Постанова

від 16.09.2014 по справі 911/4811/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2014 р. Справа№ 911/4811/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

при секретарі Вершути О.П.

за участю представників:

від позивача - Манусов О.Г.

від відповідача - Пшенік О.М.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Формад-Україна» на рішення Господарського суду Київської області від 29.04.2014 року (головуючий суддя Рябцева О.О., судді: Бабкіна В.М., Горбасенко П.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквавіта-Тур»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Формад-Україна»

про стягнення грошових коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Аквавіта -Тур» звернулось до Господарського суду Київської області із позовом до ТОВ «Формад- Україна» про стягнення грошових коштів.

Рішенням Господарського суду Київської області від 29.04.2014 року позов був задоволений частково. Стягнути з відповідача на користь позивача - 128042,04 грн. заборгованості, 3866,87 грн. пені, 889,28 грн. 3% річних. В іншій частині позовних вимог було відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій вказує, що рішення прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення Господарського суду Київської області та постановити нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою суду від 18.07.2014 року апелянту відновлено строк для подання апеляційної скарги, прийнято її до провадження та призначено до розгляду на 16.09.2014 року.

Через відділ документального забезпечення до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника позивача, в якому зазначено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та законним, а тому просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Представник позивача та представник відповідача в судове засідання на вказану дату з`явилися та надали усні пояснення стосовно предмету спору.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

13.11.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аквавіта-Тур» (агент) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Формад-Україна» (субагент) був укладений агентський договір № 13/11/12 щодо реалізації авіаперевезень.

Відповідно до умов вказаного договору агент доручає, а субагент зобов'язується здійснювати бронювання та продаж електронних квитків у сфері пасажирських авіаперевезень, що здійснюються авіакомпаніями через систему RTS агента в системі бронювання Амадеус (п. 1.1. договору).

Пунктом 2.1.1. договору визначено, що агент зобов'язується організувати замовлення у ІП «Амадеус Україна» підключення субагента до системи RTS агента в системі Амадеус, з метою надання можливості субагенту здійснювати бронювання та продаж електронних квитків через систему RTS агента в системі бронювання Амадеус.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи листа ІП «Амадеус Україна» від 26.02.2014 року, 16.11.2012 року за заявкою ТОВ «Аквавіта-Тур» до його офісу з системною адресою в Амадеус IEVU22238 за допомогою продукту Амадеус Remote Ticketing Solution (Amadeus RTS) було підключено субагента ТОВ «Формад-Україна», занесеного в систему Амадеус під назвою ПП «ОСОБА_4» (адреса IEVU22329).

Пунктом 2.3. договору передбачено, що субагент зобов'язується: самостійно здійснювати бронювання та продаж тільки електронних квитків, здійснювати бронювання, оформлення електронних квитків та інших документів на перевезення, повернення сум по невикористаним документам на перевезення згідно умов даного договору та у відповідності до правил ІАТА, правил, умов, інструкції, що регламентують оформлення та повернення перевізних документів, в тому числі правилами, які визначають порядок застосування та розмір тарифів, зборів, штрафів на перевезення (пп. 2.3.4.); при відмові від заброньованих, оформлених квитків, відшкодувати агенту фактично понесені ним витрати у зв'язку з виконанням даного договору, а також сплатити суми штрафів у відповідності до регламентованих діючих правил авіакомпаній, здійснювати повернення вартості квитків за умови, що вони були видані субагентом, у відповідності до тарифів, правил, інструкцій перевізників, а також з оформленням розписки, чи іншого відповідного документу про одержання коштів споживачем, за власний рахунок донараховувати та перераховувати агенту кошти, які мав стягнути субагент з пасажира, але не стягнув у зв'язку з своєї необачністю; відшкодувати агенту збитки, які сталися в результаті незастосування, несвоєчасного застосування або невірного застосування правил, інструкції перевізників (пп. 2.3.20.), здійснювати розрахунки з агентом за продані квитки у порядку та терміни, передбачені умовами договору.

Згідно з п. 4.1. договору субагент здійснює всі розрахунки з агентом у безготівковій формі. Вартість квитка встановлюється авіакомпаніями та зазначається в системі бронювання Амадеус.

Відповідно до п. 4.3 договору, субагент перераховує на поточний рахунок агента оплату за продані квитки у розмірі повної вартості квитка та сервісного збору агента, на підставі рахунку агента, не пізніше 3-х банківських днів з дати виставлення рахунку за мінусом винагороди субагента.

Пунктом 4.4. договору субагент має право реалізовувати квитки по більш високій ціні, ніж вказана у системі бронювання. Винагорода субагента становить різницю між більш вигідною ціною реалізації та ціною, що міститься в системі бронювання, з урахуванням п. 4.2. договору.

Згідно з п. 9.5. договору у випадку закінчення та/або розірвання, припинення дії даного договору сторони зобов'язані виконати всі свої платіжні зобов'язання за даним договором, що залишаються несплаченими на день закінчення та/або припинення даного договору до моменту закінчення та/або припинення дії даного договору. Закінчення та/або розірвання, припинення дії даного договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань, що залишились не виконаними.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно з частиною першою ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом, відповідачем в період з 16.11.2012 року по 28.06.2013 року було реалізовано з порушенням технологій продажу авіаперевезень 13 авіаквитків, а саме авіаквитки № 670-2575981450 від 16.11.2012 року, № 235-3232054314 від 29.01.2013 року, № 220-3532672691 від 21.05.2013 року, № 555-3532859037 від 16.06.2013 року, № 555-3532859041 від 16.06.2013 року, № 566-3532859044 від 16.06.2013 року, № 566-3532886381 від 21.06.2013 року, № 555-3532886390 від 21.06.2013 року, № 566-3532886444 від 24.06.2013 року, № 566-3532886445 від 24.06.2013 року, № 566-3532886451 від 24.06.2013 року, № 566-4115013915 від 28.06.2013 року та № 566-4115013943 від 28.06.2013 року.

Факт порушення відповідачем під час реалізації вказаних 13 авіаквитків умов та правил їх продажу підтверджується наявними в матеріалах справи листом ІП «Амадеус Україна» від 26.02.2014 року, в якому ІП «Амадеус Україна» підтверджено факт оформлення вищезазначених авіаквитків у кількості 13 шт. субагентом ПП «ОСОБА_4» при підключенні через Амадеус RTS до офісу ТОВ «Аквавіта-Тур» з грубими порушеннями технології продажу авіаперевезень, та відповідними листами авіакомпаній, з якими у позивача укладені агентські договори.

В зв'язку з виявленням порушень під час реалізації відповідачем вказаних авіабілетів, авіакомпаніями, з якими у позивача були укладені агентські договори, а саме: ВАТ «Авіаційна компанія «Трансаеро», Авіаційна компанія «Turkish Airlines Inc», Авіакомпанія «Дойче Люфтганза Акцієнгезельшафт», ВАТ «Аерофлот-Російнські авіалінії», Спільне ЗАТ «Міжнародні Авіалінії України», було виставлено позивачу агентські дебітові повідомлення у кількості 8 шт. (ADM) на загальну суму 128042,24 грн.

Зі змісту укладених між позивачем та авіакомпаніями агентських договорів вбачається, що окремі умови даних договорів регулюються нормами «Посібника з BSP для агентів. Місцеві Процедури Глава 14», який являє собою типові умови для агентських договорів на продаж послуг авіакомпаній.

Відповідно до п. 14.5.2. «Посібника з BSP для агентів. Місцеві Процедури Глава 14» агентське дебітове повідомлення (ADM) служить для того, щоб повідомити агента про те, що, у разі, коли не існує документів, підтверджуючих протилежне, агент винен і має сплатити авіакомпанії суму відображену у ADM з вказаної причини. У випадку незгоди, агент має право звернутися до авіакомпанії, що виставила ADM, впродовж чинного періоду диспутування, що становить 30 календарних днів.

Згідно з п. 14.5.3. «Посібника з BSP для агентів. Місцеві Процедури Глава 14» ADM направляються агенту в електронному вигляді у BSPLink. Агент зобов'язаний регулярно перевіряти у BSPLink наявність нових ADM, що чекають на обробку. У BSPLink зберігаються архівні дані щодо ADM за останні 13 місяців.

Агент може розпочати диспут впродовж 30 календарних днів від дати виставлення ADM, авіакомпанія має розглянути всі диспути впродовж 60 календарних днів від дати початку диспутування. Авіакомпанія може відхилити або погодитись з диспутом агента.

У разі, якщо агент не відкривав диспут по ADM протягом періоду диспутування (30 днів), ADM знаходиться у BSPLink у розділі «ADM Pending Settlement» та потім у «ADM to be billed in the current period» до останнього дня поточного звітного періоду, після чого ADM автоматично включається до обробки та заявляється у звіті BSP. ADM, який включено до розрахунків BSP, буде виставлено до оплати агенту.

Так, ВАТ «Авіаційна компанія «Трансаеро» було виставлено позивачу до оплати агентське дебітове повідомлення № 667002030 від 03.06.2013 року на суму 641 грн.

Підставою виставлення агентського дебітового повідомлення № 667002030 від 03.06.2013 року являється порушення відповідачем правил повернення коштів пасажиру під час повернення авіаквитка № 670-2575981450 від 16.11.2012 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи листом ВАТ «Авіаційна компанія «Трансаеро» № 03.02/2020 від 19.02.2014 року.

Підтвердженням того, що повернення авіаквитка № 670-2575981450 від 16.11.2012 року було здійснено відповідачем з грубим порушенням технології є також лист ІП «Амадеус Україна» від 26.02.2014 року.

З наявних в матеріалах справи звіту позивача за період з 01.07.2013 року по 07.07.2013 року та банківської виписки з рахунку позивача за 12.07.2013 року вбачається, що позивач сплатив ВАТ «Авіаційна компанія «Трансаеро» зазначені у агентському дебітовому повідомленні № 667002030 від 03.06.2013 року грошові кошти у сумі 641 грн.

Авіаційною компанією «Turkish Airlines Inc» було виставлено позивачу до оплати агентське дебітове повідомлення № 623501358 від 17.06.2013 року на суму 635,58 грн.

Підставою виставлення агентського дебітового повідомлення № 623501358 від 17.06.2013 року являється невзяття штрафних санкцій при переоформленні авіаквитка № 235-3232054252 від 27.01.2013 р. на авіаквиток № 235-3232054314 від 29.01.2013 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи листом авіаційної компанії «Turkish Airlines Inc» № В.02.2.ТНY.0.10.04.07-569 від 06.03.2014 року.

Підтвердженням того, що авіаквиток № 235-3232054314 від 29.01.2013 року було переоформлено відповідачем з грубим порушенням технології є також лист ІП «Амадеус Україна» від 26.02.2014 року.

З наявних в матеріалах справи звіту позивача за період з 16.07.2013 року по 23.07.2013 року та банківської виписки з рахунку позивача за 30.07.2013 року вбачається, що позивач сплатив авіаційній компанії «Turkish Airlines Inc» зазначені у агентському дебітовому повідомленні № 623501358 від 17.06.2013 року грошові кошти у сумі 635,58 грн.

Авіакомпанією «Дойче Люфтганза Акцієнгезелльшафт» було виставлено позивачу до оплати агентське дебітове повідомлення № 6022006823 від 06.08.2013 року на суму 3485 грн.

Підставою виставлення агентського дебітового повідомлення № 6022006823 від 06.08.2013 року являється неправильний розрахунок тарифу та продаж авіаквитка № 220-3532672691 від 21.05.2013 року за заниженим тарифом, що підтверджується наявним в матеріалах справи листом авіакомпанії «Дойче Люфтганза Акцієнгезелльшафт» від 14.02.2014 року.

Підтвердженням того, що продаж та оформлення авіаквитка № 220-3532672691 від 21.05.2013 року було здійснено відповідачем з грубим порушенням технології є також лист ІП «Амадеус Україна» від 26.02.2014 року.

З наявних в матеріалах справи звіту позивача за період з 01.09.2013 року по 07.09.2013 року та банківської виписки з рахунку позивача за 11.09.2013 року вбачається, що позивач сплатив авіакомпанії «Дойче Люфтганза Акцієнгезелльшафт» зазначені у агентському дебітовому повідомленні № 6022006823 від 06.08.2013 року грошові кошти у сумі 3485 грн.

ВАТ «Аерофлот - Російські Авіалінії» було виставлено позивачу до оплати агентські дебітові повідомлення № 6055500501 від 26.08.2013 року на суму 26892,22 грн., № 6055500673 від 27.09.2013 року на суму 36795,33 грн. та № 6055500674 від 27.09.2013 року на суму 37761,57 грн.

Підставами виставлення вищезазначених агентських дебітових повідомлень є: ADM № 6055500501 від 26.08.2013 р. - оформлення та внесення в звіт про продаж BSP авіаквитка № 555-3532886390 від 21.06.2013 року без оплати, крім того, в порушення правил вид тарифу не відповідає класу бронювання; ADM № 6055500673 від 27.09.2013 року та № 6055500674 від 27.09.2013 року - порушення правил бронювання і оформлення авіаквитків № 555-3532859037 від 16.06.2013 року та № 555-3532859041 від 16.06.2013 року відповідно, а саме вказані на авіаквитках коди бронювання не відповідають виду тарифу (розрахунок ADMs здійснено на різницю між заброньованим класом обслуговування (D,C - бізнес клас) і видом тарифу економічного класу).

Вказані порушення підтверджуються наявним в матеріалах справи листом ВАТ «Аерофлот - Російські Авіалінії» № 61.9-26 від 21.03.2014 року.

При цьому, у вказаному листі ВАТ «Аерофлот - Російські Авіалінії» також зазначило, що позивач скористався наданим йому правом та частково оскаржив ADM № 6055500501 від 26.08.2013 року на суму 26892,22 грн., в зв'язку з чим сума була зменшена на 6884,46 грн., про що оформлено агентське кредитне повідомлення (ACM) № 8055500021 від 01.10.2013 року.

Таким чином, сума агентського дебітового повідомлення № 6055500501 від 26.08.2013 року з урахуванням агентського кредитного повідомлення № 8055500021 від 01.10.2013 року становить 20007,76 грн.

Підтвердженням того, що продаж та оформлення авіаквитків № 555-3532886390 від 21.06.2013 року, № 555-3532859037 від 16.06.2013 року та № 555-3532859041 від 16.06.2013 року було здійснено відповідачем з грубим порушенням технології є також лист ІП «Амадеус Україна» від 26.02.2014 року.

З наявних в матеріалах справи звітів позивача за період з 08.09.2013 року по 15.09.2013 року та за період з 24.10.2013 року по 31.10.2013 року і банківських виписок з рахунку позивача за 19.09.2013 року, 31.10.2013 року та 07.11.2013 року вбачається, що позивач сплатив ВАТ «Аерофлот - Російські Авіалінії» зазначені у агентських дебітових повідомленнях № 6055500501 від 26.08.2013 року, № 6055500673 від 27.09.2013 року та № 6055500674 від 27.09.2013 року грошові кошти на загальну суму 94564,66 грн.

Спільним ЗАТ «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» було виставлено позивачу до оплати агентські дебітові повідомлення № 656604106 від 11.07.2013 року на суму 25750 грн. та № 656604610 від 21.11.2013 року на суму 2966 грн.

Підставами виставлення вищезазначених агентських дебітових повідомлень є: ADM № 656604106 від 11.07.2013 р. - порушення технології продажу авіаперевезень під час оформлення авіаквитків № 566-3532886444 від 24.06.2013 року, № 566-3532886381 від 21.06.2013 року, № 566-3532886445 від 24.06.2013 року, № 566-3532886451 від 24.06.2014 року та № 566-4115013943 від 28.06.2013 року, а саме ручне обнулення тарифів та видалення/зміна стягуваних такс; ADM № 656604610 від 21.11.2013 року - порушення технології продажу авіаперевезень під час оформлення авіаквитків № 566-3532859044 від 16.06.2013 року та № 566-4115013915 від 28.06.2013 року, а саме застосовано невірний/суттєво занижений рівень тарифу.

Вказані порушення підтверджуються наявними в матеріалах справи листами ПрАТ «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» № 239 від 27.02.2014 року та ІП «Амадеус Україна» від 26.02.2014 року.

З наявних в матеріалах справи звітів позивача за період з 08.08.2013 року по 15.08.2013 року та за період з 16.12.2013 року по 23.12.2013 року і банківських виписок з рахунку позивача за 22.08.2013 року та 30.12.2013 року вбачається, що позивач сплатив СЗАТ «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» зазначені у агентських дебітових повідомленнях № 656604106 від 11.07.2013 року та № 656604610 від 21.11.2013 року грошові кошти на загальну суму 28716 грн.

Таким чином, внаслідок порушення відповідачем умов агентського договору № 13/11/12 щодо реалізації авіаперевезень, а саме порушення правил продажу квитків, позивачем понесені збитки у вигляді оплати виставлених авіаперевізниками агентських дебітових повідомлень на загальну суму 128042,24 грн.

Пунктом 5.4. договору встановлено, що субагент зобов'язаний відшкодувати всі підтверджені відповідними документами збитки та убезпечити агента, його посадових осіб та працівників від будь-яких втрат, пошкоджень або збитків (прямих, непрямих або опосередкованих), що виникають внаслідок будь-яких недбалих дій або бездіяльності особи, що діє від імені субагента, включаючи випадки продажу квитків з порушенням правил продажу (не інформування пасажира щодо правил тарифу, що застосовується, правил перевезення, не надання іншої необхідної інформації, надання якої передбачено чинним законодавством), або внаслідок будь-якого порушення субагентом даного договору, а також усі платежі за користування кредитною лінією, всі інші банківські проценти, збори і витрати, які несе агент у зв'язку із неналежним виконанням субагентом його обов'язків по договору.

Субагент зобов'язаний повністю відшкодувати агенту збитки, штрафи, заподіяні невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за договором, якщо ці збитки виникли з вини субагента. Для цілей даного договору під збитками сторони розуміють витрати, зроблені агентом, втрата або пошкодження майна, а також неодержані агентом доходи, які він одержав би, якби зобов'язання було належно виконане (п. 5.5. договору).

Згідно з п. 5.6. договору всі витрати, збитки, штрафи, пеня відшкодовуються субагентом у повному обсязі на підставі рахунку-фактури агента не пізніше 3-х банківських днів з дати його виставлення.

Відповідно до п. 9.1. договору усі оперативні питання, які можуть виникнути у зв'язку з виконанням даного договору направляються у письмовій формі уповноваженими представниками сторін по факсу чи передаються електронною поштою (daria.kurochka@yandex.ua). За цими ж реквізитами направляється вся офіційна кореспонденція.

Як встановлено господарським судом, позивачем на підставі п. 5.6. договору в період з 18.07.2013 року по 22.11.2013 року було виставлено відповідачу для оплати рахунки-фактури на загальну суму 128042,04 грн., а саме рахунок-фактура № СФ-1301355 від 18.07.2013 року на суму 27026,38 грн., № СФ-1301507 від 14.08.2013 року на суму 3485 грн., № СФ-1301702 від 13.09.2013 року на суму 20007,76 грн., № СФ-1301911 від 11.10.2013 року на суму 74556,90 грн. та № СФ-1302217 від 22.11.2013 року на суму 2966 грн.

Вказані рахунки-фактури в день їх складання направлялися позивачем електронною поштою на зазначену в п. 9.1. договору електронну адресу відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи електронними листами. Факт отримання рахунків-фактур відповідачем не заперечується.

Отже, відповідно до умов договору виставлені позивачем в період з 18.07.2013 року по 22.11.2013 року рахунки-фактури на загальну суму 128042,04 грн. мали бути оплачені відповідачем не пізніше 3-х банківських днів з дати їх виставлення.

Проте, відповідач в порушення п. 5.6. договору зазначені рахунки-фактури не оплатив, в зв'язку з чим станом на момент звернення позивача до суду за ним утворилась заборгованість у сумі 128042,04 грн.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, оскільки станом на момент прийняття рішення заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 128042,04 грн. не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 128042,04 грн. підлягає задоволенню.

Представник відповідача, заперечуючи проти заявленого позову до ТОВ «Формад-Україна», зазначає, що дане товариство є неналежним відповідачем і вказані вимоги повинні пред`являтися до ОСОБА_4, оскільки одночасно із укладанням договору з ТОВ "Формад-Україна» щодо реалізації авіаперевезень, був укладений аналогічний агентський договір з ФОП ОСОБА_4 і порушення встановлених правил щодо продажу авіаквитків були здійсненні саме ФОП ОСОБА_4, а не відповідачем по даній справі.

Проте, колегія суддів не погоджується із таким запереченням відповідача, оскільки ФОП ОСОБА_4 не має жодного відношення до спору, що виник між сторонами, бо предметом даного спору є правовідносини, що виникли в результаті укладання агентського договору саме між ТОВ «Аквавіта-Тур» та «Формад-Україна».

Відповідно до частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Позивач також просив стягнути з відповідача штрафнs санкції у вигляді пені та 3% річних.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 5.2. договору субагент виплачує агенту штрафні санкції у вигляді пені за невиконання, неповне чи несвоєчасне виконання платежів у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент сплати, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Позивач просив суд стягнути з відповідача 3882,42 грн. пені, нарахованої на заборгованість відповідача за кожним рахунком-фактурою окремо з урахуванням дат виникнення заборгованості за загальний період з 26.07.2013 року по 17.12.2013 року.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та здійснений господарським судом, колегія суддів зазначає, що місцевий суд обґрунтовано та арифметично вірно визначив суму пені, що підлягає до задоволення, а саме 3866,87 грн.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 895,24 грн. 3% річних, нарахованих на заборгованість відповідача за кожним рахунком-фактурою окремо з урахуванням дат виникнення заборгованості за загальний період з 26.07.2013 року по 17.12.2013 року.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що розрахунок 3% річних, здійснений позивачем є невірним та погоджується із сумою 3% річних визначених судом в розмірі 889,28 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з`ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, з повним з`ясування обставин, що мають значення для справи, правомірно частково задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквавіта-Тур», а тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Формад-Україна» не підлягає задоволенню.

Зважаючи на те, що колегією суддів апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Формад-Україна» залишається без задоволення, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Формад-Україна» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 29.04.2014 року у справі № 911/4811/13- без змін.

2. Матеріали справи № 911/4811/13 повернути до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.І. Буравльов

В.В. Андрієнко