Ухвала

від 03.09.2014 по справі 2а-3123/10/0870

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2014 року м. Київ К/9991/29200/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. , Степашка О.І. , Шипуліної Т.М. , розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Альпіна»

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22.07.2010

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2012

у справі № 2а-3123/10/0870

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Альпіна»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22.07.2010, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2012, відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Альпіна» (надалі - позивач, ТОВ «Компанія Альпіна») до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя (надалі - відповідач, ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя) про скасування податкового повідомлення-рішення від 15.01.2010 № 0000010024/0.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22.07.2010 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2012 і задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач не надав письмових заперечень на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковий борг у позивача виник 21.12.2006 у зв'язку з несплатою податкового зобов'язання, нарахованого відповідачем податковим повідомленням-рішенням від 21.11.2005 № 0002652302/0.

Платнику податків у зв'язку з наявністю податкового боргу були надіслані податкові вимоги, які містили повідомлення про факт узгодження податкових зобов'язань та виникнення права податкової застави на активи платника податків. 26.12.2006 було складено акт опису № 344621/10/24, а податкову заставу на нерухоме майно позивача було зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

В подальшому, відповідачем було проведено перевірку стану збереження активів, які перебувають у податковій заставі позивача, під час якої встановлено порушення позивачем вимог пп.8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами» (надалі - Закон України № 2181-ІІІ) в частині реалізації активів, які перебувають у податковій заставі, без узгодження з податковим органом.

За наслідками перевірки податковим органом було складено акт № 46-24/25481880 від 24.12.2009, на підставі якого було винесено податкове повідомлення-рішення від 15.01.2010 № 0000010024/0 про визначення позивачу штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 723 404 грн., яке за результатами адміністративного оскарження було залишено без змін.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до п.1.17 ст.1 Закону України № 2181-ІІІ податкова застава - це спосіб забезпечення податкового зобов'язання платника податків, не погашеного у строк. Податкова застава виникає в силу закону. В силу податкової застави орган стягнення має право в разі невиконання забезпеченого податковою заставою податкового зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами у порядку, встановленому законом. Пріоритет заставодержателя на задоволення вимог із заставленого майна встановлюється відповідно до закону.

Положеннями ст. 8 вказаного Закону передбачено, що у разі виникнення права податкової застави таке право поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, на суму не менше двократного розміру податкового боргу, до моменту погашення платником податків податкового боргу.

Платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом, зокрема: купівлі чи продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав (пп.8.6.1 п.8.6 ст.8 цього Закону).

Згідно роз'яснень положень ст. 8 Закону України № 2181-ІІІ, наданих наказом ДПА України № 385 від 06.07.2006, платник податків самостійно визначає перелік активів, на які розповсюджується податкова застава і які в подальшому можуть бути реалізовані в рахунок погашення його податкового боргу в порядку, встановленому законодавством України. У цих ж роз'ясненнях вказується, що якщо платник самостійно не визначає перелік таких активів або визначені платником податків активи не можуть бути використані як джерело погашення податкового боргу (не є ліквідними та реальними для продажу), податковий керуючий зобов'язаний самостійно визначити склад активів, на які може бути розповсюджене право податкової застави, а у разі неможливості проведення опису активів у податкову заставу, опис активів такого платника податків може бути здійснений за даними відповідних органів реєстрації.

Оскільки позивач листом № 63 від 20.02.2007 відмовив в наданні переліку активів, на які б розповсюдилося право податкової застави і які в подальшому могли бути реалізовані в рахунок погашення його податкового боргу в порядку, встановленому законодавством України, податковим керуючим у присутності представника податкової міліції, на підставі довідки Запорізького Міжміського бюро технічної інвентаризації здійснено опис нежитлових приміщень підприємства по вул. Базовій, буд. 11, та АДРЕСА_1, із занесенням даних в акт опису активів, на які поширюється податкова застава.

Згідно наказу ДПА України від 20.09.2004 № 544 «Про затвердження положення про проведення перевірок стану збереження активів платника податків, які перебувають у податковій заставі» при отриманні відповіді на запити ДПІ та іншої інформації наявності активів від Запорізького міського бюро технічної інвентаризації, податковим керуючим платника податків було надано подання начальнику ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя, в якому обґрунтовано необхідність проведення перевірки стану збереження активів, які перебувають у податковій заставі даного підприємства. Після погодження подання начальником ДПІ було оформлено повідомлення № 16866/10/24 від 24.12.2009 для проведення перевірки стану збереження активів платника податків, які перебувають у податковій заставі, та направлено листа директору ТОВ «Компанія Альпіна» з повідомленням про дату та місце проведення перевірки.

Згідно акта перевірки стану збереження майна позивача, яке перебуває у податковій заставі, зазначено, що в порушення вимог пп. 8.6.4 п. 8.6 ст. 8 Закону України № 2181-ІІІ в період дії податкової застави згідно довідок, отриманих від Запорізького Міжміського бюро технічної інвентаризації (ЗМБТІ) встановлено:

- рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 481/23 від 23.11.2007 оформлено право власності ТОВ «Спартек Оіл» на об'єкт нерухомості по вул. Базовій, буд. 11, який був переданий позивачем до статутного фонду ТОВ «Спартек Оіл» на суму 648 404 грн.;

- фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 оформлено право власності на об'єкт нерухомості по АДРЕСА_1, на підставі рішення Господарського суду Запорізької області від 10.07.2009 по справі 13/310д/09 про визнання дійсним договору купівлі-продажу, укладеного 27.04.2009 між даною фізичною особою-підприємцем та позивачем. ОСОБА_4 перераховано на рахунок позивача кошти у сумі 75 000 грн. Господарський суд Запорізької області визнав право власності за фізичною особою-підприємцем частки у майновому комплексі автозаправної станції за адресою: АДРЕСА_1.

Отже, з урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивач порушив наведені норми пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України № 2181 -ІІІ, не узгодивши з податковим органом операції з купівлі чи продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) рухомого та нерухомого майна, що перебуває у податковій заставі.

Підпунктом 17.1.8 п.17.1 ст.17 вказаного Закону встановлено, що у разі коли платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, відчужив такі активи без попередньої згоди податкового органу, якщо отримання такої згоди є обов'язковим згідно з цим Законом, платник податків додатково сплачує штраф у розмірі суми такого відчуження, визначеної за звичайними цінами.

Таким чином, у зв'язку з порушення посадовими особами ТОВ «Компанія «Альпіна» правил відчуження активів, на які розповсюджується право податкової застави у порядку, визначеному ст. 8 Закону України № 2181 -ІІІ, колегія суддів погоджується із позицією судів попередніх інстанцій про те, що податковим органом правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.01.2010 № 0000010024/0, яке не підлягає скасуванню.

Отже, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, переглянувши оскаржувані судові рішення, вважає, що при їх прийнятті суди дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, що доводами касаційної скарги не спростовується.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Альпіна» залишити без задоволення.

2. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22.07.2010 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2012 у справі № 2а-3123/10/0870 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)А.М. Лосєв Судді: (підпис)О.І. Степашко (підпис) Т.М. Шипуліна