Ухвала

від 16.09.2014 по справі 826/8301/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/8301/14 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Карпушова О.В.

У Х В А Л А

Іменем України

16 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Аліменка В.О., Кучми А.Ю., секретар судового засідання: Самсонова М.М., за участю сторін: представник позивача Хмельницький О.М., представник відповідача Корчук Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГА-ПОЛІГРАФ ПРИНТ" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2014 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГА-ПОЛІГРАФ ПРИНТ" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.11.2014, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕГА-ПОЛІГРАФ ПРИНТ" (далі - ТОВ "МЕГА-ПОЛІГРАФ ПРИНТ") звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.11.2014 №0000352207, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 698 111 грн. та від 27.11.2012 року №0000362207, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 558 489 грн.

Позов обґрунтовано тим, що висновки податкового органу щодо відсутності факту реальності здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та контрагентом Товариством обмеженою відповідальністю «Укртехномас-сервіс» (надалі - ТОВ «Укртехномас-сервіс») є необґрунтованими та безпідставними, та спростовуються належним чином складеними первинним документами бухгалтерського та податкового обліку.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.07.2014 р. у задоволені позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не підтверджено право на включення до валових витрат та податкового кредиту сум податку на додану вартість по операціям з ТОВ «Укртехномас-сервіс».

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.07.2014 р. як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального права, та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що операції позивача з контрагентом здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними первинними документами.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, представник відповідача заперечував проти її задоволення.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Державною податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «МЕГА-ПОЛІГРАФ ПРИНТ».

За результатами перевірки складено акт від 09.11.2012 № 915/22-7/36507125 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «МЕГА-ПОЛІГРАФ ПРИНТ» (код ЄДРПОУ 36507125) в частині дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Укртехномас-Сервіс» (код ЄДРПОУ 37144600) за період з 01.11.2010 по 31.12.2010.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме пунктів п.138.1 ст.138, пп. 139.1.9 пп. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті занижено суму податку на додану вартість в розмірі 558 489 грн.; п.198.6 ст.198, ст. 198, пп. 200.1, пп. 200.2. ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті занижено суму податку на прибуток в розмірі 446 791 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Р»: №0000352207 від 27.11.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 698 111,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 558 489,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 139 622, 00 грн.; №0000362207 від 27.11.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 558 489,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 446 791,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 111 698, 00 грн.

Непогоджуючись із прийнятим відповідачем податкових повідомлень-рішень, позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

04.02.2013 року рішенням Державної податкової служби у м. Києві про результати розгляду первинної скарги, податкові повідомлення-рішення №0000352207 та №0000362207 залишені без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Позивач звернувся до Державної податкової служби України з повторною скаргою про скасування податкових повідомлень-рішень, за результатом розгляду якої податкові повідомлення-рішення №0000352207 та №0000362207 та рішення ДПС у м. Києві залишені без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені, знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, і не є спірними.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З 01.01.2011 р. набрав чинності Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органам державної податкової служби надане право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Порядок проведення перевірок визначений статтями 75-86 Податкового кодексу України.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені розділом 5 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. цієї статті встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу положень підпунктів 198.6 та 198.3. статті 198 Податкового кодексу України випливає, що виникнення у платника ПДВ права на включення податку до податкового кредиту пов'язано із фактичним відбуттям господарської операції з постачання товарів (виконання робіт, надання послуг), визначеної в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі за текстом Закон №996-XIV). Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані із рухом активів, зміною зобов'язань та власного капіталу платника податків та відповідають змісту укладених договорів.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність вчинення господарської операції, відповідність вчиненої господарської операції господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні» від 16 липня 1999 року N 996-XIV (надалі за текстом Закон № 996) метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 1 Закону № 996 документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинним документом.

Згідно частини 1 статті 9 Закону № 996 первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій є підставою для бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З урахуванням вищевказаних висновків Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалюючи постанову 03.07.2014р. дано належну оцінку доказам, які підтверджують наявність та відсутність фактичного виконання господарських операцій за спірним усним договором.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «МЕГА-ПОЛІГРАФ ПРИНТ» (Замовник) та ТОВ «Укртехномас» (Виконавець) укладено усний договір про виконання робіт, відповідно до умов якого ТОВ «Укртехномас-Сервіс» зобов'язувався виконати роботи, а ТОВ «Мега-Поліграф Принт» зобов'язувався оплатити виконання робіт відповідно до актів здачі-приймання робіт.

На підтвердження своєї позиції, щодо реальності здійснення господарської операції, позивач надав копії податкових накладних, актів здачі-прийняття робіт, видаткових накладних.

За виконані роботи, як зазначив позивач, в період листопад-грудень 2012 року було сплачено Виконавцю грошових коштів на загальну суму 2 680 748 грн.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ «Мега-Поліграф Принт» по взаємовідносинах з ТОВ «Укртехномас-Сервіс» до складу податкового кредиту за період листопад - грудень 2010 року включено суму ПДВ в розмірі 446 791,00 грн. та до складу валових витрат за період 2010 року суми витрат в розмірі 2 233 957,00 грн.

Крім того, висновок податкового органу про нікчемність правочину позивача з вказаним вище суб`єктом господарювання ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарської операції, відсутність наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків, а також оцінкою фінансово - господарської діяльності контрагентів.

На виконання постанови старшого слідчого з ОВС СУ ДПС у м. Києві підполковника податкової міліції Демченко О.Б. від 17.07.2012 року проведена перевірка позивача з використанням інформації стосовно діяльності ТОВ «Укртехномас-Сервіс».

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання постанови старшого слідчого з ОВС 4 відділу 1 управління Головного слідчого управління СБ України капітана юстиції Черняк І.Р. від 20.06.2012 року здійснено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Укртехномас - Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавств за період з 14.06.2010 року по 10.05.2011 року.

Згідно акту перевірки, при виході на адресу ТОВ «Укртехномас - Сервіс» встановлено відсутність посадових осіб за податковою адресою підприємства та направлено службову записку до ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС для здійснення заходів щодо розшуку.

В ході аналізу контролюючим органом податкової звітності зроблено висновок про відсутність будь-якої інформації про наявність складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, основних засобів, трудових ресурсів, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Також, як вбачається з акту перевірки, податковим органом використано інформацію, надану слідчим відділом особливо важливих справ Служби Безпеки України, зокрема отримано копію постанови Печерського районного суду м. Києва від 19.03.2012 року (рішення набрало законної сили від 26.03.2012 року) у кримінальній справі №1-167/12 по обвинуваченню ОСОБА_6 в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України за вчинення умисно, з корисливих мотивів з метою прикриття незаконної діяльності, фіктивного підприємництва, а саме створення та діяльності ТОВ «Укртехномас - Сервіс». Підсудний в судовому засіданні свою вину визнав повністю та підтвердив свої покази, які давав під час досудового слідства.

Однак, вказаною постановою звільнено від кримінальної відповідальності ОСОБА_6 в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, на підставі Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08.07.2011 року № 3680-VI та закрито провадження.

Проте, відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про застосування амністії в України» від 01.10.1996 року № 392/96-ВР, амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання певної категорії осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили.

Таким чином, законом передбачена можливість застосування акта амністії лише у випадку доведеності особи у вчиненні злочину, а відтак застосування амністії до гр. ОСОБА_6 не звільняє останнього від вини за вчинення фіктивного підприємництва, яке, зважаючи на протокол допиту, ним не заперечувалося.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки представлені позивачем документи не підтверджують факту реального здійснення господарських операцій та спричинення настання правових наслідків. Як вже зазначалось, для підтвердження правомірності формування платником податків валових витрат та податкового кредиту, окрім встановлення дотримання таким платником вимог законів, необхідно встановити реальність здійсненої господарської операції з придбання товару (послуг), тобто така операція має бути не тільки документально оформленою, а й повинна об'єктивно призвести до зміни складу активів платника податків. Аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

Колегія судді, з огляду на приписи ст.ст.70, 71 КАС України, погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем зроблено вірний висновок, що господарська діяльність ТОВ «Укртехномас - Сервіс» має ознаки нереальності здійснення господарських операцій, а укладені між позивачем та контрагентом угоди не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а видані ними первинні документи складені всупереч вимогам діючого законодавства, у зв'язку з чим не можуть підтвердити факт здійснення господарських операцій.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, приймаючи до уваги приписи ст.70, 71 КАС України, щодо належності та допустимості доказів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач, на підтвердження реального характеру здійснення господарських операцій, не надав суду належних доказів щодо обґрунтованості позовних вимог.

Доводи апелянта не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування постанови.

Повний текст ухвали виготовлено 18.09.2014р.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГА-ПОЛІГРАФ ПРИНТ" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2014 р., залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2014 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГА-ПОЛІГРАФ ПРИНТ" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.11.2014, залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

В.О. Аліменко

А.Ю. Кучма

.

Головуючий суддя Карпушова О.В.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.