Рішення

від 15.09.2014 по справі 910/7428/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7428/14 15.09.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новапродукт Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Капітал Інвест»

про стягнення 1 144 817, 64 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Дмітрієв Р.І.

від відповідача: Лабатюк Я.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Новапродукт Україна» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Капітал Інвест» про стягнення заборгованості за договором поставки № 526 від 11.02.2013 р. у розмірі 687 500, 00 грн., а також 314 875, 00 грн. - курсової різниці, 68 750, 00 грн. - неустойки у формі штрафу, 47 085, 57 грн. - 23 % річних та 26 607, 07 грн. - неустойки у формі пені. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань перед позивачем за вищевказаним договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2014 р. порушено провадження у справі № 910/7428/14 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 26.05.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

16.06.2014 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Новапродукт Україна» подало заяву про зменшення позовних вимог, в якій зазначає що відповідачем частково сплачено заборгованість за договором № 526 від 11.02.2013 р. на суму 10 000, 00 грн., у зв'язку з чим позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Капітал Інвест» заборгованість у розмірі 677 500, 00 грн., а також 314 875, 00 грн. - курсової різниці, 68 750, 00 - неустойки у формі штрафу, 47 085, 57 грн. - 23 % річних, 26 607, 07 грн. - неустойки у формі пені.

08.08.2014 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва Товариство з обмеженою відповідальністю «Новапродукт Україна» подало клопотання про зменшення розміру позовних вимог, у якому зазначає про зменшення розміру позовних вимог в частині, що стосується курсової різниці та просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Капітал Інвест» заборгованість у розмірі 677 500, 00 грн., а також 68 750, 00 - неустойки у формі штрафу, 47 085, 57 грн. - 23 % річних, 26 607, 07 грн. - неустойки у формі пені.

Як вбачається зі змісту клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Новапродукт Україна», поданого 16.06.2014 р., позивачем зменшено суму заявленої до стягнення заборгованості, в той час як у клопотанні, поданому 08.08.2014 р., Товариством з обмеженою відповідальністю «Новапродукт Україна» фактично виключено суму курсової різниці, заявленої до стягнення у позовній заяві.

В той же час, клопотань про відмову від позову в частині стягнення курсової різниці у розмірі 314 875, 00 грн. в порядку ст.ст. 22, 78 Господарського процесуального кодексу України від позивача не надходило.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п.п. 3.10., 3.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачені частиною ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. У разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. Згідно з частиною четвертою ст. 78 Господарського процесуального кодексу України господарський суд виносить ухвалу про прийняття відмови позивача від позову, а відповідно до частини п'ятої цієї ж статті приймає рішення про задоволення позову у разі визнання його відповідачем.

Водночас, клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Новапродукт Україна» за формою та змістом не суперечать вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим суд приймає їх до розгляду та задовольняє в частині, що стосується зменшення розміру раніше заявлених позовних вимог, а відтак - спір у даній справі вирішується, виходячи з нової ціни позову, що становить: 1 134 817, 64 грн., з яких заборгованість у розмірі 677 500, 00 грн., 314 875, 00 грн. - курсової різниці, 68 750, 00 - неустойки у формі штрафу, 47 085, 57 грн. - 23 % річних та 26 607, 07 грн. - неустойки у формі пені.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 24.06.2014 р. у зв'язку з відпусткою судді Пригунової А.Б. дану справу передано судді Гулевець О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва віл 24.06.2014 р. дану справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 11.08.2014 р.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 04.08.2014 р. справу № 910/7428/14 передано для подальшого розгляду судді Пригуновій А.Б. у зв'язку з її виходом з відпустки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2014 р. розгляд справи № 910/7428/14 призначено у судовому засіданні на 15.09.2014 р. за участю представників сторін.

У процесі провадження у справі відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти позову в частині стягнення курсової різниці у розмірі 314 875, 00 грн., а також 68 750, 00 - неустойки у формі штрафу та 47 085, 57 грн. - 23 % річних , мотивуючи свої заперечення тим, що за умовами договору оплата поставленого товару має здійснюватись у гривні, у зв'язку з чим збільшення суми боргу на курсову різницю є безпідставним.

Також відповідач відзначає, що за додатковою угодою № 1 від 02.07.2013 р. до договору № 526 від 11.02.2013 р. Товариству з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Капітал Інвест» передано права та обов'язки Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест» за договором № 526 від 11.02.2013 р., а відтак - умови додаткової угоди № 1 від 29.05.2013 р. до договору № 526 від 11.02.2013 р. не поширюються на відповідача, у зв'язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Капітал Інвест» вважає безпідставним стягнення з нього 68 750, 00 - неустойки у формі штрафу та 47 085, 57 грн. - 23 % річних, що передбачено саме додатковою угодою № 1 від 29.05.2013 р.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 15.09.2014 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.02.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Новапродукт Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест» укладено договір поставки № 526, за умовами якого позивач зобов'язався передати, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест» - прийняти та оплатити сировину для харчової промисловості.

Відповідно до п. 4.2. розрахунки за фактичну кількість поставленої продукції Товариство з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест» здійснює протягом 30-ти календарних днів після набуття права власності на продукцію.

Відповідно до п. 4.4. договору у разі якщо на дату оплати курс Національного банку України української гривні змінився по відношенню до курсу Національного банку України американського долара більш ніж на 1 % в бік збільшення, позивач виставляє Товариству з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест» рахунок на курсову різницю, оплат якого має бути здійснена не пізніше ніж через 10-ть днів після його виставлення. Якщо на дату оплати курс Національного банку України української гривні змінився по відношенню до курсу Національного банку України американського долара більш ніж на 1 % в бік зменшення Товариство з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест» виставляє кредит ноту на курсову різницю.

Договір, відповідно до п. 10.1., вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками.

Згідно з п.п. 7.1., 10.2. договору строк договору починає перебіг з моменту передачі продукції і діє до 31.12.2013 р. та вважається автоматично продовженим на 1 календарний рік у разі відсутності заперечень за 30 календарних днів до закінчення строку його дії.

29.05.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Новапродукт Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест» укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки № 526 від 11.02.2013 р., якою внесено зміни до п. 2.3. договору та встановлено, що поставка партії товару здійснюється в межах суми гривневого еквіваленту 20 000, 00 дол. США за офіційним курсом Національного банку України на дату поставки.

За умовами п. 4.2. договору № 526 від 11.02.2013 р. в редакції додаткової угоди № 1 від 29.05.2013 р. розрахунки за фактичну кількість поставленої продукції Товариство з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест» здійснює у безготівковій формі в гривнях протягом 30-ти календарних днів після набуття права власності на продукцію.

Пунктом 9.2. договору № 526 від 11.02.2013 р. в редакції додаткової угоди № 1 від 29.05.2013 р. передбачено, що у разі прострочки Товариством з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест» строків розрахунків, зазначених у договору чи додаткових угодах останній сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості товару за кожен прострочення за весь період прострочення, 23 % річних від простроченої суми, а також відшкодовує інфляційні втрати.

Відповідно до п. 9.3. договору № 526 від 11.02.2013 р. в редакції додаткової угоди № 1 від 29.05.2013 р. за прострочення проведення розрахунків більш ніж на 10 календарних днів Товариство з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест» в безспірному порядку проводить виплату штрафу в розмірі 10 % від суми заборгованості.

Пунктом 4 додаткової угоди № 1 від 29.05.2013 р. встановлено, що вона є невід'ємною частиною договору поставки № 526 від 11.02.2013 р. та набуває чинності з моменту її підписання.

02.07.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Новапродукт Україна», Товариством з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Капітал Інвест» укладено додаткову угоду № 1 до договору № 526 від 11.02.2013 р., відповідно до якого з 03.07.2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест» передало Товариству з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Капітал Інвест» права та обов'язки сторони у договорі № 526 від 11.02.2013 р.

Відповідно до п. 6 додаткової угоди № 1 від 02.07.2013 р. до договору № 526 від 11.02.2013 р. угода набирає чинності з моменту підписання та скріплення печатками сторін і є невід'ємною частиною договору.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання договору № 526 від 11.02.2013 р. за період з 12.02.3013 р. до 05.12.2013 р. позивачем поставлено а відповідачем прийнято товар на загальну суму 3 900 900, 00 грн., що підтверджується видатковими накладними, засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Також наявними у справі виписками з банківського рахунку підтверджується оплата відповідачем вартості продукції, поставленої за договором № 526 від 11.02.2013 р. на загальну суму 3 223 400, 00 грн.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 526 від 11.02.2013 р. щодо розрахунків за поставлений товар, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 677 500, 00 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Договором, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні норми закріплені також і в Господарському кодексу України.

Так, відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до ст. 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

У відповідності до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з приписами ст. 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Правочин щодо заміни боржника у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання.

За приписами ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, на підставі додаткової угоди № 1 від 02.07.2013 р. до договору № 526 від 11.02.2013 р. відповідач набув прав та обов'язків сторони за договором № 526 від 11.02.2013 р., а відтак - умови вказаного договору є обов'язковими для Товариства з обмеженою відповідальністю «Новапродукт Україна» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Капітал Інвест» відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Виходячи з умов договору № 526 від 11.02.2013 р. щодо порядку здійснення розрахунків за товар, строк оплати відповідачем отриманої продукції є таким, що настав зі спливом 30-ти календарних днів з моменту її відвантаження позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Капітал Інвест».

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач доказів належного виконання зобов'язання за договором № 526 від 11.02.2013 р. не надав, об'єктивних підстав неможливості належного виконання грошових зобов'язань не навів.

На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору № 526 від 11.02.2013 р., а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

При цьому, обґрунтовуючи заперечення на позов, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Капітал Інвест» стверджує, що на нього не поширюються умови договору № 526 від 11.02.2013 р., визначені додатковою угодою № 1 від 29.05.2013 р., оскільки за додатковою угодою № 1 від 02.07.2013 р. до відповідача перейшли права та обов'язки сторони у договорі № 526 від 11.02.2013 р.

Суд не погоджується з такими доводами та вважає їх такими, що не відповідають дійсним обставинам, оскільки за змістом норм Цивільного кодексу України у разі заміни сторони у зобов'язання, якто: відступлення права вимоги та/або переведення боргу до нового боржника/кредитора переходить повний обсяг права та обов'язків попереднього, що існували на момент такого переходу, якщо інше не встановлено договором або законом.

Слід відзначити, що додаткова угода № 1 від 02.07.2013 р. до договору № 526 від 11.02.2013 р. не містить застережень щодо обсягу прав та обов'язків Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Капітал Інвест» у договорі № 526 від 11.02.2013 р.

При цьому, додатковою угодою № 1 від 29.05.2013 р. встановлено, що вона є невід'ємною частиною договору поставки № 526 від 11.02.2013 р. та набуває чинності з моменту її підписання, а відтак - умови додаткової угоди № 1 від 29.05.2013 р. поширюються на Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Капітал Інвест» у повному обсязі та є обов'язковими для останнього.

Таким чином, вищенаведене у повній мірі спростовує твердження відповідача стосовно неправомірності нарахування Товариством з обмеженою відповідальністю «Новапродукт Україна» неустойки у формі штрафу у розмірі 68 750, 00 - та 47 085, 57 грн. - 23 % річних відповідно до додаткової угоди 1 від 29.05.2013 р.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з урахуванням приписів ст.ст. 549, 625 Цивільного кодексу країни та ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

За приписами п. 2.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Тож, приймаючи до уваги, що відповідач допустив прострочення виконання грошових зобов'язань щодо розрахунків за отриманий товар за договором № 526 від 11.02.2013 р., приймаючи до уваги що відповідачем не надано суду доказів вжиття заходів для уникнення порушення умов договору, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про застосування правових наслідків, встановлених нормами ст.ст. 549, 625 Цивільного кодексу України та умовами вказаного договору.

Згідно розрахунку позивача за період з 12.11.2013 р. (дата виникнення заборгованості за відповідним платежем) до 08.04.2014 р. (дата визначена позивачем самостійно) з урахуванням здійснених відповідачем часткових проплат розмір пені становить 26 607, 07 грн., 23 % річних - 47 085, 57 грн.

Крім того, приймаючи до уваги, що відповідачем допущено прострочення оплати поставленого за договором № 526 від 11.02.2013 р. товару більш, ніж на 10 календарних днів, суд визнає обґрунтованою вимогу позивача про стягнення штрафу у розмірі 10 % від суми боргу, що передбачено п. 9.3. договору № 526 від 11.02.2013 р. в редакції додаткової угоди № 1 від 29.05.2013 р. та становить 68 750, 00 грн.

Що ж до вимоги позивача про стягнення курсової різниці у розмірі 314 875, 00 грн., у зв'язку зі зміною курсу Національного банку України гривні по відношенню до долара США, суд відзначає наступне.

Умовами договору № 526 від 11.02.2013 р. в редакції додаткової угоди № 1 від 29.05.2013 р. передбачено оплату поставленого товару у гривні.

В той же час, договором № 526 від 11.02.2013 р. передбачено обов'язок відповідача компенсувати курсову різницю української гривні по відношенню до долара США у разі її збільшення більш ніж на 1 %.

За змістом ст.ст 3, 6, 627 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на засадах свободи договору, справедливості, добросовісності та розумності, що зокрема, передбачає вільний вибір умов договору у разі дотримання загальних засад цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Статтею 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Тобто, сторони договору № 526 від 11.02.2013 р. на власний розсуд та з урахуванням загальних засад цивільного законодавства України визначили наслідки валютних коливань та, відповідно, визначили порядок обчислення ціни договору, яка є його істотною умовою, через її визначення в залежності від зміни курсу валюти на дату певної події.

При цьому, договір № 526 від 11.02.2013 р. є чинним, у судовому порядку не оспорений та не визнаний недійсним, а відтак - підлягає обов'язковому виконанню сторонами.

Водночас, варто зазначати, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Капітал Інвест» набуло повного обсягу прав та обов'язків за договором № 526 від 11.02.2013 р. з урахуванням додаткової угоди № 1 від 29.05.2013 р.

Проаналізувавши норми чинного законодавства України, а також умови договору № 526 від 11.02.2013 р. та додаткової угоди № 1 від 29.05.2013 р., суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення курсової різниці української гривні по відношенню до долара США у зв'язку з її збільшенням більш ніж на 1 % за період з моменту настання строку оплати поставленого товару за договором № 526 від 11.02.2013 р. та звернення позивача до суду, у зв'язку з простроченням відповідачем грошового зобов'язання.

Однак, при перевірці розрахунку позивача курсової різниці, судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Новапродукт Україна» допущено помилку при визначенні відсоткового значення збільшення курсу української гривні по відношенню до долара США.

Так, згідно розрахунку суду, збільшення курсу української гривні по відношенню до долара США за період з 05.01.2014 р. (дата оплати товару за договором № 526 від 11.02.2013 р.) до 08.04.2014 р. (дата звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості) у відсотковому значені становить 31, 4 % та складає 212 735, 00 грн.

Тож, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, враховуючи заявлені позивачем вимоги та наявні у справі докази, виходячи із встановлених судом обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Витрати по сплаті судового бору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Новапродукт Україна» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Капітал Інвест» (01014, м. Київ, провулок Мічуріна, 3/2, Л.А, код ЄДРПОУ 37883265), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новапродукт Україна» (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 115, код ЄДРПОУ 37222573) заборгованість у розмірі 677 500, 00 (шістсот сімдесят сім тисяч п'ятсот грн. 00 коп.) грн., 68 750, 00 (шістдесят вісім тисяч сімсот п'ятдесят грн. 00 коп.) грн. - штрафу, 47 085, 57 (сорок сім тисяч вісімдесят п'ять грн.) грн. - 23 % річних, 26 607, 07 (двадцять шість тисяч шістсот грн. 07 коп.) грн. - пені, 212 735, 00 (двісті дванадцять тисяч сімсот тридцять п'ять грн. 00 коп.) грн. - курсової різниці та 20 653, 55 (двадцять тисяч шістсот п'ятдесят три грн. 55 коп.) грн. - судового збору.

3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 19.09.2014 р.

Суддя Пригунова А.Б.