Ухвала

від 18.09.2014 по справі 825/2123/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/2123/14 Головуючий у 1-й інстанції: Смірнова О.Є. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

18 вересня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області - Малай Андрія Володимировича на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 червня 2014 року у справі за поданням Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області до Дочірнього підприємства « 171 Чернігівський ремонтний завод» Товариства з обмеженою відповідальністю « 171 Чернігівський ремонтний завод» про підтвердження обгрунтованості умовного адміністративного арешту майна, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2014 року Державна податкова інспекція у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з до Дочірнього підприємства « 171 Чернігівський ремонтний завод» Товариства з обмеженою відповідальністю « 171 Чернігівський ремонтний завод» про підтвердження обгрунтованості умовного адміністративного арешту майна. Свої вимоги обґрунтовує тим, що податковий орган вбачає необхідність підтвердити обгрунтованість умовного адміністративного арешту майна вказаного вище підприємства.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 червня 2014 року у задоволенні подання відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області - Малай Андрій Володимирович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про задоволення даного подання.

До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.

Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що ДП « 171 Чернігівський ремонтний завод» ТОВ « 171 Чернігівський ремонтний завод» (код ЄДРПОУ - 38709348) зареєстровано в якості юридичної особи 30.04.2013 року та взято на податковий облік до ДПІ у м. Чернігові з 07.05.2013 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 17.06.2014 року та службовою запискою від 19.06.2014 року № 1381 (а.с. 4, 5).

Заступником начальника ДПІ у м. Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області 19.06.2014 року о 16 год. 00 хв. прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ДП « 171 Чернігівський ремонтний завод» ТОВ « 171 Чернігівський ремонтний завод» за адресою: м. Чернігів, вул. Олега Кошового, буд. 1.

Підставою для застосування умовного адміністративного арешту майна відповідача у рішенні від 19.06.2014 року визначена неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податків ДП « 171 Чернігівський ремонтний завод» ТОВ « 171 Чернігівський ремонтний завод».

Вважаючи наявними підстави для підтвердження обгрунтованості умовного адміністративного арешту майна вказаного вище підприємства, податковий орган звернувся з даним поданням до суду.

Відмовляючи у задоволенні подання суд першої інстанції виходив з того, що вимоги є неправомірними та необгрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до п. 94.1 ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Згідно з пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.

Пунктом 94.5 ст. 94 Податкового кодексу України передбачено, що арешт майна може бути повним або умовним. Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов'язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону. Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного органу державної податкової служби на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником органу державної податкової служби, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

При цьому судом першої інстанції було встановлено, що ДПІ у м. Чернігові у рішенні про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ДП « 171 Чернігівський ремонтний завод» ТОВ « 171 Чернігівський ремонтний завод» не конкретизує обставину, передбачену пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України, яка стала підставою для прийняття такого рішення, оскільки вказана правова норма містить сполучник «або», який є розділовим та уживається на означення того, що з ряду перелічуваних предметів (явищ і т. ін.) можливий тільки один.

Згідно з п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

При цьому, судом першої інстанції було встановлено, що доказів надіслання рішення про застосування арешту майна ДП « 171 Чернігівський ремонтний завод» ТОВ « 171 Чернігівський ремонтний завод» податковий орган не надав.

Дане рішення платнику податків було вже направлено разом з поданням на підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту 20.06.2014 року (а.с. 17).

Відповідно до п. 94.11 ст. 94 Податкового кодексу України рішення керівника органу державної податкової служби (його заступника) щодо арешту майна може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Пункт 4.3 наказу Міністерства фінансів України від 07.11.2011 року № 1398, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.01.2012 року за № 9/20322, передбачає, що рішення про застосування арешту майна платника податків надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається особисто під розписку: а) платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; б) іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Тобто, не надіславши платнику податків рішення заступника керівника про застосування арешту майна, податковий орган позбавив можливості платника податків на адміністративне або судове оскарження даного рішення, так само як і необхідності його виконання шляхом зупинення можливого відчуження майна, що є безумовним порушенням з боку заявника норм Податкового кодексу України та наказу Міністерства фінансів України від 07.11.2011 року № 1398 «Про затвердження Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків».

Також судом першої інстанції було встановлено, що на час розгляду подання ДПІ у м. Чернігові про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна ДП « 171 Чернігівський ремонтний завод» ТОВ « 171 Чернігівський ремонтний завод» оскаржено до суду наказ ДПІ у м. Чернігові від 12.06.2014 року № 1751 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ДП « 171 Чернігівський ремонтний завод» ТОВ « 171 Чернігівський ремонтний завод», що підтверджується копією позовної заяви та копією ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.06.2014 року про відкриття провадження у справі № 825/2132/14 (а.с. 25, 28).

Отже, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що наявний спір про право у правовідносинах, які є передумовою для застосування адміністративного арешту, тобто спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання.

Разом з тим, ДПІ у м. Чернігові на підставі вимог пп.20.1.2 п. 20.1 ст. 20, п. 73.3, п. 73.5 ст. 73 та п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України на адресу керівника ДП « 171 Чернігівський ремонтний завод» ТОВ « 171 Чернігівський ремонтний завод» надано письмовий запит від 14.04.2014 року № 5145/25-26-20-01-23, в якому податковий орган просив надати пояснення щодо взаємовідносин з ТОВ « 171 Чернігівський ремонтний завод» та їх документальне підтвердження за період з 01.03.2011 року по 28.02.2014 року, а також документи, які підтверджують подальшу реалізацію товару (робіт, послуг), придбаного у зазначеного контрагента.

Відповідь на вищевказаний запит ДПІ у м. Чернігові не отримано, що і стало підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

На підставі наказу керівника ДПІ у м. Чернігові від 12.06.2014 року № 1751 про призначення документальної позапланової виїзної перевірки ДП « 171 Чернігівський ремонтний завод» ТОВ « 171 Чернігівський ремонтний завод» співробітнику ДПІ у м. Чернігові видано направлення на перевірку від 12.06.2014 року № 1748 (а.с. 6, 7).

За результатами зазначеної перевірки податковим органом складено акт від 17.06.2014 року № 521/22 «Про не допуск до перевірки» директором ДП « 171 Чернігівський ремонтний завод» ТОВ « 171 Чернігівський ремонтний завод» (а.с. 10).

На підставі звернення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків від 19.06.2014 року заступник начальника ДПІ у м. Чернігові прийняв о 16 год. 00 хв. рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна ДП « 171 Чернігівський ремонтний завод» ТОВ « 171 Чернігівський ремонтний завод» від 19.06.2014 (а.с. 14,15).

Пункт 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України визначає право податкового органу на звернення до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Згідно із пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

В судовому засіданні з'ясовано, що письмовий запит від 14.04.2014 № 5145/25-26-20-01-23, адресованого ДП « 171 Чернігівський ремонтний завод» ТОВ « 171 Чернігівський ремонтний завод», отримав гр. ОСОБА_3 16.04.2014 року, про що свідчить його особистий підпис (а.с. 8).

Однак, відповідно до штатних розписів ДП «171 Чернігівський ремонтний завод» ТОВ « 171 Чернігівський ремонтний завод», які введені в дію з лютого 2014 року, вказана особа не являється працівником позивача, тому колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що платник податків ДП « 171 Чернігівський ремонтний завод» ТОВ « 171 Чернігівський ремонтний завод» правомірно не надав відповідь на запит ДПІ у м. Чернігові від 14.04.2014 року № 5145/25-26-20-01-23 (а.с. 70-74).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що подання ДПІ у м. Чернігові про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна ДП « 171 Чернігівський ремонтний завод» ТОВ « 171 Чернігівський ремонтний завод» за адресою: м. Чернігів, вул. Олега Кошового, буд. 1 не є обґрунтованим, а тому задоволенню не підлягає.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області - Малай Андрія Володимировича - залишити без задоволення , а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 червня 2014 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили через п?ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

В.Е. Мацедонська

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.