Рішення

від 18.09.2014 по справі 923/977/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2014 р. Справа № 923/977/13

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" м. Херсон

до товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровчий комплекс яхт-клуб "Лілея" м. Херсон

про визнання договору недійсним

за участю представників сторін:

від позивача - уповноважена особа Бєрьозка Ю.В.

від відповідача - не прибули

Публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" (позивач) звернулось з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровчий комплекс яхт-клуб "Лілея" (відповідач) про визнання недійсним договору постачання електричної енергії № 4766 від 12.03.2011року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач при наданні документів, які відповідно до п. 5.4 Правил користування електричною енергією необхідні для укладення спірного договору, діяв всупереч вимогам закону і приховав від позивача той факт, що цілісний майновий комплекс не введений в експлуатацію у порядку, встановленому законодавством України.

Позивач посилається на те, що лише з листа Херсонської міжрайонної екологічної прокуратури № 47/1128 вих. 13 від 17.06.2013року він дізнався, що цілісний майновий комплекс за адресою м. Херсон Придніпровський спуск 1, що використовується відповідачем, належним чином до експлуатації не приймався, у зв'язку з чим постановою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Херсонській області від 13.06.2013року № 83 накладено на відповідача штраф в сумі 103230грн. 00коп.

Крім того, позивач зазначає, що відповідач відмовився підписати додаткову угоду від 26.06.2013року про розірвання договору постачання електричної енергії № 4766 від 12.03.2011року у зв'язку з тим, що відповідачем подано до Херсонського окружного адміністративного суду позов про скасування постанови про накладення штрафу у сфері містобудування від 13.06.2013року № 83.

Ухвалою від 13.08.2013року провадження у справі зупинено до розгляду адміністративної справи № 821/2454/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровчий комплекс яхт-клуб "Лілея" до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Херсонській області про скасування рішення, оформленого постановою про накладення штрафу за порушення у сфері містобудування від 13.06.2013року № 83.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 24.10.2013року по справі № 821/2454/13-а позовні вимоги задоволено, скасовано постанову про накладення штрафу за порушення у сфері містобудування від 13.06.2013року № 83.

Однак, постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2014року скасовано постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 24.10.2013року і в задоволені позовних вимог відмовлено.

Ухвалою суду від 25.07.2014року провадження у справі поновлено та призначено до розгляду в засіданні 12.08.2014 року.

Ухвалами суду від 12.08.2014року та від 19.08.2014року та від 11.09.2014року розгляд справи відкладався.

Відповідач своїм правом на судовий захист не скористався, в засідання суду в черговий раз не з'явився, незважаючи на те, що був повідомлений про час розгляду справи належним чином.

Ухвала про відкладення розгляду справи від 11.09.2014року направлена відповідачу у встановленому порядку, що підтверджується реєстром поштової кореспонденції канцелярії суду та списком згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів за 11.09.2014року. Доказів які б свідчили про її неотримання до господарського суду не надходило, отже відповідача було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача щодо відкладення розгляду справи до суду не надійшло. Подальше ж відкладення розгляду справи призведе до затягування судового процесу і є порушенням приписів статті 22 ГПК України, зокрема, стосовно обов'язку сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

За таких підстав, відповідно до статті 75 ГПК України суд вважає можливим розглянути справу без участі представника відповідача, за наявними в ній доказами, яких достатньо для вирішення спору по суті, оскільки подальше відкладення розгляду справи спричинить порушення строку вирішення спору, який судом уже продовжувався ухвалою від 19.08.2014року.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши представника позивача, суд -

в с т а н о в и в:

12.03.2011 року між публічним акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" (позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровчий комплекс яхт-клуб "Лілея" (відповідач) було укладено договір про постачання електричної енергії № 4766 згідно з яким позивач продає електричну енергію відвідачу для забезпечення потреб його електроустановок, а відповідач оплачує позивачу вартість використаної електричної енергії.

Згідно із умовами договору об'єктом, на який постачається електрична енергія, є цілісний майновий комплекс, розташований за адресою м. Херсон, Придніпровський спуск, 1.

Порядок укладання договорів на постачання електричної енергії передбачено чинним законодавством України, а саме Господарським кодексом України, Цивільним кодексом, Законом України «Про електроенергетику», Правилами користування електричною енергією затвердженими постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 р. N 28 ( далі Правила).

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частиною 3 вищезазначеної статті встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до ст. 277 ГК України абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Частиною 3 ст. Ґ84 ГК України передбачено, що укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Пунктом 1.9 Правил встановлено, що постачальники електричної енергії за регульованим тарифом на закріпленій території не мають права відмовити споживачу або субспоживачу, електроустановки якого розташовані на цій території, в укладенні договору за умови дотримання вимог законодавства України, зокрема цих Правил та інших нормативно-технічних документів.

Загальний порядок укладання господарських договорів передбачено ст. 181 ГК України, частиною 2 якої передбачено, що проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Пунктом 5.4 Правил для укладення договору про постачання електричної енергії, договору про технічне забезпечення електропостачання споживача або договору про спільне використання технологічних електричних мереж зазначено перелік документів, які заявник (споживач, власник технологічних електричних мереж (основний споживач) або субспоживач) має надати відповідній організації, серед яких передбачено і надання копії документа, яким визначено право власності чи користування на об'єкт (приміщення) або копію документа, що підтверджує право власності чи користування на земельну ділянку (у разі відсутності на відповідній земельній ділянці об'єкта) а також копію акта допуску про підключення електроустановки та у визначених законодавством випадках - сертифіката відповідності, що видається Державною будівельною інспекцією та її територіальними органами відповідно до постанови.

Матеріалами справи підтверджується, що звертаючись 24.02.2011 року до позивача із заявою про укладання договору про постачання електричної енергії на об'єкт, що знаходиться за адресою м. Херсон, Придніпровський спуск № 1, відповідач на підтвердження факту права власності на об'єкт, надав рішення господарського суду Херсонської області від 04.09.2009 р. по справі № 12/76-ПН-09 та витяг про державну реєстрацію права власності та посилався на те, що цілісний майновий комплекс введений в експлуатацію у порядку встановленому законодавством України.

Однак, з листа № 47/1128 вих.13 від 17.06.2013 року, отриманого позивачем від Херсонської міжрайонної екологічної прокуратури, позивач довідався про те, що цілісний майновий комплекс, що використовується відповідачем, належним чином до експлуатації на приймався.

Згідно із ч. 9 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" зареєстрована декларація про готовність об'єкта до експлуатації або сертифікат є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об'єктів необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об'єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього.

Статтею 30-1 Закону України «Про планування і забудову території» що діяв до набрання чинності Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» (до 12.03.2011року) було передбачено, що сертифікат відповідності є підставою для укладання договорів про постачання на ці об'єкти необхідних для їх функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії тощо, включення даних про цей об'єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на цей об'єкт, а, отже зазначене питання урегульоване нормативно-правовими актами України та передбачає право на підключення до електричної мережі лише після введення реконструйованого об'єкту в експлуатацію та отримання документів, що підтверджують зазначений факт.

Крім того, відповідно до п. 5.4.1. Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 25 липня 2006 р. N 258 повністю закінчені будівництвом об'єкти, їх черги чи пускові комплекси повинні бути прийняті в експлуатацію відповідно до вимог діючих нормативно-правових та нормативно-технічних документів та цих Правил.

Ця вимога поширюється також на приймання в експлуатацію електроустановок після їх модернізації, реконструкції, технічного переозброєння, тощо.

Пунктом 5.4.14 вищезазначених Правил передбачено, що підключення електроустановки споживача до електричної мережі здійснюється електропередавальною організацією (основним споживачем) на підставі акта-допуску на підключення за наявності рішення Держпромгірнагляду щодо експлуатації об'єкта, укладеного договору про постачання електричної енергії та дотримання інших вимог відповідно до НД про підключення електроустановок.

Таким чином, з урахуванням вищезазначених вимог, підключення та укладання договору про постачання електричної енергії на об'єкт, що знаходиться за адресою м. Херсон, Придніпровський спуск, 1 можливе лише після надання відповідачем документів, що підтверджують введення у встановленому порядку в експлуатацію цілісного майнового комплексу.

Згідно із ч. 1 ст. 30-1 Закону України "Про планування і забудову території" прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі сертифіката відповідності, який видається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю з урахуванням частини четвертої цієї статті.

26.06.2013 року на адресу відповідача, позивач направив додаткову угоду про розірвання договору у зв'язку із виявленими недоліками. Листом від 04.07.2013року відповідач відмовив у підписанні додаткової угоди.

Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного Кодексу України, підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною /сторонами/ вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою-шостою статті 203 цього Кодексу. Також, вказаною статтею встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Статтею 203 Цивільного Кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України правочин є чинним, якщо він не суперечить ЦК, іншим актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.

Пунктом 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29 травня 2013року «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» зазначено, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Частиною 1 ст. 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Отже враховуючи вищезазначене та те, що договір про постачання електричної енергії укладено з порушенням вимог законодавства України, а саме без документів, що підтверджують факт прийняття до експлуатації цілісного майнового комплексу, що знаходиться за адресою м. Херсон, Придніпровський спуск, 1, позовні вимоги про визнання недійсним договору про постачання електричної енергії № 4766, укладеного 12.03.2011року між позивачем та відповідачем підлягають задоволенню.

При цьому судом відхиляються посилання відповідача на те, що постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2013року задоволено позовні вимоги відповідача до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Херсонській області про скасування постанови №83 від 13 червня 2013року про накладення штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності, оскільки постановою Одеського апеляційного адміністративного суду по зазначеній справі від 06.03.2014року зазначена постанова Херсонського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2013року скасована. Скасовуючи постанову від 23.10.2013року та приймаючи нову постанову якою позов відповідача залишено без задоволення, Одеський апеляційний адміністративний суд зазначив, що відповідач здійснює експлуатацію спортивно-оздоровчого комплексу «Лілея» без введення його в експлуатацію в порядку, встановленому Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», в той час як відповідно до ч.8 ст.39 зазначеного Закону експлуатація об'єктів не прийнятих в експлуатацію забороняється.

Суду також відповідачем не надано належних та допустимих доказів, якими б підтверджувався факт введення в експлуатацію майнового комплексу що знаходиться за адресою м. Херсон, Придніпровський спуск, 1, що свідчить про їх відсутність.

Судові витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на відповідача.

В засіданні оголошувалася вступна і резолютивна частина рішення.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати недійсним договір про постачання електричної енергії № 4766, укладений 12.03.2011року між публічним акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" та товариством з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровчий комплекс яхт-клуб "Лілея".

3.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровчий комплекс яхт-клуб "Лілея" м. Херсон, Придніпровський спуск, 1, р/рахунок 26002007624601 в АТ «СведБанк», ідентифікаційний код 36580404 на користь публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" м. Херсон, вул. Пестеля, 5, р/рахунок № 26007010068166 у ПАТ "ВТБ Банк" МФО 321767 ідентифікаційний код 05396638 - 1147грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19 вересня 2014р.

Суддя З.І. Ємленінова