Ухвала

від 15.10.2015 по справі 808/4122/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2015 року м. Київ К/800/17243/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Карася О.В., Рибченка А.О.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2015 року,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2014 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_4.) звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області № 0003811701 від 26.05.2014 року, № 0003801701 від 26.05.2014 року, вимогу відповідача про сплату (боргу) недоїмки № Ф-408 від 26.05.2014 року, рішення відповідача № 165 від 26.05.2014 року про застосування штрафних санкцій.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2015 року, адміністративний позов задоволено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що позивачем не порушено вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині заниження внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та формування валових витрат, податкового кредиту.

Пологівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Запорізькій області замінено правонаступником Пологівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - відповідач) відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що постановлені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову. У доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що позивачем у 2012 році включено витрати на придбання автозапчастин на суму 494738,67грн., які є непідтвердженими. Крім того, актом перевірки від 04.10.2013 року встановлено, що залишок ТМЦ на кінець перевіряє мого періоду становить 0,00 грн. Також, перевіркою встановлено включення позивачем до складу валових витрат вартість спортивного інвентарю у розмірі 9983,33 грн., однак такі витрати не пов'язані із здійсненням господарської діяльності позивача. Також позивачем включено до складу податкового кредиту вартість придбаних будівельних матеріалів та вартість послуг з облицювання сходів, однак платником податку не надано документального підтвердження використання таких послуг у господарській діяльності.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

ОСОБА_4 зареєстрований як фізична особа-підприємець 07.02.2001 року, та перебуває на податковому обліку в у відповідача (а.с.185).

Згідно з реєстраційними даними видами діяльності ФОП ОСОБА_4 є 25.62 - Механічне оброблення металевих виробів; 28.30 - Виробництво машин і устаткування для сільського та лісового господарства; 33.19 - Ремонт і технічне обслуговування інших машин і устаткування; 46.18 - Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами; 46.61 - Оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням; 47.99 - Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами (а.с.159).

В період з 07.04.2014 року по 28.04.2014 року відповідачем була проведена планова виїзна перевірка позивача, за наслідками якої було складено акт про результати документальної планової виїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року.

В вказаному акті, зазначено про порушення позивачем при здійсненні господарських операцій з ПрАТ «Завод металовиробів «Динамо», ТОВ «Епіцентр-К» та ТОВ «ВТК «Прима-М»:

- ст. 177 ПК України, в частині правильності визначення сукупного оподатковуваного доходу, що призвело до заниження суми податку з доходів фізичних осіб за перевірений період у розмірі 83230,49 грн., в тому числі за 2013 рік в сумі 83230,49 грн.

- п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України та порядок ведення книги обліку доходів та витрат, затверджений наказом № 1025 від 24.10.2010 року.

- п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», що призвело до заниження єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 81612,67 грн. (за ставкою 34,7%).

- п. 198.3 ст. 198 ПК України, у результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 4999,88 грн., в тому числі за січень 2013 року в сумі 2855,02 грн., за липень 2013 року в сумі 774,50 грн., за серпень 2013 року в сумі 166,67 грн. та за жовтень 2013 року в сумі 1203,69 грн.

26.05.2014 року, на підставі висновків акту перевірки, відповідачем були прийняті: податкове повідомлення-рішення № 0003811701 від 26.05.2014 року (а.с. 12), яким було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 102097,43 гривень, з яких 81677,94 гривень - сума за основним платежем та 20419,49 гривень - сума за штрафними (фінансовими) санкціями; податкове повідомлення-рішення № 0003801701 від 26.05.2014 року (а.с. 13), яким було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у розмірі 5444,28 гривень, з яких 3629,52 гривень - сума за основним платежем та 1814,76 гривень - сума за штрафними (фінансовими) санкціями; вимогу № Ф-408 від 26.05.2014 року (а.с. 11) про сплату (боргу) недоїмки єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 81612,67 гривень; рішення № 165 від 26.05.2014 року (а.с. 14) про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 4080,63 гривень.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 177.2. ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до п. 177.4. ст. 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій та правомірності включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та формування валових витрат по господарських операціях з ТОВ «Епіцентр-К» та ТОВ «ВТК «Прима-М» подано суду копії: договорів, рахунків, податкових та видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, платіжними дорученнями.

Вказані документи оформлені належним чином, що встановлено судами попередніх інстанцій.

Позивач здійснював оплату за отримані товари/послуги/виконані роботи шляхом безготівкових розрахунків через банківську установу з урахуванням ПДВ.

Крім того, на момент здійснення господарських операцій ПрАТ «Завод металовиробів «Динамо», ТОВ «Епіцентр-К» та ТОВ «ВТК «Прима-М» були включені до Єдиного державного реєстру та перебували на обліку платників податків.

Судами попередніх інстанцій не встановлено порушення позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість чи валових витрат, які б позбавляли позивача права на податковий кредит за наслідками здійснення господарських операцій із зазначеними контрагентами.

Крім того, доводи відповідача про те, що позивачем у 2012 році протиправно включено витрати на придбання автозапчастин на суму 494738,67 грн. та протиправно включено до складу валових витрат вартість спортивного інвентарю у розмірі 9983,33 грн., оскільки такі є непідтвердженими суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Актом перевірки (п.1.18 на а.с.164) підтверджено, що позивач вів облік залишків товарно-матеріальних цінностей та згідно його даних залишок товарно-матеріальних цінностей (запчастини) на початок періоду, що перевірявся (на 01.01.2013 року) склав суму 593686,40 грн., а залишок товарно-матеріальних цінностей на кінець періоду (на 31.12.2013 року) становив 186767, 39 грн. Оскільки доходи, пов'язані з реалізацією запасних частин, придбаних позивачем у 2012 році, були фактично отримані ним у 2013 році, то віднесення позивачем до складу витрат 494738,67 грн. сплачених за придбання вказаних запчастин у 2012 році узгоджується з вимогами пунктів 171.1, 171.2, 171.4 статті 177 та статті 138 ПК України, тобто висновок ДПІ, викладений у акті перевірки, про завищення позивачем у 2013 році валових витрат у сумі 494738, 67 грн. є безпідставним та не відповідає фактичним обставинам.

Також, придбання і подальша реалізація спортивного інвентарю не суперечить видам діяльності позивача (зокрема, 46.18 - Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами) та підтверджена належним чином оформленими первинними документами, що свідчить про правомірність включення позивачем до складу валових витрат вартість спортивного інвентарю у розмірі 9983,33 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту та валових витрат по господарським операціям з ПрАТ «Завод металовиробів «Динамо», ТОВ «Епіцентр-К» та ТОВ «ВТК «Прима-М», оскільки реальність виконання взятих зобов'язань позивачем за укладеними договорами, підтверджується належно оформленими первинними документами, які у повній мірі відображають зміст господарської операції та її вартісні показники, а також підтверджують факт використання придбаного товару у господарській діяльності позивача. Отже, оскаржувані податкові повідомлення рішення № 0003811701 від 26.05.2014 року та № 0003801701 від 26.05.2014 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Оскільки позивачем не завищено витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб, і, відповідно, не занижено оподатковуваний дохід за 2013 рік, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про не заниження позивачем внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 81612,67 грн., а тому застосування до ФОП ОСОБА_4 штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів єдиного внеску є протиправним, а вимога відповідача про сплату (боргу) недоїмки № Ф-408 від 26.05.2014 року та рішення № 165 від 26.05.2014 також підлягають скасуванню.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в

адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 220-1, 230, 231 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області відхилити, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2015 року у справі № 808/4122/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер О.В. Карась

А.О. Рибченко