Ухвала

від 31.07.2014 по справі 808/8486/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

31 липня 2014 рокусправа № 808/8486/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

представників позивача: Свідло Романа Сергійовича, Горенка Юрія Михайловича,

представника відповідача: Шавло Романа Олеговича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2013 р.

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРА КОМ" до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ "АГРА КОМ" звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до податкового органу про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області №0001262211 від 21.10.2013 про нарахування основного платежу з податку на прибуток в сумі 145 852,00 грн. та застосування штрафних санкцій на суму 36 463,00 грн. та № 0001272211 від 21.10.2013 про нарахування основного платежу з податку на додану вартість в сумі 138 907,00 грн. та застосування штрафних санкцій на суму 34 726,75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що господарські операції, здійснені між позивачем та його контрагентом ТОВ «Агропартнер» мають дійсний економічний смисл, відповідають нормам чинного законодавства та підкріплені належними первинними документами, які і покладені в основу бухгалтерського обліку та податкових звітів. Невикористання позивачем придбаних у ТОВ «Агропартнер» мінеральних добрив у своїй господарській діяльності податковим органом нічим не доведена. Отже, винесені відповідачем податкові повідомлення - рішення, є протиправними, оскільки вони ґрунтуються на неправомірних висновках податкового органу.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2013 р. позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення - рішення № 0001262211 від 21.10.2013 про нарахування основного платежу з податку на прибуток в сумі 145 852,00 грн. та застосування штрафних санкцій на суму 36 463,00 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0001272211 від 21.10.2013 про нарахування основного платежу з податку на додану вартість в сумі 138 907,00 грн. та застосування штрафних санкцій на суму 34 726,75 грн., прийняті Бердянською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Запорізькій області.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Первинні документи щодо господарських відносин позивача з ТОВ "Агропартнер" мають силу первинних документів, оскільки жодних недоліків, неточностей вони не містять і мають усі необхідні реквізити. Реальне виконання договору між позивачем та ТОВ "Агропартнер" підтверджується належним чином оформленими первинними документами (договорами, видатковими накладними, податковими накладними).

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем було подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні вимог позову повністю.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що судом першої інстанції не враховано при розгляді справи, що згідно наданих до перевірки видаткових, податкових та залізничних накладних встановлено, що фактично в серпні 2012 р. ТОВ «Агропартнер» не здійснював поставку мінеральних добрив на адресу ТОВ «Агра Ком». Згідно наданих до перевірки залізничних накладних фактично поставка мінеральних добрив здійснювалась від ПрАТ «УкрАгро НПК» та ПАТ «Сумихімпром». Судом також не прийнято до уваги, що відправником, згідно наданих залізничних накладних зазначені інші підприємства, а не ТОВ «Агропартнер», як Продавець по договору від 26.03.2012 року №АП-0000103/03. Перевіркою було встановлено, що на підставі податкових накладних, одержаних від ТОВ «Агропартнер» до складу податкового кредиту ТОВ «Агра Ком» зараховано ПДВ в сумі 138 907 грн., постачання товару від якого не підтверджено. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Судом першої інстанції при розгляді справи не прийнято до уваги той факт, що документи, на підставі яких були сформовані витрати та податковий кредит ТОВ «Агра Ком» не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за правил наявності всіх формальних реквізитів таких документів.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати. Суду надав пояснення, аналогічні, викладеним в апеляційній скарзі (викладено вище).

Представники позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечили, дуду пояснили, що відносини між позивачем і його контрагентом мають реальний характер, що підтверджується відповідними документами. Просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «Агра Ком» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.02.2012 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.02.2012 по 31.12.2012.

За результатами перевірки складено Акт від 09.09.2013 № 042/08-22-22-01/38042602. Відповідно до Акту перевіркою встановлено порушення, зокрема:

1. п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 145 852,00 грн., у т.ч. по періодам: III квартал 2012 року на суму 145 852,00 грн.

2. п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 138 907,00 грн., у т.ч. по періодам: серпень 2012 року на суму 138 907,00 грн.

На підставі Акту податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 21.10.2013 № 0001262211, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 182 315,00 грн., в тому числі за основним платежем - 145 852,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 36 463,00 грн.

- від 21.10.2013 № 0001272211, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 173 633,75 грн., в тому числі за основним платежем - 138 907,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 34 726,75 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що при вирішенні справи судом першої інстанції до даних правовідносин правильно застосовані норми Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином уповноважені державою органи не можуть на власний розсуд ухилятися від реалізації наданих їм повноважень, але й не мають права виходити за межі, встановлені законодавством.

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

За змістом п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139 ст. 139 ПК України).

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Відповідно до ч. 2 ст. 3 цього закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. За змістом ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитам є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, за правилами ПК України підставою для віднесення до складу витрат сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За приписами п. 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. В даному пункті перелічені обов'язкові реквізити, що мають міститися в податковій накладній.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Пунктом 201.10. ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи з приписів вищевказаних норм, податкова накладна засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. Придбання товарів (робіт, послуг), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Із матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні необхідні первинні документи, які підтверджують наявність витрат на придбання товару, а відповідно і правомірність віднесення цих витрат на валові витрати підприємства та декларування суми податкового кредиту. Придбаний товар в подальшому був використаний у власній господарській діяльності, якою є, зокрема, оптова торгівля хімічними продуктами.

Складені контрагентом податкові накладні відповідають вимогам законодавства України стосовно форми і порядку їх оформлення. Крім того, відповідачем не було спростовано факт наявності контрагента позивача на час здійснення господарських операцій в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та наявності в нього свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ.

Як встановлено судом першої інстанції фактично підставою для донарахування ТОВ «Агра Ком» податкових зобов'язань стали висновки Бердянської ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області, що ТОВ «Агропартнер» не здійснював поставку мінеральних добрив на адресу ТОВ «Агра Ком», а фактично поставка мінеральних добрив здійснювалась від ПрАТ «УкрАгро НПК» та ПАТ «Сумихімпром».

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Агра Ком» мало господарські відносини з ТОВ «Агропартнер» на підставі договору № АП-0000103/03 від 26.03.2012, відповідно до п.1.1. якого продавець (ТОВ «Агропартнер») поставляє, а покупець (ТОВ «Агра Ком») приймає мінеральні добрива, в подальшому товар. Кількість, номенклатура, ціна, строки та умови поставки кожної партії товару визначаються в специфікаціях, які є додатками та невід'ємною частиною даного Договору.

07.08.2012 між ТОВ «Агропартнер» та ТОВ «Агра Ком» підписано Додаток № 5 до Договору № АП-0000103/03 від 26.03.2012, відповідно до якого продавець передає у власність покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар - нітроамофоска (16:16:16) на загальну суму 290 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 48 333,33 грн. Товар поставляється і ціна відповідно узгоджена сторонами на умовах поставки: СРТ ст. код ст. на умовах Інкотермс-2010.

Згідно матеріалів справи товар поставлявся залізничним транспортом, про це свідчать наявні залізничні накладні, ПрАТ «УкрАгро НПК», ПАТ «Сумихімпром», які є виробниками товару.

Оплата за придбаний товар здійснювалась на підставі виставлених рахунків в безготівковій формі на розрахунковий рахунок ТОВ «Агропартнер», про що свідчать платіжні доручення № 105 від 08.08.2012 на суму 272 256,00 грн., № 106 від 09.08.2012 на суму 290 000,00 грн., № 114 від 15.08.2012 на суму 272 000,00 грн.

В подальшому придбаний позивачем товар прямо з залізничної станції реалізовувався ПСП «Волошин», ТОВ «Агрофірма Даков», ФГ «Ювіал», СВК «Любимівський», СВК «Україна», СФГ «Денченка О.П.», про що свідчать договори, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, які містяться в матеріалах справи.

Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційної інстанції підтримує висновок суду першої інстанції, що господарські відносини між позивачем та контрагентом мали реальний характер та економічний зміст, тому позивачем правомірно сформовано податковий кредит.

Отже, суд першої інстанції не допустив порушення норм матеріального права, повно та всебічно дослідив матеріали та обставини справи, правильно встановив характер спірних правовідносин і для їх вирішення правильно застосував норми матеріального права.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись п. 1 ч.1. ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2013 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРА КОМ" до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч.5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна