Рішення

від 15.09.2014 по справі 925/1204/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2014 року Справа № 925/1204/14

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М. з секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників сторін:

від прокуратури: Василенко С.І.;

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Петренко О.В.- за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за

позовом Смілянського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Черкаській області

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Залевківське"

про стягнення 33 948,46 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь держави збитків у розмірі 33 948,46 грн., заподіяних наднормативним викидом забруднюючих речовин в атмосферу без отримання дозволу на викиди.

В ході розгляду справи представники прокуратури та позивача позовні вимоги підтримали повністю та просять їх задовольнити. В останнє засідання представник позивача не з"явився, що не перешкоджає суду провести розгляд справи.

Представник відповідача просить у позові відмовити повністю, оскільки розмір збитків не доведено, а для їх обрахунку позивачем використано документи, які не є нормативними та не підлягають до застосування.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін і дослідивши наявні у справі документи, суд вважає, що позов підлягає до повного задоволення, виходячи з наступного:

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З матеріалів справи вбачається наступне:

03.02.2014 року позивачем, Державною екологічною інспекцією у Черкаській області, складено акт перевірки дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами (а.с. 13). Актом встановлено, що відповідач в результаті здійснення своєї господарської діяльності по вирощуванню свиней допустив викиди шкідливих речовин у повітря без отримання на це відповідного дозволу.

За результатами перевірки позивач склав протокол про адміністративне правопорушення від 03.02.2014 року та постанову про накладення адміністративного стягнення від 04.02.2014 року ( а.с. 19-20).

З урахуванням встановленого актом порушення, позивач розрахував завдані збитки на суму 33 948,46 грн., які й просить стягнути прокурор поданим позовом.

У відповідності до пояснення позивача (а.с. 103) джерелом утворення забруднюючих речовин у відповідача є приміщення ферми, в якому вирощують свиней. При цьому обрахунок збитків базується на використанні у формулах середньої кількості свиней та їх середньої ваги згідно довідки відповідача.

Відповідач не заперечує, що він не має дозволу на викиди забруднюючих речовин у повітря, оскільки не може в даний час оформити земельну ділянку під приміщеннями ферми.

Розрахунок шкоди позивачем проведено за період 2012-2014 років, за який у відповідача немає дозволу на викид забруднюючих речовин по відгодівлі свиней на фермі.

У відповідності до п. 1.5. Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10 грудня 2008 р. N 639, визначено поняття джерела викиду та джерела утворення забруднюючих речовин, по яких можуть проводитися розрахунки шкоди.

Так, джерело викиду забруднюючих речовин - це об'єкт (підприємство, цех, агрегат, установка), з якого надходять в атмосферне повітря забруднююча речовина або суміші таких речовин; а джерело утворення забруднюючих речовин - це об'єкт, у якому відбувається утворення забруднюючих речовин.

У відповідності до ст. 2, 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. При цьому слід виходити із презумпції вини правопорушника, який повинен довести відсутність своєї вини у завданій шкоді/збитках.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач здійснив розрахунок збитків згідно Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 639 від 10.12.2008 року (а.с. 22).

Відповідно до вимог статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Для застосування такої відповідальності, як відшкодування шкоди/збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

- протиправна поведінка;

- наявність шкоди та доведеність її розміру;

- причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;

- вина заподіювача шкоди.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність за завдану шкоду не настає.

Згідно статті 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991 року порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у допущенні наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище (пп. є). Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" від 16.10.1992 року, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

Положення статей 33, 34 згаданого Закону також передбачає, що особи винні у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади несуть відповідальність згідно з законом; шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Згідно п. 2 Постанови Пленуму ВГСУ від 23 березня 2012 року N 6 "Про судове рішення" -- рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідач не заперечує, що свиноферма із свинями на відгодівлі є джерелом викиду забруднюючих речовин в атмосферу і відповідач не має дозволу на викиди забруднюючих речовин по цих джерелах викиду.

Позивач розрахував збитки за викиди забруднюючих речовин в атмосферу на підставі:

- "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища № 639 від 10.12.2008 року та зареєстрованим в Мін'юсті України 21.01.2009 року за № 48/16064 (надалі -Методика);

- збірника показників емісії (питомих викидів) забруднюючих речовин в атмосферне повітря різними виробництвами, виданого Українським науковим центром технічної екології, Донецьк-2004;

та з врахуванням:

- акта перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства по відповідачу від 03.02.2014 року;

- Довідки відповідача про кількість свиней та середню вагу поголів'я від 12.03.2014 року № 12/01.

Додатково наданими суду первинним документами по обліку свиней відповідач підтвердив, що його довідка від 12.03.2014 року про кількість та середню живу вагу свиней на відгодівлі є достовірною (а.с. 78-102).

Згідно ст. 4 ГПК України про законодавство, яке застосовується при вирішенні господарських спорів -- господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

У відповідності до п. 2.1.2. Методики наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються, зокрема, - викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, уключаючи окремі забруднюючи речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства.

Факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами (п. 2.2.Методики).

Методика не містить випадків, коли до обрахунку викидів може застосовуватися лише інструментально-лабораторний метод, або лише розрахунковий метод.

Так, розрахункові методи визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря застосовуються, зокрема, у випадках викиду забруднюючих речовин від джерел викидів, які здійснюються без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання (п. 2.7., пп. 2.7.1 Методики).

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунок розміру збитків (а.с. 22), заподіяних державі, здійснено за формулою 12 Методики:

З = mi х 1,1П х Аі х КТ х Кзі .

Позивач надав детальний математичний розрахунок всіх складників, які ввійшли до таблиці розрахунків (а.с. 22) із додатковими поясненнями до них (а.с. 103-104), які також були перевірені судом.

Вихідні дані для складників формули взяті позивачем, зокрема, із збірника показників емісії (питомих викидів) забруднюючих речовин в атмосферне повітря різними виробництвами, виданого Українським науковим центром технічної екології, Донецьк-2004 (а.с. 71-73) та із Державних санітарних правил охорони атмосферного повітря населених місць (від забруднення хімічними та біологічними речовинами), які затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 9 липня 1997 р. N 201.

Суд разом із сторонами по справі перевірив математичний розрахунок позовних вимог і погоджується із його правильністю.

Заперечень проти правильності математичного розрахунку збитків у відповідача немає.

Відповідач лише вказує, що позивач не має вправа користуватися вказаним збірником показників емісії, який розроблено науковим інститутом, оскільки він не є нормативним документом та не зареєстрований в установленому порядку.

Суд не погоджується із такими доводами, виходячи з такого:

Згідно п. 1,2 Указу Президента України від 03.10.1992 року "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" -- з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація провадиться в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 5 (підпункт "е") постанови КМУ від 28 грудня 1992 р. N 731 "Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" з урахуванням змін, які є чинними з 2008 року, на державну реєстрацію не подаються акти рекомендаційного, роз'яснювального та інформаційного характеру (методичні рекомендації, роз'яснення, у тому числі податкові, тощо), нормативно-технічні документи (національні та регіональні стандарти, технічні умови, будівельні норми і правила, тарифно-кваліфікаційні довідники, кодекси усталеної практики, форми звітності, у тому числі щодо державних статистичних спостережень, адміністративних даних та інші).

За своїм змістом збірник показників емісії (питомих викидів) забруднюючих речовин в атмосферне повітря різними виробництвами, виданого Українським науковим центром технічної екології, Донецьк-2004 (а.с. 71-73) та показники із Державних санітарних правил охорони атмосферного повітря населених місць (від забруднення хімічними та біологічними речовинами), які використав позивач при розрахунку шкоди є стандартами та довідниками, які не підлягають державній реєстрації.

Даний збірник позивачем було пред'явлено для огляду суду в засіданні (ІІІ том) і витяги з нього приєднані до справи (а.с. 71-73).

Позивач не надав суду переконливих доказів, чому Міністерство екології не може виступити замовником розробки різноманітних довідників у спеціалізованих інститутах для використання у своїй роботі і чому такі довідники обов'язково повинні реєструватися як нормативні акти міністерств і відомств.

Згідно п. 3.6 Методики розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за параметрами джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб'єкта господарювання (матеріали інвентаризації стаціонарних джерел викидів, технологічні регламенти виробництва, режимні карти роботи паливовикористовувального обладнання, питомі викиди (показники емісії), дані державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою № 2-ТП (повітря), або згідно з методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.

Відомості відповідача про кількість свиней та їх середню вагу дозволяють позивачу провести обрахунок шкоди без застосування інструментально-лабораторних вимірювань, лише на підставі використання у формулах відомостей із збірника показників емісії (питомих викидів) забруднюючих речовин в атмосферне повітря та Державних санітарних правил охорони атмосферного повітря.

Дію Державних санітарних правил зупинено 31.07.2014 року, тобто вже після проведення позивачем перевірки відповідача та обрахунку завданої ним шкоди викидами шкідливих речовин в атмосферне повітря. Цей документ також містить у собі довідникові величини, які самі по собі не підлягають державній реєстрації, хоча і є складовою частиною документу.

Суд також вважає, що у даному конкретному випадку на користь застосування позивачем саме розрахункового, а не інструментально-лабораторного методу підрахунку збитків говорить той факт, що свині, як джерело утворення забруднюючих речовин, є рухомим живим об'єктом, до якого складно застосувати інструментально-лабораторні методи досліджень.

За змістом збірника показників емісії (питомих викидів) забруднюючих речовин в атмосферне повітря різними виробництвами, виданого Українським науковим центром технічної екології, Донецьк-2004, забруднюючі речовини від свиней та іншої худоби виділяються внаслідок кишкової ферментації та з випорожнень у тварин, які для розрахунків сумуються разом (а.с. 72 таблиця ХІІ-1). Тому є складність обрахунку викидів забруднюючих речовин по кишковій ферментації інструментально-лабораторними методами для кожної свині, внаслідок чого позивач і користується саме розрахунковим методом для обрахунку збитків.

Крім того, у відповідності до п. 1.2 роз'яснення ВАСУ від 27.06.2001 р. N 02-5/744 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища", шкода, заподіяна внаслідок порушення цього законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його виявлення. Відсутність таких такс або методик не може бути підставою для відмови у відшкодуванні шкоди. У такому випадку шкода компенсується за фактичними витратами на відновлення порушеного стану навколишнього природного середовища з урахуванням завданих збитків, у тому числі неодержаних доходів, тобто загальними правилами природоохоронного законодавства і статтями 440, 453 Цивільного кодексу.

З метою визначення розміру збитків, заподіяних природному середовищу, господарський суд згідно з вимогами статей 41 - 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) може призначити відповідну експертизу.

Враховуючи те, що відповідач заперечив законність застосування позивачем при обрахунку збитків Державних санітарних правил охорони атмосферного повітря та збірника показників емісії (питомих викидів) забруднюючих речовин в атмосферне повітря різними виробництвами, виданого Українським науковим центром технічної екології, Донецьк-2004, суд запропонував призначити у справі експертизу для визначення дійсного розміру завданої державі шкоди, однак всі учасники процесу, а в першу чергу відповідач, заперечили проти проведення експертизи.

Оскільки відповідачем здійснювалися викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності дозволу, то збитки, завдані державі внаслідок порушення приписів законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягають відшкодуванню за весь час роботи джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності відповідного дозволу (постанова Вищого господарського суду України від 11.07.2012 N 5002-34/5511-2011).

Відповідно до статті 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом. При цьому спеціальний закон, який визначав би порядок та розмір відшкодування шкоди за порушення законодавства про охорону атмосферного

повітря, відсутній.

З огляду на відсутність спеціального закону щодо порядку обрахунку завданої шкоди за викиди забруднюючих речовин, застосування Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків щодо визначення порядку та розміру збитків, завданих державі внаслідок порушення законодавства про охорону атмосферного повітря, не суперечить приписам природоохоронного законодавства України.

У ст. 2 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" передбачено, що відносини в галузі охорони атмосферного повітря регулюються цим Законом, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими нормативно-правовими актами.

Зокрема, частиною четвертою статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Отже, Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" дозволяє врегулювання законодавством України, зокрема й підзаконними нормативними актами, порядку та розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища (в тому числі внаслідок порушення законодавства про охорону атмосферного повітря), а тому обґрунтованим є застосування згаданої Методики до таких правовідносин (постанова Вищого господарського суду України від 14.03.2012 N 12/13/2257).

Відповідач також заперечував проти законності проведеної позивачем перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, оскільки акт перевірки (а.с. 13) складено 03.02.2014 року, в той час як направлення № 145 на перевірку виписано лише на 29 січня 2014 року ( а.с. 26 оборот).

Суд вважає, що ці заперечення не спростовують законності вимог екологічної інспекції по стягненню з відповідача збитків, виходячи з наступного:

У відповідності до п. 1.4. затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10 вересня 2008 р. N 464

ПОРЯДКУ організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, акт перевірки - документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.

Однак в контексті даної справи складений акт перевірки (а.с. 13) для суду є носієм лише інформації про те, що у відповідача немає дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферу стаціонарними джерелами і в господарстві у відповідача є ферма, де фактично вирощують свиней.

Дані факти доводяться також і іншими доказами у справі та не заперечуються відповідачем, а тому якщо акт перевірки складено із будь-якими неточностями, то це не має ніякого значення для достовірності фактів про те, що у відповідача немає дозволу на викиди забруднюючих речовин, які утворюються в результаті вирощування свиней на фермі. Ці факти відповідач не спростував жодними доказами та визнав їх в ході розгляду справи.

Крім того, у відповідності до п. 3.4. цього ж Порядку -- тривалість планової перевірки не повинна перевищувати п'ятнадцяти робочих днів, а для суб'єкта малого підприємництва - п'яти робочих днів. Продовження строку здійснення планової перевірки не допускається.

Такі ж положення містить Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Як випливає із матеріалів справи, події проведення перевірки 29.01.2014 року і складення акту 03.02.2014 року знаходяться в межах 15 днів, які відводяться законодавством на перевірку.

Крім того, відповідач допустив перевіряючи на перевірку та підписав акт перевірки без зауважень, хоча міг скористатися своїми правами на не допуск перевіряючих, якщо у нього для цього були підстави.

Тому суд вважає, що будь-які вади складеного позивачем акту перевірки не можуть бути підставою для анулювання завданих збитків викидами забруднюючих речовин і не є підставою для звільнення відповідача від обов'язку відшкодувати збитки.

Також не можуть звільняти відповідача від майнової відповідальності його доводи про те, що він не може до законодавчого врегулювання земельного питання із його земельною ділянкою під фермами, оформити належним чином земельну ділянку та отримати дозволи на викиди. У відповідності до чинного законодавства, для покладення відповідальності на особу за завдані збитки навколишньому середовищу, ці обставини не мають значення і їх вирішення в остаточному рахунку залежить від відповідача.

На підставі викладеного, суд вважає, що зібраними у справі доказами правомірність позовних вимог та наявність всіх складових для відповідальності відповідача за завдану шкоду (збитки) доведена, а тому позов підлягає до повного задоволення.

На підставі ст. 49 ГПК України, при задоволенні позову, з відповідача на користь державного бюджету України належить стягнути 1827,00 грн. за розгляд спору.

Керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Залевківське" (ідентифікаційний код 35556344, Черкаська область, Смілянський район, с. Залевки, пров. Щорса, 8-В) на користь держави через Державну екологічну інспекцію України в Черкаській області (м. Черкаси, вул. Вернигори, 17 код 38030602) -- 33 948,46 грн. шкоди, заподіяної викидом забруднюючих речовин в атмосферу.

3. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Залевківське" (ідентифікаційний код 35556344, Черкаська область, Смілянський район, с. Залевки, пров. Щорса, 8-В) на користь державного бюджету України через місцеві органи ДПІ - 1827,00 грн. судового збору із зарахуванням на рахунок № 31213206783002 в ГУДКСУ в Черкаській області МФО 854018.

Накази видати.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Повне рішення складено 19 вересня 2014 року

Суддя Н.М. Спаських