Постанова

від 17.09.2014 по справі 902/747/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2014 р. Справа № 902/747/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуюча суддя Сініцина Л.М.

судді Гудак А.В.

Крейбух О.Г.

при секретарі судового засідання Сливінському О.А.

розглянувши відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий Дар" від 01.07.2014 р. на рішення господарського суду Вінницької області від 19.06.14 р. у справі № 902/747/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс-Сад-Агро"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар" в особі Вінницької філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар"

про стягнення грошових коштів в сумі 125 969,50 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

Рішенням господарського суду Вінницької області від 19.06.2014 р. у справі № 902/747/14 (суддя Маслій І.В.) задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс-Сад-Агро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий Дар" в особі Вінницької філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий Дар", стягнуто з відповідача на користь позивача 120 949,15 грн. - боргу; 3628,61 грн. - інфляційних втрат; 1 192,92 грн. - 3 % річних та 2 519,39 грн. - судового збору. При прийнятті рішення суд виходив з того, що відповідач порушив свої зобов'язання за договором купівлі-продажу, в повному обсязі за поставлений товар не розрахувався; позовні вимоги про стягнення 120 949,00 грн. - основного боргу, 3 628,61 грн. - інфляційних втрат та 1 192,92 грн. - 3 % річних (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) правомірно заявлені позивачем, підтверджуються матеріалами справи, не суперечать чинному законодавству та підлягають до задоволення.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Яблуневий Дар" звернулося з апеляційною скаргою від 01.07.2014 р., в якій просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 19.06.2014 р. у справі № 902/747/14; справу № 902/747/14 повернути до господарського суду Вінницької області для виконання вимог частини 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на те, що судом при винесені оскаржуваного рішення було не в повній мірі з'ясовано питання щодо наявності у Вінницької філії ТзОВ "Яблуневий Дар" як відособленого підрозділу права здійснювати від імені юридичної особи - ТзОВ "Яблуневий Дар" повноваження сторони у справі - відповідача від імені ТзОВ "Яблуневий Дар" як юридичної особи. Відповідно до Виписки з ЄДРЮО та ФОП виданої 15.05.2014 р., місцезнаходженням ТзОВ "Яблуневий Дар" є: 81500, Львівська область, м. Городок, вул. Львівська 274 А. В процесі розгляду справи місцезнаходження відповідача не змінювалось. Дана справа повинна розглядатися за місцезнаходженням відповідача, а саме господарським судом Львівської області. Місцевим господарським судом не були враховані приписи пункту 1.7 постанови пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. та порушені правила територіальної підсудності, визначені статтею 15 ГПК України. Оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм процесуального права, а саме статей 15, 17 ГПК України, підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для виконання вимог частини 1 статті 17 ГПК України.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Люкс-Сад-Агро" у відзиві від 31.07.2014 р. просить залишити апеляційну скаргу ТзОВ "Яблуневий Дар" без задоволення, посилаючись на те, що апеляційна скарга є необґрунтованою. Відповідно до договору купівлі-продажу № 13/8К/2013 від 12.08.2013 р. у відносинах з ТзОВ "Люкс-Сад-Агро" ТзОВ "Яблуневий дар" представляє Вінницька філія, розташована та зареєстрована за адресою: Вінницька область, м. Липовець, вул. В. Копитка, 62, що стверджується Витягом з ЄДРЮО та ФОП від 20.05.2014 р. В судовому засіданні було з'ясовано, що Вінницька філія ТзОВ "Яблуневий дар" діє на підставі Положення про Вінницьку філію ТзОВ "Яблуневий дар", затвердженого Протоколом загальних зборів учасників ТзОВ "Яблуневий дар" від 22.11.2011 р., наданого відповідачем разом з відзивом. Відповідно до пункту 1.3. Положення філія не є юридичною особою, здійснює свою діяльність від імені Товариства та керується у своїй діяльності даним Положенням. Серед наданих філії прав зазначено право укладати з юридичними та фізичними особами угоди, у тому числі купівлі-продажу, доручення, схову, позики, лізингу, здійснювати інші угоди, передбачені законодавством України, з урахуванням обмежень, викладених в цьому Положенні. Серед обмежень, визначених пунктом 3.2 Положення не міститься заборони чи обмеження у здійсненні Філією представництва інтересів ТзОВ "Яблуневий дар", в т.ч. у відносинах з іншими суб'єктами господарювання чи у суді. Відповідачем не надано суду будь-яких доказів того, що директор Філії має обмеження у відносинах з юридичними особами, в т.ч. з ТзОВ "Люкс-Сад-Агро". Договір купівлі-продажу укладений Вінницькою філією від імені ТзОВ "Яблуневий дар". Договір є дійсним, будь-які спори з приводу його дійсності між сторонами відсутні. На виконання умов договору відповідач частково провів розрахунки за отриманий товар. Після винесення господарським судом рішення сплатив ще 20 000 гривень. У відносинах з ТзОВ "Люкс-Сад-Агро" ТзОВ "Яблуневий дар" представляє Вінницька філія відповідно до наданих їй повноважень. Позивач правомірно звернувся до господарського суду за місцезнаходженням відособленого підрозділу. Вимога апелянта не відповідає повноваженням апеляційної інстанції, визначеним статтею 103 ГПК України. Відповідач не спростовує встановлених господарським судом першої інстанції фактів, не заперечує проти вимог позивача по суті та не оспорює розміру пред'явлених вимог. Дійсним наміром відповідача є затягування розгляду справи з метою ухилення від виконання рішення суду та намагання спричинити додаткові витрати для позивача, що є вкрай несправедливим.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Люкс-Сад-Агро" не забезпечив явку представника в судове засідання, хоча був належним чином повідомлений про день і час розгляду апеляційної скарги, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (ухвали апеляційного суду) (а.с. 115).

Відповідач (апелянт) - Товариство з обмеженою відповідальністю "Яблуневий Дар" у клопотанні від 29.08.2014 р. просить розглянути справу призначену на 17.09.2014 р. без присутності представника ТзОВ "Яблуневий Дар", у зв'язку із неможливістю забезпечення явки повноважного представника товариства на час розгляду даної справи (а.с. 116).

Оскільки явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, сторони належним чином були повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги до суду не надходило, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників сторін.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу; перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ :

12 серпня 2013 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Люкс-Сад-Агро" в особі директора який діє на підставі статуту та Товариством з обмеженою відповідальністю "Яблуневий Дар" в особі Вінницької філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий Дар" в особі директора, який діє на підставі Положення укладено договір купівлі-продажу № 13/SR/2013, згідно пункту 1.1 якого, продавець зобов'язується передати у власність покупця сільськогосподарську плодоовочеву продукцію (товар), у кількості погодженій сторонами, а покупець - прийняти та оплатити її (а.с.11).

Пунктами 2.1 - 2.3 договору сторони домовилися, що асортимент, якість, кількість та ціна кожної партії товару визначається сторонами в специфікації на кожну партію товару; ціна кожної партії товару зазначається у накладних. У разі незадовільної якості товар повертається продавцю, гроші перераховані за цей товар повертаються покупцю протягом трьох днів; загальна сума договору складається з вартості всіх партій товару, поставлених по даному Договору.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 договору доставка товару здійснюється в строки узгоджені сторонами в специфікації до кожної партії товару. Право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту приймання товару на складі покупця та підписання актів закупівлі або накладних, або відомостей закупівлі сільськогосподарської продукції.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що оплата за товар здійснюється після поставки товару, або передоплатою.

Згідно пунктів 5.1, 5.2 договору у випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього договору, сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) встановлену чинним законодавством України. Порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2013 р. (пункт 8.1 договору).

На виконання умов договору, в період з 07.10.2013 р. по 08.11.2013 р. продавець (позивач) передав у власність відповідачу товар - яблука на загальну суму 194 727,60 грн., що підтверджується видатковими накладними № 85 від 07.10.2013 р. на суму 30 721,00 грн., № 86 від 11.10.2013 р. на суму 43 057,45 грн., № 87 від 22.10.2013 р. на суму 44 745,40 грн., № 88 від 30.10.2013 р. на суму 34 665,60 грн., № 89 від 08.11.2013 р. на суму 41 538,15 грн. (а.с. 12-16); податковими накладними: № 84/2 від 07.10.2013 р. на суму 30 721,00 грн.; № 85/2 від 11.10.2013 р. на суму 43 057,45 грн.; № 86/2 від 22.10.2013 р. на суму 44 745,40 грн.; № 87/2 від 30.10.2013 р. на суму 34 665,60 грн.; № 88/2 від 08.11.2013 р. на суму 41 538,15 грн. (а.с. 17-21); товаро - транспортними накладними № 11 від 07.10.2013 р. на суму 30 721,00 грн., № 12 від 11.10.2013 р. на суму 43 057,45 грн., № 13 від 22.10.2013 р. на суму 44 745,40 грн., № 14 від 30.10.2013 р. на суму 34 665,60 грн., № 18 від 08.11.2013 р. на суму 41 538,15 грн., згідно яких товар поставлено на склад відповідача за адресою: Вінницька область, м. Липовець; Вінницька область, м. Липовець, вул. Копитка, 62 (а.с. 22-26).

Однак, відповідач за поставлений товар розрахувався частково, в розмірі 73 778,45 грн., що стверджується банківськими виписками від 08.10.2013 р. на суму 30 721,00 грн. та від 14.10.2013 р. на суму 43 057,45 грн., внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в розмірі 120 949,15 грн. (194 727, 60- 73778,45 = 120 949,15) (а.с. 27-28).

У зв'язку із порушення умов договору щодо оплати поставленого товару Товариство з обмеженою відповідальністю "Люкс-Сад-Агро" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий Дар" в особі Вінницької філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий Дар" 120 949,15 грн. - основного боргу, 3 628,61 грн. - інфляційних втрат та 1 391,74 грн. - 3 % річних згідно статті 625 Цивільного кодексу України (а.с. 3-5).

19 червня 2014 року, до початку судового засідання, позивачем через канцелярію господарського суду Вінницької області подано пояснення до позовної заяви, в якому позивач зазначає, що розрахунок 3 % річних проводиться за період з 01.01.2014 р. по 30.04.2014 р., що становить 120 днів та просив суд стягнути з відповідача 1 192,92 грн. 3 % річних (а.с. 63).

Місцевий господарський суд на підставі статті 22 ГПК України правомірно розцінив дане пояснення як клопотання про зменшення позовних вимог і прийняв його до розгляду.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 174 Господарського кодексу України (далі ГК України) передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно частини 1 статті 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Абзацом 2 частини 1 статті 175 ГК України передбачено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Правовідносини, що є предметом спору у даній справі виникли з умов договору купівлі-продажу.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Частинами 6, 7 статті 193 ГК України передбачено, що зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Враховуючи викладене, сума основного боргу відповідача перед позивачем згідно договору купівлі-продажу № 13/SR/2013 від 12.08.2013 р. за поставлений товар, становить 120 949,15 грн., доведена матеріалами справи та згідно наведених норм чинного законодавства, підлягає до стягнення.

Судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в цій частині.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини 2 статті 625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Відповідно до листа Верховного суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 р. № 62-97 індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Отже, врахування індексу інфляції можливе лише на суму простроченої заборгованості не менше як на один місяць та у порядку відповідальності боржника за порушення грошового зобов'язання.

Згідно абзацу 3 пункту 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 р. розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто, мала місце дефляція).

Товариством з обмеженою відповідальністю "Люкс-Сад-Агро" на підставі статті 625 ЦК України на суму основного боргу, нараховано 3 628,61 грн. - інфляційних втрат та 1 192,92 грн. - 3 % річних (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Колегія суддів, перевіривши розрахунок позивача, погоджується з тим, що заявлена до стягнення сума 3 % річних 1 192,92 грн., нарахована позивачем з дотриманням вимог чинного законодавства, ним вірно визначено період нарахування та кількість днів прострочення. Розрахунок втрат від інфляції в сумі 3 628,61 грн., який поданий позивачем, є арифметично вірним, нарахування здійсненні з дотриманням рекомендацій та порядку застосування індексу інфляції.

Таким чином, місцевим господарським судом, правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат.

Відповідно до частини 1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що судом першої інстанції правомірно прийнято рішення про задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.

Доводи апелянта щодо не з'ясування судом першої інстанції усіх обставини справи, які мають значення для справи та порушення норм процесуального права щодо територіальної підсудності розгляду даної справи колегія суддів не приймає до уваги, виходячи з наступного.

Частинами 2, 4 статті 15 ГПК України визначено, що справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача; якщо юридичну особу представляє уповноважений нею відособлений підрозділ, територіальна підсудність спору визначається з урахуванням частин першої - третьої цієї статті залежно від місцезнаходження відособленого підрозділу.

Відповідно до статті 21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу (підприємства, установи, організації, інші юридичні особи). Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Статтею 80 ЦК України передбачено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю та може бути позивачем і відповідачем у суді.

Згідно частини 4 статті 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Стаття 95 ЦК України передбачає, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій; представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Абзацом 2 пункту 1.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" із подальшими змінами і доповненнями роз'яснено, що коло та обсяг повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноважень сторони у справі від імені юридичної особи визначаються установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджується юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу.

Згідно пункту 1.1 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий Дар" (нова редакція) товариство створене та діє відповідно до Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, закону України "Про господарські товариства" (а.с. 46-57).

Пунктом 19.4 Статуту передбачено, що товариство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого Наглядовою радою. Вони можуть відкривати рахунки в установах банків відповідно до закону. Керівники філій та представництв призначаються товариством і діють на підставі довіреності, виданої від імені товариства (а.с. 56).

Пунктом 1.3 Положення про Вінницьку філію Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий Дар" закріплено, що філія не є юридичною особою, здійснює свою діяльність від імені товариства та керується у своїй діяльності даним Положенням, Статутом товариства, рішеннями керівних органів (загальних зборів учасників товариства), наказами і розпорядженнями Виконавчого директора товариства (пункт 1.3 положення) (а.с.37-45).

Відповідно до пункту 1.7 Положення філія здійснює свою діяльність від імені товариства і в межах повноважень, встановлених цим Положенням.

Філія має право: за погодженням з виконавчим директором товариства укладати з юридичними та фізичними особами України угоди, у тому числі купівлі-продажу, доручення, схову, позики, лізингу, спільної діяльності, здійснювати інші угоди, передбачені законодавством України, з урахуванням обмежень, викладених в цьому Положенні; подавати від імені товариства позови до юридичних та фізичних осіб у відповідні суди, користуватися всіма процесуальними правами відповідної сторони процесу позивача, відповідача, третьої особи (пункт 3.1 Положення про філію).

Отже, Положенням про Вінницьку філію відповідача чітко визначено, що філія має право подавати від імені Товариства позови до юридичних та фізичних осіб у відповідні суди, користуватися всіма процесуальними правами відповідної сторони процесу - позивача та відповідача.

Таким чином, коло повноважень Вінницької філії, в даному випадку встановлено установчим документом товариства - юридичної особи та Положенням про Вінницьку філію, згідно якого філія може бути стороною у справі - позивачем та відповідачем. А згідно частини 4 статті 15 ГПК України підсудність справи визначається за місцезнаходженням уповноваженого відособленого підрозділу, а не юридичної особи.

Крім того, як уже зазначалося, договір купівлі-продажу № 13/SR/2013 від 12.08.2013 р. не визнавався недійсним в судовому порядку, договір був схвалений та виконувався обома сторонами, оскільки позивач, згідно умов договору поставив товар, а відповідач, відповідно прийняв його, та здійснював часткову оплату отриманого товару.

Отже, рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права та повним дослідженням усіх обставин справи, висновки суду відповідають матеріалами справи та ґрунтуються на нормах чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення.

Апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення, якщо рішення є законним та обґрунтованим.

За таких обставин, підстав для скасування рішення не вбачається.

Апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Вінницької області від 19.06.2014 р. у справі № 902/747/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий Дар" від 01.07.2014 р. - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуюча суддя Л.М. Сініцина

Судді А.В. Гудак

О.Г. Крейбух