.03.2013 між ТОВ «Поліхімпром» (замовник) та ТОВ «Армабуд-Тех» (піднядник) укладено договір будівельного підряду № 03-13.

У підтвердження виконання зазначеного договору, позивачем надані наступні документи:

- акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №АТ-0000082 від 11.03.2013, №АТ-0000215 від 25.02.2013, №АТ-0000058 від 05.04.2013, №АТ-0000267 від 29.04.2013, №АТ-0000174 від 17.05.2013, №АТ-0000331 від 30.05.2013, №АТ-0000149 від 14.06.2013, №АТ-0000312 від 26.06.2013, №АТ-0000102 від 09.09.2013, №АТ-0000192 від 16.09.2013, №АТ-0000395 від 30.09.2013;

- платіжні доручення №89 від 19.04.2013, №111 від 14.05.2013, №115 від 17.05.2013, №144 від 17.06.2013, №169 від 16.07.2013, №225 від 01.10.2013, №259 від 04.11.2013

ТОВ «Поліхімпром» у своїх письмових поясненнях від 22.07.2014 №22/07-11 надало суду деталізацію виконаних робіт, згідно вище вказаних актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), та доповідні записки головного енергетика ТОВ «Поліхімпром» щодо виконання ТОВ «Армабуд-Тех» згаданих робіт.

У підтвердження використання зазначених трансформаторних підстанцій у власній господарській діяльності, позивачем також надані договори їх купівлі-продажу та договір оренди приміщень.

Враховуючи наведене, ТОВ «Поліхімпром» наголошує на реальності та правомірності господарських відносин з контрагентом - ТОВ «Армабуд-Тех» щодо виконання договору №03-13 від 01.03.2013.

Відповідач у свою чергу, обґрунтовуючи свою позицію посилається на відомості, що містяться в Акті перевірки позивача, відповідно до якого встановлено, що ТОВ «Поліхімпром» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 24.06.2004 за №6559, зареєстровано як платник податку на додану вартість у ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві (свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №35355330 від 05.11.2003, іпн платника ПДВ - 329139726527).

Основні аргументи, якими відповідач обґрунтовує порушення позивачем податкового законодавства, містяться в акті ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 08.11.2013 №1796/26-59-22-07/3840628 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Армабуд-Тех» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах з контрагентами за період з 01.03.2013 по 30.09.2013 (далі - Акт про неможливість проведення зустрічної звірки); листі СУ ФР ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 10.02.2014 №9720/13-156; постанові СВ ФР ДПІ у Десянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 10.02.2014 про призначення позапланової перевірки дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Поліхімпром»; протоколі допиту свідка - директора ТОВ «Армабуд-Тех», ОСОБА_1 від 27.02.2013 .

Так, відповідно до наведених матеріалів, СВ ФР ДПІ у Десянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві здійснюється досудове слідство у кримінальному провадженні №32013110030000156 за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст. 205, ч. 3 ст. 212, ч. 5. ст. 27 Кримінального кодексу України. Допитаний ОСОБА_1, який згідно реєстраційних даних є засновником та директором ТОВ «Армабуд-Тех» повідомив, що зареєстрував підприємство за грошову винагороду та ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності товариства не має.

Також, відповідно до Акта про неможливість проведення зустрічної звірки, встановлено відсутність ТОВ «Армабуд-Тех» за місцезнаходженням, не підтверджено наявності виробничих потужностей, складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, необхідного для здійснення фінансово-господарської діяльності, не встановлено факту передачі товарів від покупця до продавця у зв'язку з відсутністю (не наданням до перевірки) первинних документів товариства.

У зв'язку з наведеним, відповідачем зроблено висновок про відсутність правочину між ТОВ «Поліхімпром» та ТОВ «Армабуд-Тех» як такого, що спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а тому, ТОВ «Поліхімпром» не має правових підстав для формування ним сум валових витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з даним контрагентом.

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного.

В розумінні пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Об'єкт оподаткування цим податком визначений у ст. 134 ПК України.

Відповідно до п 138.1 ст. 138 цього Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Одночасно нормою абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

У листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин) (далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому згідно норм до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, (в редакції на момент спірних правовідносин) (далі - Положення) яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

За результатами дослідження наданих позивачем первинних документів, згаданих вище, суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону № 996-ХІV та Положення.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) існує презумпція правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно приписів статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (стаття 228 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (стаття 234 ЦК України).

У ході розгляду даної справи, відповідачем не було пред'явлено суду будь-які належні докази нікчемності правочинів, укладених між ТОВ «Поліхімпром» та ТОВ «Армабуд-Тех», а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження факту підписання спірного договору не уповноваженими на те особами.

Відповідачем також не було надано суду доказів відсутності у контрагента позивача (ТОВ «Адва Естейт») спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання описаних вище правочинів, зокрема того, що вказане підприємство не було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована в період укладення і виконання спірного правочину.

Також, відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у названого контрагента умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих, а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб. Просте посилання а Акті перевірки на такі обставини не може бути фактичним доказом у справі.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - Кодекс), є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, зокрема, у п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідачем під час судового розгляду даної справи не було надано жодних достовірних відомостей з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності або пред'явлення обвинувачення посадовим особам ТОВ «Поліхімпром» та або його контрагента - ТОВ «Армабуд-Тех», безпосередньо відповідальних за укладення і виконання спірного договору.

У зв'язку з наведеним, суд не бере до уваги посилання відповідача на показання директора ТОВ «Армабуд-Тех» щодо непричетності до господарської діяльності товариства, оскільки допит свідка не є у даному випадку належним доказом у розумінні ч. 1, ч. 4 ст. 70 Кодексу.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в його ухвалі від 10.10.2012р. за № К-24491/10, «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

Також, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»).

Таким чином, враховуючи викладені обставини у своїй сукупності суд робить висновок, що господарські операції між ТОВ «Поліхімпром» та ТОВ «Армабуд-Тех» були реальними та спрямованими на реальне настання відповідних наслідків, позивачем виконані всі передбачені податковим законодавством умови для віднесення відповідних сум по взаємовідносинам з ТОВ «Армабуд-Тех» до складу валових витрат підприємства.

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу сум податку на прибуток, та застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необхідність на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України визнання протиправним і скасування спірного у справі податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача фактично здійснені та документально підтверджені судові витрати в розмірі 209, 16 грн.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. 11, ст.ст. 69 - 71, ст. 94, ст.ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліхімпром» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 30 травня 2014 року № 0001582203.

3. Присудити з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліхімпром» (місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Червоноткацька, буд. 59-А, ідентифікаційний код 32913970) 209 (двісті дев'ять) грн. 16 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст.ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова