Рішення

від 10.02.2014 по справі 910/24248/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24248/13 10.02.14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Досвід 2002", м.Київ, ЄДРПОУ 35311912

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агорас", м.Київ, ЄДРПОУ 32251657

про стягнення 102 200 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Яговенко І.О. - по дов.

від відповідача: Макогоненко В.О. - по дов.

Від Державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів України в м.Києві: Ткач С.С. - по дов.

Суддя Любченко М.О.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Досвід 2002", м.Київ звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Агорас", м.Київ про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 102 200 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Досвід 2002" посилається на те, що між сторонами був укладений договір №0000068 від 26.10.2010р. купівлі-продажу товарного бетону, на момент укладання якого відповідач був платником податку на додану вартість, у зв'язку з чим, ціна вказаного договору була визначена з урахуванням вартості податку на додану вартість за ставкою 20%. Проте, після укладення вказаного договору відповідач був ліквідований як платник податку на додану вартість, внаслідок чого грошові кошти в розмірі 102 200 грн., перераховані позивачем у якості податку на додану вартість із операцій поставки товарного бетону на рахунок відповідача після втрати останнім статусу платника податку на додану вартість, за доводами позивача, були набуті безпідставно.

Відповідач у відзиві на позов б/н від 13.01.2014р. проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на форс-мажорні обставини, що виникли внаслідок складання Державною податковою інспекцією в Печерському районі акту №7149 від 28.10.2010р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Агорас". За твердженнями відповідача, йому вперше стало відомо про своє анулювання як платника податку на додану вартість лише 16.12.2010р., у зв'язку з чим акт про анулювання, прийнятий без відома відповідача, на його думку, є незаконним.

Відповідач також просив суд прийняти рішення щодо коригування звітності Товариства з обмеженою відповідальністю "Агорас" зі сплати податку на додану вартість з листопада по грудень 2010р. з метою усунення суперечностей, що виникли за договором поставки між ним та позивачем.

Посадовою особою Державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів України в місті Києві, викликаною ухвалою суду від 16.12.2013р., були надані пояснення, згідно з якими 28.10.2010р. свідоцтво платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Агорас" було анульоване у зв'язку з внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про відсутність Товариства з обмеженою відповідальністю "Агорас" за місцезнаходженням. Водночас, 24.12.2010р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Агорас" було внесено до реєстру платників податку на додану вартість із видачею йому нового свідоцтва.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні від 10.02.2014р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, посадової особи Державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів України в м.Києві, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно з ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як свідчать матеріали справи, 26.10.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агорас" (постачальник) і Приватним підприємством "Досвід", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Досвід 2002" (покупець), був укладений договір №0000068 купівлі-продажу товарного бетону, за умовами п.1 якого постачальник зобов'язався продати та передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити на умовах цього договору товарний бетон.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір №0000068 від 26.10.2010р. купівлі-продажу товарного бетону є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм ст.712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. У частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють відносини купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Згідно з п.1.2 договору поставки №0000068 від 26.10.2010р. кількість, ціни, номенклатура, терміни постачання і маркування продукції, що передається за даною угодою, вказуються у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору.

Положеннями п.п.1.3, 8.2 договору поставки визначено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Строк дії цього договору триває з 26.10.2010р. до 31.12.2010р.

У п.3.2 вказаного договору сторони погодили, що його ціна є договірною і обговорюється сторонами у момент його підписання сторонами. Водночас, п.3.3 договору поставки визначено, що ціна і загальна сума договору вказується у специфікаціях до цього договору.

Як визначено умовами п.п.3.7, 3.8 договору поставки, оплата перераховується на розрахунковий рахунок постачальника на підставі рахунку-фактури, виставленого постачальником покупцеві, та проводиться покупцем протягом 10 банківських днів.

Згідно з умовами п.3.10 договору поставки постачальник зобов'язаний з моменту здійснення оплати покупцем поставити продукцію відповідно до специфікацій цього договору або у відповідності до графіку постачань.

Під час укладання договору поставки №0000068 від 26.10.2010р. сторонами були підписані специфікації, що є невід'ємними частинами цього договору.

У специфікації №1 від 26.10.2010р. сторони погодили поставку такого товару:

1) товарний бетон марки М 100 на загальну суму 183396 грн. з ПДВ та доставкою;

2) товарний бетон марки М 200 на загальну суму 5130 грн. з ПДВ та доставкою;

3) товарний бетон марки М 350 на загальну суму 67840 грн. з ПДВ та доставкою, що в сукупності становить 256 366 грн.

У специфікації №2 від 29.11.2010р. сторони погодили поставку такого товару:

1) товарний бетон марки М 100 на загальну суму 34840 грн. з ПДВ та доставкою;

2) товарний бетон марки М 350 на загальну суму 438850 грн. з ПДВ та доставкою, що в сукупності становить 473 690 грн.

Як визначено у вказаних специфікаціях, поставка бетону здійснюється на умовах передоплати.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі видаткових накладних №РН-0000085 від 15.12.2010р., №РН-0000080 від 08.12.2010р., №РН-0000078 від 04.12.2010р., №РН-0000079 від 07.12.2010р., №РН-0000077 від 30.11.2010р., №РН-0000079 від 29.11.2010р., №РН-0000075 від 257.11.2010р., №РН-0000073 від 26.11.2010р., №РН-00039/2 від 24.11.2010р., №РН-0000070 від 25.11.2010р., №РН-0000068 від 23.11.2010р., №РН-0000067 від 22.11.2010р., №РН-0000066 від 20.11.2010р., №РН-0000064 від 19.11.2010р., №РН-000063 від 18.11.2010р., №РН-0000062 від 17.11.2010р., №РН-0000061 від 16.11.2010р., №РН-0000060 від 15.11.2010р., №РН-0000059 від 13.11.2010р., №РН-000058 від 12.11.2010р., №РН-0000056 від 10.11.2010р., №РН-0000051 від 03.11.2010р., №РН-0000054 від 08.11.2010р., №РН-0000053 від 06.11.2010р., №РН-0000052 від 05.11.2010р., №РН-0000050 від 02.11.2010р., №РН-0000049 від 01.11.2010р., №РН-00000043 від 26.10.2010р., №РН-0000047 від 30.10.2010р., складених на виконання договору поставки №0000068 від 26.10.2010р., відповідач поставляв позивачеві товарний бетон.

У зазначених видаткових накладних на поставку окремими рядками вказано ціну товарного бетону без урахування податку на додану вартість, суму нарахованого податку на додану вартість за ставкою 20% та загальну ціну товару з урахуванням податку на додану вартість.

Згідно з п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Відповідно до п.7.3.1 вказаного Закону України датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів, що підлягають поставці; або дата відвантаження товарів.

Як свідчать наявні в матеріалах справи виписки з банківського рахунку позивача №26000031000019, протягом періоду з 26.10.2010 р. по 10.12.2010р. за договором поставки №0000068 від 26.10.2010р. позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти на загальну суму 633 200 грн., з яких 527 666,67 грн. становила вартість товарного бетону та 105 533,33 грн. - становив податок на додану вартість, нарахований на ціну операцій із поставки товарного бетону за ставкою 20%.

Пунктом 7.2.6 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача видається податкова накладна, що є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п.7.2.3 вказаного Закону України податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

У відповідності з наведеними вище законодавчими приписами Товариством з обмеженою відповідальністю «Агорас» виписувалися та видавалися позивачеві податкові накладні №53 від 30.11.2010р., №52 від 29.11.2010р., №51 від 27.11.2010р., №49 від 26.11.2010р., №48 від 25.11.2010р., №46 від 22.11.2010р., №44 від 18.11.2010р., №43 від 17.11.2010р., №42 від 16.11.2010р., №41 від 11.11.2010р., №38 від 03.11.2010р., №54 від 01.12.2010р., №55 від 03.12.2010р., №56 від 04.12.2010р., №57 від 06.12.2010р., №58 від 08.12.2010р., №62 від 13.12.2010р., в яких окремими рядками визначена ціна товарного бетону, поставленого за договором №0000068 від 26.10.2010р., податок на додану вартість за ставкою 20% та ціна товарного бетону з урахуванням податку на додану вартість.

Сума нарахованого податку на додану вартість, визначеного в наведених податкових накладних, становить 105 533,33 грн. Загальна вартість товарного бетону з урахуванням податку на додану вартість за вказаними накладними становить 633 200 грн.

Як вказувалося вище, 31.12.2010р. згідно з умовами п.8.2 договору №0000068 від 26.10.2010р. строк дії цього договору закінчився.

Договірні зобов'язання сторін за договором поставки №0000068 від 26.10.2010р. були виконані, про що обома сторонами складено та підписано акт звірки взаєморозрахунків.

Відомостей стосовно наявності заперечень або зауважень з приводу виконання вказаного договору поставки сторонами не представлено.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, 28.10.2010р. комісією Державної податкової інспекції в Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів України в м.Києві було складено акт №7149 від 28.10.2010р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Агорас", направлений на адресу відповідача від 29.10.2010р., яким свідоцтво №100060642 платника податку на додану вартість, видане Товариству з обмеженою відповідальністю "Агорас" від 22.08.2007р., було анульоване.

Факт анулювання свідоцтва також підтверджується наявними у матеріалах справи листами Державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Міндоходів України в м.Києві (лист №72018/10/28-611 від 27.12.2010р., лист б/н від 14.01.2014р.), якими відповідач повідомлявся про те, що 28.10.2010р. свідоцтво №100060642 від 22.08.2007р. платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Агорас" було анульоване на підставі пп.«ж» п.184.1 ст.184 Податкового кодексу України, зокрема, у зв'язку із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про відсутність відповідача за його місцезнаходженням.

Водночас, листом №59/10/29-511 від 04.01.2011р. Державної податкової інспекції в Печерському районі відповідач був повідомлений про те, що 24.12.2010р. відповідно до реєстраційної заяви №1-ПДВ Товариство з обмеженою відповідальністю "Агорас" внесено до реєстру платників податку на додану вартість та йому видано нове свідоцтво платника податку на додану вартість №100316243.

Згідно з п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка згідно з пп.«е» цієї статті відбувається у випадках, якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців зроблено запис про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням. Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах «б» - «е» цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи. Свідоцтво про реєстрацію платника податку вважається анульованим з дати анулювання реєстрації платника податку.

Аналогічне положення закріплене пп.«ж» п.184.1 ст.184 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011р.

Відповідно до п.7.2.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

З наведеного вбачається, що за період з 28.10.2010р. по 24.12.2010р., протягом якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Агорас" здійснювало видачу видаткових і податкових накладних, на підставі яких позивачем перераховувались на рахунок відповідача грошові кошти зі сплати податку на додану вартість у складі ціни договору поставки №0000068 від 26.10.2010р., останній був позбавлений права на нарахування цього податку та складання податкових накладних.

Відповідно, з дня анулювання свідоцтва відповідача як платника податку на додану вартість, тобто, починаючи з 28.10.2010р., правова підстава для виникнення у відповідача податкових зобов'язань зі сплати податку на додану вартість до Державного бюджету України у відповідному звітному періоді відпала, внаслідок чого виписані після цієї дати податкові накладні, які б мали слугували правовою підставою для набуття відповідачем грошових коштів зі сплати податку на додану вартість за договором поставки товарного бетону, не мали юридичної сили.

Як попередньо з'ясовано судом, позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти зі сплати податку на додану вартість із операцій за договором поставки №0000068 від 26.10.2010р. на загальну суму 105 533,33 грн. Із них, як стверджує позивач, на підставі податкової накладної від 26.10.2010р. до Державного бюджету України відповідачем було сплачено податку на додану вартість у розмірі 3333,33 грн. Доказів сплати відповідачем решти грошових коштів у розмірі 102 200 грн. до Державного бюджету України матеріали справи не містять.

Ухвалою від 15.01.2014р. господарський суд міста Києва зобов'язав відповідача та Державну податкову інспекцію у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів України у м.Києві надати суду відомості стосовно перерахування Товариством з обмеженою відповідальністю "Агорас" до Державного бюджету України податку на додану вартість за видатковими накладними за договором поставки №0000068 від 26.10.2010р.

Як зазначено в листі без номеру та дати, який надійшов до господарського суду від 03.02.2014р. від Державної податкової інспекції у Печерському районі на виконання ухвали суду від 15.01.2014р., згідно реєстру виданих та отриманих податкових накладних за період з 26.10.2010р. по 15.12.2010р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Агорас" не відображено податкових накладних із контрагентом, Товариством з обмеженою відповідальністю «Досвід», крім однієї накладної від 26.10.2010р. на суму податку на додану вартість 3333,33 грн. Згідно з карткою особового рахунку з податку на додану вартість за 2010 рік у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агорас" сплата податку на додану вартість до бюджету відсутня. Податкова декларація з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Агорас" за жовтень і листопад 2010р. подана з нульовим показником сплати податку до бюджету. Податкова декларація з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Агорас" за грудень 2010р. у базі даних Державної податкової інспекції відсутня.

З наведеного вбачається, що грошові кошти в розмірі 102 200 грн., які були перераховані позивачем на банківський рахунок відповідача в якості податку на додану вартість, нарахованого на операції з поставки товарного бетону за договором №0000068 від 26.10.2010р., до Державного бюджету України не надійшли, а були збережені у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агорас" без достатньої правової підстави.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

В силу частини другої статті 1212 цього Кодексу зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Означені законодавчі приписи стосуються грошових коштів, які є видом майна у розумінні ст.ст.190, 177 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Зі змісту глави 83 Цивільного кодексу України випливає, що до предмета доказування щодо набуття, збереження майна без достатньої правової підстави входять такі питання: набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Згідно з правовою позицією судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України, викладеною в постанові від 02.10.2013р. по справі №6-88цс13, під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Вiдповiдно до ч.1, п.1 ч.2 ст.11, ч.1 та 2 ст.509 Цивільного кодексу України цивiльнi права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язківналежать, зокрема, договори та iншi правочини.

Таким чином, судом встановлені обставини, які свідчать про те, що відповідач у період з 28.10.2010р. по 24.12.2010р. не мав статусу платника податку на додану вартість, внаслідок чого операції з поставки товарного бетону за договором №0000068 від 26.10.2010р., які здійснювалися протягом вказаного періоду, не підлягали оподаткуванню. Тому, виписуючи податкові накладні всупереч вимогам п.7.2.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», Товариство з обмеженою відповідальністю "Агорас" за рахунок позивача набуло та зберегло у себе грошові кошти в якості податку на додану вартість поза підставами, передбаченими законом або умовами договору. Таким чином, грошові кошти у розмірі 102 200 грн., які не були вартістю поставленого товару, набуті відповідачем без належних правових підстав, у зв'язку з чим, на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України мають бути повернені позивачеві.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 16.05.2012р. по справі №6/344.

Судом не приймаються до уваги доводи відповідача про наявність форс-мажорних обставин, викликаних фактом анулювання Державною податковою інспекцією в Печерському районі реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Агорас", у зв'язку з наступним.

Обставини, які є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (форс-мажор) визначені ст.617 Цивільного кодексу України, згідно з якою особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Як вбачається з наведеного, вказана законодавча норма застосовується в якості підстави для звільнення від відповідальності за порушення виконання договірного зобов'язання та не поширюється на спірні відносини, що є позадоговірними, у зв'язку з чим, не може бути застосована до вирішення даного спору.

Крім того, в положеннях договору поставки №0000068 від 26.10.2010р., якими визначено перелік форс-мажорних обставин, зміна податкового статусу сторін цього договору серед дій та подій, які відносяться до вказаних обставин, не передбачена.

З огляду на наведені законодавчі норми, беручи до уваги закінчення строку дії договору поставки та відсутність доказів порушення зобов'язань за вказаним договором, що унеможливлює застосування судом договірних способів захисту порушеного права позивача, закріплених положеннями ст.ст. 611, 621-625, 651, 652 Цивільного кодексу України, а також враховуючи можливість настання несприятливих наслідків майнового характеру для позивача, зумовлену безпідставним позадоговірним збагаченням за його рахунок відповідача, шляхом набуття останнім грошових коштів у вигляді податку на додану вартість, які не є ціною предмета договору поставки, обраний судом спосіб захисту права позивача, закріплений ст.1212 Цивільного кодексу України, є обґрунтованим та відповідає принципам розумності і справедливості.

Відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України, яка відповідає ст.129 Конституції України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює особам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Згідно з п.2.3 Постанови №18 від 26.12.2011р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Отже, враховуючи встановлені судом обставини в їх сукупності, які підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, факт набуття відповідачем грошових коштів у вигляді податку на додану вартість за рахунок позивача, відсутність належних і достатніх правових підстав їхнього набуття, а також безпідставне збереження таких коштів у відповідача, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів у розмірі 102 200 грн. у повному обсязі.

З приводу заявленої відповідачем вимоги про прийняття судом рішення щодо коригування звітності зі сплати податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Агорас» за період дії спірного договору поставки з листопада по грудень 2010р., що викладена у відзиві б/н від 10.02.2014р., суд звертає увагу на таке.

Згідно зі ст.59 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право після одержання ухвали про порушення справи надіслати господарському суду відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову. Відзив повинен містити: найменування позивача і номер справи; мотиви повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на законодавство, а також докази, що обґрунтовують відхилення позовної вимоги ; перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву (у тому числі про надіслання копій відзиву і доданих до нього документів позивачеві, іншим відповідачам, прокурору).

Оскільки за змістом наведеної правової норми відзив на позов повинен містити мотиви повного або часткового відхилення вимог позивача, а прохання відповідача про прийняття судом рішення про коригування звітності по податку на додану вартість за спірним договором поставки, викладене ним у відзиві б/н від 10.02.2014р., є самостійною вимогою відповідача , яка не пов'язана безпосередньо з позовною вимогою, така вимога має бути викладена у формі окремої позовної заяви.

Стаття 60 Господарського процесуального кодексу України закріплює право відповідача до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним. Подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.

Зустрічної позовної заяви до початку розгляду справи відповідачем не подано, внаслідок чого у суду відсутні правові підстави для прийняття рішення по суті вимоги відповідача, викладеної у відзиві б/н від 10.02.2014р. За таких обставин, вимога позивача щодо прийняття судом рішення про коригування звітності по податку на додану вартість за спірним договором поставки в даній справі розгляду не підлягає.

Водночас, суд звертає увагу відповідача на те, що відповідно до ст.54 Господарського процесуального кодексу України відповідач не позбавлений можливості звернутися із зазначеною вимогою в окремій позовній заяві з урахуванням встановленої діючим законодавством підвідомчості справ.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.32, 34, 43, 49, 78, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Досвід 2002", м.Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агорас", м.Київ про стягнення 102 200 грн. повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агорас" (01133, м.Київ, Печерський район, вул.Кіквідзе, буд.18, ЄДРПОУ 35311912) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Досвід 2002" (03179, м.Київ, вул.М.Ушакова, буд.1-б, ЄДРПОУ 32251657) безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 102 200 грн. та судовий збір у розмірі 2044 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 10.02.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено та підписано 17.02.2014р.

Суддя М.О. Любченко