Постанова

від 12.01.2009 по справі 2-а-385/08

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа

№  2-а-385/08 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

"12"

січня 2009 р.                                                                              

м. Луцьк

Волинський

окружний адміністративний суд в складі:

головуючого

- судді Дмитрука В.В.,

при секретарі

Годунок Т.О.,

розглянувши

в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до

Управління Пенсійного фонду України в м.Луцьку про зобов'язання провести

нарахування щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1

звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду

України в м.Луцьку про зобов'язання провести нарахування щомісячної державної

соціальної допомоги дитині війни.Свої вимоги обґрунтував тим, що він наділений

правовим статусом дитини війни, а тому відповідно до ст. 6 Закону України «Про

соціальний захист дітей війни» користується правом на одержання щомісячної

державної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за

віком. Оскільки протягом 2006-2007 років йому така допомога не нараховувалася

та не виплачувалася, а за період з січня по жовтень 2008 року була нарахована

та виплачена у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які

втратили працездатність, тому просить зобов'язати відповідача провести

нарахування державної соціальної допомоги дитині війни у розмірі 30 відсотків

мінімальної пенсії за віком за період з січня 2006 року до листопада 2008 року.

Відповідач

подав до суду заперечення, у якому позову не визнав, зазначив, що він діяв в

межах повноважень, наданих йому законами України, підзаконними

нормативно-правовими актами та в межах коштів, які були виділені Державним

бюджетом для виплат соціальної допомоги дітям війни. Крім того, позивачем

пропущено строк звернення до суду, у зв'язку з чим просить застосувати строки

позовної давності та в позові відмовити.

Сторонами

подані клопотання про розгляд справи без їх участі. Суд, задовольнивши

клопотання сторін, судовий розгляд здійснював в порядку письмового провадження.

Дослідивши

подані письмові докази та з'ясувавши обставини справи суд приходить до

висновку, що позов слід задовольнити частково.

Судом

встановлено, що позивач наділений правовим статусом дитини війни, знаходиться

на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м.Луцьку, протягом 2006-2007

років йому нараховувалася та виплачувалася пенсія за віком без доплати як

дитині війни, а протягом 2008 року позивачеві нараховувалася та виплачувалася

надбавка до пенсії як дитині війни у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму

для осіб, які втратили працездатність, що підтверджується  пенсійним посвідченням із проставленим у

ньому штампом «дитина війни» (а.с. 4) та довідкою відповідача  про виплату 

останньому зазначеної допомоги (а.с.15).

Статтею 6

Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції Закону України

від 18 листопада 2004 року №2195-IV) передбачено, що дітям війни пенсії або

щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що

виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Проте,

статтею 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» в

редакції Закону від 19 січня 2006 року №3367-IV установлено, що пільги дітям

війни, передбачені статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей

війни», запроваджуються в 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету

у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за

погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Даний Закон у

встановленому порядку не визнавався неконституційним, тому підстави для

задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання провести нарахування

щомісячної соціальної допомоги дитині війни за 2006 рік відсутні.

Рішенням

Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року                   №6-рп/2007 були визнані

неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний

бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону

України «Про соціальний захист дітей війни». Тому позовні вимоги ОСОБА_1 щодо

нарахування йому щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за

2007 рік підлягають задоволенню частково, за період з 9 липня 2007 року до 31

грудня 2007 року.

Позовні

вимоги про нарахування державної соціальної допомоги за період з 1 січня 2007

року до 9 липня 2007 року задоволенню не підлягають, так як у цей період часу

діяв Закон України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким було

зупинено вказану виплату.

Ухвалюючи

вказане рішення, Конституційний Суд України звернув увагу на те, що Закон України

«Про Державний бюджет» на відповідні роки не може скасовувати чи змінювати

обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими

законами України.

Рішенням

Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року            №10-рп/2008 було визнано такими, що

не відповідають Конституції України (є неконституційними) пункт 41 розділу II

«Внесення змін до деяких законодавчих актів» Закону України «Про Державний

бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України»,

в частині обмеження виплат дітям війни. Положення Закону України «Про Державний

бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів

України», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення

Конституційним Судом України цього Рішення, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 щодо

нарахування йому соціальної допомоги як дитині війни, підлягають задоволенню

частково, починаючи з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року.

Позовні

вимоги про нарахування державної соціальної допомоги за період з 1 січня 2008

року до 22 травня 2008 року задоволенню не підлягають, так як на цей період

часу діяв Закон України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення

змін до деяких законодавчих актів України», згідно якого дітям війни виплачувалося

підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Виходячи з

вимог ст. 22 Конституції України при прийнятті нових Законів або внесенні змін

до чинних Законів держава не може допускати звуження змісту та обсягу існуючих

прав і свобод, у тому числі і для дітей війни.

Відповідно

до ч. 2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суми пенсії, не

одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію,

виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Відповідно

до ч. 7 ст. 9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні

правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини

(аналогія закону).

З

урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позивачем не пропущено

строку звернення до адміністративного суду.

Керуючись ч.

3 ст. 160, ст. 163 КАС України, та на підставі ст. 6 Закону України «Про

соціальний захист дітей війни», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний

позов задовольнити частково.

Зобов'язати

Управління Пенсійного фонду України в м.Луцьку провести нарахування ОСОБА_1

щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни за період з 9 липня 2007

року до 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року в

розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

В

задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Постанова

набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне

оскарження, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була

подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної

сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги

постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного

розгляду справи.

Постанова

може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання

заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги до Львівського

апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний

суд. Заява про апеляційне оскарження постанови 

подається протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі,

тобто з  15 січня 2008 року. Апеляційна

скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про

апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього

подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк,

встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної

скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного

адміністративного суду. 

Суддя                                                                                         

В.В.Дмитрук