Постанова

від 04.11.2014 по справі 917/1004/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2014 року Справа № 917/1004/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е., суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л., розглянув касаційну скаргу ТОВ "АРФ Конструкціон" на постановувід 08.09.2014 р. Харківського апеляційного господарського суду у справі№917/1004/14 господарського суду Полтавської області за позовомТОВ "Технохолдинг" доТОВ "АРФ Конструкціон" простягнення 40000,00 грн. за участю представників:

позивача: не з'явився;

відповідача: Короткін І.В., дов. від 25.09.2014 б/н;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 03.07.2014 (суддя Безрук Т.М.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.09.2014 (судді М. Слободін, А. Білецька, Н. Гребенюк) позов задоволено, стягнуто з ТОВ "АРФ Конструкціон" на користь ТОВ "Технохолдинг" 40000грн. 00 коп. основного боргу та 1827грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами, ТОВ "АРФ Конструкціон" - відповідач у справі, - звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 03.07.2014 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.09.2014, застосувати строки позовної давності та відмовити у задоволенні позову. Вважає, що судами неправильно застосовано ст.ст. 256,257 ЦК України та безпідставно не застосовано положення про позовну давність до спірних правовідносин. Судами також неправильно, на думку скаржника, оцінено акт виконаних робіт від 30.11.2009. Цей акт є проміжним, а не остаточним. Висновок судів про те, що договір підряду є розірваним з 10.01.2014 також не відповідає нормам чинного законодавства.

До Вищого господарського суду України надійшов відзив позивача в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення без змін. Також, ним заявлено клопотання про розгляд справи без участі позивача. Клопотання колегією суддів задоволено.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.111 5 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Між ТОВ "Технохолдинг" (позивачем) ТОВ "АРФ Конструкціон" (відповідачем) був укладений договір № 1/14 від 08.07.2009р. на загальнобудівельні роботи житлового будинку по вул. Котляревського, 6 (блок Б) в м. Полтава (а.с.9-14), за умовами якого відповідач як замовник доручає, а позивач як підрядник зобов'язується виконати опоряджувальні роботи на будівництві вказаного житлового будинку.

За розділом 1. договору вартість підрядних робіт становить 2 792 565,80 грн. Дана ціна є динамічною та уточнюється помісячно згідно фактичних обсягів робіт та витрат на придбання матеріалів, механізмів, автотранспорту.

Згідно з розділом 10. договору здача-приймання робіт після закінчення будівництва об'єкту здійснюється у відповідності з чинним порядком і оформлюється актом здачі.

Звертаючись до господарського суду, позивач послався на те, що на виконання своїх зобов'язань за договором він виконав роботи загальною вартістю 58 467,60 грн., що підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт (форма №КБ-2в) за листопад 2009 року від 30.11.2009р. та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт від 30.11.2009р. (форма № КБ-3) (а.с.15-20, 21). Даний акт та довідка підписані відповідачем без зауважень чи заперечень.

Проте, відповідачем за виконані роботи було проведено часткову оплату в сумі 18467,60 грн., що підтверджується випискою з рахунку позивача від 08.04.2010р., детальним розрахунком боргу (а.с.22, 36).

Отже, несплаченою відповідачем залишилась заборгованість в розмірі 40000,00 грн.

10 січня 2014 року на адресу відповідача позивачем направлене повідомлення-вимога про оплату заборгованості, яке було отримано відповідачем 16.01.2014р., що підтверджується відомостями з офіційного сайту Укрпошти. Вказаною вимогою позивач повідомив відповідача про необхідність протягом 10 календарних днів з моменту отримання цього повідомлена перерахувати на рахунок ТОВ "Технохолдинг" 40000,00 грн. та надати замовлення на проведення подальших підрядних робіт згідно умов договору. Також, позивач вказував на розірвання договору на 11-й день після отримання вимоги, якщо відповідач не погасить суму боргу (а.с.23-25). Таким чином, позивач вважає, що договір є розірваним з 27.01.2014 р., та після його розірвання у позивача виникає право вимагати компенсації своїх витрат за договором в розмірі 40000,00 грн.

Вказані обставини стали підставою звернення позивача до господарського суду з даним позовом.

Вирішуючи даний господарський спір, суди попередніх інстанцій виходили з того, що факт виконання робіт позивачем, їх прийняття відповідачем підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовуються. При цьому, судом встановлено, що спірна заборгованість виникла за актом за листопад 2009р., якій не є проміжним у розумінні п. 4.5 договору.

Враховуючи, що за умовами п. 4.3 договору, кінцеві розрахунки за виконані роботи з підрядником здійснюються протягом 10 днів після підписання акту прийняття об'єкту в експлуатацію, а наданими позивачем доказами - Декларацією про готовність об'єкта до експлуатації, яка була зареєстрована Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області 06.07.2011р., підтверджується, що об'єкт був прийнятий в експлуатацію в липні 2011 року, суд першої інстанції вважав, що за даними позовними вимогами позовна давність закінчується 16.07.2014р., тоді як позов подано до суду 23.05.2014р., тобто на момент звернення до суду ще не пройшов трирічний строк давності для стягнення заборгованості. В зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку, що підстави для застосування позовної давності відсутні.

16.06.2014 р. відповідач звернувся до суду з заявою про застосування позовної давності, посилаючись на те, що часткова оплата виконаних підрядних робіт на суму 14000,00 грн. була проведена відповідачем 08.04.2010 р., в зв'язку з чим відповідач вважає, що саме з цієї дати починається перебіг позовної давності, протягом якого позивач мав звернутися до суду з вимогою про стягнення заборгованості за виконанні підрядні роботи. Оскільки позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з даним позовом лише 12.05.2014 року, тобто після сплину чотирьох років та одного місяця та поза межами строку позовної давності, встановленою ст. 257 Цивільного кодексу України, відповідач просив відмовити у позові.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про застосування строків позовної давності судами зауважено наступне.

Так, підставою виникнення між сторонами правовідносин є укладений між ними договір № 1/14 від 08.07.2009р. на загальнобудівельні роботи житлового будинку по вул. Котляревського, 6 (блок Б) в м. Полтава (а.с.9-14), який за своєю суттю є договором підряду.

Строк виконання робіт визначений п. 3.1 договору та становить з липня 2009 року по грудень 2009 року, за умови фінансування.

Згідно п. 17.1 даний договір діє до виконання сторонами своїх зобов'язань.

Згідно з розділом 10 договору здача-приймання робіт після закінчення будівництва об'єкту здійснюється у відповідності з чинним порядком і оформлюється актом здачі.

В п. 4.3 договору встановлено, що кінцеві розрахунки за виконані роботи здійснюються на протязі 10 днів після підписання акту прийняття об'єкту в експлуатацію Державною комісією.

Пунктом 4.5 договору передбачено, що замовник здійснює проміжні платежі за виконані роботи на підставі актів виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в) та довідок про вартість виконаних робіт (форма КБ-3), підписаних уповноваженими представниками сторін.

Підрядник у відповідності до зобов'язань за договором належним чином виконував підрядні роботи. Доказами відповідного є підписані між сторонами акти приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2В за липень - жовтень 2009 р.

Крім того, на виконання своїх зобов'язань за договором позивач виконав роботи загальною вартістю 58467,60 грн., що підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт (форма №КБ-2в) за листопад 2009 року від 30.11.2009р. та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт від 30.11.2009р. (форма № КБ-3); (а.с.15-20, 21).

Даний акт та довідка підписані відповідачем без зауважень чи заперечень. Наявність будь-яких відступів чи недоліків в проведенні підрядником робіт відповідачем не доведено та таких доказів матеріали справи не містять, факт виконання робіт визнається відповідачем у повному обсязі.

Відповідачем за виконані роботи було проведено часткову оплату в сумі 18467,60 грн., що підтверджується випискою з рахунку позивача від 08.04.2010р., детальним розрахунком боргу (а.с.22, 36).

Таким чином, несплаченою відповідачем залишилась заборгованість в розмірі 40000,00 грн.

За умовами договору відповідач зобов'язався проводити проміжні платежі на підставі актів виконаних робіт форма №КБ-2в та здійснити кінцевий розрахунок після здачі об'єкта в експлуатацію (п. 4.3).

Відповідно до п.2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011р. № 461, прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до І - ІІІ категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Згідно Декларації про готовність об'єкта до експлуатації житлового будинку по вул. Котляревського, 6 (блок Б) в м. Полтава віднесено до ІІІ категорії складності (а.с.42-44).

Вказана Декларація про готовність об'єкта до експлуатації була зареєстрована Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області 06.07.2011р.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що роботи були виконані відповідачем в обумовлений договором строк, прийняті відповідачем без жодних зауважень шляхом підписання актів приймання виконаних підрядних робіт, об'єкт був прийнятий в експлуатацію у липні 2011 року, в зв'язку з чим у відповідності з умовами договору (п. 4.3) та вимогами ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України у відповідача виникло зобов'язання з оплати виконаних позивачем робіт на суму 40000,00 грн. за актом приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2009 року.

Отже, на час звернення з даним позовом право позивача є порушеним .

Спростовуючи доводи відповідача про те, що акт приймання виконаних робіт від 30.11.2009 р. за формою КБ-2 та довідка про вартість виконаних робіт КБ-3 від 30.11.2009 р., є проміжними, а не кінцевими, апеляційним судом зауважено про те, що останні роботи по договору були виконані позивачем та прийняті відповідачем саме за актом приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2009 року . В період з листопада 2009 року та до моменту прийняття об'єкту в експлуатацію у липні 2011 року будь-яких інших підрядних робіт позивачем не проводилось, тому зазначений акт не можна вважати проміжним, оскільки ним були завершені обумовлені договором роботи. Відповідачем вказані обставини не спростовані, а також не доведено належними доказами існування іншого виду робіт, які можна вважати кінцевими та які не стосуються оплат по проміжним актам.

Право вимагати стягнення остаточної вартості несплачених відповідачем робіт виникло у позивача у липні 2011 року, з моменту прийняття об'єкту в експлуатацію, та саме з цього моменту право позивача є порушеним. Оскільки позивач звернувся до суду з даним позовом 23.05.2014 р., підстави для застосування позовної давності відсутні.

Колегія суддів переглядає оскаржувані судові рішення виключно у заявлених у касаційній скарзі межах, тобто стосовно правильності застосування судами положень про строки позовної давності.

Так, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

При цьому, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч.5 ст.261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

У договорі підряду від 08.07.2009 №1/14 сторони погодили, що даний договір діє до виконання сторонами своїх зобов'язань (п 17.1). Згідно з розділом 10 договору здача-приймання робіт після закінчення будівництва об'єкту здійснюється у відповідності з чинним порядком і оформлюється актом здачі . Також, у п. 4.3 договору встановлено, що кінцеві розрахунки за виконані роботи здійснюються протягом 10 днів після підписання акту прийняття об'єкту в експлуатацію Державною комісією .

Судами встановлено, і це не заперечується сторонами, що останні роботи по договору були виконані позивачем та прийняті відповідачем саме за актом приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2009 року . В період з листопада 2009 року та до моменту прийняття об'єкту в експлуатацію у липні 2011 року будь-яких інших підрядних робіт позивачем не проводилось. Право вимагати стягнення остаточної вартості несплачених відповідачем робіт виникло у позивача у липні 2011 року, з моменту прийняття об'єкту в експлуатацію, та саме з цього моменту право позивача є порушеним. Оскільки позивач звернувся до суду з даним позовом 23.05.2014 р., підстави для застосування позовної давності відсутні.

Колегія суддів вважає висновки судів про відмову в задоволення заяви про застосування строків позовної давності обґрунтованими. Доводи скаржника цих висновків не спростовують. Більше того, касаційна скарга повністю зводиться до незгоди відповідача з вищевикладеними висновками судів. Скаржник просить суд надати іншу правову оцінку наявним в матеріалах справи доказам, що виходить за межі компетенції Вищого господарського суду в силу вимог ст. 111 7 ГПК України, якою встановлено, що касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, колегія суддів констатує, що справа розглянута судами відповідно встановленим обставинам справи з правильним застосуванням до них діючих норм матеріального права. Суди повно та всебічно дослідили наявні в матеріалах справи докази та прийняли обґрунтовані та законні рішення. Підстави для їх скасування та прийняття нового рішення у справі - відсутні.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України,? Вищий господарський суд України, ?

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ТОВ "АРФ Конструкціон" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Полтавської області від 03.07.2014 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.09.2014 у справі №917/1004/14 - без змін.

Головуючий, суддяВ. Овечкін Судді:Є. Чернов В. Цвігун