Постанова

від 19.09.2014 по справі 826/11663/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 вересня 2014 року 11:30 № 826/11663/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Чистий світ сервіс» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.07.2014 р. № 0008962201, № 0008972201, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Чистий світ сервіс» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.07.2014 р. № 0008962201, № 0008972201.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ДПІ у Оболонському районі на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 16.07.2014 р. № 767/26-54-22-01-37423429 винесено податкові повідомлення-рішення № 0008962201, № 0008972201 від 29.07.2014 р., якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 170 975,00 грн. та податок на додану вартість на загальну суму 173 658,00 грн.

Представники позивача в судовому засіданні зазначили, що висновки в акті перевірки не відповідають фактичним обставинам, оскільки реальність господарських операцій з контрагентом підтверджується первинною документацією. Вказало, що дійсно товарні та видаткові накладні було складено з невеликими відступленнями від вимог їх складання, так як в останніх не вказано місце їх складання та не зазначені посади осіб, які підписували їх. Однак, у накладних вказана юридична адреса постачальника, де їх і було складено, а також вони підписані безпосередньо керівниками підприємств, здійснена фактична доставка товарів, існує факт оплати та доставки товару, тому господарська операція вважається реальною, та є підставою для формування податкового обліку.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечує. В судовому засіданні представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Обґрунтовуючи свої заперечення зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято правомірно та з врахуванням всіх обставин.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 04.09.2014 р. сторони заявили клопотання про подальший розгляд справи за відсутності представників сторін в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за можливе здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Оболонському районі проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Чистий світ сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ТОВ «Агросервіс Інвест Плюс» (ЄДРПОУ 37037062) за період з 01.08.2012 р. по 31.03.2013 р.

Перевіркою встановлено порушення:

- п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 та п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України в результаті чого ТОВ «Чистий світ сервіс» занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на 115 772,00 грн., в тому числі по періодах: за грудень 2012 року на суму 39 994,00 грн.; за січень 2013 року на суму 38 389,00 грн., за лютий 2013 року на суму 37 389,00 грн.

- п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого ТОВ «Чистий світ сервіс» занижено податок на прибуток, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на 113 983,00 грн., в тому числі: за IV квартал 2012 року на суму 41 994,00 грн.; за 2013 рік на суму 71 989,00 грн.

За наслідками перевірки складено акт від 16.07.2014 р. № 767/26-54-22-01-37423429 та винесено податкове повідомлення-рішення від 29.07.2014 р. № 0008962201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 170 975,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 113 983,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 56 992,00 грн.; та податкове повідомлення-рішення від 29.07.2014 р. № 0008972201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 173 658,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 115 772,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 57 886,00 грн.

ТОВ «Чистий світ сервіс» звернулось до ДПІ у Оболонському районі з запереченнями від 23.07.2014 р. вих. № 25 на акт від 16.07.2014 р. № 767/26-54-22-01-37423429, однак отримало від відповідача лист від 29.07.2014 р. № 15893/10/26-54-22-01-20 «Про розгляд заперечення», яким у зв'язку з поданням заперечень позивачем з порушенням законодавчо встановленого строку подання заперечень до контролюючого органу, залишено останні без розгляду, а акт від 16.07.2014 р. - без змін.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Пунктом 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (з урахуванням відповідних змін; далі - Податковий кодекс), визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV (з урахуванням відповідних змін; далі - Закон України № 996) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

З урахуванням пункту 2 статті 3 Закону України № 996 фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 4 Закону України № 996 бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на таких основних принципах:

- превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

- нарахування та відповідність доходів і витрат - для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.

Керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів (частина 6 статті 8 Закону України № 996).

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 Закону України № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Так, ДПІ в Оболонському районі при проведенні перевірки встановлено, що платіжні доручення, накладні, видані ТОВ «Агросервіс Інвест Плюс», не є безумовною підставою для віднесення сум до валових витрат, у зв'язку з тим, що відомості, які містяться в таких документах не підтверджені зустрічною звіркою, та останні не можливо ідентифікувати як такі, що призначені для використання в межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу об'єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених правових норм для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704 (далі - Положення № 88), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення; господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з підпунктом 2.5 Положення № 88 документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства.

Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників (підпункт 2.15 Положення № 88).

Підпунктом 2.16 Положення № 88 встановлено заборону приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 р. №742/11/13-11.

Судом встановлено, що ТОВ «Чистий світ сервіс» зареєстровано Оболонською районною в місті Києві державною адміністрацією 02.12.2010 р. та перебуває на обліку в ДПІ Оболонського району з 06.12.2010 р., має статус платника податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Агросервіс інвест плюс» (Постачальник), в особі директора ОСОБА_1, що діє на підставі статуту з однієї сторони та ТОВ «Чистий світ сервіс» (Покупець), в особі директора Целікової І.Є., що діє на підставі статуту, з другої сторони, укладено договір поставки від 03.12.2012 р. № 03-12-12.

Згідно предмету договору, Постачальник в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов'язується поставити у власність Покупцю належний Постачальнику на праві власності товар, а Покупець зобов'язується прийняти такий товар та оплатити його.

Відповідно до пункту 2.2 цього договору сторони узгодили, що вартість поставки входить до вартості товарів, поставка здійснюється на адресу, вказану в замовленні Покупця, направленого на електронну адресу Постачальника або за допомогою факсу.

Податкові зобов'язання відображено в податкових накладних, виписаних ТОВ «Агросервіс Інвест Плюс» (а.с. 51-65 Том 1).

На підтвердження передачі товару позивачем надано товарні накладні (а.с. 66-80 Том 1).

На підтвердження передачі товару позивачем надано видаткові накладні (а.с. 81-95 Том 1).

На підтвердження оплати за поставлені товари позивачем надано платіжні доручення (а.с. 96-98 Том 1).

Перевезення товарів здійснено транспортом, який згідно договору оренди автомобіля від 16.11.2011 р. користується ТОВ «Чистий світ сервіс». В матеріалах справи наявні подорожні листи №3/12/1 від 03.12.2012 р., №11/12/1 від 11.12.2012 р., №13/12/1 від 13.12.2012 р., №18/12/1 від 18.12.2012 р., №27/12/1 від 27.12.2012 р., №4/1/1 від 04.01.2013 р., №9/1/1 від 09.01.2013 р., №16/1/1 від 16.01.2013 р., №22/1/1 від 22.01.2013 р., №28/1/1 від 28.01.2013 р., №1/2/1 від 01.02.2013 р., №4/2/1 від 04.02.2013 р., №11/2/1 від 11.02.2013 р., №18/2/1 від 18.02.2013 р., №20/2/1 від 20.02.2013 р., за якими придбаний товар перевезено автомобілем ЗАЗ 110557 НОМЕР_1 (водій ОСОБА_3).

На підтвердження оплати за поставлені товари позивачем надано платіжні доручення (а.с. 96-98 Том 1).

Про оприбуткування товарів свідчать накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки податкового органу щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблені з огляду на те, що, відповідно до інформаційної системи Єдиного державного реєстру податкових накладних (ЄДРПН), перевіркою реєстрації податкових накладних встановлено, що ТОВ «Чистий світ сервіс» задекларовано у складі податкового кредиту суми ПДВ на підставі податкових накладних, не зареєстрованих в ЄДРПН.

Крім того встановлено, що на підприємстві не ведуться картки складського обліку щодо оприбуткування товару, інформація щодо матеріально-відповідальних осіб при оприбуткуванні товару відсутня.

Підставою для проведення перевірки став лист від Оперативного управління ДПІ у Оболонському районі вих. № 1358/26-54-07-06 від 06.03.2014 р. з інформацією щодо матеріалів кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 3201311005000148 за ознаками складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 205, ч.1 ст. 212 Кримінального кодексу України, відповідно до якого в ході досудового розслідування з метою встановлення осіб, причетних до реєстрації та діяльності ТОВ «Агросервіс інвест плюс» в період з серпня 2012 р. по березень 2013 р. було встановлено місцезнаходження та допитано директора, головного бухгалтера та засновника гр. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який повідомив, що ніякого відношення до реєстрації та ведення фінансово - господарської діяльності вищезазначеного підприємства не має, статутний фонд не формував, рахунків у банківських установах не відкривав, довіреностей від власного імені ніколи та нікому не видавав, підписання первинної бухгалтерської та податкової документації не здійснював, контактів, договорів, угод, актів прийому-передачі виконаних робіт від імені підприємства ніколи не укладав та не підписував, будь-якої звітності ніколи не готував, не підписував та не подавав до контролюючих органів.

Разом з тим, ДПІ у Оболонському районі надано інформацію щодо матеріалів кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 3201311005000148 за ознаками складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 205, ч.1 ст. 212 Кримінального кодексу України, відповідно до якого в ході досудового розслідування з метою встановлення осіб, причетних до реєстрації та діяльності ТОВ «Агросервіс Інвест Плюс» в період з серпня 2012 р. по березень 2013 р. було встановлено місцезнаходження та допитано директора, головного бухгалтера та засновника гр. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1

Згідно з протоколом допиту від 05.08.2013 р. гр. ОСОБА_1 повідомив, що ніякого відношення до реєстрації та ведення фінансово - господарської діяльності вищезазначеного підприємства не має, статутний фонд не формував, рахунків у банківських установах не відкривав, довіреностей від власного імені ніколи та нікому не видавав, підписання первинної бухгалтерської та податкової документації не здійснював, контактів, договорів, угод, актів прийому-передачі виконаних робіт від імені підприємства ніколи не укладав та не підписував, будь-якої звітності ніколи не готував, не підписував та не подавав до контролюючих органів.

Встановлено, що ДПІ у Оболонському районі отримано акт від 04.03.2013 р. № 220/22-2/37037062 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Агросервіс Інвест Плюс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками за період вересень 2012 р. по січень 2013 р., відповідно до якого, ДПІ у Оболонському районі було отримано від ГВПМ ДПІ у Оболонському районі висновок від 04.03.2013 р. № 823/07-05 щодо наявності ознак фіктивності ТОВ «Агросервіс Інвест Плюс».

Зокрема, встановлено, що за результатами обстеження адреси, за якою зареєстроване ТОВ «Агросервіс Інвест Плюс» встановлено, що останнє за вказаною адресою не знаходиться.

ТОВ «Агросервіс Інвест Плюс» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 28.04.2010 р. за №16051, станом на дату підписання акту перебуває на обліку ДПІ у Оболонському районі. Станом на початок перевірки товариство має стан « 7» - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей. У зв'язку із вказаним 09.04.2013 р. анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Агросервіс Інвест Плюс» від 21.03.2012 р. № 200036914.

Таким чином, встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод без мети настання реальних наслідків. Господарські операції ТОВ «Агросервіс Інвест Плюс» за період з вересня 2012 року по січень 2013 року щодо придбання товарів (робіт, послуг) у контрагентів - постачальників та продажу товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів - покупців не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, відсутністю ділової мети та необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Однак, оцінюючі наявні в матеріалах справи докази, суд не може прийняти до уваги лише факт порушення кримінальної справи, оскільки він не є беззаперечним доказом фіктивності господарських операцій.

Так, відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В процесі розгляду справи, зазначені факти встановлено не було, доказів про винесення вироку у справі відповідачем не надано.

Разом з тим, вирішуючи питання обґрунтованості права позивача на формування податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість суд має дослідити: встановлення факту здійснення господарської операції (в т.ч. дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської діяльності), встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку (зокрема, наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку), встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Таким чином, надаючи правову оцінку обставинам справи, суд не може погодитись з доводами позивача та критично ставиться до наданих позивачем первинних та зведених документів бухгалтерського обліку, підтверджуючих здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами.

Крім того, в розумінні статті 16 Податкового кодексу України, навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право добросовісного платника податку на віднесення відповідних сум до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Також надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Вищий адміністративний суд України в своєму листі від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11 звернув увагу судів на те, що належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Так, під час перевірки податковим органом згідно наданих документів не виявлено, а, зокрема, ТОВ «Агросервіс Інвест Плюс» не надано підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань, в т.ч.: головних книг, журналістів-ордерів та карток рахунків №№311 «Поточні рахунки у національній валюті», 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», 70 «Доходи від реалізації», 641 «Розрахунки по податкам», 643 «Податкові зобов'язання», 681 «Розрахунки по авансам отриманим», податкових накладних, видаткових накладних, актів виконаних робіт, тощо.

З огляду на вищевказане, враховуючи відсутність документів, які б могли достовірно свідчити про товарність господарських операцій між ТОВ «Чистий світ сервіс» та ТОВ «Агросервіс інвест плюс», суд дійшов висновку про непідтвердження реальності проведення господарських операцій, тобто, про відсутність операцій, які можуть бути об'єктом оподаткування ПДВ та підставою для формування валових витрат.

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з продажу товарів та надання послуг фактично не мали реального характеру, замовлення та виконання робіт оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Враховуючи вищенаведене, із наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між його господарською діяльністю, придбанням послуг та їх реалізацією, руху активів, а, відтак, позивач не довів, що його дії по формуванню податкового кредиту та валових витрат є правомірними.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується із висновком податкового органу про те, що в порушення вимог п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 201.10, ст. 201 Податкового кодексу України, підпунктів 2.15, 2.16 пункту 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» призвело до заниження податкового зобов'язання по податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на 115 772,00 грн., в тому числі по періодах: за грудень 2012 року на суму 39 994,00 грн.; за січень 2013 року на суму 38 389,00 грн., за лютий 2013 року на суму 37 389,00 грн. та по податку на прибуток, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на 113 983,00 грн., в тому числі: за IV квартал 2012 року на суму 41 994,00 грн.; за 2013 рік на суму 71 989,00 грн.

Враховуючи те, що судом не встановлено підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 29.07.2014 р. № 0008962201, № 0008972201, відповідно, відсутні підстави для задоволення даних позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають поверненню.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Чистий світ сервіс» відмовити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чистий світ сервіс» решту суми судового збору у розмірі 4 384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 80 копійок на користь Окружного адміністративного суду м. Києва (розрахунковий рахунок №31218206784007, отримувач платежу УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, МФО 820019, банк одержувача ГУ ДКСУ у місті Києві, код класифікації доходів бюджету 22030001 із рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «Чистий світ сервіс» (код ЄДРПОУ 37423429).

3. Виконання постанови суду в частині стягнення решти суми судового збору у розмірі 4 384,80 грн. з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «Чистий світ сервіс» (код ЄДРПОУ 37423429) доручити Державній податковій інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук