Постанова

від 27.08.2014 по справі 910/24044/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2014 р. Справа№ 910/24044/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Лобаня О.І.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання Марчуку О.Л.,

за участю представників сторін, згідно протоколу судового засідання від 27.08.2014 року

розглянувши матеріали апеляційної скарги

товариства з обмеженою відповідальністю "Профі-Люкс"

на рішення господарського суду міста Києва від 23.01.2014 року

у справі №910/24044/13 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Профі-Люкс"

про стягнення 123 285,63 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.01.2014 року у справі №910/24044/13 позов задоволено повністю. Вирішено стягнути з ТОВ «Профі-Люкс» на користь ПАТ «Київський річковий порт» 119 488,20 грн. основного боргу, 3 319,48 грн. пені, 477,95 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 2 465,71 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач подав до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 23.01.2014 року у справі №910/24044/13 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2014 року у справі №910/24044/13 апеляційну скаргу ТОВ "Профі-Люкс" прийнято до провадження та призначено розгляд справи за участю уповноважених представників сторін.

Представник позивача у судовому засіданні 27.08.2014 року надав пояснення, якими заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі та просив скаргу залишити без задоволення.

Представник відповідача у судове засідання 27.08.2014 року не з'явився, про причини неявки колегію суддів апеляційної інстанції не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а отже наявні підстави щодо можливості розгляду справи за відсутності його представника.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 20.12.2012 року між ПАТ «Київський річковий порт» (далі - орендодавець) та ТОВ «Профі-Люкс» (далі - орендар) було укладено договір оренди №21802 (далі - договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування (в оренду) частину виробничого майнового комплексу загальною площею 202 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 2 (далі - майно) (п. 2.1. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору майно передається орендареві в оренду для розміщення контейнерів орендаря.

На виконання умов договору, сторонами складено та підписано акт приймання-передачі від 01.01.2013 року, згідно якого позивач передав, а відповідач прийняв в орендне користування майно.

Згідно п. 5.1. договору майно передається в оренду строком до 31.12.2013 року включно.

Пункт 1 ст. 762 Цивільного кодексу України визначає, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Орендар зобов'язався сплачувати орендодавцеві щомісячну орендну плату за оренду майна. Орендна плата не включає в себе комунальні платежі та будь-яких інших витрат орендодавця (п. 6.1. договору).

Відповідно до п. 6.5. договору щомісячна орендна плата за майно становить з ПДВ 9 650,00 грн.

Згідно з п. 6.6. договору орендна плата сплачується орендарем шляхом повної 100% передплати безготівкових грошових коштів на поточний рахунок орендаря у розмірі місячної орендної плати та у строк не пізніше 5 (п'ятого) числа кожного поточного місяця.

Пунктом 6.7. договору встановлено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за вже відомий місяць. Орендна плата щомісячно індексується на офіційний індекс інфляції, встановлений органами Державного комітету статистики України, який друкується в газеті «Урядовий кур'єр».

Якщо офіційний індекс інфляції, на який повинно проводитися корегування, складає менше, ніж 100%, орендна плата сплачується орендарем на рівні попереднього місяця,

Відповідно до п. 6.2. договору відшкодування комунальних та інших платежів на утримання майна і прилеглої до нього території сплачуються орендарем орендодавцю не пізніше 5 (п'ятого) числа кожного місяця за звітним.

Такі платежі включають в себе витрати, пов'язані з відшкодуванням вартості спожитих води та електроенергії, інших комунальних послуг. Крім вартості фактично отриманих комунальних послуг, орендар відшкодовує орендодавцю експлуатаційні витрати орендодавця (за обслуговування інженерних мереж, через які надаються комунальні послуги - кабельні лінії, силове обладнання). Вартість таких витрат встановлюється в розмірі 25 (двадцять п'ять)% від вартості використаної орендарем електроенергії.

Згідно з п. 6.3. договору відшкодування комунальних платежів здійснюється орендарем на підставі виставлених орендодавцем рахунків, які розраховуються ним на підставі даних лічильників які підлягають встановленню орендарем за власний рахунок, а у випадку відсутності цих лічильників чи неможливості їх встановлення - на підставі рахунків наданих орендодавцем.

Зазначені рахунки також можуть направлятись орендодавцем орендареві і факсимільним зв'язком з їх обов'язковою подальшою заміною на оригінальні примірники цих рахунків. Як факсимільні рахунки так і рахунки з оригінальними відтисками печаток орендодавця та особистими підписами його уповноважених представників підлягають сплаті орендарем в порядку та в строки визначені цим договором.

Пунктом 6.4. договору передбачено, що у тому випадку якщо до орендаря з якихось причин до 5 числа місяця наступного за звітним не надійде рахунок орендодавця на сплату орендарем комунальних послуг або орендної плати визначених цим договором, то орендар зобов'язаний самостійно і не пізніше, ніж в строк до 5 числа місяця наступного за звітним перерахувати орендодавцю комунальний платіж або орендну плату в розмірі не меншому, ніж в розмір оплати орендаря за попередній місяць користування ним комунальними послугами або розміру орендної плати стосовно даного майна. В цьому випадку при сплаті орендарем комунальних послуг без виставлення останньому рахунку, та при виявленні розбіжностей у сумах по сплаченим орендарем платежам за користування комунальними послугами і фактичним розміром спожитих орендарем комунальних послуг, зайво сплачені орендарем кошти зараховуються орендодавцем в рахунок майбутніх комунальних платежів орендаря, а кошти яких не вистачає (заборгованість) по комунальним платежам підлягає сплаті орендарем не пізніше, ніж в триденний строк з моменту направлення орендодавцем орендареві відповідного рахунку та/або письмової вимоги про погашення такої заборгованості.

Відповідно до п. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Проте, як слідує із матеріалів справи, відповідачем належним чином не виконано зобов'язання щодо своєчасного внесення орендної плати та плати за комунальні послуги в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість за період з 01.01.2013 року по 15.09.2013 року в розмірі 119 488,20 грн.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 7.4.2. договору відповідач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі вносити платежі, передбачені цим договором.

Однак, матеріали справи не містять будь-яких доказів погашення вказаної вище заборгованості відповідачем перед позивачем відповідно до умов договору.

З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги щодо стягнення з ТОВ «Профі-Люкс» на користь ПАТ «Київський річковий порт» 119 488,20 грн. основного боргу.

При цьому, слід зазначити, що відповідачем належними та допустимими доказами в порядку ст.ст. 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України не спростовано наявність даної заборгованості.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3 319,48 грн. пені та 477,95 грн. збитків від зміни індексу інфляції.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 9.2.2. договору сторонами передбачено, що у випадку неоплати в строк платежів передбачених у ст. 6 даного договору, орендодавець має право стягнути з орендаря пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, включаючи день оплати.

Враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, колегія суддів дійшла висновку про правомірність стягнення судом першої інстанції з відповідача на користь позивача 3 319,48 грн. пені та 477,95 грн. збитків від зміни індексу інфляції. При цьому, судом апеляційної інстанції перевірено розрахунки пені та інфляційних нарахувань, здійснені місцевим господарським судом, та встановлено їх арифметичну правильність.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доводи скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

Таким чином, судовою колегією встановлено відсутність належних доказів щодо обставин, передбачених ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджували б наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду міста Києва від 23.01.2014 року у справі №910/24044/13 відповідає обставинам справи, є законним та обгрунтованим, а тому не підлягає скасуванню. У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Профі-Люкс" на рішення господарського суду міста Києва від 23.01.2014 року у справі №910/24044/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 23.01.2014 року у справі №910/24044/13 залишити без змін.

3. Справу №910/24044/13 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Р.В. Федорчук

Судді О.І. Лобань

А.Г. Майданевич