Постанова

від 17.11.2014 по справі 911/2594/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2014 р. Справа№ 911/2594/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коршун Н.М.

суддів: Дикунської С.Я.

Алданової С.О.

за участю представників:

Від позивача: представник Гостєва І.В. - за довіреністю.

Від відповідача: представник Іліка Н.І. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБ Бленд"

на рішення Господарського суду Київської області від 09.09.2014 року

у справі №911/2594/14 (суддя Саванчук С.О.)

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО ФУДЗ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБ Бленд"

про стягнення 10 558,91 грн.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКО ФУДЗ" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБ Бленд" про стягнення 10 558,91 грн., з яких 10 000,00 грн. основного боргу, 558,91 грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу № 82 від 10.09.2013 року в частині оплати за поставлений позивачем товар.

14.08.2014 року представником відповідача подано клопотання про відстрочення виконання рішення суду на шість місяців.

Рішенням Господарського суду Київської області від 09.09.2014 року у даній справі позов задоволено повністю.

Крім того, у зазначеному вище рішенні суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду у зв'язку з ненаданням відповідачем будь-яких доказів на підтвердження зазначених обставин.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення змінити в частині задоволення позовних вимог щодо відстрочення виконання рішення суду на шість місяців.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що в економіці України відбулись негативні зміни, які значно погіршили фінансове становище відповідача і ускладнили виконання ним своїх зобов'язань.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.09.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКО ФУДЗ" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БМБ Бленд" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 82, за умовами якого продавець зобов'язується продати покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити відповідно до товаросупроводжувальних документів товар на умовах і в порядку, обумовлених у договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору право власності на товар, а також усі ризики можливої загибелі чи пошкодження товару, переходять від продавця до покупця з моменту передачі товару покупцю. Моментом передачі товару вважається підписання представником покупця відповідної накладної, що свідчить про одержання товару.

У пункті 3.2. Договору сторони передбачили, що покупець зобов'язується повністю оплатити отриманий за Договором товар не пізніше 10 календарних днів з дати отримання товару.

Згідно з п. 9.1. Договору Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2013 року.

Як передбачено ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 526 ЦК України.

В силу ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. 712 ЦК України договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 46 215,00 грн., що підтверджується видатковими накладними: від 07.08.2013 № 961 на суму 1 875,00 грн., від 21.08.2013 № 983 на суму 1 250,00 грн., від 29.08.2013 № 1005 на суму 1 270,00 грн., від 30.08.2013 № 1014 на суму 1 380,00 грн., від 04.09.2013 № 1018 на суму 1 380 грн., від 10.09.2013 № 1036 на суму 1 450,00 грн., від 23.09.2013 № 1063 на суму 2 220,00 грн., від 26.09.2013 № 1077 на суму 1 480,00 грн., від 30.09.2013 № 1086 на суму 2 310,00 грн., від 04.10.2013 № 1104 на суму 2 310,00 грн., від 15.10.2013 № 1121 на суму 2 370,00 грн., від 21.10.2013 № 1129 на суму 3 950,00 грн., від 25.10.2013 № 1140 на суму 3 950,00 грн., від 15.11.2013 № 1162 на суму 6 320,00 грн., від 03.12.2013 № 1181 на суму 6 320,00 грн., від 12.12.2013 № 1198 на суму 6 320,00 грн., що підписані уповноваженими представниками обох сторін, а відповідач, на підставі довіреностей 07.08.2013 № 625, від 21.08.2013 № 70, від 27.08.2013 № 697, від 03.09.2013 № 723, від 10.09.2013 № 750, від 23.09.2013 № 805, від 27.09.2013, від 03.10.2013 № 858, від 14.10.2013 № 901, від 21.10.2013 № 923, від 25.10.2013 № 936, від 14.11.2013 № 1018, від 28.11.2013 № 1073, від 12.12.2013 № 1127, вказаний товар отримав, що не заперечується представниками сторін.

Однак, за поставлений позивачем товар відповідач розрахувався частково, сплативши лише 36 215,00 грн.

Отже, за відповідачем виникла заборгованість у розмірі 10 000,00 грн., що не заперечується відповідачем.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 10 000,00 грн. основного боргу.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 558,91 грн. пені судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.1. Договору позивач заявляє до стягнення з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення, яка за розрахунком позивача складає 558,91 грн.

Перевіривши правильність нарахування 558,91 грн. пені, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога про стягнення пені підлягає задоволенню.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт посилається на те, що в економіці України відбулись негативні зміни, які значно погіршили фінансове становище відповідача і ускладнили виконання ним своїх зобов'язань.

Відповідно до абзацу 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, відстрочити виконання рішення.

При вирішенні питання про відстрочення рішення у справі судом враховано всі обставини справи в їх сукупності, доцільність відстрочення рішення, зважаючи на те, що підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан.

Згідно з Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Господарський процесуальний кодекс не містить переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують відповідні обставини, за правилами ст. 43 ГПК України, і за наслідками правової оцінки та дослідження таких обставин виносить ухвалу про відстрочку чи розстрочку виконання рішення.

Відповідно до вищезазначеної Постанови Пленуму, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

За наслідками дослідження наданих відповідачем письмових доказів щодо фінансового стану Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБ Бленд" судовою колегією встановлено, що фінансовий стан відповідача (боржника) не є тяжким та критичним.

Крім цього, матеріали справи не містять доказів, які переконливо свідчили б про неможливість виконання відповідачем оскаржуваного рішення чи ускладнення його виконання.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем належними та допустимими доказами не спростовані встановлені вище обставини.

Враховуючи зазначене вище, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення місцевого господарського суду, яким позов задоволено та яким відмовлено у відстрочці виконання рішення, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБ Бленд" на рішення Господарського суду Київської області від 09.09.2014 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 09.09.2014 року у справі № 911/2594/14 - без змін.

3. Матеріали справи № 911/2594/14 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Н.М. Коршун

Судді С.Я. Дикунська

С.О. Алданова