Постанова

від 19.09.2014 по справі 826/10051/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 19 вересня 2014 року                                       № 826/10051/14 за позовом                    Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дарниця» до                              Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про                              визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії                                                 Суддя –  Вовк П.В.                                                            В порядку письмового провадження                                                 ОБСТАВИНИ СПРАВИ: До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дарниця» (далі також – ТОВ «Торговий дім «Дарниця», позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі також – ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідач), в якому, з урахуванням поданого до суду 06 серпня 2014 року клопотання про уточнення позовних вимог, просило: 1.          Визнати протиправними дії відповідача щодо проведення зустрічної звірки позивача, оформленої актом «Про результати проведення зустрічної звірки TOB «Торговий дім «Дарниця» (код ЄДРПОУ 16285594) щодо неможливості підтвердження взаємовідносин з TOB «Агва Лайн» (код ЄДРПОУ 38404009) за березень 2013 року» від 30 грудня 2013 року № 625/26-51-22-01/16285594 (далі – акт зустрічної звірки); 2.          Визнати протиправними дії відповідача щодо встановлення порушення позивачем ч. 5 статті 203, ч. 1, 2 статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України; 3.          Визнати протиправними дії відповідача щодо визнання відсутності об'єктів оподаткування позивача при придбанні товарів (робіт, послуг) у TOB «Агва Лайн» (код ЄДРПОУ 38404009) та продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям у березні 2013 року; 4.          Визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення до 0 задекларованих податкових зобов'язань позивача за березень 2013 року по взаємовідносинам з контрагентами-покупцями за результатами звірки та зменшення до 0 задекларованого податкового кредиту позивача, отриманого від контрагента - TOB «Агва Лайн» (код за ЄДРПОУ 38404009) за березень 2013 року; 5.          Зобов'язати відповідача вилучити з інформаційної системи «Податковий блок» інформацію, внесену на підставі акту зустрічної звірки; 6.          Зобов'язати відповідача відновити в інформаційній системі «Податковий блок» показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, задекларовані позивачем у податкових деклараціях з податку на додану вартість. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про порушення відповідачем порядку проведення зустрічної звірки та оформлення її результатів. Також вказує на відсутність встановлених податковим органом в акті зустрічної звірки порушень ТОВ «Торговий дім «Дарниця» вимог податкового законодавства. У ході судового розгляду справи представник позивача позов підтримав та просив задовольнити його повністю. В наданих суду письмових запереченнях проти позову представник відповідача, посилаючись на викладені в них обставини, зазначив про правомірність дій податкового органу при проведенні зустрічної звірки позивача та оформленні її результатів. Під час розгляду справи в судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. У судове засідання, призначене на 16 вересня 2014 року, представники позивача та відповідача не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Водночас, 16 вересня 2014 року на адресу суду надійшло клопотання позивача про розгляд адміністративної справив порядку письмового провадження. Відповідно до вимог ч. 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. З огляду на зазначене та відсутність необхідності заслухати свідка чи експерта, з урахуванням вимог статті 128 КАС України, суд прийшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи. Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, - ВСТАНОВИВ: 16 серпня 2013 року відповідачем на адресу ТОВ «Торговий дім «Дарниця» було направлено запит № 2749/26-51-15-127 про надання інформації та її документального підтвердження щодо відносин між позивачем та TOB «Агва Лайн» (код за ЄДРПОУ 38404009). 24 жовтня 2013 року ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві було отримано лист-відповідь від ТОВ «Торговий дім «Дарниця», яким надавалась запитувана інформація та її документальне підтвердження. За наслідком отримання визначеної у запиті інформації, 30 грудня 2013 року податковим органом була проведена зустрічна звірка TOB «Торговий дім «Дарниця» з питань підтвердження фінансово-господарських взаємовідносин з TOB «Агва Лайн» (код ЄДРПОУ 38404009) за березень 2013 року, результати якої оформлені актом зустрічної звірки. Висновками такого акту було встановлено: - порушення позивачем вимог ч. 5 статті 203, ч. 1, 2 статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених положень в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними; - відсутність об'єктів оподаткування позивача при придбанні товарів (робіт, послуг) у TOB «Агва Лайн» (код ЄДРПОУ 38404009) та продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям у березні 2013 року, які підпадають під визначення статей 22, 185, 188, 198, 201 Податкового кодексу України (далі – ПК України); - задекларовані податкові зобов'язання TOB «Торговий дім «Дарниця» за березень 2013 року по взаємовідносинах з контрагентами-покупцями та задекларований податковий кредит TOB «Торговий дім «Дарниця», отриманий від TOB «Агва Лайн» за березень 2013 року, підлягають зменшенню до 0. В подальшому, результати проведеної звірки були відображені податковим органом в інформаційній системі «Податковий блок». Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного. Щодо позовних вимог TOB «Торговий дім «Дарниця» про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення зустрічної звірки позивача, оформленої актом зустрічної звірки від 30 грудня 2013 року № 625/26-51-22-01/16285594, суд зазначає наступне. Відповідно до п. 73.5 статті 73 ПК України, органи державної податкової служби мають право з метою отримання податкової інформації проводити зустрічні звірки суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Механізм проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок визначений Порядком проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1232 (далі - Порядок № 1232). Згідно із п. 73.3 статті 73 ПК України, проведення зустрічної звірки платника податків є однією з підстав для направлення письмового запиту про подання інформації. За змістом п. 4, 6 Порядку № 1232, орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку. У разі отримання від суб'єкта господарювання інформації, визначеної у запиті, та її документального підтвердження (протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження суб'єкту господарювання запиту) орган державної податкової служби проводить зустрічну звірку. Враховуючи зазначені положення законодавства та фактичні обставини справи, наведені вище, суд приходить до висновку про наявність у відповідача правових підстав для проведення зустрічної звірки TOB «Торговий дім «Дарниця». Відповідно до п. 7 Порядку № 1232, за результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка, яка підписується суб'єктом господарювання (законним чи уповноваженим представником) і посадовими особами органу державної податкової служби та особисто вручається суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку або надсилається суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом із повідомленням про вручення. Таким чином, результати проведення зустрічної звірки позивача мали бути оформлені відповідною довідкою, а не актом зустрічної звірки. Водночас, розглядаючи питання правомірності дій податкового органу при проведенні такої зустрічної звірки, суд вважає за необхідне дослідити правовідносини, що мали місце між позивачем та його контрагентом TOB «Агва Лайн» в період, за який проводилась звірка, на предмет їх спрямованості на настання реальних правових наслідків. З матеріалів справи вбачається, що 12 березня 2013 року між позивачем (Замовник) та TOB «Агва Лайн» (Виконавець) було укладено договір про надання послуг № 12/03-13, відповідно до умов якого, виконавець зобов'язувався надати послуги з прибирання приміщень позивача (офісних і торгових приміщень шляхом усунення бруду за допомогою власного професійного обладнання, видалення пилу з устаткування, обладнання), а на замовника покладався обов'язок оплатити надані послуги. Пунктом 5.2 вказаного договору передбачено, що оплата послуг здійснюється замовником помісячно, загальною сумою 301    250, 00 грн., у тому числі 50    208, 33 грн. податку на додану вартість. Сплачені за вказаним зобов'язанням кошти, як стверджує позивач, були включені ним до сум податкового кредиту з податку на додану вартість у відповідному звітному періоді. Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Відповідно до п. 185.1 ПК України, об'єктом оподаткування податку на додану вартість є, зокрема, операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України. Відповідно до п. 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а)  придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Згідно з п. 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Відповідно до п. 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). Згідно з п. 201.1 статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є)  ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. Відповідно до ч. 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Згідно з пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Таким чином, єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства. При вирішенні даної справи, суд враховує також правову позицію Вищого адміністративного суду України, висловлену ним в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10, відповідно до якого процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1) встановлення факту здійснення господарської операції; 2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; 3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; 4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; 5) встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку. Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. З метою підтвердження реальності господарських операцій, що мали місце з його контрагентом, позивачем було надано суду копії відповідних первинних документів, а саме: договору від 12 березня 2013 року № 12/03-13, акту надання послуг № 21 від 14 березня 2013 року, податкової накладної № 2 від 14 березня 2013 року. Між тим, суд зазначає, що окремі з наданих документів не відповідають вказаним вище обов'язковим вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, зокрема, акт надання послуг не містить відомостей про посаду особи з боку замовника, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Таким чином, наданий позивачем акт надання послуг, що містить зазначені вище недоліки, суд не вважає первинним документом в розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Крім того, позивачем до матеріалів адміністративної справи не було долучено доказів оплати ним наданих TOB «Агва Лайн» послуг, а також додатків до договору №12/03-13 (графік виконання робіт, форма акту прийому-передачі наданих послуг), що передбачені умовами самого договору. Отже, враховуючи зазначені вище обставини, суд констатує відсутність належного документального підтвердження, а, як наслідок, і реального характеру виконання зазначеного господарського зобов'язання між позивачем та його контрагентом. Також необхідно звернути увагу на невідповідність умов такого правочину поясненням, наданим представником позивача. Так, у клопотанні про доручення до матеріалів справи письмових доказів від 16 вересня 2014 року, позивачем зазначається, що надані контрагентом послуги полягали у прибиранні та очищенні від майна позивача нежитлових приміщень, в той час, як умовами договору передбачалось лише здійснення прибирання таких приміщень. Враховуючи, що в ході розгляду справи судом були підтверджені висновки, наведені податковим органом в акті зустрічної звірки, про порушення позивачем вимог податкового законодавства при декларуванні своїх податкових зобов'язань та розміру податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідком взаємовідносин з TOB «Агва Лайн» в березні 2013 року, суд не вважає допущені податковим органом при здійсненні зустрічної звірки формальні порушення, а саме, оформлення її результатів актом зустрічної звірки, а не відповідною довідкою, підставою для задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві по проведенню зустрічної звірки позивача, оформленої таким актом. Щодо позовних вимог № 2 – 4, з аналізу яких, на думку суду, вбачається, що позивач оскаржує власне викладені в акті зустрічної звірки висновки податкового органу, необхідно зазначити наступне. Відповідно до ч. 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Отже, умовою для захисту порушених прав особи є факт наявності таких порушених прав. Довідка (в даному випадку акт) податкового органу про проведення зустрічної звірки - це службовий документ, який стверджує факт проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання з тих чи інших підстав та містить висновки посадової особи щодо можливих порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання. У свою чергу, висновки такого акту не породжують для позивача прав та обов'язків, що спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і не мають обов'язкового характеру для платника податків, який перевірявся. В спірних правовідносинах актом, що має певні правові наслідки, породжує права та обов'язки для платника податків є рішення податкового органу (акт індивідуальної дії), прийняте за результатами проведеної перевірки. Таким чином, оцінка акту зустрічної звірки, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків звірки, може бути надана судом лише при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту. Зазначена позиція неодноразово знаходила відображення в рішеннях Верховного Суду України (постанова від 10 вересня 2013 року по справі № 21-237а13) та Вищого адміністративного суду України (постанова від 23 січня 2014 року по справі №К/800/30711/13). Виходячи з зазначеного, відсутні підстави для задоволення адміністративного позову TOB «Торговий дім «Дарниця» в зазначеній частині вимог. Щодо позовних вимог про здійснення коригувань інформації внесеної, на підставі акту зустрічної звірки, до інформаційної системи «Податковий блок», суд зазначає, що при дослідженні правомірності дій відповідача щодо здійснення такого коригування, вирішальне значення має лише наявність чи відсутність фактів порушення платником податку вимог законодавства, зазначених в акті звірки. Оскільки факт наявності таких порушень вимог законодавства був встановлений судом в межах розгляду даної адміністративної справи, відсутні підстави для задоволення позову в зазначеній частині вимог з підстав, що мають лише формальний характер. Правомірність такої позиції підтверджується, зокрема, аналізом висновків, покладених в основу рішення Вищого адміністративного суду України від 08 квітня 2013 року по справі № К-42672/09. Відповідно до статті 161 КАС України, під час прийняття постанови суд вирішує наступні питання, зокрема: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження. Відповідно до положень ч. 1 статті 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів та висновків експертів. Згідно положень статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача не підлягають задоволенню. На підставі викладеного, керуючись статтями 7-12, 71, 122, 128, 158-163 КАС України суд, - ПОСТАНОВИВ: В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дарниця» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії – відмовити повністю. Постанова, відповідно до ч. 1 статті 254 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Суддя                                                                                                          П.В. Вовк