Постанова

від 24.11.2014 по справі 910/7428/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2014 р. Справа№ 910/7428/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Коршун Н.М.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Дмітрієв Р.І. (довіреність №1 від 08.04.2014 р.)

від відповідача - не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Капітал Інвест»

на рішення господарського суду міста Києва від 15.09.2014 р.

у справі №910/7428/14 (суддя Пригунова А.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новапродукт Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Капітал Інвест»

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Новапродукт Україна» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Капітал Інвест» про стягнення грошових коштів у розмірі 687500,00 грн. основного боргу, 314875,00 грн. курсової різниці, 68750,00 грн. неустойки у формі штрафу, 47085,57 грн. 23% річних та 26607,07 грн. неустойки у формі пені.

16.06.2014 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Новапродукт Україна» було подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій зазначено що відповідачем частково сплачено заборгованість за договором № 526 від 11.02.2013 р. на суму 10000,00 грн., у зв'язку з чим позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Капітал Інвест» заборгованість у розмірі 677500,00 грн., а також 314875,00 грн. курсової різниці, 68750,00 грн. неустойки у формі штрафу, 47085,57 грн. 23 % річних, 26607,07 грн. неустойки у формі пені.

08.08.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва Товариством з обмеженою відповідальністю «Новапродукт Україна» подано клопотання про зменшення розміру позовних вимог, у якому позивачем зазначено про зменшення розміру позовних вимог в частині, що стосується курсової різниці та просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Капітал Інвест» заборгованість у розмірі 677500,00 грн., а також 68750,00 грн. неустойки у формі штрафу, 47085,57 грн. 23 % річних, 26607,07 грн. неустойки у формі пені.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.09.2014 р. позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Новапродукт Україна» задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Капітал Інвест» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новапродукт Україна» заборгованість у розмірі 677500,00 грн., 68750,00 грн. штрафу, 47085,57 грн. 23 % річних, 26607,07 грн. пені, 212735,00 грн. курсової різниці та 20653,55 грн. судового збору. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення курсової різниці у розмірі 212735,00 грн.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та таким, що підлягає скасуванню в частині стягнення курсової різниці у розмірі 212735,00 грн. у відповідності до п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України з підстав неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та порушенням норм процесуального права.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, рішення залишити без змін.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Колегія суддів зазначає, що ухвалами від 09.10.2014 р. та від 03.11.2014 р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач звернувся з даним позовом до господарського суду у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору № 526 від 11.02.2013 р. щодо розрахунків за поставлений товар, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 677500,00 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку та на яку нараховані штрафні санкції, передбачені умовами договору.

11.02.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Новапродукт Україна» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест» (покупець) укладено договір поставки № 526, згідно умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцеві продукцію, сировину для харчової промисловості, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити продукцію.

Відповідно до п.п. 4.2., 4.4., розрахунки за фактичну кількість поставленої продукції покупець здійснює з постачальником у безготівковій формі в гривнях, протягом 30-ти календарних днів після набуття покупцем права власності на продукцію. Днем оплати вважається день зарахування грошових коштів на поточний рахунок продавця.

У разі якщо на дату оплати курс Національного банку України української гривні змінився по відношенню до курсу Національного банку України американського долара більш ніж на 1 % в бік збільшення, продавець виставляє покупцеві рахунок на курсову різницю, оплата якого має бути здійснена не пізніше ніж через 10 днів після його виставлення. Якщо на дату оплати курс Національного банку України української гривні змінився по відношенню до курсу Національного банку України американського долара більш ніж на 1 % в бік зменшення, покупець виставляє продавцю кредит ноту на курсову різницю.

Договір, відповідно до п. 10.1., вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.

Згідно п. 10.2. договору, строк договору починає перебіг у момент, визначений у п. 7.1 цього договору, та закінчується 31.12.2013 р. Якщо жодна із сторін за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору не заявить про намір не продовжувати його, то строк дії цього договору буде автоматично продовжено на 1 календарний рік.

29.05.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Новапродукт Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест» укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки № 526 від 11.02.2013 р., якою внесено зміни до п. 2.3. договору та встановлено, що поставка партії товару на умовах передбачених п. 4.2. договору здійснюється в межах суми гривневого еквіваленту 20000,00 дол. США за офіційним курсом Національного банку України на дату поставки.

За умовами п. 4.2. договору № 526 від 11.02.2013 р. в редакції додаткової угоди № 1 від 29.05.2013 р., розрахунки за фактичну кількість поставленої продукції покупець здійснює у безготівковій формі в гривнях протягом 30-ти календарних днів після набуття права власності на продукцію.

Пунктом 9.2. договору № 526 від 11.02.2013 р. в редакції додаткової угоди № 1 від 29.05.2013 р. передбачено, що при здійсненні сторонами розрахунків на умовах відстрочки платежу, у разі прострочки покупцем строків розрахунків, зазначених у договорі чи додаткових угодах, а також невиконанні умов п. 4.5 даного договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості товару за кожен прострочення виконання зобов'язань за весь період прострочення, 23 % річних з простроченої суми, а також відшкодовує інфляційні збитки. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.

Відповідно до п. 9.3. договору № 526 від 11.02.2013 р. в редакції додаткової угоди № 1 від 29.05.2013 р., за прострочення проведення розрахунків у відповідності до умов данного договору та додатків до нього, більш ніж на 10 календарних днів покупець у безспірному порядку додатково до штрафних санкцій передбачеих у цьому договорі, одноразово проводить виплату штрафу в розмірі 10 % від суми заборгованості на користь продавця.

02.07.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Новапродукт Україна», Товариством з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Капітал Інвест» укладено додаткову угоду № 1 до договору № 526 від 11.02.2013 р., відповідно до якого з 03.07.2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест» передало Товариству з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Капітал Інвест» права та обов'язки сторони у договорі № 526 від 11.02.2013 р.

Відповідно до п. 6 додаткової угоди № 1 від 02.07.2013 р. до договору № 526 від 11.02.2013 р., угода набирає чинності з моменту підписання та скріплення печатками сторін і є невід'ємною частиною договору.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання договору № 526 від 11.02.2013 р. за період з 12.02.3013 р. до 05.12.2013 р. позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 3900900,00 грн., що підтверджується видатковими накладними, засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Наявними у справі виписками з банківського рахунку підтверджується оплата відповідачем вартості продукції, поставленої за договором № 526 від 11.02.2013 р. на загальну суму 3223400, 00 грн.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 526 від 11.02.2013 р. щодо розрахунків за поставлений товар, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 677500,00 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Договором, відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 626 ЦК України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

За приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За змістом ст.ст. 3, 629 ЦК України, цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

У відповідності до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з приписами ст. 520 ЦК України, боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, на підставі додаткової угоди № 1 від 02.07.2013 р. до договору № 526 від 11.02.2013 р. відповідач набув прав та обов'язків сторони за договором № 526 від 11.02.2013 р., а відтак умови вказаного договору є обов'язковими для Товариства з обмеженою відповідальністю «Новапродукт Україна» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Капітал Інвест» відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України.

Виходячи з умов договору № 526 від 11.02.2013 р. щодо порядку здійснення розрахунків за товар, строк оплати відповідачем отриманої продукції є таким, що настав зі спливом 30-ти календарних днів з моменту її відвантаження позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Капітал Інвест».

Відповідач доказів належного виконання зобов'язання за договором № 526 від 11.02.2013 р. не надав, об'єктивних підстав неможливості належного виконання грошових зобов'язань не навів.

На підставі вищенаведеного, відповідачем порушено умови договору № 526 від 11.02.2013 р., а також положення ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України.

При цьому, заперечуючи проти позовних вимог, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Капітал Інвест» стверджує, що на нього не поширюються умови договору № 526 від 11.02.2013 р., визначені додатковою угодою № 1 від 29.05.2013 р., оскільки за додатковою угодою № 1 від 02.07.2013 р. до відповідача перейшли права та обов'язки сторони у договорі № 526 від 11.02.2013 р.

Колегія суддів оцінює вказані доводи критично та вважає їх такими, що не відповідають дійсним обставинам, оскільки за змістом норм Цивільного кодексу України у разі заміни сторони у зобов'язання, як відступлення права вимоги та/або переведення боргу до нового боржника/кредитора переходить повний обсяг права та обов'язків попереднього, що існували на момент такого переходу, якщо інше не встановлено договором або законом.

Слід зазначити, що додаткова угода № 1 від 02.07.2013 р. до договору № 526 від 11.02.2013 р. не містить застережень щодо обсягу прав та обов'язків Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Капітал Інвест» у договорі № 526 від 11.02.2013 р.

При цьому, додатковою угодою № 1 від 29.05.2013 р. встановлено, що вона є невід'ємною частиною договору поставки № 526 від 11.02.2013 р. та набуває чинності з моменту її підписання, а відтак умови додаткової угоди № 1 від 29.05.2013 р. поширюються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Капітал Інвест» у повному обсязі та є обов'язковими для останнього.

Таким чином, вищенаведене у повній мірі спростовує твердження відповідача стосовно неправомірності нарахування Товариством з обмеженою відповідальністю «Новапродукт Україна» неустойки у вигляді штрафу у розмірі 68750,00 грн. та 47085,57 грн. 23 % річних відповідно до додаткової угоди №1 від 29.05.2013 р.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Як визначено ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 217 ГК України, у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», з урахуванням приписів ст.ст. 549, 625 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

За приписами п. 2.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Тож, приймаючи до уваги, що відповідач допустив прострочення виконання грошових зобов'язань щодо розрахунків за отриманий товар за договором № 526 від 11.02.2013 р., також відповідачем не надано суду доказів вжиття заходів для уникнення порушення умов договору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає обґрунтованими вимоги позивача про застосування правових наслідків, встановлених нормами ст.ст. 549, 625 ЦК України та умовами вказаного договору.

Згідно розрахунку позивача за період з 12.11.2013 р. (дата виникнення заборгованості за відповідним платежем) до 08.04.2014 р. (дата визначена позивачем самостійно) з урахуванням здійснених відповідачем часткових проплат розмір пені становить 26607, 07 грн., 23 % річних у розмірі 47085,57 грн.

Крім того, приймаючи до уваги, що відповідачем допущено прострочення оплати поставленого за договором № 526 від 11.02.2013 р. товару більш, ніж на 10 календарних днів, колегія суддів погоджуєтьмя з висновком місцевого господарського суду та визнає обґрунтованою вимогу позивача про стягнення штрафу у розмірі 10 % від суми боргу, що передбачено п. 9.3. договору № 526 від 11.02.2013 р. в редакції додаткової угоди № 1 від 29.05.2013 р. та становить 68750,00 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення курсової різниці у розмірі 314875,00 грн., у зв'язку зі зміною курсу Національного банку України гривні по відношенню до долара США, колегія суддів зазначає наступне.

Умовами договору № 526 від 11.02.2013 р. в редакції додаткової угоди № 1 від 29.05.2013 р. передбачено оплату поставленого товару у гривні.

В той же час, договором № 526 від 11.02.2013 р. передбачено обов'язок відповідача компенсувати курсову різницю української гривні по відношенню до долара США у разі її збільшення більш ніж на 1 %.

За змістом ст.ст 3, 6, 627 ЦК України, цивільне законодавство ґрунтується на засадах свободи договору, справедливості, добросовісності та розумності, що зокрема, передбачає вільний вибір умов договору у разі дотримання загальних засад цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту.

Договір № 526 від 11.02.2013 р. є чинним, у судовому порядку не оспорений та не визнаний недійсним, а відтак - підлягає обов'язковому виконанню сторонами.

Як зазначено вище, в п.п. 4.2., 4.4. договору зазначено, що розрахунки за фактичну кількість поставленої продукції покупець здійснює з постачальником у безготівковій формі в гривнях, протягом 30-ти календарних днів після набуття покупцем права власності на продукцію. Днем оплати вважається день зарахування грошових коштів на поточний рахунок продавця.

Виходячи з умов вказаних пунктів, вимога позивача про стягнення з відповідача суми курсової різниці є безпідставною, оскілки заборгованість відповідачем не сплачена, а відтак встановити розмір курсової різниці станом на день надходження грошових коштів на поточний рахунок позивача не є можливим.

За таких обставин, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що позовні вимоги в частині стягнення суми курсової різниці є необгрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. В іншій частині рішення залишити без змін.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, заслуговують на увагу, а тому остання підлягає задоволенню.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 15.09.2014 р. у справі №910/7428/14 підлягає частковому скасуванню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Капітал Інвест» задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 15.09.2014 р. у справі №910/7428/14 скасувати частково в частині стягнення суми курсової різниці.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Новапродукт Україна» задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Капітал Інвест» (01014, м. Київ, провулок Мічуріна, 3/2, Л.А, код ЄДРПОУ 37883265) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новапродукт Україна» (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 115, код ЄДРПОУ 37222573) заборгованість у розмірі 677500,00 (шістсот сімдесят сім тисяч п'ятсот грн. 00 коп.) грн., 68750,00 (шістдесят вісім тисяч сімсот п'ятдесят грн. 00 коп.) грн. - штрафу, 47085,57 (сорок сім тисяч вісімдесят п'ять грн.) грн. - 23 % річних, 26607,07 (двадцять шість тисяч шістсот грн. 07 коп.) грн. - пені та 16398,85 (шістнадцять тисяч триста дев'яносто вісім грн. 85 коп.) грн. - судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новапродукт Україна» (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 115, код ЄДРПОУ 37222573) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Капітал Інвест» (01014, м. Київ, провулок Мічуріна, 3/2, Л.А, код ЄДРПОУ 37883265) 2127,35 (дві тисячі сто двадцять сім грн. 35 коп.) судового збору за подання апеляційної скарги.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

Справу №910/7428/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді С.Я. Дикунська

Н.М. Коршун