Рішення

від 09.09.2014 по справі 910/11102/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11102/14 09.09.14

За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКС Україна" про стягнення 63 663,04 грн. Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_2 (дов. б/н від 27.06.2014 року) від відповідача не з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 09 вересня 2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКС Україна" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 63 663,04 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2014 року порушено провадження у справі № 910/11102/14 та призначено справу до розгляду на 01.07.2014 року.

01.07.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 01.07.2014 року справу № 910/11102/14 передано для розгляду судді Гулевець О.В., у зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2014 року суддя Гулевець О.В. прийняла справу № 910/11102/14 до свого провадження, розгляд справи призначено на 24.07.2014 року

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 21.07.2014 року справу № 910/11102/14 передано для розгляду судді Стасюку С.В., у зв'язку з його виходом з відпустки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2014 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 910/11102/14 до свого провадження, розгляд справи призначено відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 01.07.2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 21.07.2014 року розгляд справи було відкладено на 09.09.2014 року.

У судовому засіданні 09.09.2014 року представник позивача підтримав позов у повному обсязі. Представник відповідача у судове засідання 09.09.2014 року повторно не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 04080, м. Київ, вул. Вишгородська, буд. 50Б, на яку було відправлено ухвали суду вказана в позові та підтверджується матеріалами справи.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Факт належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання підтверджується підписами уповноваженої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКС Україна" на рекомендованих повідомленнях про вручення поштових відправлень.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2012 року між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕКС Україна" (замовник) було укладено договір про надання послуг (надалі по тексту - Договір), предметом якого є надання регіональних кур'єрських послуг по місту Кременчук, Полтавської та Кіровоградської областях.

Згідно з пунктом 6.1.1. Всі взаєморозрахунки по зобов'язанням за відправлення замовника здійснюються раз на місяць до 20 числа наступного місяця протягом 9 робочих днів.

Для визначення суми та підстав виконання зобов'язань за цим договором або будь-якої їх частини є рахунки виконавця. На підставі проведених розрахунків та здійснених послуг сторони щомісячно підписують акт виконаних робіт. Замовник залишає за собою право повністю або частково не виплачувати винагороду виконавцю за одну одиницю відправлення яке знаходилось у виконавця і було несвоєчасно доставлено одержувачу, та про яку виконавець не подав звіт або надав його несвоєчасно (пункти 6.1.4., 6.1.5 Договору).

Згідно з пунктами 7.1., 7.2. Договору, він набирає чинності з моменту його підписання сторонами, включаючи усі додатки до нього та діє протягом одного року, або до моменту виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань, якщо їх дія продовжується після припинення дії цього Договору. Цей Договір вважається продовженим на наступний рік, якщо не пізніше ніж за один місяць до припинення строку його дії жодна із сторін письмово не заявить про його припинення.

За твердженням позивача, за період з 01.10.2012 року по 30.09.2013 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 надав відповідачу, а останній прийняв послуг на загальну суму 124 981,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не здійснено оплату за надані позивачем послуги, за період з липня 2013 року по вересень 2013 року, згідно рахунку № 07-09 від 30.09.2013 року на суму 55 325,00 грн., на підтвердження чого позивачем додано до матеріалів справи також акт № 07-09 виконаних робіт від 30.09.2013 року, який підписаний та скріплений печаткою лише позивача, хоча останні були направлені на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКС Україна" та отриманні ним, про що свідчить підпис уповноваженої особи на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Зважаючи на вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 55 325,00 грн. основного боргу, 4 906,49 грн. пені, 1 132,27 грн. три проценти річних, 2 299,28 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що позивачем не надавались послуги згідно Договору, відтак у Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКС Україна" відсутня заборгованість перед Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що між сторонами у справі було укладено договір про надання послуг (надалі по тексту - Договір), предметом якого є надання позивачем відповідачу регіональних кур'єрських послуг по місту Кременчук, Полтавської та Кіровоградської областях.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець), зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було надано відповідачу послуги згідно Договору за період з липня 2013 року по вересень 2013 року на загальну суму 55 325,00 грн., що підтверджується , зокрема, накладними, анкетами послуг від клієнтів Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКС Україна", а також довідками - підтвердженнями від клієнтів відповідача що обслуговування згідно Договору, що спростовує доводи відповідача про неотримання послуг від Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1.

Окрім того, в матеріалах справи містяться докази отримання відповідачем рахунку № 07-09 від 30.09.2013 року на суму 55 325,00 грн. та акту № 07-09 виконаних робіт від 30.09.2013 року.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази надання відповідачем зауважень, або претензій до позивача щодо наданих останнім послуг, з вимогою про сплату штрафу, як це передбачено розділом 8 Договору.

Жодних зауважень або претензій щодо наданих послуг від відповідача на адресу позивача не надходило, проте, оплату за надані останнім послуги за період з липня 2013 року по вересень 2013 року у розмірі 55 325,00 грн. Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕКС Україна" не здійснило.

Доказів протилежного суду не надано.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи до уваги те, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у розмірі 55 325,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем, в порядку статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростований, позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКС Україна" 55 325,00 грн. заборгованості за договором про надання послуг від 01.10.2012 року підлягають задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 4 906,49 грн. пені за період з 01.09.2013 року по 07.05.2014 року, 1 132,27 грн. три проценти річних за період з 01.09.2013 року по 07.05.2014 року, 2 299,28 грн. інфляційних нарахувань за період з 01.09.2013 року по 31.03.2014 року.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня.

Згідно з частиною 1 статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором (частина 4 статті 231 Господарського кодексу України).

Проте, з аналізу змісту Договору вбачається, що сторонами не було забезпечено неналежне виконання відповідачем свого обов'язку щодо оплати наданих позивачем послуг неустойкою у вигляді нарахування пені, а тому вимоги позивача про стягнення пені в розмірі 4 906,49 грн., нарахованої за період з 01.09.2013 року по 07.05.2014 року є неправомірними , а тому, задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім 3% річних від простроченої суми, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд визнає його арифметично не вірним, так як, позивачем при здійсненні нарахування трьох процентів річних не вірно визначено початкову дату прострочення зобов'язання та не враховано умови Договору в частині здійснення розрахунків, відтак, за висновкам суду нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат необхідно здійснювати з 01.11.2013 року.

Зважаючи на вищенаведене, за перерахунком суду, сума трьох процентів річних, яка підлягаю стягненню з відповідача, за період з 01.11.2013 року по 07.05.2014 року, становить 686,64 грн.

Дослідивши розрахунок збитків від інфляції, наданий позивачем, судом було виконано власний розрахунок, відповідно до якого позовні вимоги щодо стягнення збитків від інфляції підлягають частковому задоволенню в розмірі 2 069,70 грн., нарахованих за період з 01.11.2013 року по 31.03.2014 року.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКС Україна" (04080, м. Київ, вул. Вишгородська, буд. 50Б, код ЄДРПОУ 34538332) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) 55 325 (п'ятдесят п'ять тисяч триста двадцять п'ять) грн. 00 коп. заборгованості, 686 (шістсот вісімдесят шість) грн. 64 коп. три проценти річних, 2 069 (дві тисячі шістдесят дев'ять) грн. 70 коп. інфляційних нарахувань, 1 666 (одну тисячу шістсот шістдесят шість)грн. 82 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.09.2014 року

Суддя С.В. Стасюк