Постанова

від 18.08.2014 по справі 804/8866/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

копія ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2014 р. Справа № 804/8866/14

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у місті Дніпропетровську в письмовому провадженні адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохімциклон» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

02.07.2014 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрохімциклон» (надалі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (надалі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000172205 від 30.05.2014 р.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що вважає зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки не ґрунтується на законі та прийняте податковим органом без достатніх на те правових підстав.

Позивач надав заяву про розгляд справи в письмовому провадженні, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно з ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що податковим органом у період з 11.04.2014 р. по 06.05.2014 р. проведено планову документальну виїзну перевірку ТОВ «Агрохімциклон» (код ЄДРПОУ 33850545) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2013 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2013 р.

За результатами вказаної перевірки складено Акт від 14.05.2014 р. № 88-2205-33850545 (надалі - Акт перевірки), яким встановлено порушення пп. 14.1.15, пп. 14.1.238, пп.14.1.36, пп.14.1.27 ст. 14, пп. 139.1.5, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 146.11 ст. 146, пп. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 136780,0 грн., а тому числі за I п-чя 2011 р. в сумі 57520,0 грн., за 2011 р. в сумі 21754,0 грн., за 2012 р. в сумі 29028,0 грн., за 2013 р. в сумі 28478,0 грн.

30.05.2014 р. податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0000172205, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 156596,00 грн., у тому числі за основним платежем - 136780,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 19816,00 грн.

Відповідачем під час проведення перевірки встановлені наступні порушення та відповідні ним правовідносини.

За період з 01.04.2011 р. по 31.12.2013 р. ТОВ «Агрохіциклон» задекларовано валові витрати у сумі 25517806,00 грн.

Перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2013 р. встановлено їх завищення всього на суму 647613,0 грн., в тому числі за 1 п-чя 2011 р. - 250089,0 грн., за 2011 р. - 109409,0 грн., за 2012 р. - 138228,0 грн., за 2013 р. - 149887,0 грн.

Перевіркою достовірності відображення показників у поданих деклараціях з податку на прибуток підприємств (в частині відображення валових витрат) за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2013 р. встановлено наступне.

Перевіркою відображених у рядку 04 Декларацій «Витрати, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування» показників за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2013 р. у загальній сумі 25 517 806,0 грн. встановлено, що на формування цих показників мало вплив: по р. 05.1СВ/ 05.1 «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» в розмірі 23 592 563,0 грн. здійснення операцій з придбання товарів (насіння, засобів захисту рослин, зернових культур) та послуг (оренди, ремонту основних засобів тощо) згідно договорів купівлі-продажу.

Перевірку відображеного показника за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2013 р. в сумі 23 592 563,0 грн. здійснено на підставі таких документів: журналів-ордерів по рах. 631, 311, 791, 92, головної книги, товарно-грошові звіти, договори купівлі-продажу, встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 04.1 Декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» в сумі 19 426,28 грн., в тому числі за І п-чя 2011 року в сумі 19 426,28 грн.

Згідно договору надання послуг ТОВ «Юр'ївський Райагрострой» виконував роботи по перекриванню даху офісного приміщення. ТОВ «Агрохімциклон» віднесло по рах. 631 суму виконаних робіт до складу адміністративних витрат чим порушено пп. 139.1.5 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, відповідно до норм яких не враховуються при визначені оподаткованого прибутку витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів, а згідно п.146.11 ст. 146 повинні збільшити первісну вартість основних засобів на суму витрат, пов'язаних із ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів.

Під час перевірки було встановлено, що на балансі підприємства рахуються автомобілі (рах. 105), а саме: автомобіль КІА Sportage EX 4WD ,автомобіль ВАЗ 21214, автомобіль CITROEN BERLINGO, автомобіль Fiat Doblo Cargo VIN 09053350, автомобіль ГАЗ ГАРЗ-3309 СС, автомобіль ЗАЗ 1105 Таврія Пікап, автомобіль Богдан 23104-36-4 АЕ 8532 НК, автомобіль Богдан 23104-36-4 АЕ8533НК Протягом перевіряємого періоду, згідно рах. 203 «паливо» підприємством на рах.92,93 було списано ПММ на загальну суму 310 892,0 грн. ( в т.ч. за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2011 р. в сумі 94 583,34 грн., за 2012 р. - в сумі 111 250,0 грн., 2013 рік - в сумі 105 038,34 грн.) подорожнім листам легкового автомобіля та відповідно до актів на списання.

В графі маршрут ТОВ «Агрохімциклон» зазначав лише райони (напр. Павлоградський, Юр'ївський, Синельниківський), що в свою чергу не дає змоги пов'язати використання ПММ з господарською діяльністю підприємства.

З огляду на вищевикладене підприємством в перевіряємому періоді по вказаному рядку завищено валові витрати на загальну суму 310 892,0 грн. в т.ч. за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2011 р. в сумі 94 583,34 грн., 2012 р. - в сумі 111 250,0 грн., 2013 р - в сумі 105 038,34 грн.

Перевіркою показників, відображених у рядку 06 Декларацій «інші витрати» за період з 01.04.2011 р. по 12.2013 р. у сумі 1 925 243 грн. встановлено, що формування вказаного показника складається з витрат по рядку 06.2 АВ/06.1 «Адміністративні витрати» в загальній сумі 1 889 538,0 грн. ТОВ «Агохімциклон» відносило витрати на амортизацію основних засобів загальногосподарського використання , витрати на страхування, витрати на оплату праці та внески на соціальні заходи. Перевірку відображеного показника в сумі 1 889 538,0 грн. здійснено на підставі таких документів: зворотно-сальдова відомість по рах. 92,301,311,372 встановлено завищення відображених ТОВ «Агрохімциклон» показників.

Відповідно до договору оренди земельної ділянки №1045 від 02.07.2010 р. Варварівська сільська рада надає в строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування приміщень і складів, які знаходиться за адресою: с. Варварівка, вул. Залізнична, 2. Відповідно до Витягу з права власності на нерухоме майно, де власником є ТОВ «Агрохімциклон», до складу власності на нерухоме майно входить гараж, вагова, вбиральні, колодязь, площадка та стоянка для автомобілів, огорожа. Грошова оцінка земельної ділянки складає 82 158,0 грн., плата за місяць становить 684,65 грн. На вказані споруди підприємством нараховувались амортизаційні відрахування та включалися до складу валових витрат за перевіряємий період.

Відповідно до відомості по амортизації основних засобів (податкового обліку) по рахунку 103 «Будівлі та споруди» підприємством нараховувались амортизаційні відрахування на торгово - виставочний павільйон та огорожу, які не задіяні в господарській діяльності підприємства на загальну суму 69 587,15 грн. в т.ч.: (відповідно до рах. 103) за 2011 рік в розмірі 14 826,0 грн., за 2012 рік в розмірі 26 978,41 грн., за 2013 рік в розмірі 27 782,74 грн.

З огляду на вищевказане підприємством порушено пп.14.1.238, пп. 14.1.36, пп. 14.1.27 ст. 145, п.138.8 ст.138 Податкового Кодексу України, що призвело до завищення валових витрат в частині амортизаційних відрахувань на загальну суму 69 587,15 грн. в т.ч.: (відповідно до рах. 103) за 2011 рік в розмірі 14 826,0 грн., за 2012 рік в розмірі 26 978,41 грн., за 2013 рік в розмірі 27 782,74 грн., по рядку 06.3 ВЗ/06.2 «Витрати на збут» в загальній сумі 205 829,0 грн. ТОВ «Агрохімциклон» відносило витрати на рекламу, витрати на утримання основних засобів, по рядку 06.3 «Фінансові витрати відповідно до пп. 138.10.5 п. 138.10 р. 3 Податкового кодексу України» в загальній сумі 28 132,0 грн. підприємством задекларовано витрати пов'язані з нарахуванням процентів банківських установ за користування кредитами та позиками.

Перевіркою показників, відображених у рядку 06.5 IB, 06.1 IB, 06.4 IB Декларацій «Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати» за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2013 р. у сумі - 198 256 грн. встановлено, що ТОВ «Агрохімциклон» до вказаних рядків Декларацій у перевіряємому періоді відносило витрати за розрахункове обслуговування банків, суми, видані під звіт на придбання канцтоварів, витрати на придбання ліцензій, витрати на інформаційне забезпечення господарської діяльності, та перерахунки витрат у разі зміни суми компенсацій вартості товарів.

Перевіркою відображеного показника в сумі - 198 256,0 грн. здійснено на підставі зворотно-сальдової відомість по рах. 92,301,311,372. Так, згідно даних головних книг підприємства, аналізів по рахунку 94 «Інші витрати операційної діяльності» за перевіряємий період встановлено, що підприємством необґрунтовано (без підтверджуючих документів) віднесено до складу витрат суму в розмірі 247 728,53 грн. в тому числі за 1 п-чя 2011 р. в розмірі 230 662,74 грн., за 2013 рік в розмірі 17 065,79 грн.

Таким чином, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Перевіркою достовірності відображених показників у поданих Деклараціях з податку на додану вартість (рядки 1 - 9) за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2013 р. встановлено наступне.

Перевіркою відображених в рядку 1 Декларацій з ПДВ показників за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2013 р. встановлено, що на формування цих показників у загальній сумі 3 762 403,0 грн. мало вплив здійснення операцій із продажу насіння, засобів захисту рослин, зернових культур згідно укладених договорів купівлі-продажу.

До складу податкових зобов'язань по ПДВ підприємство включало загальний обсяг продажу за першою подією та отриману передплату від покупців. Перевірку відображеного показника в сумі 3762403,0 грн. здійснено на підставі таких документів: податкові накладні, видаткові накладні, договори купівлі-продажу, журнали-ордери по рах. 361, 311, 312, банківські виписки, головна книга, реєстри податкових накладних встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 1 Декларацій «Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20%, крім імпорту товарів».

Акт перевірки свідчить про відсутність у позивача адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам з постачальниками та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань по передачі ТМЦ покупцям.

Встановлено відсутність об'єктів оподаткування при продажі товару покупцям за перевіряємий період, які підпадають під визначення п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України.

В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств-постачальників у перевіреному періоді, що, на думку відповідача, свідчить про те, що між ТОВ «Агрохімциклон» та його постачальниками взаємовідносини здійснені без мети настання реальних наслідків.

За період з 01.04.2011 р. по 31.12.2013 р. ТОВ «Агрохімциклон» задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 1792642 грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2013 р. встановлено його завищення у сумі 842490,79 грн.

Перевіркою достовірності відображених показників у поданих Деклараціях з податку на додану вартість (рядки 10.1 - 17) за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2013 р. встановлено наступне.

Перевіркою відображених у рядку 10.1 Декларацій показників за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2013 р. у загальній сумі 3 336 103 грн. встановлено, що до складу податкового кредиту по ПДВ підприємство включало суми податку з вартості отриманого насіння, засобів захисту рослин, зернових культур згідно договорів купівлі-продажу.

Задекларована сума у рядку (10.1 - 17) Декларації за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2013 р. в сумі 3 336 103,0 грн. визначена на підставі таких документів: договори купівлі - продажу та постачання, накладні, податкові накладні, реєстри отриманих податкових накладних, оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 по контрагентам.

В ході перевірки було встановлено, що на підставі договору зберігання та виконання вантажно - розвантажувальних робіт №06/02-АХЦ, ТОВ «Нертус» (код 31942246) - орендодавець, передає, а ТОВ «Агрохімциклон», - суборендар, приймає в термінове платне користування складське приміщення для зберігання засобів захисту рослин площею 5 кв.м., розташоване за адресою: 51205 Дніпропетровська обл., м. Новомосковськ, вул. Тургенєва, 10, а суборендар зобов'язується прийняти та оплатити об'єкт суборенди та своєчасно сплачувати орендодавцю орендну плату.

Об'єкт оренди надається з метою розміщення в ньому складу для зберігання засобів захисту рослин.

Об'єкт оренди передається суборендарю шляхом підписання сторонами договору Акту-прийому-передачі об'єкту оренди протягом 10-ти календарних днів після виконання орендодавцем необхідного для передачі об'єкту суборенди комплексу робіт. Строки проведення даних робіт орендодавець визначає самостійно та узгоджує їх з власником об'єкту оренди. В підготовчі роботи включаються у тому числі і роботи по вивільненню об'єкту оренди від майна, прибиранню приміщення, ремонту, тощо.

Передача об'єкту не несе за собою виникнення у орендаря права власності на даний об'єкт, а орендар користується об'єктом оренди виключно протягом строку дії договору.

У випадку настання дати закінчення строку дії договору, його припинення, розірвання чи відмови від договору суборендар зобов'язується протягом семи календарних днів з моменту закінчення строку дії договору, його припинення, розірвання чи відмови від договору повернути орендодавцю об'єкт суборенди у тому ж стані, в якому він був отриманий від орендодавця з урахуванням його нормального зносу у тому числі вивільнити об'єкт від майна, сміття та інших об'єктів, а також передати орендодавцю всі ключі від об'єкту суборенди по відповідному Акту прийому-передачі об'єкту суборенди.

Орендна плата та всі комунальні платежі сплачуються орендарем у безготівковій формі на поточний рахунок орендодавця за місяць вперед до 25 числа поточного місяця, згідно рахунку орендодавця.

Розмір оплати за комунальні послуги визначається, згідно показникам лічильників пропорційно зайнятій орендарем площі.

В порушення ст. 180 Господарського кодексу України ТОВ «Агрохімциклон» до перевірки не надано заявок на відвантаження товару, наказів на відрядження (так як Акти прийому - передачі складалися у м.Новомосковську), карток складського обліку.

На письмовий запит перевіряючого щодо надання пояснень щодо зберігання ЗЗР, насіння сільськогосподарських культур підприємством надано завірені листи контрагентів - продавців в яких повідомляється реалізація товару на адресу ТОВ «Агрохімциклон» від ТОВ «Нертус-Агро» (та інших, листи однотипні) зі складу розташованого за адресою м. Новомосковськ, Тургенєва, 10.

Документів, які б підтверджували факт того, що дійсно вказана продукція, яка була придбана у ТОВ «Нертус», ТОВ «Нертус В», ТОВ «Нертус Плюс», ТОВ «Нертус Агро», та ТОВ «Нертус Схід» зберігалася на одному і тому ж складу до перевірки не надано (а саме: договорів на зберігання/ оренду/суборенду, карток складського обліку).

З приводу встановлених порушень суд зазначає наступне.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХІV, із змінами та доповненнями, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно пп. 14.1.231 и.14.1 ст.14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отже, Податковим кодексом України встановлено, що тільки у межах господарської діяльності платника податку, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг, платник податку, має право на віднесення таких сум: до податкового кредиту звітного періоду,

Господарським Кодексом України визначено наступне:

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарюванні у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовленим та реалізацію продукції, виконання робіт та надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Податковим кодексом України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу....

Виходячи з вищевикладених норм Господарського Кодексу та Податкового кодексу України, що надають визначення господарської (підприємницької) діяльності, межами господарської діяльності встановлюються:

доходи в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах отримані таким платником податків у зв'язку з продажем (поставкою) товарів (робіт, послуг);

діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку.

Відповідно до пп.138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пп. 139.1.1, 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності та не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

· придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

· придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Також суд вважає за необхідне додати, що відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «Нертус», ТОВ «Нертус В», ТОВ «Нертус Плюс», ТОВ «Нертус Агро», та ТОВ «Нертус Схід» вказано, що реальність укладених з даними контрагентами договорів поставок підтверджується необхідними первинними документами, оформленими відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, документами, що підтверджують факт приймання-передачі товарів та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

Також позивач зазначає, що згідно умов пункту 6.2 Дистриб'юторських договорів, перехід права власності на товар відбувався в момент отримання товару Дистриб'ютором. Пунктом 7.4. договорів передбачається, що документами, які підтверджують кількість і асортимент, є видаткові накладні. Дата, що міститься у видатковій накладній, є датою її оформлення та прийняття Дистриб'ютором відповідної партії товару. Складання сторонами будь-яких товарно-транспортних накладних умовами, зазначених Дистриб'юторських договорів, передбачено не було.

ТОВ «Агрохімциклон» були надані копії видаткових та податкових накладних, що були одержані від контрагентів-постачальників: ТОВ «Нертус», ТОВ «Нертус В», ТОВ «Нертус Плюс», ТОВ «Нертус-Агро», ТОВ «Нертус Схід», платіжні доручення, подорожні листи.

Крім того, позивач посилається на Інструкцію про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Мінфіну України «Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей» від 16.05.1996 року № 99 зареєстровано в Мін'юсті України 12.06.1996 року за № 293/1318, відповідно до якої було оформлено довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, про що надано витяг з книги реєстрації довіреностей на отримання товару.

Проте, суд звертає увагу, що перевіркою не встановлено виключно відсутність документів на транспортування (переміщення) товару. Основною підставою для визначення податкового зобов'язання позивача є відсутність документів підтверджуючих зберігання товару на складі, про що позивачем ніяких пояснень не надано.

Суд звертає увагу, що доводи позивача на підтвердження позовних вимог не спростовують висновків Акту перевірки. Щодо не надання до перевірки певних документів (карток складського обліку, заявок на відвантаження товару, накази на відрядження, договорів на зберігання/ оренду/суборенду) позивачем доводів та пояснень не наведено, доказів не надано.

Таким чином, на думку суду, первинні документи, які засвідчують факт укладання договорів зі спірними контрагентами не є достатніми для того, щоб зробити висновок про реальність проведених операцій, оскільки сам по собі обмін видатковими та податковим накладними, а також виключно наявність актів прийому-передачі, платіжних доручень, довіреностей не підтверджують зберігання товару на складі та його рух.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У статті 203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Законом закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» встановлений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно частин 2, 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена ЦК, законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно статті 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Недійсними правочини можуть вважатися лише за умови доведеності фактів, що свідчать про нікчемність даного правочину.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Крім того, керуючись Листом Вищого Адміністративного Суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини.

1. Рух активів у процесі здійснення господарської операції.

2. Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Слід зазначити, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Виходячи з вище викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем наведено та надано достатньо доказів наявності підстав вважати правочини укладені між позивачем та його контрагентами такими, що не були спрямовані на якісне та своєчасне виконання зобов'язань.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що в спірних правовідносинах відповідач зробив висновок щодо визнання правочинів такими, що не спричинили реального настання правових наслідків під час встановлення певних фактів та обставин в порядку виконання покладених на неї обов'язків, а саме: документальної планової виїзної перевірки позивача. По суті зазначений висновок відповідача не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не є нормативно-правовим актом чи актом індивідуальної дії в розумінні положень ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, та не виходить за рамки компетенції податкового органу.

Під час судового засідання позивачем визнано правомірність вилучення відповідачем зі складу валових витрат суми в розмірі 247 728,53 грн. за 2011 р., оскільки придбаний за ці кошти товар (насіннєвий матеріал) був зіпсований, в результаті чого став непридатним для його продажу. За поясненнями підприємства, в подальшому вказаний товар був утилізований.

За таких обставин, оскаржуване податкове повідомлення - рішення в частині нереальності господарських відносин з контрагентами-постачальниками та неправомірного віднесення до складу витрат суми у розмірі 247 728,53 грн. задоволенню не підлягає.

Разом з тим, твердження відповідача про відсутність зв'язку між валовими витратами на придбання автомобільного палива та господарською діяльністю підприємства є безпідставним.

Як встановив податковий орган, у в графі «маршрут» подорожніх листів позивачем вказано лише район напрямку, що не відповідає вимогам Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88.

Згідно ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» дорожній лист - документ установленого зразка для визначення та обліку роботи транспортного засобу.

Пункт 2 наказу Держкомстату від 17.02.1998 № 74 «Про затвердження типової форми первинного обліку роботи службового легкового автомобіля та Інструкції про порядок її застосування» встановлює обов'язкове застосування подорожнього листа всіма суб'єктами підприємницької діяльності, установами і організаціями незалежно від відомчого підпорядкування та форми власності, які експлуатують службові легкові автомобілі або для яких за їх замовленням здійснюється транспортне обслуговування службовими легковими автомобілями.

Пункт 1.1 даної Інструкції встановлює, що застосування подорожнього листа здійснюється для обліку транспортної роботи службових легкових автомобілів.

Відповідно до п. 1.3, 2.1 Інструкції подорожній лист є для перевізника підставою для обліку транспортної роботи та списання витраченого пального на загальний пробіг службових легкових автомобілів, а також для взаєморозрахунків між перевізником і замовником за надання транспортних послуг та застосування будь-яких цілих форм подорожніх листів для обліку роботи службових легкових автомобілів не упускається.

Відповідно до п. 2.1 Інструкції перевізники, які експлуатують службові легкові автомобілі - власні або орендовані (без водія), зобов'язані при випуску автомобіля з гаража видати водієві подорожній лист. Застосування будь-яких інших форм подорожніх листів для обліку роботи службових легкових автомобілів не допускається.

Отже, списання фактично витрачених ПММ для транспортних засобів проводитися на підставі первинних документів - подорожніх листів встановленої законодавством форми.

Відповідач у Акті перевірки посилається на норми постанови Держкомстандарту від 28 листопада 1997 року № 78 та листа Мінфіну № 03-03-04/1/129 від 20 лютого 2006 р. Проте, судом встановлено, що дані акти існують виключно у законодавстві Російської федерації, а отже не розповсюджують свою дію на спірні правовідносини.

Відповідачем дана обставина не спростована.

А ні типові форма, а ні вищезазначена Інструкція не передбачають обов'язкового розділу «маршрут» у подорожньому листі та/або вимог до заповнення такого розділу.

Досліджуючи долучені до матеріалів справи подорожні листи, судом встановлено, що останні оформлені ТОВ «Агрохімциклон» на службові легкові автомобілі відповідно типовій формі.

Крім того, варто зазначити, що навіть недоліки в оформленні подорожніх листів та/або інших документах на транспортування товару не впливають на суть здійснених господарських операцій, дають можливість їх ідентифікувати. Порушення, допущені в процесі складення цих документів, недоліки при їх оформленні, не можуть бути належними і допустимими доказами безтоварності (та/або фіктивності) господарських операцій, оскільки оцінюються судом в сукупності з іншими доказами та первинними документами, які підтверджують здійснення зазначених операцій.

На підставі подорожніх листів списання ПММ на кожний автомобіль здійснювалося відповідно до наказу по підприємству, в межах норм витрат палива, встановлених заводом виробником в технічних характеристиках автомобіля.

Дані накази наявні в матеріалах справи.

Серед інших порушень виявлених під час перевірки, відповідач заявляє про незаконне нарахування підприємством амортизаційних відрахувань на торгово-виставочний павільйон, оскільки він не був задіяний в господарській діяльності підприємства.

Амортизація - систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації) (пп.14.1.3 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Амортизаційні відрахування - процес поступового перенесення вартості основних фондів на продукт, що виготовляється з їх допомогою. Для заміщення зношеної частини основних засобів виробництва підприємства роблять амортизаційні відрахування, тобто відрахування певних грошових сум відповідно до розмірів фізичного і морального зносу засобів виробництва. Амортизаційні відрахування використовуються для повного відтворювання зношених основних фондів (на реновацію), а також для їх часткового відшкодування (на капітальний ремонт і модернізацію).

Статтею 144 Податкового кодексу України визначено об'єкти амортизації.

Відповідно до ст. 145 Податкового кодексу України нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється наказом по підприємству при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не менше ніж визначено в пункті 145.1 і призупиняється на період його виводу з експлуатації (для реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших причин) на підставі документів, які свідчать про виведення таких основних засобів з експлуатації).

Строк корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів переглядається в разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання, але він не може бути меншим, ніж визначено в пункті 145.1 цієї статті.

Амортизація об'єкта основних засобів нараховується, виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання (крім виробничого методу нарахування амортизації).

Особливістю об'єктів амортизації є те, що вони повинні відповідати двом основним критеріям - їх придбанню та використанню в господарській діяльності.

Як встановлено під час судового розгляду справи, вказаний торгово-виставочний павільйон використовується ТОВ «Агрохімциклон» в першу чергу для зберігання і продажу насіннєвого матеріалу. Торгівля насінням сільськогосподарських культур згідно статуту підприємства відноситься до основного виду господарської діяльності.

Наявність та рух насіннєвого матеріалу на складі відображений в оборотно - сальдовій відомості по рахунку 281 (товари на складі) та картках рахунку субконто у розрізі номенклатури товарів.

Зазначений товар до моменту продажу зберігався у приміщенні торгово - виставочного павільйону.

У зв'язку з цим нарахування підприємством амортизаційних відрахувань на торгово-виставочний павільйон є обґрунтованими.

Згідно із ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, а також те, що за результатом проведення перевірки та встановлених під час неї порушень винесено одне податкове повідомлення-рішення, суд приходить висновку про задоволення позову в частині віднесення валових витрат на придбання палива та нарахування амортизаційних відрахувань і включення їх до складу витрат на об'єкт нерухомості (торгово-виставочний павільйон та огорожу).

Дослідивши наявні в матеріалах справи розрахунки нарахованої суми податкового зобов'язання та штрафних санкцій, податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню на суму у розмірі 95 023,00 грн., у тому числі за основним платежем - 76018,30 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 19004,70 грн.

Згідно ч.3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохімциклон» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0000172205 від 30.05.2014 р. на суму у розмірі 95 023,00 грн., у тому числі за основним платежем - 76018,30 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 19004,70 грн.

В іншій частині позову відмовити.

В порядку розподілу судових витрат стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохімциклон» судовий збір в розмірі 919,00 грн. (дев'ятсот дев'ятнадцять грн. 00 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 18.08.14 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді В.С. Парненко В.С. Парненко Ю.Ю. Ковтун