Постанова

від 02.09.2014 по справі 2а-7559/10/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7559/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В.

Суддя-доповідач: Собків Я.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді : Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Петрика І.Й.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Малого приватного виробничо-комерційного підприємства фірми "Ріпекс" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2010 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі міста Києва до Малого приватного виробничо-комерційного підприємства фірми "Ріпекс" про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі міста Києва звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Малого приватного виробничо-комерційного підприємства фірми "Ріпекс", в якому просив стягнути з відповідача заборгованість (недоїмку) по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у розмірі 38 253,78 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2010 року адміністративний позов задоволено повністю.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню , а рішення суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідач - Мале приватне виробничо-комерційне підприємство фірма «Ріпекс» (код ЄДРПОУ 19476353) зареєстроване Шевченківською районною у м.Києві державною адміністрацією 18.04.1997р. за №03282 та є платником внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до ст. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" та ст. 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

За даними УПФУ у Шевченківському районі міста Києва внаслідок порушення відповідачем вимог чинного законодавства в частині своєчасної сплати відшкодування на виплату та доставку пенсій в порядку та строки, визначені законодавством з питань загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, у відповідача виникла недоїмка в сумі 38 253,78 грн.

Наявність вказаної недоїмки у вищезазначеному розмірі підтверджується розрахунками суми відшкодування на виплату та доставку пенсій за період з 01.12.09р. по 25.04.10р. та витягом з картки особового рахунку страхувальника.

Станом на момент розгляду справи в суді першої інстанції позивачем не було надано доказів добровільного погашення ним заборгованості по сплаті недоїмки в сумі 38 253,78 грн.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Сфера дії Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" поширюється на відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, а також платники страхових внесків.

Статтею 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" врегульовані правовідносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватися лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків; стягнення заборгованості за цими внесками.

Пунктом 1 ст.11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), придбали спеціальний торговий патент на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 1 ст. 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", страхувальниками цих осіб є їх роботодавці, які відповідно до ч.1 ст.15 цього Закону є платниками страхових внесків та зобов'язані на підставі п.6 ч.2 ст.17 зазначеного Закону нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Положенням статті 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в ст. 14 цього Закону.

Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство. Страхові внески не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів, не підлягають вилученню з Пенсійного фонду або з Накопичувального фонду і не можуть використовуватися на цілі, не передбачені цим Законом. Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Частина 6 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачає, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у п. 1 ст. 14 цього Закону, є календарний місяць.

Порядок обчислення і строки сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування платниками, визначений Інструкцією «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 р. № 21-1 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за N 64/8663.

Відповідно до п.п. 5.1.4 п.5.1 розділу 5 вказаної Інструкції, нараховані за відповідний базовий звітний період страхові внески сплачуються платниками (крім гірничих підприємств) шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески.

Згідно із ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених ч. 3 ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Відповідно до ч. 13 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суми пені та штрафів, передбачених ч. 9 та ч. 10 цієї статті, підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.

Дослідженням матеріалів справи колегією суддів встановлено, що відповідно до угоди про виконання послуг щодо реалізації заставленого державного майна, укладеної 02.04.2004р. між Державною податковою інспекцією в Іршавському районі Закарпатської області та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Закарпатській області, сторонами було укладено договір доручення про виконання послуг щодо реалізації в рахунок погашення податкової заборгованості цілісного майнового комплексу Іршавської державної бавовняно-ткацької фабрики, пункт 1.1. якого передбачав здійснення всіх необхідних дій щодо реалізації цілісного майнового комплексу Іршавської державної бавовняно-ткацької фабрики, активи якої перебувають в податковій заставі, на аукціоні за початковою вартістю продажу 57 384,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9 564.00 грн.

Згідно наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області від 27.05.2004 № 09-01/156 було проведено аукціон з реалізації цілісного майнового комплексу Іршавської державної бавовняно-ткацької фабрики, активи якої перебувають у податковій заставі, оформлений протоколом № 1 ВІД 09.07.2004 року, за результатами торгів якого переможцем було визнано Мале приватне виробничо-комерційне підприємство фірму "Ріпекс".

26 листопада 2004 року між Регіональним відділенням фонду державного майна України по Закарпатській області та Малим приватним виробничо-комерційним підприємством фірмою "Ріпекс" було укладено договір № 346 купівлі-продажу цілісного майнового комплексу Іршавської державної бавовняно-ткацької фабрики, за умовами якого відповідачу було передано у власність нерухоме майно цілісного майнового коплексу Іршавської державної бавовняно-ткацької фабрики, яке розташоване на земельній ділянці площею 3,7 га у Виноградівському районі, с. Великі Ком'яти.

З цих підстав, відповідачем 16 січня 2007 року було прийнято рішення про припинення діяльності державного підприємства "Іршавська державна бавовняно-ткацька фабрика" шляхом приєднання останньої до Малого приватного виробничо-комерційного підприємства фірми "Ріпекс" з передачею всіх майнових прав та обов'язків.

На підставі вищезазначеного договору купівлі-продажу та Передавального акту від 29.06.2007р., Малому приватному виробничо-комерційному підприємству фірмі "Ріпекс" було передано Іршавську державну бавовняно-ткацьку фабрику, на якій працювали особи, які мали право на пенсію на пільгових умовах.

У зв'язку з цим, судом першої інстанції було зроблено висновок про те, що відповідач щомісяця до 25-го числа повинен вносити до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так рішенням Господарського суду Закарпатської області від 11 серпня 2009 року у справі № 11/57 було визнано недійсним договір № 346 купівлі-продажу цілісного майнового комплексу Іршавської державної бавовняно-ткацької фабрики, активи якої перебувають у податковій заставі, проданої на аукціоні, укладеному між Малим приватним виробничо-комерційним підприємством фірмою "Ріпекс" та Регіональним відділенням фонду державного майна України по Закарпатській області 26.11.2004р., нотаріально посвідчений приватним нотаріусом за реєстровим номером 3132 із застосуванням правових наслідків недійсності правочину щодо зобов'язання кожної із сторін повернути другій стороні у натурі все одержане на виконання цього правочину.

Крім того, в матеріалах справи міститься копія постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2010 року у справі № 2а-2096/09/0770, якою, зокрема, визнано протиправними дії Державного реєстратора Іршавської районної державної адміністрації Закарпатської області Луцака Ярослава Богдановича щодо внесення 09.02.2008 року запису № 13131120005000069 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті злиття, приєднання, поділу або перетворення Іршавської державної бавовняно-ткацької фабрики (код ЄДРПОУ00306517), Закарпатська область, Іршавський район, м. Іршава, вул. Гагаріна 49) та зобов'язано державного реєстратора скасувати реєстрацію такої реєстраційної дії, а також внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців запис про виключення реєстраційного запису №13131120005000069 від 09.02.2008р. про державну реєстрацію припинення Іршавської державної бавовняно-ткацької фабрики /ідентифікаційний код 00306517, місцезнаходження: Україна, 90100, Закарпатська обл., Іршавський р-н., м.Іршава, вул.Гагаріна, буд.49/ в результаті злиття, приєднання, поділу або перетворення.

За інформацією Закарпатського окружного адміністративного суду, що міститься в листі від 19.02.14р. за вих. № С-2362-04-29/10, який надійшов на запит Київського апеляційного адміністративного суду від 12.02.14.р № 023-12-3/903, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 09 квітня 2013 року апеляційні скарги Міністерства промислової політики України та Малого приватного виробничо-комерційного підприємства фірмою "Ріпекс" залишено без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2010 року у справі № 2а-2096/10 - без змін.

Разом з тим, колегія суддів зважає на наявність в матеріалах справи копії постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 травня 2014 року, залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2014 року у справі № 826/2318/14, якою задоволено заяву Малого приватного виробничо-комерційного підприємства фірми "Ріпекс" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 березня 2014 року у справі № 826/2318/14 за позовом Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Києва до Малого приватного виробничо-комерційного підприємства фірма "Ріпекс" про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком № 2 у розмірі 69 854,60 грн. Даним судовим рішенням скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2014 року у справі № 826/2318/14 та відмовлено в задоволені адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Києва до Малого приватного виробничо-комерційного підприємства фірма "Ріпекс" про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком № 2 у розмірі 69 854,60 грн.

Так в постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 травня 2014 року судом першої інстанції зроблено висновок про те, що відповідач - Мале приватне виробничо-комерційне підприємствао фірма "Ріпекс" не повинен нести відповідальності через бездіяльність державного реєстратора, оскільки постанова Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2010 року у справі № 2а-2096/09/0770 набрала законної сили та була обов'язковою для виконання. Також суд зазначає, що державний реєстратор був стороною по справі, а тому йому було відомо, що рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2010 року є обов'язковим для виконання.

Отже рішенням суду, яке набрало законної сили, а саме, ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду по справі № 34327/10/9104 від 09 квітня 2013 року, встановлено протиправність дій Державного реєстратора Іршавської районної державної адміністрації Закарпатської області Луцака Ярослава Богдановича щодо внесення 09.02.2008 року запису № 13131120005000069 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті злиття, приєднання, поділу або перетворення Іршавської державної бавовняно-ткацької фабрики (код ЄДРПОУ00306517), Закарпатська область, Іршавський район, м. Іршава, вул. Гагаріна 49 ) та зобов'язано Державного реєстратора Іршавської районної державної адміністрації Закарпатської області Луцака Ярослава Богдановича внести запис про виключення реєстраційного запису.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Згідно із частинами 1,3 ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Зважаючи на наявність вищезгаданих судових рішень, які у визначеному законом порядку набрали законної сили, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність заявлених позивачем вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості по сплаті недоїмки по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у розмірі 38 253,78 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги повністю спростовують висновки суду першої інстанції, а тому вбачаються підстави для скасування постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2010 року та ухвалення нового рішення, яким в задоволенні адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі міста Києва до Малого приватного виробничо-комерційного підприємства фірми "Ріпекс" про стягнення заборгованості, слід відмовити.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Малого приватного виробничо-комерційного підприємства фірми "Ріпекс" - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2010 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Управління пенсійного фонду України у Шевченківському районі міста Києва до Малого приватного виробничо- комерційного підприємства фірми "Ріпекс" про стягнення заборгованості - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк І.Й. Петрик

Повний текст постанови виготовлено - 08.09.14р.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Петрик І.Й.