Постанова

від 10.09.2014 по справі 917/1004/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2014 р. Справа № 917/1004/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М. , суддя Білецька А.М. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Цвірі Д.М.

за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - Трифонова Ю.А., дов. б/н від 12.06.2014 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АРФ Конструкціон" м. Полтава (вх. № 2194 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 03.07.14 у справі № 917/1004/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохолдинг" м. Полтава

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРФ Конструкціон" м. Полтава

про стягнення 40000,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 03.07.2014 р. по справі № 917/1004/14 (суддя Безрук Т.М.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АРФ Конструкціон" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохолдинг" 40000,00 грн. основного боргу, 1827,00 грн. витрат по сплати судового збору.

Відповідач з рішенням господарського суду Полтавської області не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 03.07.2014 р. у справі № 917/1004/14 та відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування викладених вимог відповідач зазначає про те, що суд першої інстанції невірно визначив та застосував позовну давність, оскільки вважає, що перебіг позовної давності, протягом якого позивач мав звернутися до суду з вимогою про стягнення заборгованості за виконані підрядні роботи почався 08.04.2010 р. та закінчився 08.04.2014 р. При цьому, відповідач зазначає, що платіж, який мав бути здійснений до 15.12.2009 р. на підставі акту приймання виконаних робіт від 30.11.2009 р. за формою КБ-2 та довідки про вартість виконаних робіт КБ-3 від 30.11.2009 р., був проміжним, а не кінцевим, тому вважає, що розрахунки за цим актом, на підставі якого виникла спірна заборгованість, мали бути проміжними. Крім того, відповідач не погоджується з позицією позивача та висновками суду першої інстанції про те, що договір було розірвано позивачем повідомленням-вимогою від 10.01.2014 р., оскільки вважає, що договір припинився в зв'язку з закінченням строку його дії, а саме 31.12.2009 р.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу з наведеними відповідачем доводами не погоджується, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення. оскаржуване рішення - без змін. При цьому позивач зазначає, що умовами п. 17.1 договору передбачено, що він діє до виконання сторонами своїх зобов'язань. Позивач посилається на те, що у відповідності з п. 3.2, п. 16.4 договору він використав своє право розірвати договір, що стало підставою для порушення питання про відшкодування витрат в розмірі 40000,00 грн. Разом з цим, позивач зазначає про те, що договір передбачає остаточний розрахунок протягом 10 днів після підписання акту прийняття об'єкту в експлуатацію, але цей строк, як вказує позивач, не був ним пропущений, оскільки об'єкт прийнятий в експлуатацію в липні 2011 року, а позивач звернувся до суду з даним позовом у травні 2014 року.

Крім того, позивач просив розглянути справу без участі його представника, за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Технохолдинг" (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АРФ Конструкціон" (відповідачем) був укладений договір № 1/14 від 08.07.2009р. на загальнобудівельні роботи житлового будинку по вул. Котляревського, 6 (блок Б) в м. Полтава (а.с.9-14), за умовами якого відповідач як замовник доручає, а позивач як підрядник зобов'язується виконати опоряджувальні роботи на будівництві вказаного житлового будинку.

За розділом 1. договору вартість підрядних робіт становить 2 792 565,80 грн. Дана ціна є динамічною та уточнюється помісячно згідно фактичних обсягів робіт та витрат на придбання матеріалів, механізмів, автотранспорту.

Згідно з розділом 10. договору здача-приймання робіт після закінчення будівництва об'єкту здійснюється у відповідності з чинним порядком і оформлюється актом здачі.

Звертаючись до господарського суду, позивач послався на те, що на виконання своїх зобов'язань за договором позивач виконав роботи загальною вартістю 58 467,60 грн., що підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт (форма №КБ-2в) за листопад 2009 року від 30.11.2009р. та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт від 30.11.2009р. (форма № КБ-3) (а.с.15-20, 21). Даний акт та довідка підписані відповідачем без зауважень чи заперечень.

Проте, відповідачем за виконані роботи було проведено часткову оплату в сумі 18467,60 грн., що підтверджується випискою з рахунку позивача від 08.04.2010р., детальним розрахунком боргу (а.с.22, 36).

Отже, несплаченою відповідачем залишилась заборгованість в розмірі 40000,00 грн.

10 січня 2014 року на адресу відповідача позивачем направлене повідомлення-вимога про оплату заборгованості, яке було отримано відповідачем 16.01.2014р., що підтверджується відомостями з офіційного сайту Укрпошти. Вказаною вимогою позивач повідомив відповідача про необхідність протягом 10 календарних днів з моменту отримання цього повідомлена перерахувати на рахунок ТОВ "Технохолдинг" 40000,00 грн. та надати замовлення на проведення подальших підрядних робіт згідно умов договору. Також, позивач вказував на розірвання договору на 11-й день після отримання вимоги, якщо відповідач не погасить суму боргу (а.с.23-25).

Таким чином, позивач вважає, що договір є розірваним з 27.01.2014 р., та після його розірвання у позивача виникає право вимагати компенсації своїх витрат за договором в розмірі 40000,00 грн.

Вказані обставини стали підставою звернення позивача до господарського суду з даним позовом.

Матеріали справи свідчать про те, що 16.06.2014 р. відповідач звернувся до суду з заявою про застосування позовної давності, посилаючись на те, що часткова оплата виконаних підрядних робіт на суму 14000,00 грн. була проведена відповідачем 08.04.2010 р., в зв'язку з чим відповідач вважає, що саме з цієї дати починається перебіг позовної давності, протягом якого позивач мав звернутися до суду з вимогою про стягнення заборгованості за виконанні підрядні роботи. Оскільки позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з даним позовом лише 12.05.2014 року, тобто після сплину чотирьох років та одного місяці та поза межами строку позовної давності, встановленою ст. 257 Цивільного кодексу України, відповідач просив відмовити у позові.

Вирішуючи даний господарський спір, суд першої інстанції виходив з того, що факт виконання робіт позивачем, їх прийняття відповідачем підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовуються. При цьому, судом встановлено, що спірна заборгованість виникла за актом за листопад 2009р., якій не є проміжним у розумінні п. 4.5 договору.

Враховуючи, що за умовами п. 4.3 договору, кінцеві розрахунки за виконані роботи з підрядником здійснюються на протязі 10 днів після підписання акту прийняття об'єкту в експлуатацію, а наданими позивачем доказами - Декларацією про готовність об'єкта до експлуатації, яка була зареєстрована Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області 06.07.2011р., підтверджується, що об'єкт був прийнятий в експлуатацію в липні 2011 року, суд першої інстанції вважав, що за даними позовними вимогами позовна давність закінчується 16.07.2014р., тоді як позов подано до суду 23.05.2014р., тобто на момент звернення до суду ще не пройшов трирічний строк давності для стягнення заборгованості. В зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку, що підстави для застосування позовної давності відсутні.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи, приймаючи до уваги, що виконання підрядних робіт за договором підтверджено матеріалами справи, відповідачем належними доказами не спростовується, доказів сплати суми боргу за виконані позивачем роботи відповідачем не надано, аргументованих заперечень не представлено, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача 40000,00 грн. основного боргу за виконані позивачем роботи.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, пов'язаних з предметом доказування у даній справі, а висновки, викладені в рішенні узгоджуються з приписами норм чинного законодавства, які в даному випадку регулюють спірні правовідносини, що призвело до прийняття правомірного рішення.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідач в апеляційній скарзі факт виконання позивачем підрядних робіт за договором у повному обсязі визнає, а але посилається на відсутність підстав для задоволення позовних вимог в зв'язку зі спливом позовної давності, про яку ним було заявлено в порядку ст. 267 ГПК України.

Однак, колегія суддів не може погодитись з наведеними відповідачем доводами та зазначає наступне.

Так, підставою виникнення між сторонами правовідносин є укладений між ними договір № 1/14 від 08.07.2009р. на загальнобудівельні роботи житлового будинку по вул. Котляревського, 6 (блок Б) в м. Полтава (а.с.9-14), який за своєю суттю є договором підряду.

Строк виконання робіт визначений п. 3.1 договору та становить з липня 2009 року по грудень 2009 року, за умови фінансування.

Згідно п. 17.1 даний договір діє до виконання сторонами своїх зобов'язань.

Статтею 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

За ч.4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Відповідно до ч.4 ст. 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Згідно з розділом 10 договору здача-приймання робіт після закінчення будівництва об'єкту здійснюється у відповідності з чинним порядком і оформлюється актом здачі.

В п. 4.3 договору встановлено, що кінцеві розрахунки за виконані роботи здійснюються на протязі 10 днів після підписання акту прийняття об'єкту в експлуатацію Державною комісією.

Пунктом 4.5 договору передбачено, що замовник здійснює проміжні платежі за виконані роботи на підставі актів виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в) та довідок про вартість виконаних робіт (форма КБ-3), підписаних уповноваженими представниками сторін.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що підрядник у відповідності до зобов'язань за договором належним чином виконував підрядні роботи. Доказами відповідного є підписані між сторонами акти приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2В за липень - жовтень 2009 р.

Крім того, на виконання своїх зобов'язань за договором позивач виконав роботи загальною вартістю 58467,60 грн., що підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт (форма №КБ-2в) за листопад 2009 року від 30.11.2009р. та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт від 30.11.2009р. (форма № КБ-3); (а.с.15-20, 21).

Даний акт та довідка підписані відповідачем без зауважень чи заперечень. Наявність будь-яких відступів чи недоліків в проведенні підрядником робіт відповідачем не доведено та таких доказів матеріали справи не містять, факт виконання робіт визнається відповідачем у повному обсязі.

Відповідачем за виконані роботи було проведено часткову оплату в сумі 18467,60 грн., що підтверджується випискою з рахунку позивача від 08.04.2010р., детальним розрахунком боргу (а.с.22, 36).

Таким чином, несплаченою відповідачем залишилась заборгованість в розмірі 40000,00 грн.

За умовами договору відповідач зобов'язався проводити проміжні платежі на підставі актів виконаних робіт форма №КБ-2в та здійснити кінцевий розрахунок після здачі об'єкта в експлуатацію (п. 4.3).

Відповідно до п.2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011р. № 461, прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до І - ІІІ категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Згідно Декларації про готовність об'єкта до експлуатації житлового будинку по вул. Котляревського, 6 (блок Б) в м. Полтава віднесено до ІІІ категорії складності (а.с.42-44).

Вказана Декларація про готовність об'єкта до експлуатації була зареєстрована Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області 06.07.2011р.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника - достроково.

Таким чином, матеріалами справи достеменно підтверджено, що роботи були виконані відповідачем в обумовлений договором строк, прийняті відповідачем без жодних зауважень шляхом підписання актів приймання виконаних підрядних робіт, об'єкт був прийнятий в експлуатацію у липні 2011 року, в зв'язку з чим у відповідності з умовами договору (п. 4.3) та вимогами ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України у відповідача виникло зобов'язання з оплати виконаних позивачем робіт на суму 40000,00 грн. за актом приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2009 року.

Отже, на час звернення з даним позовом право позивача є порушеним.

Відповідач надав суду заяву про застосування позовної давності в порядку ст. 267 Цивільного кодексу України та просив відмовити у позові, посилаючись на те, що часткова оплата виконаних підрядних робіт на суму 14000 грн. була проведена відповідачем 08.04.2010 р., з цієї дати починається перебіг позовної давності, протягом якого позивач мав звернутися до суду з вимогою про стягнення заборгованості за виконанні підрядні роботи. При цьому, відповідач зазначає, що платіж, який мав бути здійснений до 15.12.2009 р. на підставі акту приймання виконаних робіт від 30.11.2009 р. за формою КБ-2 та довідки про вартість виконаних робіт КБ-3 від 30.11.2009 р., був проміжним, а не кінцевим, тому вважає, що розрахунки за цим актом, на підставі якого виникла спірна заборгованість, мали бути проміжними.

Проте, колегія суддів вважає наведені відповідачем доводи безпідставними, оскільки останні роботи були виконані позивачем та прийняті відповідачем саме за актом приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2009 року.

Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що в період з листопада 2009 року та до моменту прийняття об'єкту в експлуатацію у липні 2011 року будь-яких інших підрядних робіт позивачем не проводилось, тому зазначений акт не можна вважати проміжним, оскільки ним були завершені обумовлені договором роботи. Відповідачем вказані обставини не спростовані, а також не доведено належними доказами існування іншого виду робіт, які можна вважати кінцевими та які не стосуються оплат по проміжним актам.

До того ж, в судовому засіданні, на запитання суду, що таке кінцеві розрахунки, - представник відповідача відповів, що умовами договору сторонами не було погоджено та визначено, що є кінцевими розрахунками.

Посилання відповідача на те, що договір припинився в зв'язку з закінченням строку його дії, а саме 31.12.2009 р., колегія суддів вважає безпідставними, оскільки у відповідності з п.17.1 даний договір діє до виконання сторонами своїх зобов'язань.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

За таких обставин, посилання відповідача на те, що в перебіг строку позовної давності розпочався з дати проведення часткової оплати від 08.04.2010 р. на підставі акту приймання виконаних робіт від 30.11.2009 р., платіж по якому, за твердженнями відповідача мав бути здійснений до 15.12.2009 р., колегія суддів вважає безпідставним, оскільки зазначені твердження спростовуються приписам статті 261 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права. Тобто в даному випадку, сторони п. 4.3 договору чітко погодили, що кінцевий розрахунок за виконані роботи проводиться на протязі 10 днів з дня прийняття об'єкта до експлуатації.

Отже, право вимагати стягнення остаточної вартості несплачених відповідачем робіт виникло у позивача у липні 2011 року, з моменту прийняття об'єкту в експлуатацію, та саме з цього моменту право позивача є порушеним.

Оскільки позивач звернувся до суду з даним позовом 23.05.2014 р., підстави для застосування позовної давності відсутні.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи відповідача ґрунтуються лише на міркування та невірному тлумаченні умов договору на свою користь, та не підтверджені ні документальними доказами, ні матеріальними нормами права, відповідач ні під час вирішення спору у господарському суді Полтавської області, ні під час розгляду його апеляційної скарги не надав жодного належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності заявлених вимог. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами, його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому, вказані вимоги, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Полтавської області від 03.07.2014 року.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів ,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АРФ Конструкціон" м. Полтава залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 03.07.2014 року у справі № 917/1004/14 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 10.09.14 р.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н. В.