Ухвала

від 04.09.2014 по справі 811/3446/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2014 рокусправа № 811/3446/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.

суддів: Коршуна А.О. Кругового О.О.

за участю секретаря судового засідання: Чепурко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 січня 2014 року у справі №811/3446/13-а за позовом малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Армікс» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Мале підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Армікс» 28 жовтня 2013 року звернулось до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, згідно якого, просить скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення № 0000882202 від 30.09.2013 року про збільшення суми податку на додану вартість у сумі 37000 грн. та штрафних санкцій на суму 9250 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказане податкове повідомлення-рішення повинно бути скасовано, оскільки висновки відповідача щодо нереальності проведених позивачем з ТОВ «Максібуд», ТОВ «Сінергія - С» господарських операцій, викладені у акті №65/11-23-22-02/13770656 від 13 вересня 2013 року (далі - акт перевірки), на підставі якого його було прийнято є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 січня 2014 року адміністративний позов задоволено. Суд скасував податкове повідомлення-рішення відповідача від 30.09.2013 року №0000882202.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

В апеляційній скарзі зазначає про те, що висновки акта перевірки ґрунтуються на даних досудового слідства. Посилається на ненадання позивачем до перевірки копій актів виконаних робіт.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача (код 13770656) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Міксбуд» (код 34426191) за період з 01.08.2010 р. по 31.07.2009 р., ТОВ «Промагролізінг» (код 35840214) за період з 01.07.2009 р. по 31.07.2009р., ТОВ «Агропромсервіс Трейд» (код 36259246) за період з 01.08.2009 р. по 30.09.2009 р. та ТОВ «Сінергія - С» (код 36867085) за період з 01.10.2010 р. по 31.10.2010 р. (а.с. 12-22).

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт № 65/11-23-22-02/13770656 від 13.09.2013 року в якому зазначено, що в ході проведення перевірки згідно службової записки ГВПМ Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС № 954/07-3202 від 03.04.2013 року встановлено, що в проваджені СУ ГУМВС України в м. Києві перебуває кримінальна справа № 20-3943, яка порушена за фактом фіктивного підприємництва ряду підприємств в тому числі ТОВ «Міксбуд» за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст. 205 КК України, та зроблено висновок про порушення позивачем п.п. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет на суму ПДВ за вересень 2010 року на суму 5000 грн. в частині взаємовідносин з ТОВ «Міксбуд» та за жовтень 2010 року на суму 32000 грн. в частині взаємовідносин з ТОВ «Сінергія-С» та ТОВ «Міксбуд».

На підставі акта перевірки відповідачем 30 вересня 2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000882202 (а.с. 25)., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів/послуг у розмірі 37 000 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 9 250 грн. (а.с. 20).

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені податковим законодавством України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 - ВР від 3.04.1997 року (далі - Закон № 168/97 - ВР) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону № 168/97 - ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В силу вимог пп. 7.4.5 п.7.4 цієї ж статті Закону № 168/97 - ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Положеннями пп.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону № 168/97 - ВР визначені вимоги до заповнення податкової накладної, яка є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів/послуг, до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів/послуг, факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивач у межах своєї господарської діяльності уклав 01.09.2010 року договори підряду з ТОВ «Міксбуд» та 01.10.2010 року з ТОВ «Сінергія С» (а.с.30).

При цьому, з врахуванням положень п.п. 1, 2 ст.9 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» судом першої інстанції досліджено питання щодо реального вчинення зазначених правочинів за наявності доказів, які підтверджують зазначені обставини: актів маркшейдерського виміру виконаних робіт (а.с.23,24) актів здачі-прийняття робіт (послуг) (а.с.25-29).

Контрагентами виписано податкові накладні (а.с.33-36).

Оплата товару підтверджується платіжними дорученнями (а.с.37-39).

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи відповідача викладені в апеляційній скарзі щодо ненадання позивачем йому копій актів виконаних робіт під час здійснення перевірки, оскільки доказів цього суду відповідачем надано не було, крім того зазначені документи згідно з листом позивача №10 від 22.03.2013 року (а.с.158 ) надавались відповідачу ще до перевірки.

Таким чином, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Міксбуд», ТОВ «Сінергія С», за наслідками яких сформовано спірний податковий кредит.

Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції, висновки про нікчемність вказаних правочинів зроблені податковим органом на підставі податкової інформації про те, що в провадженні СВ Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві знаходиться кримінальна справа №20-3996 за фактом фіктивного підприємництва ТОВ «Міксбуд», ТОВ «Сінергія-С».

Однак, відповідно до відповіді СВ Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 06.01.2014 р. № 57/12132, наданої на запит суду першої інстанції, досудове слідство по кримінальній справі №20-3996 зупинене 28.10.2012 року, на підставі п.3 ст. 206 КПК України в ред. 1960 року).

Отже, при визнанні спірних договорів нікчемним податковим органом не дотримано приписів законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку, не надано доказів про умисність укладання угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а безтоварність здійснених позивачем господарських операцій, на що посилається відповідач, не підтверджена у встановленому законом порядку жодним доказом, сам висновок носить характер припущення.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем в акті перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, не наведено тих обставин, які б свідчили про порушення позивачем вимог податкового законодавства України якими визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг) до складу податкового кредиту підприємства.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим відповідач зазначеного обов'язку не виконав.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - залишити без задоволення, а постанову Кіров оградського окружного адміністративного суду від 21 січня 2014 року у справі №811/3446/13-а - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 08 вересня 2014 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.О. Круговий