Рішення

від 09.09.2014 по справі 911/2594/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2014 р. Справа № 911/2594/14

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО ФУДЗ",

86155, Донецька обл., м. Макіївка, вул. Репіна, 24 А

03148, м. Київ, вул. Жмеринська, 5, офіс. 31-А

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБ Бленд",

07434, Київська обл., Броварський р-н, с. Шевченкове, вул. Польова, 2

про стягнення 10 558,91 грн.

за участю представників:

позивача - Гостєва І.В. (довіреність від 20.01.2014 № 2);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО ФУДЗ" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБ Бленд" (далі - відповідач) про стягнення 10 558,91 грн. , з яких: 10 000,00 грн. основного боргу та 558,91 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу від 10.09.2013 № 82.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.07.2014 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 31.07.2014.

У судове засідання 31.07.2014 представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, розгляд справи відкладено 14.08.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 15916/14 від 06.08.2014) позивачем частково подано документи на виконання вимог ухвали суду від 01.07.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 16492/14 від 14.08.2014) відповідачем подано клопотання про відстрочення виконання рішення суду на шість місяців.

Відповідно до абзацу 6 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, відстрочити виконання рішення.

При вирішенні питання про відстрочення рішення у справі судом враховано всі обставини справи в їх сукупності, доцільність відстрочення рішення, зважаючи на те, що підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан.

Зважаючи на викладене, оскільки відстрочка може бути надана господарським судом лише в тих випадках, коли є достатньо доказів того, що у сторони з поважних причин немає можливості виконати рішення у встановлений строк, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду у зв'язку з ненаданням відповідачем будь-яких доказів зазначених обставин.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.08.2014 розгляд справи відкладено до 26.08.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 17459/14 від 26.08.2014) представником відповідача подано письмове клопотання про продовження строку вирішення спору у зв'язку з необхідністю надання нових доказів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.08.2014 продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів.

У судове засідання 26.08.2014 представники сторін не з'явилися, розгляд справи відкладено на 09.09.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 18054/14 від 02.09.2014) позивачем подано до матеріалів справи додаткові докази.

У судовому засіданні 09.09.2014 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, явку представника у судове засідання не забезпечив, хоча про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Неподання відповідачем відзиву на позовну заяву і нез'явлення у судове засідання його представника не перешкоджає розгляду справи.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 09.09.2014 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКО ФУДЗ" (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БМБ Бленд" (далі - покупець) укладено договір купівлі-продажу від 10.09.2013 № 82 (далі - Договір), відповідно до умов якого, продавець зобов'язується продати покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити відповідно до товаросупроводжувальних документів товар на умовах і в порядку, обумовлених у договору (пункт 1.1. Договору).

Згідно з пунктом 1.2. Договору, право власності на товар, а також усі ризики можливої загибелі чи пошкодження товару, переходять від продавця до покупця з моменту передачі товару покупцю. Моментом передачі товару вважається підписання представником покупця відповідної накладної, що свідчить про одержання товару.

Відповідно до пункту 3.2. Договору, покупець зобов'язується повністю оплатити отриманий за Договором товар не пізніше 10 календарних днів з дати отримання товару.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2013 року (пункт 9.1. Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, на виконання умов Договору, поставив відповідачу товар, що підтверджується наданими разом з позовною заявою в матеріали справи видатковими накладними: від 07.08.2013 № 961 на суму 1 875,00 грн., від 21.08.2013 № 983 на суму 1 250,00 грн., від 29.08.2013 № 1005 на суму 1 270,00 грн., від 30.08.2013 № 1014 на суму 1 380,00 грн., від 04.09.2013 № 1018 на суму 1 380 грн., від 10.09.2013 № 1036 на суму 1 450,00 грн., від 23.09.2013 № 1063 на суму 2 220,00 грн., від 26.09.2013 № 1077 на суму 1 480,00 грн., від 30.09.2013 № 1086 на суму 2 310,00 грн., від 04.10.2013 № 1104 на суму 2 310,00 грн., від 15.10.2013 № 1121 на суму 2 370,00 грн., від 21.10.2013 № 1129 на суму 3 950,00 грн., від 25.10.2013 № 1140 на суму 3 950,00 грн., від 15.11.2013 № 1162 на суму 6 320,00 грн., від 03.12.2013 № 1181 на суму 6 320,00 грн., від 12.12.2013 № 1198 на суму 6 320,00 грн., що підписані уповноваженими представниками обох сторін, а відповідач, на підставі довіреностей 07.08.2013 № 625, від 21.08.2013 № 670, від 27.08.2013 № 697, від 03.09.2013 № 723, від 10.09.2013 № 750, від 23.09.2013 № 805, від 27.09.2013, від 03.10.2013 № 858, від 14.10.2013 № 901, від 21.10.2013 № 923, від 25.10.2013 № 936, від 14.11.2013 № 1018, від 28.11.2013 № 1073, від 12.12.2013 № 1127, вказаний товар отримав.

Підписи уповноважених представників сторін на видаткових накладних скріплені відбитками печаток обох сторін, що оцінюється судом як підтвердження юридичною особою - відповідачем, фактів вчинення господарських операцій з отримання товару. До матеріалів справи долучені копії зазначених накладних та довіреностей.

Крім того, на підтвердження позовних вимог, позивачем надано в матеріали справи копії податкових накладних, що складені на господарські операції з поставки товару за спірними видатковими накладними.

Податкові накладні, що надані позивачем, складено у період дії Податкового кодексу України, відповідно до пунктів 201.1, 201.4., 201.6., 201.7. статті 201 якого платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Зважаючи не викладене, судом оцінюються податкові накладні, що складені позивачем, як докази того, що позивачем відображені господарські операції за спірними видатковими накладними у своїх податкових зобов'язаннях.

Відповідачем частково оплачено заборгованість за Договором у розмірі 36 215,00 грн.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за спірними видатковими накладними складає 10 000,00 грн. - різниця між вартістю поставленого товару та розміром часткових оплат.

Позивачем на адресу відповідача направлено претензію з вимогою оплатити заборгованість за Договором у розмірі 10 000,00 грн. Відповідач на вказану претензію відповіді не надав, заборгованість не оплатив. У матеріалах справи відсутні докази протилежного.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України господарським судом взято до уваги у якості письмових доказів: зазначені вище видаткові накладні та довіреності - у якості письмових доказів передачі товару позивачем та прийняття товару уповноваженою особою відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Товар відповідачем прийнято, що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача на вищевказаних видаткових накладних.

Матеріали справи не містять доказів заперечень відповідача при отриманні товару щодо неналежності виконання позивачем зобов'язань з поставки товару за Договором.

Частиною 1 статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Згідно з вимогами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З наявних у матеріалах справи письмових доказів, з огляду на те, що вони підписані уповноваженими на те особами, вбачається наявність у відповідача грошового зобов'язання перед позивачем, строк виконання якого настав і яке відповідачем не виконане.

На підставі аналізу вищезазначених норм чинного законодавства, дослідження матеріалів та всебічного розгляду всіх обставин справи, господарський суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 10 000,00 грн. основного боргу є доведеною, обґрунтованою, відповідачем не спростованою, а, отже, підлягає задоволенню.

Позивач, на підставі пункту 7.1. Договору, заявляє до стягнення з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення, яка за розрахунком позивача складає 558,91 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання. Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру пені та з'ясував, що наданий позивачем розрахунок є арифметично вірним та відповідає обставинам справи, а тому, позовна вимога про стягнення 558,91 грн. пені підлягає задоволенню у повному обсязі.

З огляду на зазначене, за результатами оцінки доказів, що наявні в матеріалах справи та встановлення всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 10 000,00 грн. та пені у розмірі 558,91 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

У ході судового розгляду справи відповідачем подано клопотання про відстрочення виконання рішення суду на шість місяців у зв'язку із складною економічною ситуацією в Україні.

Відповідно до абзацу 6 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, відстрочити виконання рішення.

При вирішенні питання про відстрочення рішення у справі судом враховано всі обставини справи в їх сукупності, доцільність відстрочення рішення, зважаючи на те, що підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан.

Зважаючи на викладене, оскільки відстрочка може бути надана господарським судом лише в тих випадках, коли є достатньо доказів того, що у сторони з поважних причин немає можливості виконати рішення у встановлений строк, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду у зв'язку з ненаданням відповідачем будь-яких доказів зазначених обставин.

Під час розгляду заяви відповідача про відстрочення виконання рішення, судом враховано правову позицію, викладену в підпункті 7.2. пункту 7. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України».

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 1 827,00 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБ БЛЕНД" (07434, Київська обл., Броварський р-н, с. Шевченкове, вул. Польова, 2, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 32277387) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО ФУДЗ" (86155, Донецька обл., м. Макіївка, вул. Репіна, 24 А, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37598700) 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. основної заборгованості, 558 (п'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 91 коп. пені та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 12.09.2014.

Суддя С.О. Саванчук