Постанова

від 20.08.2014 по справі 911/1832/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2014 р. Справа№ 911/1832/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Лобаня О.І.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання Марчуку О.Л.,

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 20.08.2014 року,

розглянувши матеріали апеляційної скарги

товариства з обмеженою відповідальністю «Благовіщенське»

на рішення господарського суду Київської області від 03.06.2014 року

у справі №911/1832/14 (суддя Заєць Д.Г.)

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до товариства з обмеженою відповідальністю «Благовіщенське»

про стягнення 148 617,23 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 03.06.2014 року у справі №911/1832/14 позовні вимоги задоволено повністю. Вирішено стягнути з ТОВ «Благовіщенське» на користь ФОП ОСОБА_2 129 624,40 грн. заборгованості, 8 210,74 грн. пені, 1 747,27 грн. 3% річних, 9 034,82 грн. інфляційних втрат та 2 967,23 грн. судового збору.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач подав до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 03.06.2014 року у справі №911/1832/14 повністю та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2014 року у справі №911/1832/14 апеляційну скаргу ТОВ «Благовіщенське» прийнято до провадження та призначено розгляд справи за участю уповноважених представників сторін.

Представник відповідача у судовому засіданні 20.08.2014 року надав пояснення, якими підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив скаргу задовольнити. Представник позивача у судовому засіданні 20.08.2014 року надав пояснення, якими заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі та просив скаргу залишити без задоволення.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 05.09.2013 року між ФОП ОСОБА_2 (далі - підрядник) та ТОВ «Благовіщенське» (далі - замовник) було укладено договір підряду на виконання механізованих сільськогосподарських робіт (далі - договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати, у відповідності до умов цього договору сільськогосподарські роботи по збиранню культур врожаю 2013 року (далі - роботи) зернозбиральним комбайном, а замовник зобов'язується прийняти ці роботи та оплатити їх на умовах цього договору (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору підрядник виконує механізовані сільськогосподарські роботи по збиранню врожаю 2013 року на сільськогосподарських полях/угіддях замовника, які знаходяться на території Чернігівського району, Чернігівської області.

Згідно з п. 2.2. договору попередньо узгоджені сторонами обсяги робіт та вартість, які є наступними: вид робіт - збирання врожаю; попередньо узгоджений обсяг робіт, гектарів - в межах 367 га; вартість за 1 га - 353,20 грн.

Пунктом 3.1.1. договору передбачено, що замовник зобов'язується своєчасно і в повному обсязі виконувати всі свої зобов'язання, передбачені цим договором.

Розрахунок за виконані підрядником роботи проводиться замовником на протязі десяти днів після виконання робіт, підписання сторонами акту виконаних робіт, надання підрядником рахунку-фактури (п. 6.1. договору).

На виконання умов договору позивач виконав підрядні роботи на загальну суму 129 624,40 грн., що підтверджується актами приймання-передачі виконання робіт від 30.09.2013 року та від 31.10.2013 року.

Проте, як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідач не виконав свої зобов'язання за договором щодо своєчасної та повної сплати вартості підрядних робіт, у зв'язку з чим у ТОВ «Благовіщенське» виникла заборгованість на загальну суму 129 624,40 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи не містять будь-яких доказів погашення вказаної вище заборгованості відповідачем перед позивачем відповідно до умов договору.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 129 624,40 грн. заборгованості по оплаті вартості підрядних робіт.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 8 210,74 грн. пені, 1 747,27 грн. 3% річних, 9 034,82 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 11.3. договору передбачено, що у разі несвоєчасного виконання замовником своїх зобов'язань за п. 6.1. договору, замовник сплачує підряднику пеню в розмір подвійної облікової ставки НБУ від вартості невиконаних робіт за кожен день прострочення.

Враховуючи факт прострочення відповідачем виконання зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати вартості підрядних робіт, колегія суддів дійшла висновку про правомірність стягнення судом першої інстанції з відповідача на користь позивача 8 210,74 грн. пені, 1 747,27 грн. 3% річних, 9 034,82 грн. інфляційних втрат. При цьому, судом апеляційної інстанції перевірено розрахунки пені, інфляційних нарахувань та 3% річних, здійснені місцевим господарським судом, та встановлено їх арифметичну правильність.

Доводи скаржника з приводу неналежного повідомлення його про місце, дату та час судового засідання, колегією суддів відхиляються, виходячи з наступного.

Із матеріалів справи вбачається, а саме списку згрупованих рекомендованих відправлень господарського суду Київської області від 21.05.2014 року та фіскального чеку від 21.05.2014 року, що судом першої інстанції направлено скаржнику за вірною адресою ухвалу про порушення провадження у справі №911/1832/14 від 19.05.2014 року.

Тобто, апелянт був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Крім того, відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 року №01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» встановлено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

При цьому, згідно з п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року за №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доводи скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

Таким чином, судовою колегією встановлено відсутність належних доказів щодо обставин, передбачених ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджували б наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Київської області від 03.06.2014 року у справі №911/1832/14 відповідає обставинам справи, є законним та обгрунтованим, а тому не підлягає скасуванню. У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Благовіщенське» на рішення господарського суду Київської області від 03.06.2014 року у справі №911/1832/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 03.06.2014 року у справі №911/1832/14 залишити без змін.

3. Справу №911/1832/14 повернути до господарського суду Київської області.

4. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Р.В. Федорчук

Судді О.І. Лобань

А.Г. Майданевич