Ухвала

від 11.09.2014 по справі 2а-2690/12/0970

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2014 року Справа № 1548/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Затолочного В.С.,

суддів Каралюса В.М., Матковської З.М.,

з участю секретаря судового засідання Нефедової А.О.,

представника відповідача Яремака Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Косівському районі Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.11.2012 року у справі за позовом Приватного підприємства «Інтекс» до Державної податкової інспекції у Косівському районі Івано-Франківської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2012 року Приватне підприємство «Інтекс» (далі - Позивач, ПП «Інтекс») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Косівському районі Івано-Франківської області (далі - Відповідач, ДПІ у Косівському районі), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000692301 від 17.08.2012 року.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.11.2012 року позов задоволено.

Постанову суду першої інстанції оскаржила ДПІ у Косівському районі, подавши на неї апеляційну скаргу.

Відповідач зазначає, що не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що постанова підлягає скасуванню із винесенням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Звертає увагу на правильність висновків, зроблених в акті перевірки та їх відповідність чинному законодавству. Зокрема, вказав на неможливість підтвердження відомостей щодо ТОВ «Компанія Аміна» та ТДВ «ШБУ-60» і, як наслідок, неможливість підтвердження реальності господарських операцій з цими контрагентами позивача. Позивачем до перевірки не представлено жодних первинних документів, які б підтверджували надання послуг з організації перевезення вантажів, експедиційних послуг, послуг поштового відправлення на поставку товарів від ТОВ «Компанія Аміна» і згодом до ТДВ «ШБУ-60».

Вислухавши суддю-доповідача, представника Відповідача, який просить задовольнити апеляційну скаргу, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 01.08.2012 року по 02.08.2012 року ДПІ у Косівському районі проведено документальну невиїзну перевірку приватного підприємства «Інтекс» з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, що мала правові відносини з платником податків товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Аміна».

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт за №591/22-0/32567924 від 08.08.2012 р., у відповідності до висновків якого податковим органом встановлено порушення позивачем вимог законодавства:

- ч. 5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Інтекс» при продажі товарів ТДВ «Шляхово-будівельному управлінню №60» у грудні 2011 року, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків;

- ч. 5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Інтекс» при придбанні товарів (послуг) в ТОВ «Компанія Аміна», які були передані в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України;

- п. 185.1 ст. 185, п. 187.1, п. 187.3 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 57170,00 грн. за грудень 2011 року.

За результатами проведеної перевірки в зв'язку з встановленими порушеннями, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000692301 від 17.08.2012р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 71463,00 грн. в тому числі 57170,00 грн. за основним платежем та 14293,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Аміна» зареєстровано як юридичну особу 25.04.2000 року Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією.

У відповідності до свідоцтва № 35583737 від 18 травня 2000 року ТзОВ «Компанія Аміна» зареєстроване Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва, як платник податку на додану вартість.

У відповідності до укладеного договору № 12/09-1 від 11 листопада 2011 року ТОВ «Компанія Аміна» зобов'язувалось систематично постачати та передавати у власність ПП «Інтекс» товар різного асортименту. На виконання умов договору у грудні 2011 року ТОВ «Компанія Аміна» здійснила постачання товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 1524444,50 грн., в тому числі з врахування податку на додану вартість 220465,46 грн.

В акті перевірки, як на обставини, які свідчать про порушення позивачем вимог податкового законодавства, міститься посилання на акт перевірки ДПІ у Дніпровському районі м. Києва № 665/23-522-30862432 від 24.02.2012 року, яким зафіксовано неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія Аміна» щодо підтвердження господарських операцій із ПП «Інтекс» в зв'язку з відсутністю за місцем знаходження, а також інформації про непричетність ОСОБА_2 до здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Компанія Аміна». Крім цього, зазначено, що декларація з податку на додану вартість за грудень 2011 року подана ТОВ «Компанія Аміна» із нульовими показниками.

Таким чином, податковим органом зроблено висновок, що ТОВ «Компанія Аміна» не мало можливості здійснювати операції з реалізації товарів контрагентам - покупцям.

В подальшому товар реалізовувався позивачем ТДВ «ШБУ - 60». Як встановлено судом, у відповідності до договору №135 від 28 листопада 2011 року укладеному між ПП «Інтекс» та Товариством з додатковою відповідальністю «Шляхово-будівельне управління №60» (надалі - ТДВ «ШБУ-60»), позивачем у грудні 2011 року здійснювались поставки товарно-матеріальних цінностей ТДВ «ШБУ-60».

Податковим органом встановлено, що ПП «Інтекс» було відвантажено товарно-матеріальні цінності (бітум, дизельне пальне) на суму 979768,38 грн., в тому числі ПДВ 163294,75 грн., однак враховуючи відсутність основних фондів, складських приміщень, резервуарів для зберігання дизпалива, технічного персоналу, засобів для транспортування податковий орган дійшов висновку про неможливість, а отже фіктивність, таких операцій.

Суд першої інстанції при вирішенні справи дійшов висновку про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно із статтею 9 Закону № 996-XIV первинні документи мають мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону № 996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно пункту 2.2 Положення первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Пунктом 2.4 Положення передбачено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пункт 198.6 стаття 198 ПК України).

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 201.8 ст.201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Виходячи з вказаних вимог законодавства, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що висновки ДПІ в Косівському районі є невірними, оскільки ґрунтуються на припущеннях осіб, які здійснювали перевірку, а також без врахування всіх обставин, які мали значення прийняття таких висновків.

Факт наявності у позивача видаткових накладних ПП «Інтекс» на реалізацію товарно-матеріальних цінностей для ТДВ «ШБУ-60» не заперечується податковим органом та досліджувався при проведенні перевірки, що висвітлено у розділі 3.1.1 акту. На підтвердження вчинення спірних операцій представниками позивача та відповідача надано суду копії видаткових накладних ТОВ «Компанія Аміна» на реалізацію товарно-матеріальних цінностей для ПП «Інтекс», які також досліджувались податковим органом при здійсненні перевірки. Крім цього, проведення таких операцій підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними виписаними ТОВ «Компанія Аміна». Також, в матеріалах справи міститься підтвердження здійснення оплати позивачем за поставлений товар. Крім цього, на спростування тверджень відповідача щодо неможливості здійснювати транспортування товару, оскільки у сторін договору відсутні необхідні виробничі засоби, суду подано копії товарно-транспортних накладних, які підтверджують факт транспортування товару згідно зазначеного договору. Зокрема, суду було надано для підтвердження можливості транспортування товару належним чином завірені копії договору №ТП 21-2 від 05 вересня 2010 року, укладеного із перевізником - приватним підприємцем ОСОБА_4

У відповідності до довідки №78/22-2/03449775 від 11.06.2012 року «Про результати звірки ТДВ «ШБУ №60» щодо підтвердження відомостей, отриманих від ПП «Інтекс», яке мало правові відносини з платником податків за період з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року» перевіркою, яку проводила ДПІ у м. Чернівцях не встановлено розбіжностей з відомостями отриманими від ПП «Інтекс» за період з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року та встановлено відображення в податковому обліку результатів господарських відносин відповідно до відомостей отриманих від ПП «Інтекс», яке мало правові відносини з платником податків.

Вказані вище обставини свідчать про те, що податковим органом при прийнятті податкового повідомлення-рішення №0000692301 від 17.08.2012р. не взято до уваги обставини, які мають значення для встановлення правомірності формування податкового кредиту позивачем за грудень 2011 року та безпідставно зменшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 163294,75 грн.

Судом першої інстанції враховано, що товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Аміна» зареєстровано як юридичну особу 25.04.2000 року Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією.

У відповідності до свідоцтва №35583737 від 18 травня 2000 року ТзОВ «Компанія Аміна» зареєстрована Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва, як платник податку на додану вартість.

У відповідності до укладеного договору № 12/09-1 від 11 листопада 2011 року ТОВ «Компанія Аміна» зобов'язувалось систематично постачати та передавати у власність ПП «Інтекс» товар різного асортименту.

На виконання умов договору у грудні 2011 року ТОВ «Компанія Аміна» здійснила постачання товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 1524444,50 грн., в тому числі з врахування податку на додану вартість 220465,46 грн.

На підтвердження вчинення зазначених операцій представниками позивача та відповідача надано суду копії видаткових накладних ТОВ «Компанія Аміна» на реалізацію товарно-матеріальних цінностей для ПП «Інтекс», які також досліджувались податковим органом при здійсненні перевірки. Крім цього, проведення таких операцій підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними виписаними ТОВ «Компанія Аміна». Також, в матеріалах справи міститься підтвердження здійснення оплати позивачем за поставлений товар. Крім цього, на спростування тверджень відповідача щодо неможливості здійснювати транспортування товару, оскільки у сторін договору відсутні необхідні виробничі засоби, суду подано копії товарно-транспортних накладних, які підтверджують факт транспортування товару згідно зазначеного договору, а тому твердження про те, що товар від продавця до покупця не передавався в зв'язку з його відсутністю є безпідставним. Також податковим органом не взято до уваги, що фактично в подальшому товар реалізовувався позивачем ТДВ «ШБУ - 60», що знайшло своє підтвердження в матеріалах справи.

Щодо посилання відповідача на акт перевірки ДПІ у Дніпровському районі м. Києва №665/23-522-30862432 від 24.02.2012 року щодо неможливості проведення зустрічної перевірки ТОВ «Компанія Аміна», суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що перевірка контрагента позивача здійснена у лютому 2012 року. Відсутність за місцем знаходження ТОВ «Компанія Аміна» на момент проведення перевірки не може свідчити про таку відсутність контрагента станом на момент вчинення операцій, а саме у грудні 2011 року.

Невідображення ТОВ «Компанія Аміна» у податковій звітності сум податкових зобов'язань за грудень 2011 року не є підставою для відповідальності позивача, а може тягнути негативні наслідки виключно для платника податків, який таке порушення допустив.

На момент вчинення поставки та видачі податкових накладних, сам позивач та контрагенти позивача були зареєстровані як платники ПДВ, їм було видано відповідні свідоцтва.

На момент укладання договору та видачі податкових накладних, сам позивач та контрагенти позивача були зареєстровані як платники ПДВ, їм було видане відповідні свідоцтва, на час укладення спірних правочинів позивач та його контрагенти були зареєстровані як юридичні особи, формування податкового кредиту відбувалось на підставі належно оформлених податкових накладних, копії яких містяться в матеріалах справи.

При здійсненні перевірки податковим органом безпідставно не взято до уваги та не перевірено факт виконання угод між контрагентами.

Суд першої інстанції також обґрунтовано зазначив, що обрання такого виду перевірки як документальна невиїзна перевірка унеможливила для податкового органу фактичне здійснення перевірки позивача, щодо наявності залишків товарно-матеріальних цінностей, які були ним отримані від контрагента. Висновки ж податкового органу щодо укладення угод без мети реального настання наслідків ґрунтуються виключно на припущеннях осіб, які здійснили таку перевірку.

Враховуючи, що податковим органом не доведено, що відомості, які містяться в документах, які стали підставою для формування податкового кредиту, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, а також відсутності доказів, що відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом, суд попередньої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит за грудень 2011 року з врахуванням здійснених господарських операцій із ТОВ «Компанія Аміна». Тому збільшення податковим органом грошового зобов'язання позивачу за платежем податок на додану вартість в розмірі 71463,00 грн. в тому числі 57170,00 грн. за основним платежем та 14293,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями є необґрунтованим.

З огляду на викладене, оскаржувана постанова винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, а доводи апеляційної інстанції законності висновків суду першої інстанції не спростовують. Тому підстави для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Косівському районі Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.11.2012 року у справі № 2-а-2690/12/0970 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.С. Затолочний

Судді В.М. Каралюс

З.М. Матковська

Повний текст виготовлено 15.09.2014 року