Рішення

від 08.09.2014 по справі 927/1026/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

08 вересня 2014 р. Справа № 927/1026/14

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ігніс ЛТД",

вул. Червоноармійська, 13/1, оф. 407, м. Київ, 01601

Відповідач: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1,

АДРЕСА_1

про стягнення 18060,00 грн.

Суддя А.М.Селівон

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: ОСОБА_2 - адвокат, посвідчення НОМЕР_2 від 21.06.07 р. (Лепеха В.С. - директор, наказ № 1 від 07.05.12 р., присутній в судовому засіданні 19.08.14 р.)

Від відповідача: не з'явився.

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення .

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ігніс ЛТД" звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 18060,00 грн., а також 1827,00 грн. витрат зі сплати судового збору та 3000,00 грн. витрат на правову допомогу.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві б/н від 04.07.14 р. позивач посилається на те, що в порушення умов укладеного між сторонами Контракту № 0402/2014 від 04.02.14 р. відповідачем не виконані належним чином зобов'язання щодо своєчасної поставки продукції згідно внесеної позивачем передплати в сумі 18060,00 грн., внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 18060,00 грн. за непоставлену продукцію.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 10.07.14 р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 927/1026/14, розгляд справи призначено на 23.07.14 р..

Ухвалами суду від 23.07.14 р. та 19.08.14 р. розгляд справи відкладався на 19.08.14 р. 08.09.14 р. відповідно.

В судове засідання 23.07.14 р. уповноважені представники позивача та відповідача не з'явились.

В судові засідання 19.08.14 р. та 08.09.14 р. з'явився уповноважений представник позивача, уповноважений представник відповідача в судові засідання не з'явився.

Про дату, час і місце проведення судового засідання 23.07.14 р. позивача повідомлено належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 1400603135581.

Копії ухвал суду від 10.07.14 р., 23.07.14 р. та 19.08.14 р., які направлялись відповідачу на вказану в позовній заяві адресу, яка співпадає з місцем проживання відповідача згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців стосовно відповідача станом на 11.06.14 р., а саме: АДРЕСА_1, повернулись до суду неврученими адресату з відміткою оператора поштового зв'язку "за відмовою адресата від одержання" та у зв'язку із закінченням терміну зберігання рекомендованих поштових відправлень на підприємстві поштового зв'язку.

Інші дані (адреси), за якими можна встановити місце проживання відповідача позивачем не вказано.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Окрім цього, пунктом 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) передбачено, що за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на приписи ст. 64 Господарського процесуального кодексу України та п.3.9.1 Постанови № 18 суд вважає, що відповідач повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

До початку судового засідання 23.07.14 р. представником позивача через канцелярію суду подані письмові пояснення б/н від 17.07.14 р. з доданими документами, в яких позивач зазначає, що норми діючого законодавства України, які регулюють спірні правовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ігніс ЛТД" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, та відповідно до яких позивач просить вирішити спір, закріплені в ст.ст. 20, 173, 174, 193, 199 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 610, 611, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12 ,15, 54, 61, 82 Господарського процесуального кодексу України.

Також в письмових поясненнях позивач підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Крім того, позивач повідомляє про відсутність на даний час та в минулому будь-яких інших правовідносин, окрім зазначених в позовній заяві, а також зазначає про відсутність додаткових угод та проваджень в інших господарських судах по даному спору між зазначеними сторонами про той же предмет із тих же підстав, та рішення цих органів по даному спору.

Також позивач зазначає про неможливість надання на даний час належних доказів на підтвердження отримання (неотримання) відповідачем претензії № 2 на суму 18060 (вісімнадцять тисяч шістдесят) грн. 00 коп., оскільки зворотне повідомлення про вручення листа з даною претензією на даний час позивачу не повернулося.

До початку судового засідання 08.09.14 р. через канцелярію суду позивачем подані письмові пояснення б/н від 08.09.14 р., які долучені судом до матеріалів справи.

В поясненнях позивач підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Крім того, до пояснень позивачем доданий розрахунок витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, згідно якого загальна кількість витраченого адвокатом ОСОБА_2 часу складає 9 год. 30 хв. При цьому, посилаючись на Закон України „Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" позивач зазначає, що розмір витрат не повинен перевищувати податково - соціальної пільги (50% від мінімальної заробітної плати), отже в даному випадку сума гонорару в розмірі 3000,00 грн., сплачена ТОВ „Ігніс ЛТД" адвокату, є значно меншою допустимих значень, а саме 3000,00 грн./9,5 год.=315,79 грн./год..

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання позивачем суду не надано.

Документи, витребувані ухвалами господарського суду від 23.07.14 р. та 19.08.14 р. позивачем надані суду не в повному обсязі.

Від відповідача заяв та клопотань процесуального характеру на час проведення судових засідань до суду не надходило.

Про поважні причини неявки відповідача або його уповноваженого представника суд не повідомлено.

Витребувані ухвалами суду від 10.07.14 р., 23.07.14 р. та 19.08.14 р. документи відповідачем суду не надані.

Відповідно до 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представника відповідача в судові засідання обов'язковою не визнавалась, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, відповідачем не надано суду відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, беручи до уваги відсутність процесуальних заяв та клопотань відповідача на час розгляду справи, а також те, що позивач проти розгляду справи без участі представника відповідача не заперечував, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.

При цьому, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.

Подані представниками позивача письмові клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу від 19.08.14 р. та 08.09.14 р. судом задоволені. Засідання господарського суду по розгляду даної справи проведено без фіксації технічними засобами. Судовий процес відображено у протоколі судового засідання.

Перед початком розгляду справи позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представники позивача в судових засіданнях повідомили суд, що права та обов'язки стороні зрозумілі.

Відводу судді позивачем не заявлено.

В судовому засіданні 08.0914 р. позивач підтримав заявлені позовні вимоги, викладені в позовній заяві.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими позивачем доказами, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

04 лютого 2014 р. між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Продавець за контрактом, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Ігніс ЛТД" (Покупець за договором, відповідач у справі) укладений контракт № 0402/2014 (далі - Контракт).

Згідно п.1.1. Контракту Продавець продав, а Покупець придбав лісозаготівлю хвойних порід (смерека), надалі Продукція, у відповідності до Додатків, які є невід'ємною частиною даного Контакту.

За умовами розділу 3 Контракту ціни на Продукцію, яка поставляється за даним Контрактом, встановлюється в гривні за 1 (один) щільний кубічний метр на умовах FCA Україна, включаючи упакування, маркування та навантаження на транспортний засіб. Ціни на Продукцію зазначаються в специфікаціях на поставку відповідної партії Продукції, які є невід'ємною частиною дійсного Контракту. Ціна Продукції може змінюватись за взаємною згодою сторін. Зміна ціни оформлюється додатком до Контракту. Загальна вартість Контракту складає орієнтовно 66540,00 грн..

Відомості про продукцію, умови постачання, приймання продукції, ціна та порядок розрахунків визначені розділами 2, 4 -7 Контракту відповідно.

Відповідно до п.12.1. Контракту цей Контракт набирає чинності з дати його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2014 р..

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.2.1 Контракту кількість Продукції, яка постачається згідно Додатку № 1, визначається в щільних кубічних метрах в кількості 120 куб.м. Після відвантаження продавцем вказаного обсягу у покупця не виникає претензій відносно кількості та якості товару, який постачається продавцем, продавець гарантує постачати, а покупець приймати згідно п.4.3 та оплачувати згідно п.5.2 товар в обсязі 120 куб.м даного Контракту.

За умовами п.2.2 Контракту опис розмірів, сортів та цін на продукцію, обсяги кожної партії продукції визначається в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного Констракту.

Так, згідно наявної в матеріалах справи копії Специфікації № 1 від 04.02.14 р. (Додаток № 1 до Контракту № 0402/2014) сторонами обумовлена поставка деревини смереки діаметром від 26 см довжиною 4 м 1 сорту в кількості 20 куб. м по ціні 602,00 грн./куб.м на суму 12040,00 грн. та 2 сорту кількістю 100 куб.м по ціні 545,00 грн./куб.м на суму 54500,00 грн., всього на загальну суму 66540,00 грн..

Згідно п.п. 4.1, 4.2 Контракту поставка продукції здійснюється автомобільним транспортом окремими партіями, узгодженими сторонами, на умовах FCA Україна, у відповідності до Інкотермс-2010. Дата передачі продукції перевізнику на умовах FCA Україна, вважається датою поставки продукції.

У відповідності до п.2.3 Контракту якість продукції відповідає вимогам, встановленим діючими державними стандартами України (ДСТУ № 9463-88) для кожного сорту продукції, а також Специфікації, яка є невід'ємною частиною даного Контракту.

Згідно п.п. 5.1, 5.4 Контракту платежі за продукцію, яка постачається, здійснюються в гривні. Відвантаження партії продукції підтверджується відповідною товаросупровідною накладною. Покупець здійснює платежі за Продукцію банківським переказом на розрахунковий рахунок продавця.

Згідно п.5.2 Контракту за згодою сторін, відбувається 50% передплати та 50% акредитиву (на рахунок продавця). Акредитив являє собою зобов'язання банка виплатити продавцю товарів або послуг визначену суму грошових коштів за умови своєчасного надання відповідних документів, що підтверджують відправку товару або виконання договірних послуг за даним Контрактом.

Датою відвантаження вважається дата митного оформлення продукції, посвідчена штемпелем митниці (п.5.3 Контракту).

За домовленістю сторін та на виконання умов п. 5.2 вищевказаного Контракту ТОВ „Ігніс ЛТД" платіжними дорученнями № 2 від 04.02.14 р. на суму 15000,00 грн. та № 3 від 10.02.14 р. на суму 3060,00 грн., копії яких знаходяться в матеріалах справи, на підставі виставленого відповідачем рахунку-фактури № 1 від 04.02.14 р. на поставку лісозаготівлі (круглий ліс смереки) d26+cm 1-2 сорту у кількості 30 куб.м на загальну суму 18060,00 грн. здійснено попередню оплату за Контрактом та перераховано на користь ФОП ОСОБА_4 18060,00 грн., із зазначенням призначення платежу „за лесогозаготовку (круглий лес смерека) d26+cm 1-2 сорт. зг. р/ф № 1 від 04.02.14 р. без ПДВ".

Як з'ясовано із матеріалів справи, будь-які заперечення відносно повного та належного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю „Ігніс ЛТД" умов Контракту щодо внесення передплати за продукцію згідно виставленого продавцем рахунку - фактури № 1 від 04.02.14 р. з боку відповідача відсутні.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем виконані зобов'язання щодо здійснення передплати за продукцію в розмірі, обумовленому сторонами на підставі укладеного між ними Контракту та виставленого відповідачем рахунку-фактури, факт перерахування позивачем грошових коштів за Контрактом належним чином підтверджено матеріалами справи.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

В силу приписів ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до п.4.3 Контракту після отримання 100% оплати місячної партії, дана партія відвантажується на протязі 1-го календарного місяця згідно п.5 даного Контракту.

Як свідчать матеріали справи та підтверджено представником позивача в судовому засіданні відповідач в обумовлений Контрактом строк поставку позивачу продукції не здійснив.

Доказів поставки товару у встановлені в Контракті строки відповідач під час розгляду справи не надав.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що відповідач свої зобов'язання за Контрактом № 0402/2014 від 04.02.14 р. в частині поставки продукції (лісозаготівлі хвойних порід (смереки)) у визначений Контрактом строк жодним чином не виконав.

Позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 1 від 02 квітня 2014 р. з вимогою перерахувати кошти в сумі 18060,00 грн. на рахунок ТОВ «Ігніс ЛТД», що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскального чеку № 5116 від 03.04.14р., опису вкладення в цінний лист від 03.04.14 р. та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0104218752624, згідно якого вказана претензія отримана ФОП ОСОБА_1 08.04.14 р.

11 квітня 2014 року позивачем було надіслано відповідачеві лист № 2 з відмовою від раніше направленої претензії № 1 від 02.04.14 р. в зв'язку із досягненням між сторонами згоди про добровільне повернення ФОП ОСОБА_1 перерахованої позивачем суми в розмірі 18060,00 грн., отримання якого 17.04.14 р. відповідачем підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0215204996500.

Оскільки в подальшому всупереч досягнутим між сторонами домовленостям відповідач своїх зобов'язань щодо повернення грошових коштів ТОВ „Ігніс ЛТД" не виконав, останнім було направлено на адресу відповідача претензію № 2 від 11.06.14 року з вимогою перерахувати кошти в сумі 18060,00 грн. на рахунок ТОВ „Ігніс ЛТД» протягом 10 банківських днів, що підтверджується копіями фіскального чека № 2348 від 12.06.14 р. та опису вкладення в цінний лист від 12.06.14 р.

Зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГКУ кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Постановою Верховного Суду України від 28.11.11 р. у справі № 43/308-10 зазначено, що умовою застосування норми ч 2 ст. 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в рішенні від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, враховуючи здійснену позивачем передплату за продукцію в сумі 18060,00 грн., свої зобов'язання щодо поставки продукції на суму здійсненої позивачем передплати у визначений Контрактом строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Контракту, відповідач не виконав, в результаті чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі вартості непоставленого товару за Контрактом № 0402/2014 від 04.02.14 р. в сумі 18060,00 грн., яку останній просив стягнути в позовній заяві.

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2,4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України покладено на сторони та інших учасників судового процесу. При цьому відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Контракту № 0402/2014 від 04.02.14 р. суду не надано.

Отже, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за Контрактом у встановлений строк, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, суд доходить висновку, що позов доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, а тому вимога про стягнення з відповідача 18060,00 грн. перерахованих коштів (передплати) за непоставлену за вказаним Контрактом продукцію підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на адвокатські послуги в розмірі 3000,00 грн., суд зазначає, що згідно з п. 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (далі - Постанова № 7) витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч. 5 ст. 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

За приписом частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

За змістом ч. 3 ст. 48 та ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Згідно ст. 2 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом. Адвокатуру України складають всі адвокати України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність.

За умовами ст. 26 даного Закону адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Судом встановлено, що 02 квітня 2014 р. між позивачем (Замовником) та адвокатом ОСОБА_2 (Виконавцем), діючим на підставі свідоцтва НОМЕР_2 про право на зайняття адвокатською діяльністю від 21.06.07 р., копія якого знаходиться в матеріалах справи, укладено договір про надання правової допомоги № 21/14, за умовами якого Виконавець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, надати Замовнику консультаційні та юридичні послуги щодо захисту прав та інтересів останнього, що полягають у складанні та поданні необхідних документів, в тому числі, але не обмежуючись, претензій, позовних в заяв, представництві інтересів Замовника в будь - яких органах, т.ч. в суді з питань стягнення заборгованості з ФОП ОСОБА_1 (п.1.1. Договору про надання правової допомоги № 21/14 від 02.04.14 р.).

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" унормовано, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ст. 33 Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфкомісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року протокол від 1 - 2 жовтня 1999 р. № 6/VI, гонорар є єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту. Гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром.

Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе: 1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення; 2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі; 3) необхідність виїзду у відрядження; 4) важливість доручення для клієнта; 5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; 6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт; 7) особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; 8) характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом; 9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.

Жодний з названих факторів не має самодостатнього значення; вони підлягають врахуванню у взаємозв'язку з обставинами кожного конкретного випадку.

Згідно п.4.1 вказаного Договору передбачені цим Договором послуги Виконавець надає Замовнику за гонорар в розмірі 3000,00 грн., які Замовник зобов'язаний сплатити Виконавцю протягом 90 днів з моменту підписання даного договору, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Виконавця.

На підтвердження факту оплати вартості послуг адвоката позивачем надано копію платіжного доручення № 19 від 10.06.14 р. про перерахування на рахунок адвоката ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 3000,00 грн.

У відповідності до п.6.5 Постанови № 7 вирішуючи питання про розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

На виконання вимог ухвал суду від 23.07.14 р. та 19.08.14 р. належних доказів на підтвердження розумності витрат на оплату послуг адвоката позивачем суду не надано.

Зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, а також враховуючи здатність кожної юридичної особи бути позивачем та відповідачем у суді відповідно до ч. 2 ст. 80 Цивільного кодексу України, отримання позивачем юридичних послуг, пов'язаних з представленням інтересів останнього, не є обов'язковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права, а вибір конкретного адвоката, який представлятиме його інтереси, є його особистим правом; а також з урахуванням ціни позову, тривалості розгляду і складності справи, змістовності підготованої адвокатом позовної заяви, кількості судових засідань у яких брав участь адвокат, кількості та складності документів, які були підготовлені адвокатом під час розгляду справи, суд дійшов висновку про те, що вимоги про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 3000,00 грн. є неспіврозмірними та завищеними.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне обмежити розмір вказаних витрат, які підлягають відшкодуванню з відповідача, та стягнути на користь позивача 1000,00 грн. витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 202, 525, 526, 599, 610, 612, 626, 629, 655, 662, 663, 692, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 33, 43, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, п/р НОМЕР_3 в ПАТ „Укрсоцбанк", МФО 300023, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ігніс ЛТД" (вул. Червоноармійська, 13/1, оф. 407, м. Київ, 01601, п/р 26009000196806 в ПАО „Фідобанк", МФО 300175, код 38149788) 18060,00 грн. боргу, 1827,00 грн. витрат зі сплати судового збору та 1000,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складений та підписаний 15 вересня 2014 року.

Суддя А.М.Селівон

.