Рішення
від 10.09.2014 по справі 759/4715/14-ц
СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ун. № 759/4715/14-ц

пр. № 2/759/2822/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(Заочне)

10 вересня 2014 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді П»ятничук І.В.,

при секретарі Іванові К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2

3-ті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4

про поділ майна, що є об»єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, що проживали однією сім»єю та не перебували в шлюбі, визнання права власності, встановлення порядку користування жилим приміщенням, вселення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 та просила з урахуванням збільшених позовних вимог постановити рішення яким:

-визнати трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 що проживали однією сім'єю та не перебували у шлюбі;

-визнати рівними частки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у майні, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, що проживали однією сім'єю та не перебували у шлюбі;

-визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину трикімнатної квартири АДРЕСА_2, в порядку поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, що проживали однією сім'єю та не перебували у шлюбі,

-визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частину трикімнатної квартири АДРЕСА_2, в порядку поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, що проживали однією сім'єю та не перебували у шлюбі,

-встановити наступний порядок користування квартирою АДРЕСА_2: позивачу виділити в особисте користування: Першу кімнату (№4 згідно плану БТІ) площею 30,4 кв.м., Гардероб (№8 згідно плану БТІ) площею 5,5 кв.м., Вбиральню (№9 згідно плану БТІ) площею 5,9 кв.м.,

-відповідачу виділити в особисте користування: Другу кімнату (№6 згідно плану БТІ) площею 24,7 кв.м., Третю кімнату (№7 згідно плану БТІ) площею 14,2 кв.м., Лоджію площею 3,5 кв.м., Вбиральню (№2 згідно плану БТІ) площею 1,5 кв.м., Комору (№3 згідно плану БТІ) площею 2,7 кв.м., решту приміщень, а саме Кухня (№5) площею 20,6 кв.м., та Коридор (№1) площею 18,6 кв.м., залишити у спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2

- вселити ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_2.

В обґрунтування заявлених позовних вимог вказуючи на те, що з 03.02.1985р. по 14.09.1999р. вона - позивач перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, в подальшому 14.09.1999р. шлюб між нею та відповідачем був розірваний в зв'язку з необхідністю вирішення певних бізнесових питань, але і після розірвання шлюбу і на час розірвання шлюбу вони продовжували проживати однією сім'єю, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, 11.10.2004р. позивачем було продану квартиру їх спільної з відповідачем дочки з інвентарним номером 500/0-397965, загальною площею 52,78 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується договором від 11.10.2004 р. Від продажу вказаної квартири було отримано 35000 доларів США (курс Національного банку становив 2170 рублів за 1 долар США), крім того 05.04.2001р. нею-позивачем було продано 5-ти кімнатну квартиру АДРЕСА_3, що підтверджується копією договору. Вказана квартира була продана за 86654560 рублів, що згідно курсу Національного банку становило еквівалент 66183 долари США (курс Національного банку становив 1309,32 рублів за І долар США), крім того, 03.10.2003р. позивачем було продано гараж АДРЕСА_4, в гаражному кооперативі «СвІтлофор-2002». Вказаний гараж НОМЕР_4 був проданий за 10700000 рублів, що згідно курсу Національного банку становило еквівалент 5068 доларів США (курс Національного банку становив 2111,29 рублів за 1 долар США). В 2007 р. за ініціативою відповідача, їх родина вирішила переїхати на постійне проживання до України. На той час до складу їх сім'ї входили:позивач, відповідач та їх спільна донька ОСОБА_3. Першим виїхав відповідач, а потім - дочка, вона - позивач залишалася в Білорусі до 30.08.2008р. в зв'язку із необхідністю продажу сімейного майна, зареєстрованого в Білорусії. Таким чином, 29.08.2008 р. нею - позивачем було продано земельну ділянку площею 0,2020 га з кадастровим №623680601601000800 із житловим будинком під АДРЕСА_5, що підтверджується договором від 29.08.2008р., посвідченим державним нотаріусом 1 -ї Мінської обласної державної нотаріальної контори. Від продажу вказаного майна ними з відповідачем отримано 160000 доларів США, що підтверджується договором. Кошти отримані від продажу вказаної садиби (ділянки та будинку), а також інші спільні кошти нею з відповідачем витрачено на купівлю квартири АДРЕСА_2, що підтверджується попереднього договору від 29.08.2008 р. посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, ОСОБА_7, зареєстрованому у в реєстрі за №7326. В подальшому, 09.09.2008р. на ім.»я відповідача було придбано трикімнатну квартиру АДРЕСА_2, що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 09.09.2008р. посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, ОСОБА_7, зареєстрованому у в реєстрі за №7542. Вказаний договір був зареєстрований в державному реєстрі правочинів, що підтверджується відповідним витягом №6483815 від 09.09.2008р. спірна квартира була відремонтована за спільні кошти, вона - позивачка проживала у спірній квартирі до 18.03.2014р., відповідач 01.01.2012 р. з спірної квартири виїхав та навідувався в квартиру лише інколи, а 18.03.2014 р. несподівано замінив замки та заборонив їй-позивачу доступ до квартири. Як вказує позивач з 01.09.2008р. по 04.09.2011р. вона працювала з відповідачем у одній фірмі - ТОВ "КОМПАНІЯ "АРДГ (ідентифікаційний код юридичної особи 35591567, 04112, м. Київ, вул. ДЕГТЯРІВСЬКА, 62, офіс 50), без офіційного оформлення та заробітної плати виконувала всі обов'язки засновника фірми, оскільки вважала її своєю справою та справою своєї сім'ї. 27.08.2011 року вона-позивач отримала посвідку на постійне проживання серія ВН № 020801 видану УМВС України у Вінницькій області відділу громадянства імміграції та реєстрації фізичних осіб. На підставі вказаної посвідки з 05.09.2011 року була оформлена в штат ТОВ "КОМПАНІЯ "АРДГ, де перебувала до 17.04.2012 року. Як зазначає позивач, в 2012 році їх відносини з відповідачем почали погіршуватися. Врешті 17.04.2012р. вона була вимушена звільнитися з ТОВ «КОМПАНІЯ "АРДІ». На даний час їй- позивачу стало відомо, що в спірній квартирі, в якій була зареєстрована тільки їх спільна з відповідачем донька - ОСОБА_3, є зареєстрованими з 19.04.2013 р. нова дружина відповідача та двоє їх спільних дітей. Посилаючись на ст..ст. 60-62, 69-71,74 СК України, ст..ст. 16, 317, 319, 321, 355-372, 379-383, 386 ЦК України просила заявлені позовні вимоги задовольнити.

Позивачка та представник позивача в судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги та просили їх задовольнити посилаючись на обставини справи викладені в позовній заяві та в заяві про збільшення заявлених позовних вимог.

Відповідач будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, свого права на участь у судовому засіданні не використав, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи наведене та те, що позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення суду, суд вважає можливим розглянути справу в відсутності відповідача та постановити по справі заочне рішення.

Третя особа ОСОБА_3 яка також за клопотанням позивача була допитана в якості свідка, підтримала заявлені позивачем позовні вимоги, вказувала суду на те, що вона є донькою позивачки та відповідача, вказувала, що їх родина спочатку проживала в Білорусії,потім переїхала в Київ, батьки працювали разом, до 2012 р. батько і мати жили однією сім»єю, купували майно, робили в спірній квартирі ремонт, купували меблі і техніку, а з 2012 р. батько з квартири АДРЕСА_2, виїхав і мати залишилась проживати в спірній квартирі одна, в подальшому в березні 2014 р. відповідач змінив замки в квартирі, частково виніс речі позивачки на коридор і більше позивачка потрапити в квартиру не могла. В подальшому третя особа в судові засідання не з»явилась, надала суду заяву з проханням розгляду справи в її відсутності, що суд з урахуванням думки учасників судового розгляду вважає за можливе.

Третя особа ОСОБА_4 в судові засідання не з»явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, причини неявки суду не повідомила, тому суд вважає можливим розглянути справу в її відсутності.

Суд, вислухавши пояснення позивачки та її представника, третьої особи ОСОБА_3, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку про задоволення вимог позову, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка та відповідач перебували в зареєстрованому шлюбі з 3 лютого 1985 р. , в подальшому відповідно до рішення суду Советського району м.Мінськ шлюб розірвано, рішення набуло законної сили 14 вересня 1999 р. ( а.с. 8). Від даного шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1

11.10.2004р. ОСОБА_1 яка діяла від імені ОСОБА_3 продала належну останній квартиру загальною площею 52,78 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується договором від 11.10.2004 р. ( а.с. 15) продаж даної квартири здійснено за 75950000руб.

Також, 05.04.2001р. ОСОБА_1 продала 5-ти кімнатну квартиру АДРЕСА_3, що підтверджується копією договору. Вказана квартира НОМЕР_3 була продана за 86654560 рублів ( а.с. 16).

Крім того, 03.10.2003 р. ОСОБА_1 продала гараж АДРЕСА_4, в гаражному кооперативі «Світлофор-2002», що підтверджується копією договору. Вказаний гараж НОМЕР_4 був проданий за 10700000 руб. ( а.с. 17).

Також, 29.08.2008р. ОСОБА_1 було продано земельну ділянку площею 0,2020 га з кадастровим №623680601601000800 із житловим будинком під АДРЕСА_5, що підтверджується договором від 29.08.2008р., посвідченим державним нотаріусом 1 -ї Мінської обласної державної нотаріальної контори ( а.с. 18) Продаж даного майна було здійснено за 316800000 руб. що в еквіваленті становить 150000 доларів США ( а.с. 18, 19).

Як вбачається з матеріалів справи, 29.08.2008 р. ОСОБА_2 укладено попередній договор посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, ОСОБА_7, зареєстрованому у в реєстрі за №7326 згідно якого він та ОСОБА_13 дійшли згоди щодо придбання та продажу квартири АДРЕСА_2,ціна об»єкту визначена в 1 345 600 грн. та відповідно до вимог договору відповідачем продавцю передано аванс в розмірі 46600 грн.( а.с. 22).

В подальшому 09.09.2008 р. між вищезазначеними сторонами укладено договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, ОСОБА_7, зареєстрований у в реєстрі за №7542 згідно якого відповідачем придбано квартиру АДРЕСА_2, та сплачено 940 990 грн. ( а.с. 23).

Відповідно до технічного паспорту квартира АДРЕСА_2, складається з трьох кімнат, площею 30,4 кв.м, 24,7 кв.м., 14,2 кв.м., кухні площею 20,6 кв.м., двох вбиралень площею 1,5 кв.м. та 5,9 кв.м., коридору площею 18,6 кв.м., кладової площею 2,7 кв.м. лоджії площею 3,5 кв.м., гардеробу площею 5,5 кв.м., ( а.с. 26-27).

Також, відповідно до договору №1 від 19.04.2010 р. ОСОБА_2 замовлено та проведено передоплату виготовлення та монтажу металевих дверей в спірну квартиру ( а.с. 28).

Відповідно до договору № 28/07 від 28 липня 2010 р. вбачається, що ОСОБА_2 було замовлено виготовлення та монтаж дверних блоків в спірну квартиру ( а.с. 29-30).

Крім того, за замовленням від 16.10.2010 р. в спірну квартиру замовлено виготовлення порт»єр, тюль, навіс тюлегардинних виробів, вказані замовлення містять підпис саме позивача ( а.с. 32,33, 34).

Також акт від 07.05.2008 р. про встановлення електролічильника в спірній квартирі містить підпис позивача ( а.с. 35).

Також, 30.03.2009 р. ОСОБА_1 укладено договір на виготовлення та монтаж метало пластикових конструкцій № 01/1304/1056 в спірній квартирі ( а.с. 36, 37, 38)

Крім того, 11.07.2010 р. від імені ОСОБА_2 укладено договір на виготовлення меблів в спірній квартирі, однак даний договір містить підпис позивача та сертифікацій до даного договору підписана і укладена від імені позивача ( а.с. 39, 40)

Також, квитанції про сплату комунальних послуг по спірній квартирі містять підпис позивача і частина даних квитанцій заповнена від імені позивача ( а.с. 41-56).

Відповідно до довідки за формою №3 від 21.03.2014 р. вбачається, що в квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані ОСОБА_3, ОСОБА_4 та неповнолітні ОСОБА_14 та ОСОБА_15 ( а.с. 59).

Також, позивачем надано суду копію договору добровільного страхування від 28.05.2008 р. автомобіля «Фольксваген» в даному договорі вказано як осіб які мають право керування даним транспортним засобом: ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 ( а.с. 60).

Відповідно до актового запису про реєстрацію шлюбу № 1333 від 02.07.2010 р. вбачається що Центральним відділом реєстрації шлюбу зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ( а.с. 108).

Допитані судом в якості свідків ОСОБА_11 вказувала суду що як позивачку так і відповідача вона знає з 1987 р., відносини мали добрі, часто спілкувались до 2008 р. вони завжди були разом, жили однією сім»єю, жили в Білорусії, а в 2008 р. вирішили виїхати в Київ, 07.11.2008 р. вона вперше приїхала до родини ОСОБА_4 в Київ, була в кватирі яку вони на той час знімали, в 2009 р. приїздила на весілля до їх доньки, і в 2011 р. приїздила вже в спірну квартиру, весь час всі знали, що вони одна родина, продавали майно в Білорусії, разом вели бізнес, купили за кошти від продажу майна в Мінську спірну квартиру, про те. що шлюб між сторонами розірвано свідок дізналась лише в 2012 р. коли відповідач пішов з родини.

Свідок ОСОБА_12 вказувала суду а те, що знає позивачку та відповідач з дитинства, вони є її родичами, вказували що кожне літо дана родина приїздила до них в село, жили по декілька днів, їх донька ОСОБА_3 жила все літо, вказувала що приблизно в 2000-2001 р. вона приїздила до них в Мінськ та жила в їх квартирі так як родина ОСОБА_4 відпочивала в Франції, зазначала що позивачка і відповідачка в 2002 р. приїздили разом до неї на весілля, відносини в даній родині завжди були добрі, всі знали що вони родина, були і у них в спірній квартирі, знає що вони жили разом однією родиною.

Свідок ОСОБА_9 також вказував суду на те, що знає родину ОСОБА_4 з дитинства, був у них в гостях і в м.Мінськ, і їх родина приїздила в гості до їх сім»ї в м.Бершадь Вінницької області, в 2008 р. родина ОСОБА_4 була у нього на весіллі, подарували від їх родини путівку на відпочинок, зазначав, що тільки в 2013 р. його стало відомо, що шлюб у позивачки та відповідача не зареєстровано і у відповідача є інша жінка.

Свідок ОСОБА_10 вказувала суду на те, що добре знає родину ОСОБА_14 бо проводила оформлення їх квартири в м.Ірпінь в 2008 р. а потім оформлення квартири АДРЕСА_2 текстилем в 2009 р. в квартири їздила і позивачкою і з відповідачем, вони спілкувались, узгоджували придбання, оплату придбання проводили як позивачка так і відповідач, відносини в родині були добрі.

Також суду надано нотаріально посвідчені покази свідка ОСОБА_8, свідка ОСОБА_5, ( а.с. 110).

Як встановлено в судовому засіданні на час придбання спірної квартири АДРЕСА_2 - 09.09.2008 р. позивачка та відповідач в зареєстрованому шлюбі не перебували.

Згідно ст. 74 СК України, визначено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, ті не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Згідно ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям ш час шлюбу, належить дружині ти чоловікові па праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ст. 61 СК України, визначено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності с заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, с об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ст. 62 СК України, встановлено, що якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Якщо один із подружжя своєю працею і (або) коштами брав участь в утриманні майна, належного другому з подружжя, в управлінні цим майном чи догляді за ним, то дохід (приплід, дивіденди), одержаний від цього майна, у разі спору за рішенням суду може бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право па поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.

Згідно ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружоїся за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім»ї приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім»ї.

Згідно ст. 71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружя, ділиться між ними в натурі . Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ст. 357 ЦК України, частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом. Якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.

Відповідно до ст.358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає доведеними позовні вимоги заявлені позивачем, оскільки судом в судовому засіданні достовірно встановлено, що позивачка та відповідач і після розірвання шлюбу в 1999 р. проживали разом, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, за кошти отримані спільно як внаслідок праці так і внаслідок продажу майна в період з 2001 по 2009 р. придбали спірну квартиру АДРЕСА_2, спільно проводили облаштування квартири, позивач проживала в даній квартирі до березня 2014 р. а тому заявлені позовні вимоги слід задовольнити.

Відповідно до ст..88 ЦПК України, суд вважає доцільним стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати в розмірі 3654 грн.

Керуючись стст.ст. 10 , 11 , 60 , 61 , 212-215, 224 ЦПК України , суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними ДРФО НОМЕР_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, що проживали однією сім'єю та не перебували у шлюбі.

Визнати рівними частки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними ДРФО НОМЕР_1 та ОСОБА_2. ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 у майні, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, що проживали однією сім'єю та не перебували у шлюбі.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними ДРФО НОМЕР_1 право власності на ? частину трикімнатної квартири АДРЕСА_2, в порядку поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, що проживали однією сім'єю та не перебували у шлюбі.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частину трикімнатної квартири АДРЕСА_2, в порядку поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка що проживали однією сім'єю та не перебували у шлюбі.

Вселити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними ДРФО НОМЕР_1 в трикімнатну квартиру АДРЕСА_2.

Встановити наступний порядок користування квартирою АДРЕСА_2:-

- ОСОБА_1 виділити в особисте користування: Першу кімнату (№4 згідно плану БТІ) площею 30,4 кв.м., Гардероб (№8 згідно плану БТІ) площею 5,5 кв.м., Вбиральню (№9 згідно плану БТІ) площею 5,9 кв.м.,

- ОСОБА_2 виділити в особисте користування: Другу кімнату (№6 згідно плану БТІ) площею 24,7 кв.м., Третю кімнату (№7 згідно плану БТІ) площею 14,2 кв.м., Лоджію площею 3,5 кв.м., Вбиральню (№2 згідно плану БТІ) площею 1,5 кв.м., Комору (№3 згідно плану БТІ) площею 2,7 кв.м.

Решту приміщень, а саме Кухня (№5) площею 20,6 кв.м., та Коридор (№1) площею 18,6 кв.м., залишити у спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3654 грн.

Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача шляхом подання заяви про перегляд заочного рішення до Святошинського районного суду м. Києва протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено позивачем до Апеляційного суду м. Києва протягом 10 днів після проголошення в судовому засіданні, а особами, які не були присутні під час проголошення рішення, - протягом 10 днів з дня отримання його копії.

СУДДЯ: