Ухвала

від 18.09.2014 по справі 826/6141/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/6141/14 Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т.О. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

18 вересня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Анапріюк С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Телегруп-Україна» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2014 року Дочірнє підприємство «Телегруп-Україна» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Свої вимоги обґрунтовує тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, оскільки ДП «Телегруп-Україна» не порушувало правил Податкового кодексу України, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які були надані податковому органу та засвідчують належне виконання позивачем вимог податкового законодавства України в частині підтвердження права на податковий кредит та віднесення до складу валових витрат відповідних витрат по взаємовідносинам з контрагентами.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2014 року задоволено вказаний позов. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 11.02.2014 року № 19926552208 та № 19826552208.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні даного позову.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування і сплати податків за наслідками фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ «Корадс» код ЄДРПОУ 38202228, ТОВ «ВК Дейлант» код ЄДРПОУ 37617335 та ТОВ «ВК Грайдер» код ЄДРПОУ 38364857 за період з 01.01.2011 року по 31.08.2013 року.

За результатами перевірки позивача відповідачем було складено акт від 28.01.2014 року № 74/26-55-22-08/31242602, за змістом якого вказаною перевіркою виявлено порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: ст. 185, п. 198.3., п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за серпень 2011 року на загальну суму 33139,00 грн., у тому числі за: жовтень 2012 року на 3625,00 грн., листопад 2012 року на 10443,00 грн., грудень 2012 року на 3303,00 грн., січень 2013 року на 6142,00 грн., лютий 2013 року на 2904,00 грн., березень 2013 року на 6722,00 грн.; п. 138.2. ст. 138, пп. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого за період з 01.01.2010 року по 31.03.2012 року занижено податок на прибуток всього в сумі 18240,00 грн., у тому числі: за 2012 рік у сумі 18240,00 грн.

Зазначені порушення обґрунтовані відповідачем наявністю порушень податкового законодавства з боку контрагентів позивача - ТОВ «Корадс», ТОВ «ВК Дейлант», ТОВ «ВК Грайдер», - викладених в актах про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «Корадс» та ТОВ «ВК Грайдер», а також в акті документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ВК Дейлант».

Так, згідно актів ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 14.06.2013 року №60/22-20/38202228 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Корадс» за період з 01.02.2013 року по 28.02.2013 року», від 03.07.2013 року №227/22-20/38202228 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Корадс» за період з 01.03.2013 року по 31.03.2013 року» та від 26.09.2013 року №1053/22-08/38202228 «Про неможливість проведення зустрічної зірки ТОВ «Корадс» за період з 01.01.2013 року по 31.01.2013 року» встановлено наступне: ТОВ «Корадс» має стан платника - 8 до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням; в ході аналізу податкової звітності відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства; фактично згідно податкової звітності у ТОВ «Корадс» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності. Крім того, згідно протоколу допиту свідка гр. ОСОБА_2, який значиться як засновник та директор ТОВ «Корадс», отриманого 23.07.2013 року ст. слідчим з ОВС 3-го відділу СУ кримінальних розслідувань ГСУ ФР Міндоходів та зборів України капітаном податкової міліції Дуляницьким Ю.В., зафіксовані пояснення про те, що гр. ОСОБА_2 невідомо, що він є засновником та директором ТОВ «Корадс», проте, зареєстрував він на себе товариство за грошову винагороду, а що стосується фінансово-господарської діяльності, то він нею не займався, місцезнаходження товариства, як і його первинної документації, йому невідомі.

Згідно акту ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 26.09.2013 року № 1054/22-08/37617335 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ВК Дейлант» (код ЄДРПОУ 37617335) по фінансово-господарських взаємовідносинах на предмет перевірки законності формування податкового кредиту і податкових зобов'язань та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток до бюджету за період з 01.01.2013 року по 30.06.2013 року», встановлено наступне: ТОВ «ВК Дейлант» має стан платника - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням; в ході аналізу податкової звітності відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства; фактично згідно податкової звітності у ТОВ «ВК Дейлант» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнаний, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності. Крім того, згідно протоколу допиту свідка гр. ОСОБА_4, який значиться як засновник та директор ТОВ «ВК Дейлант», отриманого 17.07.2013 року ст. слідчим з ОВС 3-го відділу СУ кримінальних розслідувань ГСУ ФР Міндоходів та зборів України капітаном податкової міліції Дуляницьким Ю.В., зафіксовані пояснення про те, що гр. ОСОБА_4 невідомо, що він є засновником та директором ТОВ «ВК Дейлант», проте, зареєстрував він на себе товариство за грошову винагороду, а що стосується фінансово-господарської діяльності, то він нею не займався, місцезнаходження товариства, як і його печатки та первинної документації, йому невідомі.

Згідно акту ДПІ у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 02.07.2013 року № 1055/22.2.09/38364857 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ВК Грайдер» (код за ЄДРПОУ 38364857) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.03.2012 року по 31.03.2013 року», встановлено наступне: ТОВ «ВК Грайдер» має стан платника - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей; в ході аналізу податкової звітності відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства; фактично згідно податкової звітності у ТОВ «ВК Грайдер» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнаний, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності. Крім того, згідно протоколу допиту свідка гр. ОСОБА_5, який значиться як засновник та директор ТОВ «ВК Грайдер», отриманого 12.07.2013 року ст. слідчим з ОВС ВПМ СУ ФР ГУ Міндоходів у Сумській області Дужим Б.І., зафіксовані пояснення про те, що гр. ОСОБА_5 зареєстрував на себе товариство за грошову винагороду, проте, з моменту реєстрації не мав до його діяльності жодного відношення, місцезнаходження товариства, як і його печатки та первинної документації, йому невідомі.

Надавши оцінку викладеному, відповідач дійшов висновку про відсутність реальності вчинення господарських операцій між позивачем та контрагентами - ТОВ «Корадс», ТОВ «ВК Дейлант», ТОВ «ВК Грайдер», - а, отже, складені по таким операціям первинні документи є такими, що складені всупереч вимогам діючого законодавства, у зв'язку з чим не можуть підтвердити факт здійснення господарських операцій та засвідчити право позивача на формування валових витрат та податкового кредиту по таким взаємовідносинам.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 11.02.2014 року № 19926552208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 18 240,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 4560,00 грн.; від 11.02.2014 року № 19826552208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 33139,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 8285,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення відповідача за правилами ст. 56 Податкового кодексу України оскаржувались позивачем в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у м. Києві та Міністерства доходів і зборів України, за результатом чого оскаржувані податкові повідомлення-рішення були залишені без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи даний позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.

Судом першої інстанції було встановлено, що в період з 01.01.2011 року по 31.08.2013 року позивач мав взаємовідносини з контрагентами - ТОВ «Корадс», ТОВ «ВК Дейлант», ТОВ «ВК Грайдер».

Взаємовідносини позивача з ТОВ «ВК Дейлант» здійснювалися без укладення договорів шляхом обміну первинними документами на надання ТОВ «ВК Дейлант» позивачу послуг з розміщення рекламно-інформаційних банерів у всесвітній мережі Інтернет на суму 26880,00 грн., у т.ч. ПДВ - 4480,00 грн. (комерційна пропозиція ТОВ «ВК Дейлант», лист позивача від 25.10.2012 року № 354 ТУ-2012, протокол узгодження обсягів замовлених послуг від 25.10.2012 року), на підтвердження реальності яких, позивачем надані суду наступні первинні документи (у т.ч. у копіях): рахунок-фактуру від 29.11.2012 року № СФ-0001012 на суму 26880,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 4480,00 грн.) на оплату послуг за розміщення реклами в ЗМІ; платіжне доручення від 30.11.2012 року № 957 на суму 26880,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 4480,00 грн.) на оплату послуг за розміщення реклами згідно рахунку від 29.11.2012 року № 1012; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29.11.2012 року № ОУ-0001112 та податкову накладну від 30.11.2012 року № 3001 на суму 26880,00 грн. (т.ч. ПДВ - 4480,00 грн.).

Наведені первинні документи з боку контрагента підписані його директором - гр. ОСОБА_4

Зазначені суми на оплату відповідних послуг були належним чином задекларовані позивачем у податковій декларації з ПДВ за листопад 2012 року (додаток № 5). Оплата позивачем на користь ТОВ «ВК Дейлант» суми 26880,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 4480,00 грн.) в рахунок оплати послуг за розміщення реклами згідно рахунку від 29.11.2012 року № 1012 підтверджується наявною в матеріалах справи випискою з банку по рахунку позивача.

Взаємовідносини позивача з ТОВ «Корадс» також здійснювалися без укладення договорів шляхом обміну первинними документами з надання ТОВ «Корадс» послуг юридичного супроводження діяльності позивача (комерційна пропозиція ТОВ «Корадс», лист позивача від 11.01.2013 року № А0191/01/13, протоколи погодження договірної ціни та змісту юридичної підтримки від 19.02.2013 року, від 14.03.2013 року та від 28.01.2012 року), на підтвердження реальності яких, позивачем надані суду наступні первинні документи (у т.ч. у копіях):

рахунок-фактуру від 20.02.2013 року № СФ-0000429 на суму 17424,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 2904,00 грн.) та до нього акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.02.2013 року № ОУ-0000429, податкову накладну від 20.02.2013 року № 2001 та платіжне доручення від 20.02.2013 року № 1215 на відповідну суму;

рахунок-фактуру від 15.03.2013 року № СФ-0000630 на суму 22830,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 3805,00 грн.) та до нього акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.03.2013 року № ОУ-0000430, податкову накладну від 15.03.2013 року № 1501 та платіжне доручення від 15.03.2013 року № 1283 на відповідну суму;

рахунок-фактуру від 30.01.2013 року № СФ-0000398 на суму 36850,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 6141,67 грн.) та до нього акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.01.2013 року № ОУ-0000001, податкову накладну від 30.01.2013 року № 3001 та платіжне доручення від 30.01.2013 року № 1146 на відповідну суму.

Наведені первинні документи з боку контрагента підписані його директором - гр. ОСОБА_2

Зазначені суми на оплату відповідних послуг юридичного супроводження були належним чином задекларовані позивачем у податкових декларації з ПДВ за січень 2013 року, лютий 2013 року та березень 2013 року (додаток № 5). Оплата позивачем на користь ТОВ «ВК Дейлант» відповідних сум (у т.ч. ПДВ) в рахунок оплати послуг за юридичне супроводження діяльності позивача згідно вищезазначених рахунків-фактур підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з банку по рахунку позивача.

Взаємовідносини позивача з ТОВ «ВК Грайдер» ґрунтувалися на договорі транспортних та супутніх послуг від 26.09.1012 року № 4367, за умовами якого, Виконавець (ТОВ «ВК Грайдер») бере на себе зобов'язання на замовлення доставляти автомобільним транспортом довірені йому Замовником (позивач) вантажі (офісні меблі та оргтехніку, телекомунікаційне та допоміжне обладнання, бухти кабелю, ПВХ-труби, будівельні матеріали та робочий інструмент, та інше) з місця відправлення до місця призначення (у тому числі у супроводі уповноважених представників Замовника), а Замовник бере на себе зобов'язання оплатити перевезення вантажу. Окрім безпосереднього здійснення перевезення, Виконавець зобов'язується за окрему плату надати Замовникові інші послуги пов'язані із перевезенням, а саме: розбирання/складання корпусних меблів; пакування вантажів; завантаження до авто та вивантаження; транспортування вантажів на потрібний поверх без ліфту; навішування шаф та полиць; інше. Оплата послуг за Договором здійснюється на умовах пост оплати, протягом 10 днів з дня підписання Акту виконаних робіт.

На підтвердження реальності зазначених господарських операцій та виконання умов зазначеного договору, позивачем надані суду наступні первинні документи:

рахунок-фактуру від 31.10.2012 року № СФ-000158 на суму 21750,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 3625,00 грн.) та до нього акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.10.2012 року № ОУ-000001, податкову накладну від 21.10.2012 року № 1 та платіжне доручення від 01.11.2012 року № 851 на відповідну суму;

рахунок-фактуру від 19.11.2012 року № СФ-000182 на суму 17500,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 2916,67 грн.) та до нього акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 20.11.2012 року № ОУ-0000182, податкову накладну від 20.11.2012 року № 1901 та платіжне доручення від 20.11.2012 року № 914 на відповідну суму;

рахунок-фактуру від 30.11.2012 року № СФ-000188 на суму 18280,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 3046,67 грн.) та до нього акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.11.2012 року № ОУ-0000711, податкову накладну від 30.11.2012 року № 3001 та платіжне доручення від 30.11.2012 року № 956 на відповідну суму;

рахунок-фактуру від 26.12.2012 року № СФ-000581 на суму 19820,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 3303,33 грн.) та до нього акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.12.2012 року № ОУ-0000581, податкову накладну від 26.12.2012 року № 2601 та платіжне доручення від 26.12.2012 року № 1036 на відповідну суму;

рахунок-фактуру від 04.03.2013 року № СФ-0001041 на суму 17500,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 2916,67 грн.) та до нього акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 06.03.2013 року № ОУ-0000002, податкову накладну від 06.03.2013 року № 601 та платіжне доручення від 06.03.2013 року № 1250 на відповідну суму.

Наведені первинні документи з боку контрагента підписані його директором - гр. ОСОБА_5

Зазначені суми на оплату транспортних послуг були належним чином задекларовані позивачем у податкових декларації з ПДВ за жовтень 2012 року, за листопад 2012 року, за грудень 2012 року та березень 2013 року. Оплата позивачем на користь ТОВ «ВК Грайдер» відповідних сум (у т.ч. ПДВ) в рахунок оплати транспортних послуг згідно вищезазначених рахунків-фактур підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з банку по рахунку позивача.

Також, на підтвердження надання відповідних господарських операцій з ТОВ «ВК Грайдер» позивачем надані копії товарно-транспортних накладних від 31.10.2012 року № 158, від 19.11.2012 року № 182, від 30.11.2012 року № 188, від 26.12.2012 року № 581, від 04.03.2013 року № 1041.

Також судом першої інстанції було встановлено, що на момент здійснення вищезазначених господарських операцій, позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники ПДВ, установчі документи позивача та/або його контрагентів не визнані в судовому порядку недійсними та відсутні вироки судів щодо можливих зловживань з боку їх посадових осіб, у тому числі, й укладання нікчемних правочинів чи здійснення нереальних господарських операцій.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (надалі - Кодекс), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пп. 14.1.27. п. 14.1. ст. 14 Кодексу, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп. 14.1.36. п. 14.1. ст. 14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 Кодексу, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 14.1.181. п. 14.1.ст. 14 Кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп. «а» п. 198.1, п. 198.2., абз. 1 п. 198.3. ст. 198 Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, крім іншого, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6. ст. 198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 Кодексу, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи -продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Приписами п. 201.4 ст. 201 Кодексу передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 Кодексу).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п. 201.7 ст. 201 Кодексу).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 Кодексу).

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 201.2 ст. 201 Кодексу).

Так, наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379 на виконання положень ст.201 Кодексу затверджено Порядок заповнення податкової накладної, який набрав чинності 16.12.2011 року та втратив чинність 01.03.2014 року, тобто діяв на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Порядок № 1379).

Відповідно до п.5 Порядку №1379, сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п.6.2 Порядку №1379).

Не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, зокрема: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду (п. 6.3 Порядку №1379).

Системний аналіз викладених законодавчих норм свідчить про те, що до складу валових витрат підприємства та податкового кредиту не відносяться витрати і суми сплаченого податку у складі ціни за придбані товари (роботи, послуги), які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами (податковими накладними), складеними у відповідності до вимог чинного законодавства.

Податковим органом не заперечується, що позивачем як платником податків, у податковому та бухгалтерському обліку відображені операції по взаємовідносинам з ТОВ «Корадс», ТОВ «ВК Дейлант», ТОВ «ВК Грайдер», на підставі первинних документів, перелік яких наведено вище.

Судом першої інстанції було встановлено на поданих позивачем на підтвердження його взаємовідносин з контрагентами - ТОВ «Корадс», ТОВ «ВК Дейлант», ТОВ «ВК Грайдер» - судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного законодавства, а, отже, такі первинні документи можна вважати належними доказами реальності здійснених господарських операцій позивача.

При цьому, доводи відповідача про те, що первинні документи підписані від контрагентів особами, які не мали відношення до фінансово-господарської діяльності відповідних підприємств - контрагентів позивача, - судом до уваги не приймаються, оскільки почеркознавча експертиза по відповідним первинним документам не проводилась, винність будь-яких інших осіб у підробці документів в установленому законодавством порядку не встановлена.

Крім того, колегія суддів погоджується з критичним сприйняттям судом першорї інстанції доводів відповідача, сформованих на підставі актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів - ТОВ «Корадс», ТОВ «ВК Дейлант» - та акту документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ВК Дейлант», оскільки інформація, викладена в них, фактично переписана відповідачем в акт перевірки позивача без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, складеним по взаємовідносинам позивача з контрагентами, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

Також колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до п.73.5 ст.73 Кодексу, з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Судом першої інстанції було встановлено, що в порушення вимог Податкового кодексу України, податковими органами складений акт, а не довідка, як це передбачено вимогами податкового законодавства.

Зустрічна звірка є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, згідно п.73.5 ст.73 Кодексу, та, відповідно, її віднесенням законодавцем до глави 7 Податкового кодексу України «Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності органів державної податкової служби».

Згідно п.4.4., п.5.1. Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України від 22.04.2011 р. № 236, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (далі - Акт) (додаток 3), реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) (далі - Журнал реєстрації довідок/актів) (додаток 4) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

У разі неможливості проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання разом із Актом органу ДПС - ініціатору надсилаються належним чином засвідчені копії наявних матеріалів, що підтверджують цей факт, матеріалів щодо вжитих заходів з метою проведення зустрічної звірки, а також інших наявних в органі ДПС матеріалів, що мають або можуть мати відношення до питань запиту і не підтверджують дані платника податків, наведені у такому запиті.

Відповідачем не подані суду докази, які б підтверджували неможливість проведення зустрічних зірок ТОВ «Корадс», ТОВ «ВК Дейлант», у той же час, в актах про неможливість їх проведення, викладені висновки, однак, зустрічні звірки фактично не відбулась, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

Таким чином, висновки акта перевірки позивача, сформовані, крім іншого, на підставі актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача - ТОВ «Корадс», ТОВ «ВК Дейлант» - є безпідставними.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що взаємовідносини позивача з контрагентами оформлені належним чином складеними первинними документами та договором, які не визнані недійсними в судовому порядку, а також підтверджені виданими контрагентами відповідними, належним чином оформленими податковими накладними та розрахунковими документами. Також, зазначені господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському обліку та у податковій звітності позивача, що підтверджує реальність здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами - ТОВ «Корадс», ТОВ «ВК Дейлант», ТОВ «ВК Грайдер».

Отже, операції позивача з ТОВ «Корадс», ТОВ «ВК Дейлант», ТОВ «ВК Грайдер», здійснені в межах його господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними первинними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Враховуючи зазначене, позивачем виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на формування валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентами - ТОВ «Корадс», ТОВ «ВК Дейлант», ТОВ «ВК Грайдер».

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, податковий орган не подав доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускають його контрагенти, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача. Також не надано доказів, які б свідчили про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди - як безтоварний характер здійснених операцій, а тому позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на отримання податкового кредиту та формування валових витрат по взаємовідносинам з ТОВ «Корадс», ТОВ «ВК Дейлант», ТОВ «ВК Грайдер».

Крім вищенаведеного, колегія судів враховує зміст інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на податковий кредит за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням податкового кредиту, при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, зокрема, податкових накладних та розрахункових документів, виданих зареєстрованими платниками податку на додану вартість, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про протиправність донарахування позивачу сум податку на додану вартість та податку на прибуток і застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями від 11.02.2014 року № 19926552208 та № 19826552208.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що даний позов підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2014 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

В.Е. Мацедонська

.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.