Ухвала

від 20.11.2014 по справі 825/2123/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

20 листопада 2014 року м. Київ К/800/49371/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Цвіркуна Ю.І., Юрченко В.П., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 червня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року

у справі № 825/2123/14

за поданням Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління

Міндоходів у Чернігівській області

до Дочірнього підприємства « 171 Чернігівський ремонтний завод»

Товариства з обмеженою відповідальністю

« 171 Чернігівський ремонтний завод»

про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного

арешту майна,-

В С Т А Н О В И В

Державна податкова інспекція у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (надалі також -ДПІ) звернулася до суду з поданням про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна Дочірнього підприємства « 171 Чернігівський ремонтний завод» Товариства з обмеженою відповідальністю « 171 Чернігівський ремонтний завод» (надалі також - Підприємство).

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 червня 2014 року у задоволенні подання відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області - Малай Андрія Володимировича залишено без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 червня 2014 року - без змін.

ДПІ в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення вимог матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 червня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року і прийняти рішення, яким підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна Підприємства застосованого на підставі рішення ДПІ від 19 червня 2014 року.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, ДПІ 19 червня 2014 року о 16 год. 00 хв. прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків Підприємства, підставою для прийняття якого стали висновки відповідача про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

Відмовляючи у задоволенні подання, попередні судові інстанції, виходили із того, що вимоги є неправомірними та необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Разом з тим, Вищий адміністративний суд України вважає такі висновки передчасними з огляду на наступне.

В силу вимог підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України відмова платника податків від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби є підставою для арешту майна платника.

Згідно з пунктом 94.10 цієї ж статті названого Кодексу арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

За змістом частини 1 статті 183 3 Кодексу адміністративного судочинства України підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків здійснюється на підставі подання органів державної податкової служби.

Відповідно до пункту 2 частини 5 цієї ж статті Кодексу суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо з поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

Спір про право в контексті розглядуваної норми має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті 183 3 названого Кодексу.

Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання.

При цьому Кодекс адміністративного судочинства України не містить переліку будь-яких критеріїв такої незгоди як підстави для висновку про існування спору про право. А тому у кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасника провадження на предмет існування спору. Така незгода має втілюватися у вчиненні учасником процесу об'єктивно необхідних дій для відновлення порушеного права.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями та підтверджується матеріалами справи, Підприємством оскаржено до суду наказ ДПІ від 12 червня 2014 року № 1751, яким призначено позапланову виїзну перевірку і ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 червня 2014 року відкрито провадження у справі № 825/2132/14.

Наведене підтверджує існування спору про право у даних правовідносинах з огляду на заперечення платником законності проведення документальної позапланової виїзної перевірки, недопуск до якої і зумовив звернення ДПІ до суду з розглядуваним поданням.

З огляду на викладені обставини, суд першої інстанції мав закрити провадження у справі на підставі положень пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, роз'яснивши заявнику, що відповідні вимоги підлягають розгляду в адміністративних судах, але в загальному порядку позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати ухвалені у справі судові рішення та закрити провадження у справі.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

У Х В А Л И В

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області задовольнити частково.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 червня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року скасувати.

Провадження у справі закрити.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі.

Головуюча: Н.Є. Блажівська

Судді: Ю.І. Цвіркун

В.П. Юрченко