Постанова

від 08.09.2014 по справі 910/9375/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2014 р. Справа№ 910/9375/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Лобаня О.І.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання Марчуку О.Л.,

за участю представників сторін, згідно протоколу судового засідання від 08.09.2014 року

розглянувши матеріали апеляційних скарг Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) та приватного акціонерного товариства "Трест Київміськбуд-1"

на рішення господарського суду міста Києва від 15.07.2014 року

у справі №910/9375/14 (суддя Бондаренко Г.П.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Творча архітектурна майстерня "Архітекта"

до: 1) Київської міської ради;

2) приватного акціонерного товариства "Трест Київміськбуд-1"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація)

про розірвання договору, визнання права користування земельною ділянкою та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.07.2014 року у справі №910/9375/14 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Розірвано договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, укладений між Київською міською радою та ПАТ "Трест Київміськбуд-1" 03.10.2008 року та договір про внесення змін та доповнень до договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення. Визнано за ТОВ "Творча архітектурна майстерня "Архітекта" право користування земельною ділянкою площею 0,6717 га з кадастровим номером 8000000000:85:052:0002. Зобов'язано Київську міську раду розглянути та оформити у встановленому законом порядку ТОВ "Творча архітектурна майстерня "Архітекта" право користування земельною ділянкою площею 0,6717 га з кадастровим номером 8000000000:85:052:0002 на умовах, визначених договором оренди земельної ділянки від 13.11.2007 року з урахуванням чинного законодавства.

Не погодившись із вказаним рішенням, третя особа подала до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 15.07.2014 року у справі №910/9375/14 повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Водночас, не погодившись із вказаним рішенням, відповідач 2 01.08.2014 року подав до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 15.07.2014 року у справі №910/9375/14 повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.08.2014 року у справі №910/9375/14 прийнято апеляційні скарги Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) та ПАТ "Трест Київміськбуд-1" до провадження та призначено їх до розгляду за участю уповноважених представників сторін.

Представники відповідача 1 та третьої особи у судовому засіданні 08.09.2014 року надали пояснення, якими підтримали доводи викладені в скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити. Представник позивача у судовому засіданні 08.09.2014 року надав пояснення, якими заперечив проти доводів викладених в скарзі та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Представник відповідача 2 у судове засідання 08.09.2014 року не з'явився, про причини неявки колегію суддів апеляційної інстанції не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач 2 повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а отже наявні підстави щодо можливості розгляду справи за відсутності його представника.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 14.09.2005 року між ФОП ОСОБА_2 та ЗАТ "Трест Київміськбуд-1" укладено договір купівлі-продажу нежилих будівель, відповідно до якого відповідач 2 придбав у власність нежилі будівлі, загальною площею 756,8 кв.м., які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 та складаються з будівлі навчального корпусу (літ. "А"), загальною площею 700,3 кв.м., будівлі сміттєзбиральника (літ. "Д"), загальною площею 51,5 кв.м. та будівлі вбиральні дворової (літ. "Ж"), загальною площею 5,0 кв.м.

13.11.2007 року між відповідачем 1 (далі - орендодавець) та відповідачем 2 (далі - орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 зареєстрований в реєстрі за №1336 (далі - договір оренди земельної ділянки). Зазначений договір був зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) у книзі записів державної реєстрації договорів за №78-6-00485 від 16.11.2007 року.

На виконання умов даного договору, на підставі рішення Київської міської ради від 12.07.2007 року, №1107/1768, за актом приймання-передачі від 16.11.2007 року орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку з наступними характеристиками:

- місце розташування: АДРЕСА_1;

- розмір - 6717 (шість тисяч сімсот сімнадцять) кв.м.;

- цільове призначення - для будівництва спортивно-дозвільного комплексу для молоді;

- кадастровий номер - 8 000 000 000:85:052:0002.

Згідно з п. 3.1. договору оренди земельної ділянки, сторонами передбачено, що цей договір укладено на 5 (п'ять) років.

Пунктом 11.3. договору оренди земельної ділянки сторони погодили, що договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку на який його було укладено, поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря.

Відповідно до п. 11.8. договору оренди земельної ділянки у разі припинення або розірвання цього договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку.

Як слідує із матеріалів справи, за актом приймання-передачі земельної ділянки від 16.11.2007 року зазначена вище земельна ділянка була передана відповідачем 1 у володіння та користування відповідача 2.

03.10.2008 року між відповідачем 1 (далі - продавець) та відповідачем 2 (далі - покупець), на підставі рішення Київської міської ради від 28.08.2008 року за №114/114, було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованого в реєстрі за №1242 (далі - договір купівлі-продажу земельної ділянки від 03.10.2008 року).

Відповідно до умов вказаного договору купівлі-продажу продавець продав, а покупець купив вказану вище земельну ділянку.

Згідно з п. 2.1. договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03.10.2008 року ціна продажу земельної ділянки за цим договором становить 13 680 648,00 грн.

В рахунок цієї суми відповідно до угоди №19 від 04.03.2008 року покупцем було сплачено продавцеві авансовий платіж в розмірі 1 678 306,14 грн.

Згідно з п. 2.2. договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03.10.2008 року решта вартості земельної ділянки у сумі 12 002 341,66 грн. може сплачуватись у розстрочку протягом одного року рівними частками до двадцять п'ятого числа кожного місяця від дня нотаріального посвідчення говору купівлі-продажу земельної ділянки.

Договором про внесення змін та доповнень до договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 13.05.2009 року посвідченого ОСОБА_3, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим №282, пункт 2.2. договору купівлі-продажу було викладено в редакції: "Решта вартості земельної ділянки у сумі 12 002 341,66 грн. може сплачуватись у розстрочку протягом одного року рівними частками до двадцять п'ятого числа кожного місяця з серпня 2009 року ...".

Тобто, вартість земельної ділянки повинна була бути сплачена до серпня 2010 року.

Відповідно до п. 6.1. договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03.10.2008 року обов'язок продавця передати земельну ділянку покупцю вважається виконаним і право власності на земельну ділянку переходить до покупця після одержання покупцем державного акта на право власності на землю.

Пунктом 6.2. договору встановлено, що з виникненням у покупця права власності на земельну ділянку встановлений раніше правовий режим користування земельною ділянкою втрачають чинність.

За умовами п. 3.2. вказаного договору продавець зобов'язаний оформити покупцеві державний акт на право власності на земельну ділянку після повної сплати покупцем суми, зазначеної у розділі 2 цього договору.

Пунктом 9.2. договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03.10.2008 року визначено, що розірвання цього договору здійснюється у випадках та в порядку, передбачених законодавством України.

Згідно п. 4.1. договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03.10.2008 року у випадку невиконання покупцем умов цього договору продавець (відповідач 1) має право розірвати цей договір у встановленому порядку і вимагати відшкодування збитків, спричинених його розірванням.

Пунктом 4.6. договору визначено, що при розірванні цього договору з незалежних від сторін причин суми сплачені покупцем продавцю на виконання цього договору, включаючи суму авансу, повертаються покупцю за виключенням витрат пов'язаних з оформленням договору.

Так, рішенням господарського суду міста Києва від 16.03.2011 року у справі №9/509, яке залишено в силі постановою Вищого господарського суду України від 28.09.2011 року у справі №9/509, зобов'язано Київську міську раду в установленому порядку розглянути проект договору про внесення змін до договору купівлі-продажу земельної ділянки, розташованої на АДРЕСА_1 від 03.10.2008 року (із наступними змінами), укладеного між відповідачем 1 та відповідачем 2, відповідно до якого в п. 2.2 договору купівлі-продажу пропонується внести наступні зміни: слова "протягом одного року" замінити словами "протягом трьох років".

Проте, як слідує із матеріалів справи, відповідач 2 умови договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03.10.2008 року належним чином не виконав перед відповідачем 1, його заборгованість за вказаним договором становить на день розгляду справи 11 536 056,08 грн., що також підтверджується письмовими поясненнями відповідача 2 №115 від 15.07.2011 року).

18.09.2013 року ТОВ "Екоблок» придбало з прилюдних торгів нерухоме майно, що складається з нежилих будівель загальною площею 756,8 кв. м., що складаються з будівлі навчального корпусу (літ. "А"), загальною площею 700,3 кв.м., будівлі сміттєзбиральника (літ. "Д"), загальною площею 51,5 кв.м., будівлі вбиральні дворової (літ. Ж"), загальною площею 5,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, які раніше належали на праві власності відповідачу 2, і розташовані на земельній ділянці площею 0,6717 га з кадастровим номером 8 000 000 000:85:052:0002.

24.09.2013 року між позивачем та ТОВ "Екоблок" укладено договір купівлі-продажу нежилих будівель, посвідченого ОСОБА_4 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за №2990 (далі - договір купівлі-продажу нежитлових будівель).

Згідно з п. 1.2. договору купівлі-продажу нежитлових будівель позивач придбав у власність вказані нежилі будівлі, загальною площею 756,8 кв.м.

Відповідно до п. 1.3. договору купівлі-продажу нежитлових будівель будівлі розташовані на земельній ділянці площею 0,6717 га з кадастровим номером 8000000000:85:052:0002, що перебуває у тимчасовому користуванні колишнього власника будівель - відповідача 2.

Пунктом 4.5. договору купівлі-продажу нежитлових будівель встановлено, що до покупця переходить право користування даною земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000 000:85:052:0002, на якій розміщені будівлі, які набуті покупцем за договором, та продавець дає свою згоду на оформлення покупцем права користування або права власності на вищезазначену земельну ділянку.

24.09.2013 року право власності на зазначене нерухоме майно було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджено матеріалами справи. Технічні характеристики зазначеного нерухомого майна відображені у технічному паспорті від 04.04.2014 року (інвентаризаційна справа №НЖ-0287). Ринкова вартість нерухомого майна визначена у висновку суб'єкт оціночної діяльності про вартість майна від 20.09.2013 року, яка містить у собі вартість права користування земельною ділянкою, в межах якої розташовані оцінювані нежилі будівлі.

25.03.2014 року позивач звернувся листом до відповідача 1 (вх. №08/3933 від 27.03.2014 року) з проханням оформити право користування земельною ділянкою (на праві оренди) для експлуатації та обслуговування спортивно-дозвільного комплексу для молоді Ж) площею 0,6717 га по АДРЕСА_1, у зв'язку з придбанням нерухомого майна (нежитлових будівель), що знаходяться на вказаній земельній ділянці на підставі договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 24.09.2013 року за реєстровим №2990 (лист від 25.03.2014 року №1).

07.04.2014 року позивач звернувся до відповідача 1 із клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою із додатками, зареєстрованого за №К - 22609 відповідно до Земельного кодексу України та Тимчасового порядку передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність із земель комунальної власності в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.02.2013 року №63/9120.

Листом від 08.04.2014 року вих. №057025-3418 та листом від 24.04.2014 року №057025-4028, за результатами розгляду вказаних листа та клопотання позивача, Київська міська рада в особі структурного підрозділу виконавчого органу - Департаменту земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації повідомила, що земельна ділянка не може бути передана у користування позивачу, в зв'язку з тим, що вона була відчужена на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки укладеного 03.10.2008 року між відповідачем 1 та відповідачем 2 та, що у відповідача 2 існує заборгованість по сплаті коштів за вказаним договором.

Відповідно до ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

Згідно з ст. 120 Земельного кодексу України визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що позивач на підставі договору купівлі-продажу нежилих будівель від 24.09.2013 року набув право власності на об'єкт нерухомого майна: нежилі будівлі розташовані за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 756,8 кв. м., яке було зареєстровано в порядку визначеному Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Як слідує із матеріалів справи, дана земельна ділянка за договором оренди земельної ділянки від 13.11.2007 року була передана відповідачу 2 в оренду строком на 5 (п'ять) років, тобто, враховуючи приписи ч. 1 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" до 16.11.2012 року, акту приймання-передачі земельної ділянки від 16.11.2007 року. Доказів повернення земельної ділянки від відповідача 2 до відповідача 1 матеріали справи не містять.

Пунктом 6.1. договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03.10.2008 року встановлено, що право власності на земельну ділянку, за вказаним договором, переходить від відповідача 1 до відповідача 2 після одержання покупцем державного акта на право власності на землю, який в свою чергу оформлюється після повної слати покупцем - відповідачем 2 вартості земельної ділянки від 03.10.2008 року (п. 3.2. договору).

Отже, пункт 6.1. договору купівлі-продажу вбачається, що передача земельної ділянки відповідачем 1 у власність відповідача 2 здійснюється тільки після повної сплати вартості земельної ділянки.

За приписами ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Таким чином, враховуючи несплату відповідачем 2 повної вартості земельної ділянки станом на момент винесення рішення по справі по договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03.10.2008 року, відсутність в матеріалах справи акту приймання-передачі земельної ділянки відповідачем 1 у власність відповідача 2 та відсутність в матеріалах справи доказів, які б підтверджували оформлення державного акта на право власності на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:85:052:0002 на відповідача і реєстрації права власності на цю земельну ділянку за відповідачем 1, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що право власності за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 03.10.2008 року до відповідача 2 не перейшло.

Отже, оскільки матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем 2 відповідачу 1 спірної земельної ділянки як об'єкта оренди за договором оренди земельної ділянки, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що станом на момент винесення рішення спірна земельна ділянка фактично перебуває у володінні та користуванні відповідача 2, на підставі договору оренди земельної ділянки, після закінчення строку такого договору.

Водночас, враховуючи приписи ст.ст. 377 Цивільного кодексу України, 120 Земельного кодексу України, судом першої інстанції встановлено, що до позивача, з огляду на те, що ним набуто право власності на нежитлові будівлі розташовані в АДРЕСА_1, перейшло право користування даною земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти, тобто на земельну ділянку розташовану в АДРЕСА_1 в обсязі, що був у відповідача 2.

Відповідно до п. 2.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17.05.2011 року №6 передбачено, що у разі набуття права власності на житловий будинок (будівлю, споруду), що знаходяться на земельній ділянці, наданій у користування, до набувача переходить право користування відповідною земельною ділянкою в тому ж обсязі, що був у попереднього землекористувача. Отже, якщо попередній власник житлового будинку (будівлі, споруди) користувався земельною ділянкою, на якій розміщено відповідне нерухоме майно на підставі договору оренди, новий власник може вимагати переоформлення права користування земельною ділянкою на своє ім'я в установленому законом порядку.

Тобто, з огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання за позивачем права користування земельної ділянкою площею 0,6717 га (6717 кв.м.) з кадастровим номером 8 000 000 000:85:052:0002, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 та щодо зобов'язання відповідача 1 розглянути та оформити у встановленому законом порядку позивачу право користування даною земельною ділянкою площею.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як встановлено судом, при укладанні договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03.10.2008 року сторони погодили, що зазначений договір може бути розірваний на вимогу відповідача 1, у випадку невиконання відповідачем 2 його зобов'язань по оплаті вартості земельної ділянки.

Так, як встановлено судом, свої зобов'язання відповідач 2 щодо оплати вартості земельної ділянки не виконав.

Отже, за період з жовтня 2008 року по липень 2014 року (що становить майже 6 років) відповідачем 2 його зобов'язання виконані лише частково, що є істотним порушенням умов договору. При цьому, як вбачається із акту №11-0808/13/1-578/2 від 18.09.2013 року майно відповідача 2 реалізується з прилюдних торгів в порядку визначеному Законом України "Про виконавче провадження", що свідчить про застосування до відповідача 2 заходів державного примусу для виконання ним своїх зобов'язань перед кредиторами, а також ставить під сумнів добросовісне виконання відповідачем 2 його зобов'язань за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 03.10.2008 року в майбутньому.

Із наведеного слідує, відповідачем 1 в листах від 08.04.2014 року вих. №057025-3418, від 24.04.2014 року №057025-4028 договір купівлі-продажу земельної ділянки від 03.10.2008 року унеможливлює реалізацію позивачем його права користування земельною ділянкою, на підставі та відповідно до ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України.

При цьому, незважаючи на невиконання відповідачем 2 його зобов'язань за договором, відповідач 1 не скористався своїм правом на розірвання договору, передбаченим п. 4.1. вказаного договору.

Відповідно до викладеного в п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 року №11 за загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.

Таким чином, враховуючи всі вищевикладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03.10.2008 року за ініціативою позивача, з метою захисту набутого ним на законних підставах права на користування спірною земельною ділянкою площею.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доводи відповідача 2 стосовно того, що позивачем невірно обраний спосіб захисту права та інтересу (в частині позовних вимог про визнання за позивачем права користування спірною земельною ділянкою), колегією суддів відхиляються, оскільки судом встановлено, що право власності за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 03.10.2008 року до відповідача 2 не перейшло, і відповідно відповідач 2 не є власником спірної земельної ділянки.

Доводи третьої особи стосовного того, що право користування земельними ділянками не визнається, а набувається в порядку встановленому Земельним кодексом України та рішенням Київської міської ради від 28.02.2013 року №63/9120 "Про Тимчасовий порядок передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність із земель комунальної власності в місті Києві, не спростовують та не позбавляють права позивача, встановленого ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 152 Земельного кодексу України на захист свого цивільного права (в даному випадку на користування земельною ділянкою) шляхом визнання такого права.

Доводи третьої особи стосовно того, що здійснення виконавчого провадження по виконанню рішення господарського суду міста Києва від 01.12.2011 року у справі №47/335 та перебування спірної земельної ділянки в процесі викупу та оформлення прав на неї виключає можливість автоматичного переходу прав на останню у зв'язку з набуттям позивачем прав власності на нерухоме майно, що на ній розміщене, відхиляються колегією суддів, оскільки статті 377 Цивільного кодексу України та 120 Земельного кодексу України не містять жодних положень, які б виключали можливість переходу права користування/власності до особи, яка набула право власності на нерухоме майно, що розташоване на такій земельній ділянці.

Крім того, скаржником (3 особа) не надано суду жодних доказів підтвердження звернення до органів виконавчої служби щодо реальної реалізації з прилюдних торгів спірного майна.

Доводи скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду міста Києва від 15.07.2014 року у справі №910/9375/14 відповідає обставинам справи, є законним та обгрунтованим, а тому не підлягає скасуванню. У зв'язку з цим апеляційні скарги слід залишити без задоволення.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції розподіляє судові витрати, з урахуванням відстроченої сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) на рішення господарського суду міста Києва від 15.07.2014 року у справі №910/9375/14 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Трест Київміськбуд-1" на рішення господарського суду міста Києва від 15.07.2014 року у справі №910/9375/14 залишити без задоволення.

3. Рішення господарського суду міста Києва від 15.07.2014 року у справі №910/9375/14 залишити без змін.

4. Стягнути з Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01601, м. Київ, вул. Хрещатик, 32-А, код ЄДРПОУ 26199097) на користь Державного бюджету України 1 218,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Справу №910/9375/14 повернути до господарського суду міста Києва.

6. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

7. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Р.В. Федорчук

Судді О.І. Лобань

А.Г. Майданевич