Постанова

від 15.09.2014 по справі 808/4122/14

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2014 року Справа № 808/4122/14 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калашник Ю.В., за участю представників: позивача - ОСОБА_1 відповідача - Сонгулії В.В., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій,

ВСТАНОВИВ:

25 червня 2014 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_3, позивач) до Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач, ДПІ), в якому позивач просить скасувати податкові повідомлення - рішення № 0003811701, № 0003801701 від 26.05.2014 року, рішення № 165 від 26.05.2014 р. та вимогу № Ф-408 від 26.05.2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, на думку позивача, витрати і доходи за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р., і податковий кредит за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. ним було сформовано у повній відповідності до вимог Податкового кодексу України, на підставі належним чином оформлених первинних документів бухгалтерського та податкового обліку. Відтак, підстави для збільшення позивачу грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та податку на додану вартість, єдиного внеску за наслідками перевірки у відповідача відсутні.

Висновки, викладені в акті перевірки, за наслідком якої було винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, рішення та вимога є необгрунтованими і безпідставними, не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому вказані податкові повідомлення-рішення, рішення ДПІ та вимога є протиправними.

Так, позивач зазначив, що він правомірно включив витрати в сумі 504722,00 грн. до витрат 2013 року, що не призвело до заниження суми податку з доходів фізичних осіб за перевірений період у розмірі 81677,94 грн. У 2013 році згідно з даними обліку залишків товарно-матеріальних цінностей позивача залишок ТМЦ на початок періоду, що перевіряється (станом на 01.01.13 р.) складав 593686, 40 грн. (в т.ч. ПДВ), а залишок ТМЦ на кінець періоду, що перевірявся (станом на 31.12.2013 р.) складав 186 767, 39 грн. Залишки товарно-матеріальних цінностей 2012 року на загальну суму 494738,67 грн. були віднесені позивачем до витрат 2013 року, оскільки стосуються доходу, отриманого протягом звітного 2013 року.

Також правомірним вважає віднесення до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб, витрат щодо придбання у ПАТ «Завод металовиробів «Динамо» спортивного інвентаря на суму, без ПДВ - 9983,33 грн., який було придбано з метою подальшого продажу і використано позивачем у господарській діяльності.

У зв'язку із правомірністю віднесення витрат в сумі 504722,00 грн., позивач вважає, що він не занижував єдиний внесок на загальнообов'язкове державне страхування в розмірі 81612,67 грн.

Крім того, позивач вказує, що ним не було занижений податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 3629,52 грн. Так, позивачем були придбані будівельні матеріали у ТОВ «Епіцентр К» (ЄДРПОУ 32490244) на суму ПДВ 2855,02 грн. для подальшої їх реалізації, згідно виду діяльності «Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами» (КВЕД 47.99). Підтверджуючі первинні документи під час перевірки надавалися в повному обсязі. В лютому 2013 р. позивачем були придбані сходи в ТОВ «ВТК «Прима-М» (ЄДРПОУ 35183187) для подальшої їх реалізації, згідно виду діяльності «Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами» (КВЕД 47.99). Для покращення їх якості та виду в квітні 2013 р. було придбане торцеве облицювання для сходів. Дана операція підтверджена всіма необхідними первинними документами, у зв'язку з чим Позивач правомірно включив до податкового кредиту липня 2013 р. суму ПДВ в розмірі 774,50 грн.

З урахуванням вищезазначеного вважає, що прийняті ДПІ податкові повідомлення - рішення № 0003811701, № 0003801701 від 26.05.2014 року, рішення № 165 та вимога № Ф-408 від 26.05.2014 року є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Просить позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечив у повному обсязі, з підстав зазначених у письмових запереченнях, зокрема зазначив, що в ході перевірки ФОП ОСОБА_3 відповідачем було встановлено порушення статті 177 ПК України в частині правильності визначення сукупного оподатковуваного доходу, що призвело до заниження суми податку з доходів фізичних осіб за перевірений період у розмірі 83230,49 грн., в тому числі за 2013 рік в сумі 83230,49 грн.; п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загально обов'язкове державне соціальне страхування», що призвело до заниження. єдиного внеску на загально обов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 81612,67 грн. (за ставкою 34,7%); п. 198.3 ст. 198 ПК України, у результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 4999,88 грн., в тому числі за січень 2013 року в сумі 2855,02 грн., за липень 2013 року в сумі 774,50 грн., за серпень 2013 року в сумі 166,67 грн. та за жовтень 2013 року в сумі 1203,69 грн.; п. 177.10 ст. 177 ПК України та порядок ведення книги обліку доходів та витрат, затверджений наказом №1025 від 24.10.2010 року.

Так, у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік (вх. № 9090070930 від 08.02.2014 р.) у додатку 5 до розділу III податкової декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік підприємцем визначено валові витрати у сумі 1533068,31 грн. Перевірку відображеного показника за 2013 рік проведено на підставі таких документів: додатку №5 до розділу III податкової декларації про майновий стан і доходи, про вартість документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р., банківської виписки про рух коштів по рахунках, первинних документів, а саме: отриманих податкових, видаткових накладних.

В 2013 році до декларації про доходи та майновий стан № 9090070930 від 08.02.2014 р., ФОП ОСОБА_3 включено витрати на придбання запчастин на підставі отриманих накладних у 2012 році на загальну суму 494738,67 грн. Також, підтвердженням неправомірно понесених витрат попереднього року на вказану суму є акт попередньої планової документальної перевірки № 660/1702/НОМЕР_4 від 04.10.2013 р. в пп. 1.18 розділу ІІ якого встановлено, що залишок ТМЦ на кінець періоду, що перевіряється (станом на 31.12.2012 р.), становить 0,00 грн. На вказаний акт заперечення до Пологівської ОДПІ не надавалися, та винесене податкове повідомлення-рішення не було оскаржене.

Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_3 в 2013 році включено до складу валових витрат вартість придбаного спортивного інвентарю в сумі 9983,33 грн. (згідно видаткової накладної №228 від 09.12.2013 року ПАТ «Завод металовиробів «Динамо», код за ЄДРПОУ 24193268). Дані витрати не пов'язані із здійсненням господарської діяльності, оскільки не підтверджені відповідними первинними документами (накладними, чеками, рахунками та іншими первинними документами, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. Таким чином, вказані вище витрати, які включені до декларації про доходи та майновий стан за 2013 рік, понесені неправомірно, чим порушено п. 138.1, п. 138.2 ст. 138., п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України в результаті чого ФОП ОСОБА_3 завищено суму валових витрат в 2013 році.

Перевіркою встановлено, що первинними документами, відповідно до яких обліковуються суми, на які нараховується єдиний внесок, є: розрахунково - платіжні відомості нарахування заробітної плати за 2013 роки; банківські документи з додатками за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року та первинні документи, надані в ході перевірки щодо отриманих доходів та понесених витрат.

Перевіркою ведення обліку сум, на які нараховуються єдиний внесок, встановлено, що ФОП ОСОБА_3 зависив валові витрати, допустив викривлення сум нарахованого єдиного внеску, чим порушено п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загально обов'язкове державне соціальне страхування».

ФОП ОСОБА_3 у січні 2013 року включив до податкового кредиту з ПДВ вартість придбаних будівельних матеріалів згідно реєстру отриманих податкових накладних за січень 2013 року від ТОВ «Епіцентр К», у липні 2013 року до податкового кредиту з ПДВ включено вартість послуги торцевого облицювання сходів згідно реєстру отриманих податкових накладних від ТОВ «ВТК «Прима-М». Однак, платником не надано документального підтвердження того, що отримані послуги використаний у господарській діяльності, таким чином встановлено, що за перевіряємий період включено до складу податкового кредиту отриманий послуги, які не призначаються для їх використання в господарській діяльності.

На підставі вищевикладеного вважає, що податкові повідомлення-рішення № 0003811701, № 003801701 від 26.05.2014 року, рішення № 165 та вимога № Ф-408 від 26.05.2014 року прийняті податковим органом у порядку, встановленому чинним законодавством, у зв'язку з встановленими податковим органом порушеннями податкового законодавства, а тому підстави для їх скасування відсутні. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив та надав суду письмові заперечення. Податковий орган вважає, що позивачем у 2012 році включено витрати на придбання автозапчастин на суму 494738,67грн., які є непідтвердженими. Крім того, актом перевірки від 04.10.2013 встановлено, що залишок ТМЦ на кінець перевіряє мого періоду становить 0,00грн.також перевіркою встановлено включення позивачем до складу валових витрат вартість спортивного інвентарю у розмірі 9983,33грн., проте такі витрати не пов'язані із здійсненням господарської діяльності позивача. Також позивачем включено до складу податкового кредиту вартість придбаних будівельних матеріалів та вартість послуг з облицювання сходів, проте платником податку не надано документального підтвердження використання таких послуг у господарській діяльності. Вважає позов необґрунтованим та просить відмовити у його задоволенні.

15 вересня 2014 року від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження без технічної фіксації судового процесу, проти задоволення якого представник відповідача не заперечував.

У зв'язку з цим відповідно до вимог ч. 4 ст. 122 КАС України справу було розглянуто в порядку письмового провадження. За приписами ст.41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась.

Суд, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини справи, встановив наступне.

В період з 07 квітня по 28 квітня 2014 року відповідачем була проведена планова виїзна перевірка Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, за наслідками якої було складено Акт про результати документальної планової виїзної перевірки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року. За результатами проведеної перевірки відповідачем складений акт № 666/1702/НОМЕР_4 від 07.05.2014 (далі - акт)

Перевіркою встановлено та у висновках акту зафіксовані порушення ФОП ОСОБА_3, вимог:

1. Статті 177 Податкового кодексу України, в частині правильності визначення сукупного оподатковуваного доходу, що призвело до заниження суми податку з доходів фізичних осіб за перевірений період у розмірі 83230,49 грн., в тому числі за 2013 рік в сумі 83230,49 грн.

2. Пункту 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», що призвело до заниження єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 81612,67 грн. (за ставкою 34,7%).

3. Пункту 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 4999,88 грн., в тому числі за січень 2013 року в сумі 2855,02 грн., за липень 2013 року в сумі 774,50 грн., за серпень 2013 року в сумі 166, 67 грн. та за жовтень 2013 року в сумі 1203,69 грн.

4. Пункту 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України та порядок ведення книги обліку доходів та витрат, затверджений наказом № 1025 від 24.10.2010 року.

Позивач, звернувся до відповідача із запереченнями на Акт перевірки (а.с. 148). За наслідками розгляду заперечень, ДПІ позивачеві було надано Висновок від 20.05.2014 р. про результати розгляду заперечень до акту документальної планової перевірки №666/1702/НОМЕР_4 від 07.05.2014 року (а.с. 15), відповідно до якого:

-було визнано правомірність віднесення до витрат послуг з компенсації витрат електроенергії ТОВ «Виробниче об'єднання «Моліс» (код за ЄДРПОУ 328353008240) на загальну суму 9122,66 гривень;

-було визнано правомірність включення до податкового кредиту з ПДВ у жовтні 2013 року вартість послуги з компенсації витрат електроенергії ТОВ «Виробниче об'єднання «Моліс» (код за ЄДРПОУ 328353008240) на загальну суму 1203,69 гривень;

-було визнано правомірність включення до податкового кредиту з ПДВ у серпні 2013 року вартість бензину А-92 ФОП ОСОБА_5 (код за ЄДРПОУ НОМЕР_5) на загальну суму 166,67 гривень;

- інші висновки Акту перевірки було залишено без змін.

26 травня 2014 року відповідачем, на підставі висновків Акту перевірки були прийняті:

-податкове повідомлення-рішення № 0003811701 від 26.05.2014 р. (а.с. 12), яким було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 102097,43 гривень, з яких 81677,94 гривень - сума за основним платежем та 20419,49 гривень - сума за штрафними (фінансовими) санкціями;

-податкове повідомлення-рішення № 0003801701 від 26.05.2014 р. (а.с. 13), яким було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у розмірі 5444,28 гривень, з яких 3629,52 гривень - сума за основним платежем та 1814,76 гривень - сума за штрафними (фінансовими) санкціями;

-вимога № Ф-408 від 26.05.2014 р. (а.с. 11) про сплату (боргу) недоїмки єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 81612,67 гривень;

-рішення № 165 від 26.05.2014 р. (а.с. 14) про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 4080,63 гривень.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, вимогою та рішенням, позивач звернувся до суду.

Висновки акту перевірки про допущенні порушення податкового законодавства, на підставі яких прийняті оскаржувані рішення та вимога, суд вважає необґрунтованими, у зв'язку з чим приходить до висновку про протиправність прийнятих податкових повідомлень-рішень, висновку та рішення з наступних підстав.

Згідно з відомостями, зазначеними у Акті перевірки (стор. 4), видами діяльності ФОП ОСОБА_6 є механічне оброблення металевих виробів; виробництво машин і устаткування для сільського та лісового господарства; ремонт і технічне обслуговування інших машин і устаткування; діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами; оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням; інші види роздрібної торгівлі поза магазинами.

Як видно з наданих позивачем первинних документів, ним протягом жовтня, листопада і грудня 2012 року придбавалися запчастини. Зазначена обставина підтверджується наданими позивачем і дослідженими в ході судового засідання первинними документами, а саме: договорами, рахунками, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, які відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і правомірність складання яких відповідачем не оспорюється.

Як зазначено у пункті 1.18 Акту перевірки ФОП ОСОБА_3 облік залишків товарно-матеріальних цінностей вів. Згідно проведеного перевіркою аналізу встановлено (з урахуванням ПДВ) залишок товарно-матеріальних цінностей (запчастини) на початок періоду, що перевіряється (станом на 01.01.2013 р.) на суму 593686,40 грн., а залишок товарно-матеріальних цінностей на кінець періоду, що перевіряється (станом на 31.12.2013 р.) становив 186 767, 39 грн.

Таким чином, у 2013 році позивачем здійснювалася часткова реалізація запчастин, придбаних у 2012 році.

Відповідно до п. 177.1 ст. 177 ПК України 177.1 доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до п. 177.2 ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до пункту 177.4 ст. 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

-витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

-інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу,

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають:

- собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

- витрати банківських установ.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.4 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Оскільки доходи, пов'язані з реалізацією запасних частин, придбаних позивачем у 2012 році, були фактично отримані ним у 2013 році, ним було правомірно віднесено до складу витрат 494 738, 67 грн., сплачених за придбання вказаних запчастин у 2012 році.

При цьому, будь-які докази того, що витрати, пов'язані з придбанням запасних частин у 2012 році, були включені позивачем до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб, у 2012 році, у матеріалах справи відсутні.

Таким чином, висновок ДПІ, викладений у Акті перевірки, про завищення позивачем у 2013 році валових витрат у сумі 494 738, 67 грн. є безпідставним та не відповідає фактичним обставинам справи.

У Акті перевірки (стор. 13) зазначено, що як встановлено перевіркою ФОП ОСОБА_3 у 2013 році включено до складу валових витрат вартість придбаного спортивного інвентарю в сумі 9983, 33 грн. При цьому, ДПІ зроблено висновок про те, що дані витрати не пов'язані із здійсненням господарської діяльності позивача оскільки не підтверджені відповідними первинними документами.

Однак, зазначений такий висновок ДПІ спростовується матеріалами справи.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У матеріалах справи міститься видаткова накладна № 228 від 09.12.2013 р. (а.с. 98), якою підтверджується те, що 09.12.2013 року позивачем у Приватного акціонерного товариства «Завод металовиробів «Динамо» було придбано товар: гриф олімпійський чоловічий, гриф олімпійський жіночий та диски прогумовані на загальну суму без ПДВ 9983, 33 грн. Факт оплати позивачем зазначеного товару підтверджується платіжним дорученням № 230 від 05.12.2013 року на суму 11980 грн. з урахуванням ПДВ (а.с. 139). Зазначені первинні документи складені відповідно до наведених вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Придбання вказаного товару не суперечить видам діяльності позивача, зазначеним у його реєстраційних документах. Доказів того, що доходи від реалізації позивачем цього товару не були відображені ним у декларації з доходів фізичних осіб за 2013 р., у матеріалах справи відсутні.

Таким чином, висновок ДПІ про безпідставне віднесення позивачем вартості придбаного у ПрАТ «Завод металовиробів «Динамо» товару на загальну суму 9983 грн. до складу витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком з доходів фізичних осіб, є необґрунтованим.

А, отже податкове повідомлення-рішення від 26.05.2014 року № 0003811701, яким позивачеві було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до ч. 11 ст. 7 Закону єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Отже, оскільки висновки ДПІ про завищення позивачем витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб, і, відповідно, про заниження оподатковуваного доходу за 2013 рік є безпідставними, також безпідставними є висновки ДПІ про заниження позивачем внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 81612, 67 грн., у зв'язку з чим також протиправним є застосування до позивача штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів єдиного внеску.

У зв'язку з цим вимога ДПІ про сплату (боргу) недоїмки № Ф-408 від 26.05.2014 року та рішення ДПІ № 165 від 26.05.2014 року про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску є протиправними.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статті 198 ПК України.

При цьому, відповідно до ст. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Судом встановлено, що 12.11.2012 року позивачем були придбані у Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр-К» (код ЄДРПОУ 32490244) будівельні матеріали на загальну суму 17130 грн., в тому числі ПДВ 2855, 02 грн. Зазначена обставина підтверджується видатковою накладною № Рнк/Z1-0022353 від 12.11.2012 р. (а.с. 33) Факт оплати товару підтверджується платіжним дорученням № 167 від 08.11.2012 р. (а.с. 118) Крім того, за фактом оплати зазначеного товару ТОВ «Епіцентр-К» було надано позивачеві податкову накладну від 08.01.2013 р. № 32839 на суму ПДВ 2855,01 грн. (а.с. 34). Сума ПДВ за даною господарською операцією була відображена у складі податкового кредиту з ПДВ за січень 2013 року.

08.04.2013 р. ФОП ОСОБА_4 придбав у Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна компанія «Прима-М» (код ЄДРПОУ 35183137) товар-торцеве облицювання (сходів) на загальну суму 4647 грн., в тому числі ПДВ - 774,50 грн. Зазначена обставина підтверджується видатковою накладною № ПМ-0000048 від 08.04.2013 р. (а.с. 100), рахунком фактурою від 28.01.2013 р. № ПМ-011 (а.с. 99), товарно-транспортною накладною № ПМ-0000048 (а.с. 101). Факт оплати товару підтверджується платіжним дорученням № 90 від 04.02.2013 р. (а.с. 138). Крім того, за фактом оплати зазначеного товару ТОВ «ВТК «Прима-М» було надано позивачеві податкову накладну від 04.02.2013 р. № 2 на суму ПДВ 774,50 грн. (а.с. 102) Сума ПДВ за даною господарською операцією була відображена у складі податкового кредиту з ПДВ за липень 2013 року.

Згідно з наданими позивачем поясненнями торцеве облицювання сходів призначене для оздоблення та покращення якості сходів, які були придбані позивачем у ТОВ «ВКФ «Прима-М» 05.02.2013 р.

Придбання позивачем зазначених товарів не суперечить видам господарської діяльності, які здійснює позивач.

Жодні докази того, що вказані товари придбавалися позивачем не для використання у господарській діяльності, у матеріалах справи відсутні.

Таким чином, висновки ДПІ, викладені у Акті перевірки (стор. 21, 22), про відсутність у позивача права на віднесення сум ПДВ, сплачених за вказаними господарськими операціями, до складу податкового кредиту є безпідставними і необґрунтованими.

Отже, відповідачем не доведена правомірність винесення податкового повідомлення-рішення № 0003801701 від 26.05.2014.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем не надано доказів на підтвердження обґрунтованості прийняття оскаржуваних рішень.

Відповідно до статті 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Згідно із частиною 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0003811701 від 26.05.2014, податкове повідомлення-рішення № 0003801701 від 26.05.2014, вимогу про сплату (боргу) недоїмки № Ф-408 від 26.05.2014, рішення № 165 від 26.05.2014 р. про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, прийняті Пологівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Запорізькій області:

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4) судовий збір у розмірі 386,47 грн. (триста вісімдесят шість грн. 47 коп.). Видати виконавчий лист.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ю.В.Калашник