Постанова

від 04.09.2014 по справі 805/16245/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" вересня 2014 р. м. Київ К/800/15774/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Лиска Т.О., Штульман І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного Фонду України в м. Дзержинську Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дзержинську Донецької області про стягнення суми витрат на виплату та доставку пенсій у зв'язку з втратою годувальника, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління Пенсійного Фонду України в м. Дзержинську Донецької області на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2013 року, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2013 року позивач - УПФ України в м. Дзержинську Донецької області звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом в якому просив стягнути з відповідача - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дзержинську Донецької області суми витрат на виплату та доставку пенсій у зв'язку з втратою годувальника у розмірі 386,46 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Суди попередніх інстанцій, мотивували свої рішення тим, що на відповідача не покладено обов'язку відшкодовувати суми витрат на виплату і доставку пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві за межами України.

У поданій касаційній скарзі позивач заявив вимоги про скасування рішень судів попередніх інстанцій, як таких, що постановлені із порушенням норм матеріального і процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

У доводах касаційної скарги, позивач зазначає, що судами попередніх інстанцій не вірно застосовано норми ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 1105 від 23.09.1999 року, статті 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 2272 від 22.02.2001 року, пункт 5 «Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або профзахворювання».

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

ОСОБА_4 призначена пенсія по втраті годувальника - ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, внаслідок нещасного випадку на виробництві, який стався 05.10.2010 року в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Казкомсервіс», (Атирауська область, Жилиойський район, місто Кульсари, Промзона, Республіка Казахстан), що підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві та свідоцтвом про смерть, (а.с.60).

З матеріалів справи вбачається, що пенсія по втраті годувальника призначена заявнику ОСОБА_6 на утримання ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, який є сином померлого ОСОБА_5 (а.с. 60, 62).

Між сторонами підписані Акти щомісячної звірки витрат по особових справах пенсіонерів, які мають право на отримання пенсії у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням за період з квітня 2013 року по вересень 2013 року включно.

Розбіжності в сумі 386,46 грн., за вищевказаний період, виникли в результаті непогодження відповідачем відшкодувати позивачу суму витрат по особовій справі громадянки ОСОБА_6, яка складається з суми витрат на виплату і доставку пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві за межами України та на її доставку та суми цільової грошової допомоги за період з квітня 2013 року по вересень 2013 року.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, відповідно до пункту першого частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в Україні визначають Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 року № 16/98-ВР (далі - Основи).

Статтею 1 Основ встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ (стаття 4 Основ у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Спори, що виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду (стаття 12 Основ).

За пенсійним страхуванням згідно з пунктом 1 статті 25 цих Основ надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів.

Відповідно до пункту 4 цієї статті за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Згідно з частиною четвертою статті 26 Основ якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Враховуючи те, що пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві є наслідком страхування у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Основ є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Відповідно до абз. 2 п. 5 ст. 24 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - Закон № 1105-ХІV) визначено, що після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Сфера дії цього Закону поширюється на таку категорію інвалідів, щодо відшкодування витрат на виплату пенсій за яким виник спір.

За змістом частини другої статті 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві із застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Відповідно до абзацу другого пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

Абзацом третім цього пункту (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлено, що уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання-чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Отже, за змістом наведеної норми обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували цьому Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого.

Таким чином, пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, що стався на території будь-якої з держав-учасниць СНД або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР, виплачується особі за законодавством тієї держави-учасниці Співдружності, на території якої вона проживає.

Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що витрати позивача пов'язані з виплатою та доставкою ОСОБА_4 пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві та цільової допомоги, що сталася з ОСОБА_5 05.10.2010 року в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Казкомсервіс» Республіка Казахстан, як в період її входження до складу СРСР, так і в період входження до складу СНД, у розмірі 386,46 грн підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків як належного страховика від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини встановлені повно та правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанції і ухвалює нове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 222, 223, 229, 232 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в м. Дзержинську Донецької області задовольнити.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2013 року у справі № 805/16245/13 - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги Управління Пенсійного Фонду України в м. Дзержинську Донецької області задовольнити.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дзержинську Донецької області (р/р 37170042000556 в УДК Донецької області МФО 834016 код ЄДРПОУ 24164901) на користь Управління Пенсійного Фонду України в м. Дзержинську Донецької області (р/р 256033022016 в ДОУ ВАТ «Ощадбанк України» МФО 335106 код ЄДРПОУ 21970814) витрати на виплату і доставку пенсії по втраті годувальника т цільової допомоги за період з квітня 2013 року по вересень 2013 року у розмірі 386 (триста вісімдесят шість) грн. 46 коп.

Постанова набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді І.Я. Олендер

Т.О. Лиска

І.В. Штульман